Чинники зміни політичної культури в сучасній україні

     

 

 

 

   Чинники зміни політичної культури  у сучасній Україні

 

 

Сучасне українське суспільство перебуває  на етапі зміни та формування своєї  політичної системи, переходу від тоталітарного  режиму до демократичного. Тобто ми живемо в епоху  руйнування старих суспільних стереотипів,моралі, інститутів, форм влади та народження, повстання нових. Такий процес охоплює усі сфери суспільного життя, а  політична культура є визначальним фактором в політичній системі країни ( тобто виникає необхідність відповідності політичної культури до політичної системи і навпаки).

 

Політична культура формується доволі тривалий час і не одним поколінням людей. У ній закріплюється ставлення  народу певної країни до політичної системи  і окремих її елементів, до політичного  процесу, до самих себе й своєї ролі в цьому процесі, тобто на грунті політичного досвіду та соціалізації формується політична свідомість, яка дає розуміння якими мають бути структура та функції політичної системи, а також взаємини між державою та громадянами.

Проте політичну культуру не варто сприймати виключно як сферу політичних відносин та специфічних політичних орієнтації. Вона являє собою певне соціальне явище, яке має зв’язок з усіма аспектами духовного життя : наукою, літературою, освітою, мистецтвом. І безперечний вплив на неї має розвиток і стан культури загалом. Так як політична культура є відносно сталою і формується під впливом історичних , географічних та економічних чинників, можна зробити висновок, що  у її формуванні беруть участь як політичні, так і неполітичні суб’єкти.

 

Спробуємо проаналізувати, як відбувається процес становлення політичної культури в  Україні. Для початку визначимо  сьогоднішній стан пол.культури.

 

Сучасна політична культура України має  посткомуністичний, пострадянський та постколоніальний характер. Вона досі містить у собі значну частину переконань та поглядів, які сформувались у минулому під тиском радянської ідеології. Тому політичній культурі Україні притаманний ряд таких особливостей : недостатньо розвинений індивідуалізм, політичний нігілізм, нерозвиненість громадських позицій, комплекси національної меншовартості, схильність громадян розраховувати більше на зовнішню допомогу, ніж на власні сили, політична пасивність, тяжіння до малих груп – родина, громада, ірраціональність, невідповідність між очікуванням і реальністю, нездатність адекватно оцінити власні національні інтереси, невизнання та непримиренність з нетрадиційними поглядами, маргінальність, регіональність.

 

Якщо  в тоталітарному суспільстві  політична культура відіграє роль неприхованої та агресивної пропаганди, то у демократичних чи перехідних  її завдання полягає у формуванні політичної культури особистості - соціалізації молодого громадянина із сукупністю стійких компонентів політичної свідомості та політичної поведінки щодо інститутів влади, політичного режиму, політичних цінностей.

 

Проблема  формування політичної культури є найактуальнішою  стосовно молоді, бо саме вона перебуває  на стадії становлення особистості, на неї здійснюється найбільший вплив, навіювання і вона є найбільш емпатійною верствою та водночас найменш

захищеною від усіх змін у суспільстві на сучасному етапі розвитку. Проте  участь молоді у політичних процесах та у політичних партіях складає  дуже незначний відсоток.

 

Один  із лідерів світового молодіжного руху Джед Іпсен, котрий досліджує проблему політичної активності молоді, виділяє такі три найхарактерніші причини відмови молодого покоління від участі в політичному процесі:

- неефективність  самого політичного процесу, його  нездатність здійснювати вплив на поліпшення життя в суспільстві, зокрема молодої людини;

- недостатність  поінформованості щодо політичних  програм партій та сумніви  щодо своєї повноцінності як  учасника політичного процесу; 

- відсутність  зв’язку політичних партій з  молоддю.

 

Тому  пріоритетним завданням державної молодіжної політики

виступає  зміцнення статусу молоді в різних сферах суспільства, посилення правової, економічної, соціальної та політичної захищеності. Важливо сприяти задоволенню  різнобічних запитів молоді та подальшого входження у суспільні структури на демократичних принципах.

 

У процесі  формування політичної культури важливе  місце відводиться процесу соціалізації, її суб’єктам та агентам. Політична  соціалізація є частиною загальної  соціалізації і являє собою  сукупність суспільних процесів, що впливають на політичну позицію людини. Під час неї людина засвоює норми та зразки політичної поведінки та культури, знання та уявлення про політичну систему суспільства, що в майбутньому дозволяє їй стати суб’єктом політичного процесу. Політична соціалізація починається з раннього дитинства і продовжується протягом усього життя. Суб’єкти політичної соціалізації – це соціальні інститути : сім’я, однолітки, політичні партії, громадські організації. Варто зауважити, що поняття політичної соціалізації значно ширше за політичну освіту. Від рівня політичної соціалізації залежить ступінь впливу інститутів на свідомість і поведінку особистості.

 

Сучасну політичну культуру України формують такі агенти як : держава, політичні  партії, ЗМІ, система освіти, церква, тощо.

 

Держава, маючи силу приймати законодавчі  акти, визначає і формує рамки та виміри політичної культури та поведінки.

Політичні партії формують у людей певний тип  політичної культури, який співпадає  з їхньою власною політичною ідеологією, що знаходить своє відображення у  програмах партій, передвиборних  блоків, коаліцій та об’єднань.

Їхня  змагальність та конкурентність впливають  на кількість залучення суб’єктів  до політичного процесу.

 

Найбільш  діючим фактором є друковані та електронні засоби масової інформації, зокрема  регіональні та державні телерадіомовні компанії, що забезпечують найбільш чисельний доступ до засобів інформації. ЗМІ впливають на формування громадської думки, а отже і на політичну свідомість, на культуру прийняття рішень. Проте варто зазначити, що ЗМІ, можуть бути в руках впливу певної впливової групи, що намагається формувати політичну культуру та думку громадськості в бажаному для неї напрямі.

 

Система освіти, політична освіта є одним  з агентів соціалізації особистості, що закладає основи політичної поведінки, орієнтації та установки, дає базові знання стосовно політики.

Церква  впливає на розвиток усіх елементів  політичної системи, насаджує моделі поведінки  і мислення громадян, проповідуючи певні цінності та мораль.

 

О. Рудакевич  визначив такі основні чинники, що сприяють формуванню власної політичної культури :

 

-  лібералізація і демократизація суспільних відносин,    внаслідок    чого створюються умови для політичної творчості еліти і широких верств населення;

 

-пропаганда  знань про історичний досвід  українського та інших народів  і про сучасні досягнення світового співтовариства;

 

- підтримка  різноманітних ініціатив, новацій,  експериментів, вивчення і поширення  вітчизняного політичного досвіду;

 

-залучення  науковців до розробки політичних  технологій і програм;

 

-поширення  джерельної бази формування новітньої  політичної культури і створення умов для прояву позитивних тенденцій у політичному житті;

 

-законодавче  закріплення продуктивних політичних  ідей, норм, інституцій та розробка  системи заходів їх повсюдного  використання.

 

Тобто, аби зміни в політичній культурі були ефективними й позитивними необхідно враховувати усі особливості притаманні політичному устрою сучасної держави. Будь-які зміни і реформи в суспільстві можуть бути успішними лише за умови відповідності їх до світогляду і ціннісним орієнтаціям більшості представників народу.

 

На  думку більшості українців політична  культура та сам процес її формування не є дуже дієвим, тому що в країні демократія і демократичні цінності ще не мають стабільності, парламентський демократизм існує лише теоретично, а вибори не відбивають істинної думки народу. Та прогрес українського суспільства, розвиток його політичної культури залежить від рівня патріотичності та громадянськості, спільної відповідальності за долю країни кожного з нас.

 

Ще Монтеск’є писав , що коли народ  різко пориває зі своїм минулим та змінює стиль свого мислення, то в кінцевому результаті, реакція під яку він підпадає змушує відступати, тому змінювати потрібно не тип мислення, а звичаї та культуру. Я погоджуюсь з ним, саме тому дуже важливим і актуальним питанням залишається піднесення та поширення якісної політичної освіти, що змогла б забезпечити політичну активність громадян, а в основному молоді. Це значним чином спряло б закладенню основ громадянського суспільства і правової держави. Бо без прийняття демократичних норм і ідеалів малоймовірне становлення нового типу політичної культури, що зорієнтований на розбудову демократичного суспільства в молодій незалежній Україні.

 

 

Список використаної літератури :

 

1. Сойчук Р. Л., Особливості формування політичної культури сучасної молоді – Панорама політологічних студій : Науковий вісник Рівненського державного гуманітарного університету Випуск 5–6, 2011

2. Федорів І.П. , Вплив ЗМІ на формування політичної культури

3.  Рудакевич О., Гутор М. О.,Політичне відродження українського народу (Шляхи формування новітньої української політичної культури) - Тернопіль: Поліграфіст, 1998.

4. Глобальні трансформації : політика, економіка, культура :

пер. з англ. / Гелд Д., Макгрю Е., Голдблатт Д., Перратон Дж -

 К. : Фенікс, 2003

5.   Білик  М. , Особливості формування політичної  культури, Соціальна психологія: Український науковий журнал. — Киiв, 2008

6.  Карнаух А. Проблеми становлення сучасної політичної культури в Україні // Персонал. – 2007. – № 9 // http://personal.in.ua/article.php?ida=573