Закон об аудиторській діяльності та його регулюючі функції

характер бізнесу клієнта. Наприклад, вірогідність повернення позик  у малого позикового товариства (кредитної спілки) менша, ніж у банку;

чесність адміністрації. Коли адміністрації бракує чесності, вірогідність суттєвих похибок у  фінансовій звітності збільшується;

мотиви поведінки клієнта. Якщо адміністрація отримує премію у вигляді відсотка від суми прибутку, то не виключена тенденція до її завищення;

результати попереднього аудиту. Вірогідність того, що похибки, виявлені в попередні роки, зустрінуться і в звітному році. Це пояснюється  системністю помилок;

первісний та повторний  аудит. При проведенні аудиту вперше рівень властивого ризику більший, ніж при повторному аудиті;

взаємопов’язані сторони. Вірогідність того, що операції з взаємопов’язаними  сторонами відображені в звітності  неправильно, вища;

нетрадиційні операції. Вірогідність похибок при їх відображенні збільшується;

професіоналізм, що необхідний для правильного запису сальдо рахунків. Наприклад, розрахунок сумнівних боргів, суми застарілих товарних запасів;

вірогідність привласнення активів клієнта. При наявності  зростання можливості привласнення грошей, товарів властивий ризик збільшується.

Аудитор повинен оцінити  всі чинники властивого ризику і  вирішити, який є найбільш важливим для конкретного сегмента аудиту. Незважаючи на те, що не існує точних правил для визначення властивого ризику, аудитори консервативні і встановлюють його рівень значно більше 50 %.

Оцінювання властивого ризику

Властивий ризик виникає  за умов, не пов’язаних з особливостями  контролю на підприємстві. Умови для  нього існують на макроекономічному  рівні і визначений вплив справляють зовнішні чинники, наприклад, зміни обставин, пов’язаних з веденням бізнесу, урядових рішень та інших чинників економічного характеру. Такий вид ризику характерний для різноманітних господарських операцій підприємства. При плануванні перевірки аудитор розглядає обидва види ризику. Інформація про умови властивого ризику надходить в основному із зовнішніх джерел. Властивий ризик, звичайно, не є причиною використання особливих процедур контролю і бухгалтерського обліку.

Для визначення рівня  властивого ризику американські фахівці пропонують зібрати і вивчити інформацію про бізнес клієнта і галузі промисловості, останню інформацію фінансового характеру, знання бухгалтерського обліку підприємства.

Необхідна інформація з  бізнесу, яким займається клієнт, містить дані про його виробництво, джерела і способи поставки матеріалів, маркетингу і способи реалізації, джерела фінансування і методи виробництва. Аудитор повинен також отримати інформацію про розміщення і потужність діючих підприємств клієнта, їх відділень і філій, а також децентралізації процесу керівництва. Аудитор досягає поставленої мети, використовуючи різноманітні джерела інформації, у тому числі урядові статистичні дані, журнали з економіки, фінансів, промисловості, торгівлі, звіти про проведення внутрішньої аудиторської перевірки, звіти, підготовлені за результатами діяльності підприємства його конкурентів або галузі промисловості.

Розуміння аудитором  бізнесу передбачає також знання заходів і процедур бухгалтерського  обліку, що використовуються клієнтом. Аудитор повинен визначити, чи відповідають наявні заходи і процедури фактичному веденню бізнесу і загальним принципам бухгалтерського обліку. Дуже уважно слід вивчити зміни, що відбулися в організації бухгалтерського обліку за час перевірки. Аудитор повинен враховувати такі фактори оцінювання властивого ризику:

1. на рівні фінансової  звітності:

освіта і фаховий  досвід керівництва, його чесність, компетентність;

неординарні обов’язки  керівництва (пов’язані з обставинами, які провокують керівництво до перекручення фінансової звітності);

характер діяльності підприємства (стан техніки, технології, вплив споріднених сторін і конкурентів  на його діяльність, попит на продукцію  та ін.);

2. на рівні показників  фінансових звітів і категорій  операцій перекручення можуть вплинути на показники фінансових звітів (рахунки, які були раніше скориговані, складність основних операцій);

тенденції до збиткової  діяльності або незаконного привласнення активів тощо.

Оцінювання ризику контролю

Оцінка систем внутрішнього контролю підприємства та ризику, вимагають від аудитора оцінювання ризику невідповідності внутрішнього контролю в два етапи: попереднє та остаточне оцінювання ризику невідповідності внутрішнього контролю.

Оцінювання ризику при  контролі включає наступні стадії:

1. на першій стадії  аудитор повинен оцінити ризик  невідповідності внутрішнього контролю  для кожного суттєвого залишку  за бухгалтерськими рахунками  або суттєвою операцією.

Проводячи попереднє  оцінювання, аудитор:

перевіряє первинні документи;

проводить опитування і спостереження стосовно процедур внутрішнього контролю, стосовно яких немає змоги провести наскрізну перевірку;

повторює процедури  внутрішнього контролю.

Під час збирання доказів  функціонування системи внутрішнього контролю аудитор враховує спосіб їх отримання, послідовність, з якою вони накопичувалися протягом певного періоду, та досвід особи, яка отримала такі докази.

Аудитор фіксує у робочих  документах зібрані відомості про  систему обліку і внутрішнього контролю, розраховує ризик невідповідності внутрішнього контролю. Якщо ризик невідповідності внутрішнього контролю оцінюється аудитором як незначний, він пояснює в документах обґрунтування своїх висновків.

2. на другій стадії  аудитор постійно переглядає  правильність зробленого ним  оцінювання ризику невідповідності внутрішнього контролю, до самого моменту завершення підготовки аудиторського висновку, і вносить відповідні корективи.

Оцінювання ризику невиявлення

Ризик невиявлення безпосередньо  пов’язаний з проведенням незалежних процедур перевірки. Ризик невиявлення, встановлений шляхом проведення перевірок на суттєвість, дозволяє заручитися необхідним рівнем упевненості стосовно різноманітної інформації, яка міститься у фінансових документах.

Результати оцінювання властивого ризику і внутрішнього контролю перебувають у зворотній залежності від прийнятого рівня невиявлення викривлень. Це означає, що чим нижчий ризик викривлення матеріалів, тим вищим є прийнятий рівень невиявлення викривлень при плануванні аудитором перевірок на суттєвість, які спрямовані на обмеження обсягу аудиту, і навпаки.

Вибір стратегії аудиту для кожного класу господарських  операцій або бухгалтерських розрахунків  залежить від бачення аудитором  ефективності побудови відповідних  процедур контролю і від того, що він вважає ефективнішим: перевірки процедур контролю або самих бухгалтерських розрахунків. Аудитор може отримати необхідні йому докази шляхом проведення перевірок бухгалтерських рахунків на суттєвість, але не може повністю вилучити проведення перевірок на суттєвість стосовно усіх цілей, які ставляться при проведенні аудиту, і таких, що мають відношення до важливих бухгалтерських документів або класів господарських операцій. Результати перевірок на суттєвість або підтвердять правильність висновків аудитора, зроблених за оцінки властивого ризику і ризику контролю, або не підтвердять його.

 

3. Ситуація.

Які тести надані нижче  не дають аудитору доказів повноти  обліку витрат на готову продукцію?:

перевірка правильності обліку витрат матеріалів, віднесених до НЗВ;

перевірка динаміки витрат по НЗВ і їх частина віднесена на готову продукцію;

ретельна перевірка  собівартості готової продукції;

«дослідження» собівартості використаних матеріалів, починаючи  з їх придбання і закінчуючи їх обліком в витратах по НЗВ.

Визначить і поясніть правильну відповідь.

 

Саме  перевірка динаміки витрат по НЗВ і їх частина віднесена  на готову продукцію не дають аудитору доказів повноти обліку витрат на готову продукцію. Тому що аналіз динаміки витрат по НЗВ дозволяє простежити частку витрат по НЗВ у загальній сумі витрат на готову продукцію, але не саму суму витрат за статтею НЗВ.

Динаміка витрат по НЗВ дозволяє проаналізувати розміщення капіталу підприємства. Збільшення залишків незавершеного виробництва може свідчити, з одного боку, про розширення виробництва, а з іншого - про уповільнення оборотності капіталу у зв'язку зі збільшенням тривалості виробничого циклу.

 

 

Перелік використаних джерел:

1. Закон України «Про аудиторську діяльність» від 22 квітня 1993 р. зі змінами та доповненнями // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2006, N 44, ст.432.
2. Аудит: Навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц. / В. Я. Савченко, В. О. Зотов, С. А. Кириленко та ін. – К.: кнеу, 2003. – 268 с.
3. Аудит: Практ. пособие / Под ред. А. Н. Кузьминского. – К.: Учетинформ, 1996. – 283 с.
4. Давидов Г.М. Аудит: Навчальний посібник. – К., “Знання”. – 2002. – 365 с.
5. Зубілевич С.Я., Голов С.Ф. Основи аудиту /Міжнародний інститут менеджменту. – К.: Ділова Україна, 1996. – 374 с.
6. Ільїна С.Б. Основи аудиту: Навчально-практичний посібник. – К.: Кондор, 2009 р. – 378 с. 
7. Кулаковська Л.П., Піча Ю.В. Основи аудиту. Навч. посіб. – К.: Каравела, 2008. – 240 с.
8. Савченко В. Я. Аудит: Навч. посібник. — К.: КНЕУ, 2002. – 322 с.
9. Чернелевский Л.М., Беренда Н.И. Аудит: теория и практика: учебник. – К., 2008. – 78 с.