Якicнi характеристики та основнi користувачi звiтностi

 

Міністерство  освіти і науки, молоді та спорту України

Національний  університет водного господарства та природокористування

 

Кафедра облiку та аудиту

 

 

 

 

 

 

 

 

Реферат на тему: «Якicнi характеристики та основнi користувачi звiтностi »

 

 

 

Пiдготувала:

Студентка групи ОА-44

Сосновчик Вiкторiя

Перевiрила:

Павелко О.В.

 

Рiвне 2013

 

Вступ

Бухгалтерська фінансова звітність підприємств являє собою систему узагальнених показників, які характеризують підсумки господарсько-фінансової діяльності підприємства за минулий період (місяць, квартал, рік). Вона складається підрахунком, групуванням і спеціальною обробкою даних поточного бухгалтерського обліку і є завершальною його стадією. Метою складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності та рух коштів підприємства. 
Порядок надання фінансової звітності користувачам визначається чинним законодавством. 
Фінансова звітність забезпечує інформаційні потреби користувачів щодо: 
— придбання, продажу та володіння цінними паперами; 
— участі в капіталі підприємства; 
— оцінки якості управління; 
— оцінки здатності підприємства своєчасно виконувати свої зобов'язання; 
— забезпеченості зобов'язань підприємства; 
— визначення суми дивідендів, що підлягають розподілу; 
— регулювання діяльності підприємства; 
— інших рішень. 
Фінансова звітність повинна задовольняти потреби тих користувачів, які не можуть вимагати звітів, складених з урахуванням їх конкретних інформаційних потреб. 
Головні вимоги до звітності — це реальність, ясність, своєчасність, єдність методики звітних показників, порівнянність звітних показників з минулими.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Якісні характеристики фінансових звітів

Завершальним етапом облікового циклу фінансового бухгалтерського обліку є процес складання та подання фінансової звітності. Вона складається як для потреб менеджменту, так і для зовнішніх користувачів. Як уже зазначалося, основною метою складання фінансових звітів є надання користувачам для прийняття економічних рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності та грошові потоки банку. 
Повна фінансова звітність банку включає: 
— балансовий звіт; 
— звіт про фінансові результати; 
— звіт про рух грошових коштів; 
— звіт про власний капітал; 
— примітки до фінансових звітів. 
Жоден із перелічених звітів окремо не може надати всієї потрібної користувачам інформації, а тому всі компоненти фінансової звітності слід інтерпретувати та аналізувати у комплексі. 
Насамперед фінансові звіти мають правдиво відображати фінансову інформацію щодо банку. Необхідною умовою правдивого відображення діяльності банку є подання інформації у певному форматі та за показниками, які забезпечують якісні характеристики фінансових звітів. 
Основні вимоги щодо форм фінансової звітності банку такі: 
— відповідність національним та міжнародним стандартам з бухгалтерського обліку; 
— складання на підставі даних бухгалтерського обліку; 
—оптимальність за кількістю і складом показників, що відображаються у фінансових звітах; 
— розкриття кількісних та якісних характеристик господарського факту, явища чи процесу, які відображаються у фінансовому звіті; 
— зручність форм фінансової звітності для заповнення, розроблення та створення програм електронної обробки інформації. 
Якісні характеристики визначають ступінь корисності інформації, що містять фінансові звіти. Виділяють такі якісні характеристики фінансової інформації: дохідливість, доречність, достовірніст ь і зіставніст ь. 
1.Дохідливість — це якість інформації. Інформація, що включена до форм звітності, має бути зрозумілою користувачам. Однак це не означає, що користувачі зможуть правильно зрозуміти зміст фінансових звітів без необхідних базових знань у галузі банківського бізнесу, економіки та бухгалтерського обліку. Тому інформація про складні поняття, яка є корисною для прийняття рішень, не повинна виключатись із звітності через складність розуміння її окремими користувачами. Отже, інформація, яка подається у фінансових звітах, має бути розрахована на її розуміння та однозначне тлумачення користувачами. 
2. Доречність означає здатність інформації впливати на рішення, що приймаються. Для користувачів інформація є доречною, якщо вона дає їм змогу оцінити минулі, поточні події та зробити прогноз майбутніх подій і виходячи з отриманих висновків прийняти обґрунтоване економічне рішення щодо діяльності банку. Доречність інформації визначається її суттє-вістю, своєчасністю та можливістю використання для прогнозування. 
Звітна інформація вважається суттєвою тоді, коли її упущення або неправильний виклад можуть вплинути на реальну оцінку діяльності банку та його фінансовий стан. 
Фінансові звіти мають бути надані користувачам своєчасно, тобто у строки, що забезпечують ефективне використання звітної інформації. Найвірогідніша інформація втрачає свою корисність, якщо вона надана користувачам із запізненням. Згідно з термінами подання фінансової звітності, затвердженими чинним законодавством, квартальна фінансова звітність надається банком не пізніше 25-го числа місяця, що настає за звітним кварталом, а річна — не пізніше 18 лютого наступного за звітним року. 
Консолідована фінансова звітність має бути надана засновникам банку не пізніше 45 днів після закінчення звітного кварталу та не пізніше 15 квітня наступного за звітним року. 
3. Достовірність інформації означає, що вона не містить помилок та похибок, які здатні вплинути на рішення користувачів звітності. Вимоги щодо достовірності передбачають: 
— сумлінність подання інформації. Кожна стаття звіту повинна з достатньою точністю піддаватись конкретній оцінці; 
— змістовність інформації. Відображення максимальних обсягів інформації в межах форми; 
— нейтральність. Подання звітної інформації не повинне мати вибіркового характеру для заздалегідь визначеного результату; 
— відповідність. Для недопущення значних недооцінок чи переоцінок окремих елементів звітів необхідна повна точність у відображенні всіх показників діяльності банку. 
4. Зіставність інформації означає надання користувачам можливості порівнювати: 
— фінансові звіти банку за різні періоди; 
— фінансові звіти різних банків. 
Передумовою зіставності є наведення звітної інформації попереднього періоду у фінансових звітах та розкриття інформації про облікову політику та її зміни у примітках. 
Склад і порядок заповнення форм, періодичність і строки подання фінансової звітності регламентовано законодавством. Правила щодо складання форм фінансової звітності установами банків викладені у «Правилах організації фінансової та статистичної звітності банків України», затверджених постановою Правління Національного банку України № 436 від 12 грудня 1997 р. із змінами і доповненнями; в «Інструкції про складання річного фінансового звіту банків України», затвердженій постановою Правління Національного банку України № 545 від 26 грудня 2001 р.; в «Інструкції про складання проміжної (квартальної) фінансової звітності банків України», затвердженій постановою Національного банку України № 431 від 12 листопада 2002 р. Відповідальність за складання та надання фінансової звітності несе керівництво банку в особі керівника та головного бухгалтера. 
За звітним періодом фінансові звіти, що складають банки, поділяються на щоденну, місячну, квартальну та річну звітність. 
Повним звітним періодом для складання фінансової звітності є календарний рік (починається 1 січня і закінчується 31 грудня). Звітний період ще часто називають обліковим періодом. У межах річного облікового періоду, або циклу, банки складають проміжні фінансові звіти. 
Щоденна, місячна і квартальна звітність є проміжною і складається наростаючим підсумком з початку року. Баланс банку складається на кінець останнього дня звітного періоду. 
Зверніть увагу: на відміну від підприємств банки складають баланс щоденно. Щоденна звітність подається лише у складі однієї форми — балансу. 
Щомісячна фінансова звітність включає дві форми: баланс і звіт про прибутки та збитки. Щомісячний і щоденний баланси складаються за однаковим форматом. 
Квартальна звітність включає такі три форми: балансовий звіт; звіт про фінансові результати; примітка «Зобов'язання банку, які обліковуються на позабалансових рахунках». 
Найбільш вичерпною та змістовною є річна фінансова звітність, яка подається у повному комплекті: балансовий звіт; звіт про фінансові результати; звіт про рух грошових коштів; звіт про власний капітал; примітки (їх усього 32). Слід зауважити, що левова частка суттєвої та детальної фінансової інформації щодо банку розкривається в примітках. За відсутності доступу до такої інформації об'єктивна та правдива оцінка фінансового стану і результатів діяльності банку неможлива. 
Для зовнішніх користувачів доступна тільки квартальна та річна фінансова звітність. Банки зобов'язані оприлюднювати річну та квартальну фінансову звітність. Такі публікації дають змогу громадськості певною мірою контролювати банки. Квартальна фінансова звітність підлягає публікації протягом місяця, наступного за звітним кварталом. Річний фінансовий звіт банк мусить оприлюднити протягом п'яти місяців після закінчення звітного року разом з аудиторським висновком стосовно її достовірності. 
Річна банківська звітність підлягає обов'язковій аудиторській перевірці та підтвердженню незалежним аудитором. Аудитор викладає свою думку тільки щодо того, чи повною мірою фінансові звіти та примітки до них відображають фінансовий стан і результати діяльності банку. Наявність аудиторського підтвердження фінансової звітності банку дає громадськості додаткові гарантії щодо її правдивості. 
Найбільш наочно процес складання фінансової звітності простежується за підсумкового узагальнення облікових даних у річному фінансовому звіті.

 

 

 

2.Користувачі звітності.

З метою впорядкування складання звітності її класифікують за такими найбільш поширеними ознаками: змістом і джерелами формування, терміном подання, ступенем узагальнення, обсягом, періодичністю подання, охопленням видів діяльності, поширенням на галузі народного господарства, характером спрямування і використання, ступенем використання обчислювальної техніки.

Насамперед слід розрізняти звітність за будовою:

1. звітність, у якій інформація наводиться станом на певну дату (вона містить моментні показники);

2. звітність, що містить інформацію за певний (звітний) період (її складають інтервальні показники).

За змістом  і джерелами формування розрізняють статистичну, фінансову, податкову, спеціальну, внутрішньогосподарську (управлінську) звітність.

Статистична звітність містить інформацію, що є необхідною для статистичного вивчення господарської діяльності підприємств та побудови макроекономічних показників.

Фінансова звітність містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період. її складають з дотриманням балансового узагальнення облікової інформації. Цей принцип закладено у структуру звітних форм, у внутрішній і міжформовій ув'язці показників.

Податкова звітність містить інформацію про валові доходи та валові витрати, фінансові результати та розрахунок сум податків, що підлягають сплаті до бюджету, а також надмірно сплачених сум, що підлягають відшкодуванню.

Спеціальна звітність подається з питань розрахунків і використання коштів фонду соціального страхування, пенсійного фонду, фонду зайнятості тощо.

Внутрішньогосподарська (управлінська) звітність відображає необхідну інформацію для прийняття рішень на рівні структурних підрозділів і розробляється підприємством самостійно. 
Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За термінами  подання розрізняють нормативну і строкову звітність. Нормативна подається на певну дату, строкова — у термін до 25 днів після закінчення звітного періоду.

За ступенем узагальнення звітність поділяють на первинну, що подається підприємствами, і зведену, що узагальнює дані первинної звітності у межах міністерств і відомств.

За обсягами відображених результатів діяльності розрізняють повну і скорочену звітність.

За періодом часу, за який характеризується діяльність підприємства, тобто за періодичністю подання розрізняють річну і проміжну (щоквартальну, щомісячну) звітність.

З погляду охоплення видів діяльності звітність може відображати усі види діяльності, якою займається підприємство, або обмежуватися лише основним із них.

З погляду поширення на галузі народного господарства звітність є типовою і галузевою. Типові форми звітності застосовують для відображення облікових даних однакового змісту, галузеві містять показники за специфічними видами діяльності.

За характером спрямування розрізняють внутрішню звітність, призначену для внутрішнього управління підприємством, і зовнішню, яка виходить за межі підприємства і подається органам виконавчої влади, іншим користувачам.

Звітність за способом подання користувачам поділяють на подану поштовим зв'язком, телеграфом, електронною поштою або подану власноруч.  

 

Підприємства, що мають дочірні  підприємства, крім фінансових звітів про власні господарські операції, складають та подають консолідовану  фінансову звітність.Консолідована фінансова звітність відображає фінансовий стан і результати діяльності юридичної особи та її дочірніх підприємств як єдиної економічної одиниці.

Об'єднання підприємств, крім власної звітності, складають і подають зведену фінансову звітність щодо всіх підприємств, які входять до їхнього складу. Об'єднанням підприємств є з'єднання окремих підприємств у результаті приєднання одного підприємства до іншого або внаслідок одержання контролю одним підприємством над чистими активами та діяльністю іншого підприємства. Об'єднання підприємств може відбуватися у вигляді придбання або у вигляді злиття (у цьому випадку жодна зі сторін не може бути визначена як покупець). Все це зумовлює вимоги до розкриття інформації, особливості складання фінансових звітів об'єднань підприємств.

Міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, до сфери управління яких належать підприємства, засновані на державній власності, та органи, які здійснюють управління майном підприємств, заснованих на комунальній власності, крім власних звітів, складають та подають зведену фінансову звітність щодо всіх підприємств, що належать до сфери їх управління. Зазначені органи також окремо складають зведену фінансову звітність щодо господарських товариств, акції (частки, паї) яких перебувають відповідно в державній та комунальній власності.

Зведена фінансова звітність  складається за основною діяльністю підприємств промисловості, будівельних та проектних організацій, капітального будівництва, наукових організацій, постачальницько-збутових та підприємств і організацій торгівлі та громадського харчування, підприємств з виробництва сільськогосподарської продукції, побутового обслуговування, транспорту, зв'язку, житлово-комунального господарства, організацій з ремонту і утримання автомобільних шляхів, правлінь громадських організацій та їх підрозділів, інших видів діяльності. Перелік видів діяльності, щодо яких складається зведена фінансова звітність, затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24 лютого 2000 р. № 37.

Фінансова звітність забезпечує інформаційні потреби користувачів щодо:

· придбання, продажу та володіння цінними паперами;

· участі в капіталі підприємства;

· оцінки якості управління;

· оцінки здатності підприємства своєчасно виконувати свої зобов'язання;

· забезпеченості зобов'язань підприємства;

· визначення сум дивідендів, що підлягають розподілу;

· регулювання діяльності підприємства, інших рішень.

Користувачами фінансових звітів є наявні та потенційні інвестори, працівники, постачальники та інші торгові кредитори, замовники, уряд та урядові установи, громадськість, інші фізичні та юридичні особи. Вони використовують фінансові  звіти для задоволення різноманітних потреб у фінансовій інформації. Такі потреби, зокрема, мають:

· інвестори — особи, які дають венчурний капітал, та їх консультанти, стурбовані ризиком, властивим інвестиціям, і доходам від цих інвестицій. їм потрібна інформація, яка допомагає визначити, що необхідно робити: купувати, утримувати або продавати. Акціонери також зацікавлені в інформації, що дає їм змогу оцінити спроможність підприємства сплачувати дивіденди;

· працівники і групи їх представників, які зацікавлені в інформації щодо стабільності та прибутковості роботодавців. Вони також зацікавлені в інформації, яка дає їм змогу оцінити здатність підприємства забезпечувати оплату праці, пенсію та зайнятість;

· позикодавці, котрі зацікавлені в інформації, яка дає їм змогу визначити, чи будуть їхні позики та відсотки із суми позик сплачені своєчасно;

· постачальники та інші торгові кредитори, котрі зацікавлені в інформації, яка дає їм змогу визначити, чи будуть вчасно сплачені заборговані їм суми. Ймовірно, що торгові кредитори будуть цікавитися підприємством протягом більш короткого проміжку часу порівняно з позикодавцями, якщо тільки вони не залежать від існування підприємства як головного клієнта;

· клієнти, які виявляють інтерес до інформації щодо безперервності діяльності підприємства, особливо у випадках, коли вони мають довгострокові угоди з підприємством або залежать від нього;

· уряд та урядові установи, які зацікавлені у розміщенні ресурсів, а отже, і у діяльності підприємства. Інформація їм також потрібна для того, щоб регулювати діяльність підприємств, визначати податкову політику і як основа статистичних даних про валовий внутрішній продукт (ВВП) тощо;

· громадськість. Підприємства впливають на членів суспільства по-різному. Наприклад, підприємства можуть робити істотний внесок у місцеву економіку різними шляхами, у тому числі забезпечуючи зайнятість. Фінансові звіти можуть допомогти громадськості наданням інформації щодо останніх тенденцій і досягнень у соціальній сфері підприємства та обсягів його діяльності.

З погляду відношення до підприємства користувачів фінансової інформації можна поділити на внутрішніх (акціонери, вищий управлінський персонал та ін.) та зовнішніх(інвестори, уряд та урядові органи та ін.). Останні, у свою чергу, можуть мати прямий фінансовий інтерес до підприємства (тобто бути зацікавленими в результатах діяльності підприємства — інвестори, кредитори та ін.) або непрямий (державні органи).

Слід зазначити, що фінансова  звітність має задовольняти потреби  тих користувачів, які не можуть вимагати звітів, складених з урахуванням їхніх інформаційних потреб. 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки

Отже, основними якісними характеристиками є такі :  
1. Зрозумілість, тобто доступність для розуміння користувачем, який має достатні знання у сфері ділового й економічного життя, бухгалтерського обліку і досить старанний. Загалом, ПБО №1 теж передбачає, що інформація у фінансових звітах повинна бути дохідлива і розрахована на користувачів, які мають достатньо знань і зацікавленості.  
Водночас чинний бухгалтерський і податковий облік і форми звітності найчастіше незрозумілі самим фахівцям із бухгалтерського обліку, а правильно заповнити звітність при всій різноманітності нормативних документів можуть в країні лише окремі особи. Про зрозумілість обліку і фінансової звітності для користувача взагалі не йдеться: не можуть вони її зрозуміти без спеціальних знань.  
2. Доречність, тобто вплив на економічні рішення користувачів оцінки минулих, майбутніх і теперішніх подій, прогнозування результатів діяльності, виправлення помилок у господарській діяльності. ПБО №1 також зазначає, що фінансова звітність повинна містити тільки доречну інформацію, що дає змогу належно впливати на прийняття рішень, оцінку минулих і майбутніх подій.  
Міжнародним стандартом фінансової звітності чітко визначено, що, у свою чергу, доречність пов'язана з суттєвістю, причому інформація вважається суттєвою, якщо її ігнорування або перекручування могли б уплинути на економічне рішення користувачів. Це залежить від розміру об'єкта або помилки, тобто суттєвість є точкою відліку, якою повинна володіти інформація, щоб бути корисною.  
Відповідно до визначення статті 3 ПБО №1 суттєвою є інформація, відсутність якої може вплинути на рішення користувачів фінансової звітності. Суттєвість інформації визначається відповідним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку і керівництвом підприємства.  
При цьому користувачами звітності є фізичні і юридичні особи, яким необхідна інформація про діяльність підприємства для прийняття рішень.  
3. Надійність, тобто в поданій в звітності інформації не повинно бути істотних помилок і перекручувань, внаслідок чого користувачі можуть покластися на неї як таку, що правдиво подає те, що вона повинна подавати. Відповідно до ПБУ №1 ця характеристика називається достовірністю.  
4. Порівнянність, тобто можливість користувачам порівнювати звіти різних підприємств і за різний період часу, що передбачено й у аналогічному формулюванні ПБУ №1. Цей принцип в сучасній практиці не діє, тому що при високому рівні інфляції статті балансу не перераховуються, внаслідок чого порівнянність показників просто відсутня. Система оцінки статей балансу безнадійно відстала від життя і неадекватно відображає майнове становище підприємства: або в бік завищення, або в бік заниження.