Механізована рота в бою

Третя (четверта) траншея обладнується на віддаленні 600 – 1000 м від другої (400 – 600 м від третьої) траншеї з таким розрахунком, щоб підрозділи, які її обороняють, могли вести вогонь у проміжках між другою і третьою (третьою-четвертою) траншеями, а також використовувати її як вихідний рубіж для маневру на загрозливому  напрямку.

3. Система вогню в обороні — це організоване за єдиним планом поєднання підготовленого вогню всіх видів звичайної зброї підрозділу із замислом бою, з урахуванням характеру місцевості та інженерних загороджень.

 

Система вогню роти  в обороні включає:

* ділянки зосередженого і рубежі  загороджувального вогню артилерії  та мінометів, які підготовлені  на підступах до оборони, перед переднім краєм, на флангах, у проміжках між ротними опорними пунктами та у глибині оборони;

* зони протитанкового вогню  БМП (танків) і суцільного багатошарового  вогню всіх інших вогневих  засобів взводу перед переднім  краєм, у проміжках, на флангах і в глибині оборони для знищення в першу чергу танків та інших броньованих машин противника;

* підготовлений маневр вогнем  з метою його зосередження  в короткі терміни на будь-якому  загрожуваному напрямку або ділянці. 

Система вогню будується з урахуванням вогневих можливостей усіх видів зброї роти та приданих вогневих засобів, їх тісної взаємодії у поєднанні з інженерними загородженнями та природними перешкодами.

 

Система вогню повинна  забезпечувати:

* ураження противника, передусім  його танків та інших броньованих машин, на підступах до оборони, перед переднім краєм, в проміжках і в глибині оборони;

* можливість ведення фронтального, флангового та перехресного вогню;

* кругову оборону опорного пункту.

 

Основу системи вогню  роти складає вогонь танків і БМП.

Танки, бойові машини піхоти, установки  ПТКР та інші протитанкові засоби розташовуються в опорному пункті роти потай, розосереджено, з урахуванням рельєфу місцевості й так, щоб могли вести вогонь на граничну дальність, уражувати противника фланговим, перехресним й кинджальним вогнем, мати вогневий зв'язок між собою і створювати вогневі мішки.

 

Бойові машини піхоти й танки розташовуються в опорному пункті роти (взводу) по фронту та у глибину на віддалі до 200 м один від одного, а бронетранспортери - на вогневих позиціях у глибині опорного пункту роти (взводу) в місцях, що забезпечують ведення вогню переважно у бік флангів та в проміжки.

Для всіх вогневих засобів, крім основних, готуються запасні, а для чергових вогневих засобів і тимчасові  вогневі позиції.

 

З метою введення противника в оману стосовно системи вогню й розташування вогневих засобів можуть призначатися кочуючи гармати, танки та бойові машини піхоти.

 

Готовність системи вогню визначається:

- заняттям БМП (БТР), танками,  гарматами та іншими вогневими засобами позицій;

- підготовкою даних для стрільби;

- а також наявністю ракет  і боєприпасів. 

 

 

 

 

 

 

Система інженерних загороджень включає мінні поля, групи мін, вузли загороджень, завали та інші перешкоди, підготовлені до руйнування (заміновані) об’єкти. Інженерні загородження готуються перед позицією бойової охорони, переднім краєм, у проміжках і на флангах роти (батальйону) на всю глибину опорного пункту роти (району оборони батальйону).

Система інженерних загороджень будується  відповідно до замислу бою, у поєднанні з системою вогню, природними перешкодами та з урахуванням маневру своїх підрозділів і сусідів.

Основу системи загороджень становлять мінно-вибухові загородження, які встановлюють придані інженерно-саперні підрозділи та призначені для цієї цілі механізовані підрозділи роти.

 

Командир роти керує  підрозділами з командно-спостережного пункту (КСП). Командно-спостережний пункт роти обладнується звичайно в глибині опорного пункту на віддаленні до 800 м від свого переднього краю в такому місці, звідки забезпечується спостереження за місцевістю перед фронтом і на флангах оборони роти, а також по можливості огляд всього опорного пункту та зручність управління підрозділами в ході бою.

  Якщо рота придається іншому підрозділу, її КСП обладнується поблизу КСП іншого підрозділу.

Ділянка місцевості, де розташовується КСП, повинна мати хороші маскувальні  та захисні властивості й не мати поруч чітко виражених орієнтирів.

 

Пункт технічного спостереження  роти розгортається поблизу КСП роти; пункт бойового постачання роти та медичний пост роти розгортаються в опорному пункті роти в укритому місці, доступному для потайного підходу транспортних засобів.

У підрозділах і на вогневих позиціях танків, БМП створюються  додаткові запаси ракет і боєприпасів. Після відбиття атак противника ці запаси негайно поповнюються. Підвіз у підрозділи інших матеріальних засобів проводиться, як правило вночі.