Загальна характеристика досліджуваних країн

Розділ 1. Загальна характеристика досліджуваних  країн

Польща — європейська країна, яка знаходиться на північному сході Середньої Європи. Офіційна назва держави — Республіка Польща. Столиця — Варшава. Населення Польщі — 312,79 тис. км2, що приблизно у два рази менше площі України. За цим показником вона знаходиться на 68 місці у світі і на дев'ятому, після Росії, України, Франції, Іспанії, Швеції, Німеччини, Фінляндії, Норвегії — в Європі. Населення Польщі — 38,7 млн. осіб (1999). Це 29 місце у світі і восьме, після Росії, Німеччини, Італії, Великобританії, Франції, України, Іспанії — в Європі.Крайніми точками Польщі є: північна — Пшилондек Розеви (на Балтиці, Поморське воєвод.); східна — Городло (Холмщина, Люблінське воєвод.); південна — Ополонок (Лемківщина, Підкарпатське воєвод.); західна — Цединія (Західно-Поморське воєвод.). Протяжність території країни з заходу на схід — 689 км., з півночі на південь — 649 км. Польща, разом з Німеччиною, Чехією, Словаччиною та ін. знаходиться у першому (середньоєвропейському) годинному поясі. На півночі країна має широкий вихід до Балтійського моря — 528 км. (15% загальної довжини кордонів). Польща має сухопутний кордон з сімома країнами. На північному сході вона межує з Калінінградською обл. (колишня східна Пруссія) Росії — 210 км. (6%), на сході з Литвою — 103 км. (3%), Білоруссю — 416 км. (11%) та Україною — 529 км. (15%), на півдні зі Словаччиною — 539 км. (15%) та Чехією — 790 (22%), на заході з Німеччиною — 467 км. (13%). Найстарішим є польський політичний кордон з Чехією та Словаччиною. З Німеччиною, Литвою, Білоруссю та Калінінградською обл. Росії лінія кордону встановлена у 1945 р. З Україною — остаточно у 1951 р., після обміну району Христинополя (Надбужанщина) на район Устрік Долішних (Карпати).Польща член Організації Об'єднаних Націй (ООН), Ради Європи, з 1999 р. — НАТО та інших міжнародних і регіональних (європейських) організацій. Серед країн "першої хвилі" (у 2004 р.) вона вступила до Європейського Союзу (ЄС). Польща першою, разом з Канадою, визнала незалежність України 2 грудня 1991 р.Польща — рівнинно-низовинна країна. Її територія нахилена з півдня на північ. Середня висота над рівнем моря — 173 м. 97% площі країни займає рівнина, яку іноді називають польською, або середньоєвропейською рівниною. Польська рівнина також дуже неоднорідна. 91% площі країни — це території з висотою до 300 м (тобто низовина) і тільки 6% — від 300 до 500 м. Це такі височини, як Поморське поозер'я (північний захід), Мазурське поозер'я (північний схід), Свєнтокшиські гори, Люблінська височина та Розточчя (південний схід). В околицях села Ельблонгзькі Рачки, на північному сході країни, знаходиться найнижча точка Польщі — 1,8 м. нижче рівня моря. Гірські території займають 3% площі країни. Вони розташовані на півдні та південному заході. Це гориКарпати й Судети. Найвища точка польських Карпат і Польщі в цілому — гора Риси (2499 м.) знаходиться в Татрах. В Судетах найвищою є гора Снєжкза (1602 м.) в масиві Карконоше.Морські береги Польщі на Балтиці розчленовані слабо. Великих бухт є дві — Гданська з Віслінською затокою та Поморська з Щецинською затокою, відокремленою островом Волін.Практично вся територія Польщі (99,7%) належить до басейну Балтійського моря. Це перш за все басейн Вісли (54% території країни), Одри (34%) та невеликих річок Балтійського узбережжя Преголи та Неману. До басейну Чорного моря відноситься невелика територія в районі Устрік Долішніх Підкарпатського воєводства (р. Стривігор, притока Дністра). До басейну Північного моря належать невеликі ділянки південно-західних схилів Судетів (притоки р. Лаби). Найдовшою є р. Вісла (1047 км.) — "національна" польська ріка. Великими є також р. Одра (742 км.) та р. Варта (808 км.), притока Одри. У Польщі нараховується близько 9300 озер з площею поверхні більше одного гектара. Вони займають близько 1% території країни. Найбільшими озерами є Снярдви (площа 114 км2) та Мамри (104 км2). В країні є також цілий ряд водосховищ різної величини. Найбільші з них — Солінське (472 км2) на Сяні (Лемківщина) та Влоцлавецьке (408 км2) на Віслі. Клімат Польщі є перехідним типом клімату помірного поясу. Для нього характерними є часті зміни погоди і значні коливання тривалості пір року в різні роки. Серед земельних ресурсів основними є ґрунтові. У Польщі переважають підзолисті й бурі лісові ґрунти (82% поверхні країни), степові чорноземи складають лише 1%, решту 17% — змішані ґрунти. У загальній площі ріллі добрі ґрунти становлять 29%, середні — 39%, решту — 32% — гірші ґрунти. Лісистість Польщі — 28%. В структурі лісів виділяються бори, груди та вільхові ліси. Переважають бори, чи хвойні ліси, або мішані з перевагою хвойних — 78%. Груди — високоякісні листяні ліси займають близько 10%, решта 12% — вільхові ліси.У Європі Польща належить до країн багатих на енергетичну сировину, проте це стосується тільки вугілля. Запаси кам'яного вугілля становлять 65 млрд. т. Вони зосереджені у трьох басейнах: Верхньосілезькому, Нижньосілезькому та Люблінському. Запаси бурого вугілля значно менші — 14 млрд. т. Вони розміщені у центральній та південно-західній Польщі — Конінський, Белхатувський та Турошувський басейни. Запаси нафти і газу невеликі і становлять: нафти — 10 млн. т. і газу — 150 млрд. м3. Основні нафтоносні басейни — Західно-Польський та Прикарпатський. Головні газоносні площі розташовані у Малопольському та Підкарпатському і Великопольському воєводствах. Серед інших видів корисних копалин слід ще назвати мідні руди та сірку. Поклади сірки у Польщі є одними із найбагатших у світі (0,8 млрд. т.). Район залягання сірки розташований у Люблінському та Підкарпатському (Розточчя) і Свєнтокшиському воєводствах. Політичний лад і адміністративно-територіальний устрій. З 1989 р. Польща є президентсько-парламентською республікою, що існує на засадах демократії, розподілу законодавчої, виконавчої і судової влади, формування органів законодавчої влади і місцевого самоврядування шляхом виборів. Згідно з Конституцією Польщі від 1997 p., вищим законодавчим органом влади є парламент — Національні Збори. Виконавчу владу здійснюють Президент і Рада Міністрів. Президент Польщі є главою держави і обирається терміном на п'ять років. Безпосередньо виконавчу владу здійснює Рада Міністрів, якою керує прем'єр-міністр. Судову владу здійснюють незалежні суди. Чисельність населення країни — 38,7 млн. осіб (1999). За другу половину XX ст. вона зросла на 13,7 млн. осіб і в 1950 р. становила 25 млн. осіб. За цей період у Польщі було проведено такі переписи населення: 14.02.1946 р.; 03.12.1950 р.; 06.12.1960 р.; 08.12.1970 р.; 07.12.1978 р.; 07.12.1988 р.; 17.05.1995 р. Частка населення Польщі у світі становить 0,7%, в Європі — 5,3%. Основну роль у відтворенні населення відіграє його природний приріст. У 1997 р. народжуваність становила 10,7%, смертність 9,8%, природний приріст — 0,9%. Найбільший природний приріст населення спостерігався у перші повоєнні десятиліття. Це був так званий компенсаційний приріст, пов'язаний із тенденцією до відновлення воєнних втрат та поліпшенням умов життя після війни. Найбільшим природний приріст був у першій половині 1950-х років. У 1955 р. показник природного приросту був рекордним — 19,3%. Характерним для цього часу є те, що показник природного приросту в містах був вищим, ніж у селах. Це пов'язано з міграціями (в основному молоді) з сільської місцевості до міст. Найбільші зовнішні переміщення населення (міграції) у Польщі відбулися в другій половині 1940-х років. За цей період з території сучасної Польщі було виселено близько 4 млн. осіб — німців, литовців, білорусів та українців. Натомість до країни в'їхало 4,4 млн. поляків, в основному, з Литви, Білорусі та України. За останні три десятиліття зовнішні міграції Польщі мають негативне сальдо. У 1970-х роках воно становило приблизно — 20 тис. осіб, в 1980-х роках близько — 25 тис. осіб. В 1997 р. негативне сальдо дорівнювало — 12 тис. осіб (еміграція 20 тис. осіб, імміграція 8 тис. осіб). Серед внутрішніх міграцій виділяються три напрями. Перший — внутрішньо-воєводські міграції. Найбільша частка серед них у 1990-х роках припадала на міграції з села до міста — 35%. Ще 23% зайняли міграції з міста до міста. Другий — міграція населення зі слаборозвинених і непромислових регіонів Польщі до найбільших міських агломерацій країни — Варшави, Лодзі, Кракова, Вроцлава, Познані тощо. Третій — міграція населення зі східних воєводств (Білостоцького, Люблінського та Підкарпатського) в середню та західну Польщу.Вікова структура населення характеризується високою питомою вагою осіб у працездатному віці — 67%. Частка населення допрацездатного віку становить 21%, післяпрацездатного — 12%. Середня тривалість життя польських чоловіків становить 69 років, жінок — 77 років (в Україні відповідно 62 і 73 роки). Статева структура населення у 1980-1990-х роках практично не змінилась. Частка чоловіків становить 48,7%, жінок — 51,3%. Із загальної кількості сімей у містах багатодітні сім'ї (ті, що мають троє і більше дітей) становлять тільки 9%, в той же час на селі — 16%. Рівень освіченості населення в Польщі один із найвищих у світі — 99%. Специфічною рисою для Польщі є існування великої кількості населення з двома професіями. Це особи, які зайняті поза сільськогосподарським виробництвом і одночасно ведуть своє сільське господарство. Кількість їх значна — близько 20%. Найважливішим показником заселеності території є щільність населення. За цим показником (124 особи/км2) країна знаходиться на 54 місці у світі. Сусіди Польщі за щільністю населення чітко поділяються на дві групи. Перша — західні і південно-західні сусіди з вищою, ніж у Польщі щільністю населення (Німеччина — 228 осіб/км2 та Чехія — 131 особа/км2). Друга — східні і південно-східні сусіди з нижчою, ніж у Польщі щільністю населення (Україна — 87 осіб/км2, Словаччина — 61 особа/км2 , Литва — 58 осіб/км2, Білорусь — 50 осіб/км2). Найщільніше заселені центральна і південна частини Польщі, де щільність населення досягає 400-750 осіб/км2. Найменш заселені території на півночі й сході — 46-60 осіб/км2. Господарство Польщі є досить диверсифікованим. У структурі національного продукту країни на промисловість припадає 27%, торгівлю і сферу послуг — 15%, сільське господарство — 6%. Грошова одиниця Польщі — злотий. На промисловість припадає близько 35% ВНП. В галузевій структурі промислового виробництва найбільшою є частка легкої і харчової промисловості (29%), машинобудування (28%) та паливно-енергетичного комплексу (23%). Незначними — хімічної (7%) і деревообробної (6%) промисловості та металургії (5%). У Польщі виділяють 22 промислових райони: 1. Верхньосілезький промисловий район (ВПР); 2. Варшавський; 3. Лодзинський; 4. Судейський; 5. Старопольський та ін. На перші два припадає майже третина виробництва промислової продукції країни, зокрема на Верхньосілезький — 17% та Варшавський — 11%.У паливно-енергетичному комплексі переважає виробництво твердих видів палива, головним чином, кам'яного вугілля. їх частка становить понад 75% (у розвинених європейських країнах — 25-26%). За видобутком вугілля Польща займає восьме місце у світі — 176 млн. т. (113 млн. т. кам'яне і 63 млн. т. буре вугілля). Видобуток нафти незначний, близько 300 тис. т, він зосереджений у Західній Польщі та Передкарпатті. Газ видобувається також в незначних кількостях — у Великопольщі та на Прикарпатті. У Польщі є вісім нафтопереробних заводів — у Плоцку, Гданську, Ясло, Горлицях, Сдлічах, Тшебіні, Кендзіжині-Козлу та Чеховичах-Дзедзичах. Польська металургія має багатовікові традиції. Проте ця галузь є технологічно відстала, лише 21% сталі виплавляється у електричних печах, решта — у конверторних і мартенівських. 63% виплавки сталі дає Сілезьке воєводство, 25% — Малопольське. Найбільші металургійні заводи Сілезії розміщені у Домброві Гурнічій, Катовіце, Ченстохові, Малопольщі — у Кракові. За межами цих двох промислових районів важливими є електрометалургійні заводи у Варшаві, Островцу Свєнтокшиському (Свєнтокши- ське воєводство) та Стальовій Волі (Підкарпатське воєводство). Серед кольорової металургії слід виділити мідну промисловість. Найбільші машинобудівні підприємства в Польщі розміщено у великих промислових центрах. До найважливіших галузей машинобудування належать — транспортне й важке машинобудування, електротехнічна і електронна промисловість. У 1997 р. випущено 440 тис. легкових, 45 тис. вантажних автомобілів та 2 тис. автобусів. Виробництво легкових автомобілів концентрується у Варшаві, Плонську (Мазовецьке воєводство), Бєльсько-Бялій, Тихи (Сілезьке воєводство), Нисі (Опольське воєводство), Познані, Любліні. Вантажних — у містах Єльч (Нижньо-Сілезьке воєводство) та Стараховіце (Свєнтокшиське воєводство), автобусів — також у м. Єльч та у Сяноку (Підкарпатське воєводство). Електропотяги для приміських сполучень виробляються у Вроцлаві, пасажирські вагони у Познані, товарні вагони — у Зеленій Гурі та Свідніці (Нижньо-Сілезьке воєводство). Виробництво морських суден розташоване у Ґданську, Щецині та Ґдині, річкових -— у Кендзежині-Козлє (на Одрі, Опольське воєводство) та Плоцку (на Віслі, Мазовецьке воєводство). Хімічна промисловість Польщі належить до галузей, які динамічно розвиваються. Неорганічна хімічна індустрія базується на багатих покладах кам'яної солі та сірки. Промисловість органічного синтезу розвинена порівняно слабше. В основному це етилен, пропілен, метанол, бутанол та ін. Весь етилен і пропілен випускається у Плоцку (Мазовецьке воєводство).Польща має сприятливі умови для розвитку промисловості будівельних матеріалів. Основними є цементна та скляна промисловість. Найважливішою галуззю легкої промисловості Польщі є текстильна. Вона займається обробкою бавовни, штучних волокон, вовни, льону і шовку. Основними районами концентрації текстильної промисловості є Лодзинський, Бельсько-Бялський і Ченстоховський (Сілезьке воєводство) та Білявсько-Судетський (Нижньо-Сілезьке воєводство). За останні роки харчова промисловість стала найбільш інвестиційно-привабливою у Польщі. Важливою галуззю харчової промисловості, що впливає на розвиток інших її галузей, є цукрова промисловість. У 1997 р. Польща виробила 2,2 млн. т. цукру, що є досить високим показником. Просторова концентрація підприємств цукрової промисловості в країні має форму дуги. Сільське господарство створює близько 7% ВНП Польщі й займає четверте місце в господарській сфері після промисловості, торгівлі та будівництва. Розвиток сільського господарства в країні за багатьма показниками досяг задовільного кількісного рівня.  У рослинництві у 1997 р. було вироблено 59% вартості сільськогосподарської продукції. Частка зернових, зокрема, становить 23%, картоплі — 11%, цукрових буряків — 3% і овочів та фруктів — 11%. Основними зерновими культурами є пшениця, жито, ячмінь та овес.  Валовий збір картоплі досить значний — 25 млн. т. Найбільша концентрація посівів картоплі спостерігається в центрально-східній Польщі. Посіви цукрових буряків концентруються навколо цукрових заводів. Польща — відомий у світі виробник овочів та фруктів. Важливу позицію країна займає в зборі порічок (перше місце в світі), полуниць (третє місце), малини (четверте), капусти (шосте), яблук (дев'яте), цибулі (дванадцяте). Земельні площі, зайняті овочами і фруктами, мають найбільше значення для приватних господарств південної і центральної Польщі. Загальна частка овочів і фруктів у фізичному обсязі продукції рослинництва досягає 40%. Польща належить до країн з середнім рівнем розвитку тваринництва. Найбільше виробляється свинини, молока, яловичини, яєць, менше — вовни і баранини, риби тощо. У Польщі успішно розвиваються практично усі види транспорту. Автомобільний транспорт належить до найрозвиненішої галузі сухопутного транспорту Польщі. Довжина автомобільних доріг — 232 тис. км., в тому числі з твердим покриттям — 190 тис. км. Щільність автошляхів — 74 км/100 км2 території. Просторові відмінності щільності автошляхів майже збігаються з відмінностями у щільності залізниць. Найбільша щільність автошляхів у районі Катовіце — Краків (понад 170 км/100 км2), висока у районі Варшави (150-170 км/100 км2), найменша на північному сході (до 50 км/100 км2). У Польщі налічується 400 км. автострад, з яких близько половини — старі (у Нижній Сілезії та у Західному Помор'ї). В останні роки збудовано короткі відрізки автострад А1 — між Лодзю та Пйотркувом- Трибунальским; А2 — Вжесьня-Конін; А4 — Катовіце-Краків. Автомобілями перевозиться в п'ять разів більше вантажів, ніж залізницями, однак на значно коротші відстані. Найбільша кількість зареєстрованих автомобілів усіх видів на 1000 осіб населення є у Великопольському воєводстві та в районі Варшави (понад 250). Трубопровідний транспорт Польщі поділяється на нафтопровідний і газопровідний. Загальна довжина магістральних нафтопроводів — 2,2 тис. км. Найважливішим з них є нафтопровід "Дружба", що в Польщі проходить зі сходу, від кордону з Білоруссю, через Плоцк (Мазовецьке воєводство) на захід, до кордону з Німеччиною. Від Плоцка є ще відгалуження на Ґданськ. По цьому нафтопроводу перекачується 31 млн. т. російської нафти. Мережа газопроводів удвічі протяжніше від нафтопроводів. Її утворюють дві системи транспортування природного газу.Річковий транспорт відіграє в Польщі незначну роль. Найбільші перевезення вантажів здійснюються по Одрі та Віслі. Повітряний транспорт має велике значення в основному для міжнародних перевезень пасажирів. Найбільшим аеропортом є Варшава (1,7 млн. пасажирів). Отже, Польща має негативне сальдо зовнішньоторговельного обороту, яке становить 12,7 млрд. доларів США. У товарній структурі польського експорту провідне місце займають кольорові метали (15%, в основному мідь), електротехнічне й електронне обладнання (13%), текстиль (12%), транспортні засоби (11%) та кам'яне вугілля (8%). Традиційними продуктами експорту Польщі є також сірка, заморожені овочі, сире м'ясо тощо. Основні статті польського імпорту: електротехнічне й електронне обладнання (25%), мінеральна сировина (11%), хімічна продукція (10%) та текстиль (8%). Польща і надалі залишається залежною від поставок нафти, газу, кольорових металів з Росії. На Україну припадає 5% польського експорту і всього 1% польського імпорту. Отже, позитивне для Польщі сальдо дорівнює 170 млн. доларів США. Зовнішньоекономічний оборот Польщі з Україною постійно зростає, у 1992 р. він становив тільки 275 млн. доларів США. Найважливішими позиціями польського експорту в Україну є кам'яне вугілля (40%), продукти (17%) та вироби хімічної промисловості (14%). Польський імпорт з України — це перш за все залізна руда (55%) та продукція хімічної промисловості (16%).

Чехія — континентальна держава. Маючи витягнуту форму та протяжність з південного сходу на північний захід на 450 км. та з півночі на південь у східній частині на 150 км. і західній на 240 км., вона межує на півночі з Польщею (658 км.), північному заході, заході й південному заході з Німеччиною (646 км.), на півдні з Австрією (362 км.) і сході зі Словаччиною (215 км.), займає центральноєвропейське положення. Західні і південні сусіди (Німеччина і Австрія) — політично стабільні та високорозвинені країни, тоді як Польща і Словаччина, відповідно північні сусіди — держави, що розвивають демократичні інститути і впевнено йдуть шляхом ринкових перетворень. Вигідність географічного положення посилюється розташуванням країни на перетині інтенсивних міжнародних торговельних потоків, що мають меридіальне та паралельне спрямування, а також безпосереднє сусідство з країнами Європейського Союзу, що сприяє її політичній та економічній інтеграції у Європейське і світове співтовариства. Згідно з прийнятою у 1992 р. Конституцією, Чеська республіка стала парламентсько-президентською державою. Глава держави — президент, найвищий законодавчий орган — Національні збори, виконавча влада належить Кабінету Міністрів. Чехія є членом ООН, країною — членом НАТО, входить до країн Вишеградської групи, є постсоціалістичною країною першої групи вступу до ЄС. Політичну систему країни формують більше 80 політичних партій. Найбільш впливовими є Чеський демократичний союз, Громадянський демократичний альянс, Демократична партія Чехії, Комуністична партія Богемії та Моравії, Чеська соціал-демократична партія. В країні діє близько 200 молодіжних організацій. Адміністративно-територіальний устрій становлять 14 країв, 5919 общин. Грошова одиниця — крона. Рельєф Чехії різноманітний. Основну частину центральної частини території країни займає Чеський масив — зруйновані середньо-високі гори, відрогами яких на північному сході є Судейські гори (найвища вершина г. Снєжка — 1603 м), на заході — Рудні гори (1000-1500м), на сході — Чеський ліс та Шумава. У західну частину країни заходять відроги Західних Карпат, які відокремлюються від Чесько-Моравської височини Передкарпатським прогином. Серед рівнинних форм рельєфу виділяються долини ріки Лаба з притоками Влтава, Ваг та Морава. Серед корисних копалин Чехія виділяється запасами кам'яного вугілля (Кладненський, Остравсько-Карвінський) і бурого (Соколівський, Мостецький басейни), коаліну, білої глини, мінеральних вод (Карлови Вари), є невеликі запаси срібла та уранових руд. Клімат Чехії формується під дією переважаючих атлантичних повітряних мас і характеризується нехолодною погодою (-2° ... -4°) взимку і теплою (+17° ... +21°) влітку. Середній показник кількості опадів становить 600-800 мм, в горах — 1200-1600 мм. Знаходячись на головному європейському вододілі, річкові системи Чехії відносяться до басейнів двох морів — Чорного і Балтійського. Найбільша річка Лаба з притоками Влтавою та Вагом має енергетичне, транспортне та сільськогосподарське значення, річки Одра та Морава — сільськогосподарське (використовується для зрошення). Країна багата підземними прісними і особливо мінеральними водами (Карлови Вари, Маріанські Лазні, Франтішкові Лазні). На більшій території країни переважають бурі лісові і підзолисті ґрунти. Чорноземи поширені в основному у долинах річок Лаба і Морава. Чехія належить до найбільш заліснених країн Європи. Близько 35% її території вкрито лісами. Переважають хвойні породи, зокрема сосна і ялина, серед широколистяних — дуб, бук, граб та ін. Значні площі лісових масивів виконують природоохоронні та рекреаційні функції. Кількість населення Чеської республіки на 1.01.1999 р. становила 10,3 млн. осіб. Природний приріст з 1991 по 2000 pp. знизився з 1,2‰ до -0,07 ‰. Чехи становлять 81,2% населення, моравці — 13,2%, словаки — 3,1 %, поляки — 0,6%, німці — 0,5%, інші нації і народності — 1,2%. В Чехії на 1.01.1995 р. проживало більше 7 тис. українців. Населення країни у віці 0-14 років — 16,1%, 15-64 — 70,0%, більше 65 років — 13,9 %. Згідно з результатами опитування світової соціологічної служби "Gallup international", 39,8% населення вважає себе атеїстами (найвищий показник у Європі). Решта населення — 39,2% — католики, 4,6 % — протестанти, 3% — гусити, євангелісти — реформатори, 13,4 % — представники інших вірувань. Чехія вирізняється високим рівнем урбанізації. В містах проживає 68% населення. Найбільші з них — Прага (1,3 млн. осіб), Брно (391 тис. осіб), Острава (331 тис. осіб), Пльзень (175 тис. осіб). Середня щільність населення у країні — 131 осіб/км2, однак вона вища і становить 142 особи/км2 в Моравії і нижча — 120-125 осіб/км2 у західній та південній Чехії. Середній вік життя жінок 78, чоловіків — 71 рік. Частка безробітних на 1.01.1999 р. становила 9,2 % працездатного населення. Близько 54,5% працездатного населення зайнято у сфері послуг, 41,8% — у промисловості, 3,7% — у сільському господарстві. Показник ВВП на одного мешканця становить 5450 американських доларів. Суспільно-політичні процеси 90-х років XX ст. спричинили утворення самостійної Чеської республіки, формування національної економіки на ринкових засадах. Сучасний рівень індустріального розвитку Чехії забезпечується наступними чинниками: високим рівнем розвитку паливно-енергетичного, металургійного, металообробного та машинобудівного комплексів; наявністю кваліфікованих трудових ресурсів; високою якістю продукції. Роздержавлення підприємств, залучення до виробництва внутрішніх та закордонних інвестицій стали основою модернізації підприємств та оновлення асортименту продукції, здатної конкурувати на світових ринках. Основу паливно-енергетичного комплексу становить видобуток вугілля та виробництво електроенергії. Щорічно в найбільших Остравсько-Карвінському й Кладненському басейнах видобувається близько 20 млн. т. кам'яного та Соколовському й Мостецькому басейнах — 66 млн. т. бурого вугілля. Виробництво електроенергії здійснюється на всіх основних видах електростанцій (ТЕС — 77,8%, АЕС — 18,7%, ГЕС — 3,5%) і становить 66-68 млрд. кВт./год. Металургійне виробництво зосереджене у таких центрах, як Острава, Тршінец, Кладно, Пльзень, працює на власному вугіллі та частково залізній руді і рудах, імпортованих з України і Росії. Щорічне виробництво досягає 7-8 млн. т сталі та 5-6 млн. т. прокату і орієнтоване на внутрішні і зовнішні ринки. Провідною галуззю промислового виробництва Чехії є машинобудування. Серед його підгалузей виділяються: виробництво транспортних засобів, зокрема, електровозів (Пльзень), тепловозів (Прага), вагонів (Прага, Ческа Липа), трамваїв (Прага), автомобілів (Копршівніце, Прага, Млада Болеслав, Ліберец, Вітковіце), автобусів (Високе Міто), тролейбусів (Остров); верстатів (Брно, Прага, Пльзень); енергетичного обладнання та електротехнічних виробів (Прага, Брно, Пльзень, Пардубіце); сільськогосподарських машин, зокрема, тракторів (Брно), засобів для обробітку землі (Роудніце), картопле-бурякота хмелезбиральних машин (Ічин, Пельгржимов); обладнання для харчової та пивоварної (Пльзень); броньованої техніки і зброї. Машинобудування Чехії зазнає структурних змін, відбувається переорієнтація підприємств на випуск наукомісткої продукції. Це дозволить галузі успішно виходити на західноєвропейські й світові ринки. Хімічне виробництво Чехії розвивається на використанні та переробці природних ресурсів, відходів металургійних, нафто - і лісопереробних підприємств. Серед виробництв та центрів виділяються: штучне волокно (Острава, Лісовіце); добрива (Колін, Острава, Усті-над-Лабем); синтетичний каучук (Кралуп); фармацевтичні засоби (Прага, Брно). Розвиток та функціонування деревообробної і целюлозно-паперової промисловості базується на використанні лісових ресурсів Північної, Західної і Південної Чехії. Лісопильне виробництво зосереджене у місцях лісозаготівлі, виробництво будівельних матеріалів, меблів та іншої продукції — у районах споживання готової продукції. З найбільших центрів виділяються Прага, Брно, Коричани. Целюлозно-паперове виробництво зосереджене у Повлтав'ї (Ветршні, Лоучовіце) та Полаб'ї (Гостінне), а також Пльзені, Тішнові. Будівельна індустрія країни розвивається завдяки потужній природно-сировинній базі і високорозвиненій промисловості будівельних матеріалів. Найбільші центри виробництва цементу — Хрудім, Брно, Острава, Кралув Двур, цегли і червоної черепиці — Брно, Годоніца. Високий відсоток використання у будівництві природних матеріалів. У містах діють будівельні комбінати, що здійснюють промислове і житлове будівництво. Значного рівня розвитку та популярності на світовому ринку досягла скляна і порцелянова промисловість Чехії. Найбільшими її центрами є: Нови-Бор, Каменіцкі-Шенов, Подєбради (кришталеві вироби); Тепліце, Усті-над-Лабем (віконне та тарне скло); Карлови Вари (порцелянові вироби). Виробничий потенціал легкої промисловості Чехії формують підприємства текстильного, швейного, трикотажного та шкіряно-взуттєвого виробництв. У країні виготовляються бавовняні (Прага, Усті-над-Орліце, Літвінов), вовняні (Брно, Ліберец), лляні (Єсенік, Шумперк), шовкові (Ліберец, Моравска Тршебова) тканини. Трикотажне виробництво зосереджене у містах Пісек, Брно. Географія розміщення швейних підприємств пов'язана із великими містами — Прагою, Брно, Остравою. Чехія входить до десятки провідних країн світу за виготовленням взуття. Щорічно у країні його виробляється близько 100 млн. пар. Найбільші центри — Злін ("Батя"), Тршебич. Разом із продукцією текстильної, швейної, трикотажної промисловості взуттєві вироби є важливою складовою чеського експорту на світові ринки. Високого рівня розвитку набуло рекреаційне господарство Чехії. Відомі історичні місця та архітектурні пам'ятники Праги, численні замки Моравії, мінеральні води та лікувальні грязі здравниць Карлових Вар приваблюють багатьох відпочиваючих і туристів з різних країн світу. Чехія відзначається інтенсивним рівнем розвитку сільськогосподарського виробництва. У його структурі переважає частка продукції тваринництва — 52%. Частка рослинництва становить 48%, яке, у свою чергу, забезпечує населення продуктами харчування і створює основу кормової бази для тваринництва. Переважає розведення великої рогатої худоби, в приміських зонах великих міст вирощують свиней і займаються птахівництвом. У гірських регіонах країни поширені вівчарство, конярство, бджільництво, у численних водоймах розводять рибу. Сільськогосподарські угіддя становлять приблизно 50% площі Чехії. Основні їх території — Прилабська низовина, горбисті райони Південної Чехії та Чесько-Моравської височини. Серед зернових культур переважають пшениця і кормовий та пивоварний ячмінь (відповідно врожайність 39 і 28 ц/га), а також жито і овес. Загальний збір зернових — близько 7 млн. т. щорічно. Технічні культури представлені вирощуванням цукрового буряку, картоплі, льону та хмелю. Хміль має особливо важливе значення для Чехії, адже він є культурою для варіння пива і йде на експорт. Значні території займають луки і пасовища. Повсюдно у країні поширені рослинництво та садівництво. У південних районах Моравії займаються виноградарством. Рівень сільськогосподарського виробництва визначає розвиток харчової промисловості Чехії. За обсягом продукції вона поступається лише машинобудуванню. Основні галузі та центри виробництва: м'ясо та молокопереробна — Прага, Пльзень, Брно, Острава, Глінсько; борошномельна — Прага, Пльзень, Пардубіце; пиво та цукроварна — Пльзень, Ческе-Будейовіце, Пардубіце, Оломоуц, Острава; кондитерські вироби — Прага, Острава, Брно; харчові напівфабрикати — М'єдін, Пардубіце, Оломоуц. Складова частина господарства Чеської держави — система закладів сфери послуг. Населення країни у середньому витрачає 21,3% свого бюджету на продукти харчування, 12,2% — на транспорт, 21,2% — на квартирну плату, 9,9% — на відпочинок і подорожі, 14,2% — на ресторани та інші громадські заклади, 5,2% — на домашній благоустрій, 16,0% — на інші побутові послуги. У країні діє близько 3,7 тис. дошкільних і 7,2 тис. різноступеневих загальноосвітніх установ. Фахову професійну підготовку трудових ресурсів забезпечує 240 навчальних закладів, з яких 35 — вищі. Чехія має добре налагоджену систему охорони здоров'я. У країні з розрахунку на 10 тис. мешканців припадає 100 лікарняних ліжок і 30 лікарів, що відповідає європейським стандартам. Користувачами електронного і мобільного зв'язку в Чехії є 3,9 і 4,3 млн. громадян, Інтернету — 900 тис. (2000). Щорічно надається побутових послуг на суму більше 5 млрд. крон. Розвиваються масовий спорт та туризм. На початку XXI ст. у Чехії сформувалась ефективна транспортна система. Сприяло цьому особливе (внутрішньоконтинентальне) положення, периферійне розміщення основних видів корисних копалин в країні, рельєф, високий рівень розвитку економіки та зовнішніх зв'язків. Основний обсяг перевезень Чехії (близько 80% вантажів і 90% пасажирів) здійснюється залізничним і автомобільним видами транспорту. У державі склались два потужні транспортні вузли — Празький і Брненський, які забезпечують близько половини перевезень вантажів і пасажирів країни. Основні вантажі — вугілля, залізна руда, метали, продукція машинобудування, харчової та легкої промисловості, будівельні матеріали. Протяжність автомобільних доріг Чехії — 128 тис. км. Значна їх частина відповідає міжнародним стандартам. Основне навантаження автомобільних перевезень у країні припадає на магістраль Прага-Брно, а також на райони інтенсивного промислового розвитку Остраву і Пльзень. Чехія не має виходу до Світового океану, однак орендує морські гавані й портову інфраструктуру у містах Щецин і Гданськ (Польща), розвиває власний торговий флот і здійснює транспортні перевезення. Для внутрішніх і міжнародних перевезень використовуються порти на річках Одра та Лаба. Від кордонів зі Словаччиною проходить система трубопроводів (3,5 тис. км.), які транспортують нафту і газ у всі регіони країни. Діє п'ять міжнародних (Прага, Брно, Пльзень Острава, Карлови Вари) та більше десяти внутрішньодержавних авіапортів. На рівні міждержавних зв'язків Чехія відома як член ООН. Вона є країною — учасницею Північно-Атлантичного блоку (НАТО), входить до Ради Європи, до країн Вишеградської групи, належить до першої групи країн — майбутніх членів ЄС. Країна бере активну участь у багатьох міждержавних політичних та економічних організаціях, входить, як і Україна, до асоціації країн Центрально-Східної Європи. Новітній період розвитку Чехії спричинив активізацію міждержавних економічних зв'язків. Станом на 01.01.2000 р. у країні діяло більше 47 тис. підприємств з іноземним капіталом. Це сприяло надходженню в економіку держави іноземних інвестицій, прогресивних технологій. За період з 1993 по 2000 рр. відбулася трансформація зовнішньоторговельних відносин. Із 34 до 61% зросла частка експортного обороту з країнами Західної і Центрально-Східної Європи та знизилася з 48 до 18% з країнами СНД. Основними торговельними партнерами країни є Німеччина (43% експорту та 37,5% імпорту), Словаччина (відповідно 8,4% і 6,7%), Російська Федерація (1,8% і 4,6%), Австрія (6,6% і 6,2%), Франція (4,0% і 5,4%), Італія (5,9% імпорту), Польща (5,6% експорту). Розширилась географія економічної співпраці з країнами Північної та Латинської Америки, Азії, Африки. В структурі товарообігу країни переважає імпорт — 28,8 млрд. доларів. Експорт продукції становить 26,9 млрд. доларів. Основна продукція Чехії, що йде на експорт, — автомобілі і локомотиви, трамваї, тролейбуси, електротехнічне обладнання, метал, тканини, продукція харчової промисловості, озброєння. В структурі імпорту переважають енергетичні ресурси, залізна руда, кольорові метали.

Німеччина розташована у Західній частині Європи. Її оточують дев'ять високорозвинених країн — сусідів: Данія — на півночі, Нідерланди, Бельгія, Люксембург і Франція — на заході, Швейцарія та Австрія — на півдні, Чехія та Польща — на сході. На півночі Німеччина має досить зручний вихід до Північного і Балтійського морів, які з'єднані між собою Нільським каналом, перетинаючи основу Ютландського півострова. "Морські ворота" Німеччини забезпечують доставку великої кількості вантажів, зокрема палива, сировини, а також вивіз готової продукції найдешевшим видом транспорту.За обсягом валового національного продукту (2252 млрд. доларів) Німеччина перевищує своїх сусідів — Францію, Англію, поступаючись у світі лише США і Японії. За розмірами експорту (535,5 млрд. доларів — 1999 р.) випередила Японію на 116 млрд. доларів, поступившись наймогутнішій державі світу — США. Рівень капіталовкладень досяг сукупного рівня Англії і Франції. Золотовалютні запаси Німеччини є найбільшими у світі. Державна мова — німецька. Основна релігія — християнство (85,1%). Адміністративно-територіальний поділ — 16 земель. ФРН — федеративна держава, кожна із земель має свою конституцію, парламент та уряд. Керівник держави — федеральний президент, законодавчий орган — бундестаг. Федеративна Республіка Німеччина належить до високорозвинених постіндустріальних країн світу. В загальній структурі господарства переважає сфера послуг — 68,0%. Промисловість становить 31,0% і сільське господарство — всього 1,0%. За обсягом економічного виробництва вона займає третє місце в світі, а у світовій торгівлі — друге. Основою німецької економіки є промислове виробництво, де переважають невеликі підприємства.. Основою німецької економіки є промислове виробництво, де переважають невеликі підприємства. Так, у західній частині Німеччини, тобто на території старих федеральних земель, із 46700 підприємств лише близько двох відсотків належать до великих з числом зайнятих понад 1000 осіб. За кількістю виробництва автомобілів Німеччина посідає третє місце у світі, випустивши у 1998 р. 5,84 млн. автомобілів, в т. ч. 5,5 млн. легкових, що становить понад 14% світового виробництва П'ять найпопулярніших у світі фірм: "Даймлер-Бенц", "БМВ", "Фольксваген", а також "Опель" і "Форд" випускають у Німеччині понад 90% усіх автомобілів. При цьому "Форд" — німецька філія американського концерну "Форд", а "Опель" — дочірнє підприємство американської фірми "Дженерал Моторс". Виробництво автомобілів розкидане по всій Німеччині, але головними центрами автомобільної промисловості є Вольфсбург, Енден, Рюссельсгайм, Брауншвайг, Кельн, Штутгардт, Нюрнберг, Мюнхен.

Таблиця 1.1

Показники географічного розташування та ресурсного забезпечення країн

Промисловість розвивається на базі розробки корисних копалин і використання переваг приморського розташування. Розвинені в районі чорна і кольорова металургія, калійна промисловість. Серед корисних копалин району — кам'яне і буре вугілля, сіль, залізна і поліметалеві руди, уран, марганець, срібло і будматеріали. Добре розвинена легка промисловість — фарфоро-фаянсова, швейна, текстильна і скляна, а також виробництво музичних інструментів та іграшок. Із галузей харчової промисловості виділяється виробництво пива (Мюнхен, Нюрнбергг).

Таблиця 1.2

Демографічні показники країни за 2002-2010 рр.