Небезпека інформаціійної війни

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту

Львівський інститут економіки і туризму

 

 

 

 

 

 

 

 

Індивідуальна робота на тему:

«Небезпека інформаційної  війни»

 

 

 

 

 

 

 

 

Виконав: студент групи Т-11

Даньо Дмитро

Керівник: Зайцева А. Ю.

 

 

Львів 2012

Зміст

Вступ                                                                           1

Поняття інформаційної  війни                                    1

Форми інформаційної  війни                                      2

Цілі і завдання інформаційної війни                         3

Інформаційна  зброя                                                     4

Інформаційна  безпека                                                  5

Висновок                                                                       6

Використані джерела                                                   7

 

Вступ. Війна в сучасному світі є занадто дорогим і ризикованим засобом досягнення політичних цілей. На сьогодні одним з найнебезпечніших видів зброї стала інформація. Інформація має вплив на маси, а за умови вдалого маніпулювання свідомістю мас можна досягти практично будь-якої мети: знищити опонента, прибрати з дороги конкурентів чи розпалити війну. Зважаючи на роль інформації у сучасному світі, американський дослідник Маклуен виводить цікаву тезу, яка звучить так: "Істинно тотальна війна - це війна за допомогою інформації". Ще Наполеон говорив: "Чотири газети можуть принести ворогу більше зла, ніж стотисячна армія…".

Поняття інформаційної  війни. Інформаційна війна - війна нового типу, її об'єктом є свідомість людей. Вона заснована на можливості управління і маніпулювання суспільною свідомістю, підпорядкування волі людини. Це найчастіше відбувається несвідомо для тих, хто піддається інформаційно-психологічному впливу. Інформаційна війна являє собою узгоджену діяльність з використанням інформації як зброї для ведення дій у різних сферах: економічній, політичній, соціальній чи на полі бою. На сьогодні саме інформаційні війни становлять найбільшу небезпеку нормальному функціонуванню системи національної безпеки.

Згідно з Доктриною проведення інформаційних операцій інформаційна війна - це дії, що вчинюються для досягнення інформаційної переваги у підтримці національної воєнної стратегії через вплив на інформацію та інформаційні системи супротивника при одночасному забезпеченні безпеки власної інформації і інформаційних систем. Вперше термін "інформаційна війна" з'явився наприкінці 80-х років ХХ століття. Вів став результатом плідної праці теоретиків збройних сил США і став уживаним після вдало проведеної роботи по знищенню СРСР. Активного застосування даний термін набув під час проведення воєнної компанії США в Іраку у 1991 році, де були не лише застосовані інформаційні технології, а було відкрито наголошено на цьому, що спричинило ще більший резонанс. Хоча є припущення, що вперше термін "інформаційна війна" було введено у 1985 р. у Китаї. В основі теоретичних підходів китайських спеціалістів в області інформаційного протиборства лежать погляди давньокитайського воєнного діяча Сунь Цзи. Він першим узагальнив досвід інформаційного впливу на супротивника. В трактаті "Мистецтво війни" Сунь Цзи писав: "У будь-якій війні, як правило, найкраща політика зводиться до захоплення держави в цілому... Одержати сотні перемог у бою — це не межа мистецтва. Підкорити супротивника без бою — ось це мистецтво".

Форми інформаційної  війни. У серпні 1995 року Національним Інститутом Оборони США була опублікована класична робота в даній області Мартіна Лібікі. У ній автор визначив 7 форм інформаційної війни:

а) командно-управлінська в сучасному значенні націлена на канали зв'язку між командуванням і виконавцями та має на меті позбавлення управління;

б) розвідувальна війна - збір важливої у військовому відношенні інформації (як напад) і захист власної;

в) електронна війна - спрямована проти засобів електронних комунікацій - радіозв'язку, радіолокаційних станцій, комп'ютерних мереж.

г) психологічна війна - пропаганда, "промивання мізків", інформаційна обробка населення. Лібікі розділив її на 4 складові - підрив громадянського духу, деморалізація Збройних Сил, дезорієнтація командування і війна культур;

д) хакерська війна має на увазі диверсійні дії проти цивільних об'єктів супротивника і захист від них (дії проти військових розцінюються як електронна війна). Дії хакерів можуть призвести до тотального паралічу мереж, перебоїв зв'язку, введення випадкових помилок у пересилання даних, зберігання інформації та послуг (несанкціонованим підключенням до мереж), таємному моніторингу мереж, несанкціонованого доступу до закритих даних з метою шантажу. Зброя хакерів - це комп'ютерні віруси;

е) економічна інформаційна війна. Вона поділяється на дві форми - інформаційна блокада та інформаційний імперіалізм. Під блокадою мається на увазі перш за все перекриття каналів комерції. Злом банківських мереж у цю категорію не входить (це категорія хакерської війни). Інформаційний імперіалізм - частина загальної політики економічного імперіалізму;

є) кібервійна відрізняється від "звичайного" хакерства. Це захоплення комп'ютерних даних, що дозволяють вистежити мету атаки, її ціль. Особливий напрямок мають семантичні атаки. Відмінність семантичної атаки від хакерства у тому, що хакер змушує систему працювати неправильно. При семантичної атаці комп'ютерна система працює абсолютно правильно, але рішення, які вона видає, невірні. Семантична атака спрямована на "органи почуттів" комп'ютерної системи, яка контролює будь-який процес за допомогою датчиків. Обдурити ці датчики або інші засоби введення, значить, вивести систему з ладу, не порушивши в ній нічого.

При цьому інформаційна війна включає  наступні дії:

а) здійснення впливу на інфраструктуру систем життєзабезпечення — телекомунікації, транспортні мережі, електростанції тощо;

б) промисловий шпіонаж — порушення прав інтелектуальної власності, розкрадання патентованої інформації, викривлення або знищення важливих даних, проведення конкурентної розвідки;

в) хакінг — злам і використання особистих даних, ідентифікаційних номерів, інформації з обмеженим доступом тощо.

Цілі і завдання інформаційної  війни.

Цілі інформаційної війни є  дещо іншими, аніж війни у звичному розумінні. Якщо за умов ведення звичайної  війни, головною метою є фізичне знищення противника та ліквідація його збройних сил, то за умови ведення інформаційної війни відбувається широкомасштабне порушення роботи фінансових, транспортних та комунікаційних мереж і систем, руйнування економічної інфраструктури і підкорення населення країни, що зазнала атаки, зміни світоглядних настанов, зародження сумніву в необхідності та доцільності існування в рамках самостійної, суверенної держави.

На думку деяких дослідників, стрімкий розвиток інформаційних технологій спричинить у майбутньому появу нових за змістом видів війн, які відбуватимуться без жодного пострілу. Сучасні інформаційні війни спрямовані здебільшого на дезорієнтацію людини, зміну її світогляду, підміну цінностей і перетворення на інформаційного споживача, тобто інформаційного раба.

Головне завдання інформаційних війн полягає у маніпулюванні масами. Суть такої маніпуляції найчастіше полягає у:

а) внесенні у суспільну та індивідуальну свідомість ворожих, шкідливих ідей та поглядів;

б) дезорієнтації та дезінформації мас;

в) послабленні певних переконань та поглядів;

г) залякуванні свого народу образом ворога;

д) залякуванні супротивника своєю могутністю.

Інформаційна зброя.

Основним інструментом ведення  інформаційної війни є інформаційна зброя.

До "інформаційної зброї"відносяться, по-перше, засоби інформаційно-технічного характеру, які знищують, перекручують або викрадають інформацію, не зважаючи на систему захисту, обмеження доступу до цієї інформації законними користувачами. По-друге, це безперечно, інформаційно-психологічні засоби, які дезорганізують інформаційні системи, шляхом дезінформації, формування помилкових логічних інформаційних концепцій, інтерпретацій та ін., впливаючи, таким чином, на суспільну думку, на життя суспільства, держави або групи держав в цілому. Таким чином, інформаційна зброя - це пристрої та засоби, які призначені для нанесення протидіючій стороні максимальної шкоди в ході інформаційної боротьби.

Інформаційна безпека. Бурхливий розвиток інформаційних технологій наприкінці ХХ ст. призвів до зростання відносної важливості окремих аспектів суспільного життя. Внаслідок інформаційної революції основною цінністю для суспільства взагалі й окремої людини зокрема поступово стають інформаційні ресурси. Інформатизація та комп’ютеризація докорінно змінюють обличчя суспільства. За таких обставин забезпечення інформаційної безпеки поступово виходить на перший план у проблематиці національної безпеки. Національна безпека істотно залежить від забезпечення інформаційної безпеки, й у ході технічного прогресу ця залежність буде зростати. Визначень інформаційної безпеки на сьогодні існує досить багато. Інформаційна безпека має три основні складові: конфіденційність, цілісність і доступність. Конфіденційність належить до захисту чутливої інформації від несанкціонованого доступу. Цілісність означає захист точності та повноти інформації і програмного забезпечення. Доступність – це забезпечення доступності інформації і основних послуг для користувача в потрібний для нього час. Осноовними цілями політики інформаційної безпеки є:

а) реалізація конституційних прав громадян, суспільства та держави на інформацію;

б) захист інформаційного суверенітету країни, зокрема, національного інформаційного ресурсу, систем формування суспільної свідомості;

в) забезпечення рівня інформаційної достатності для прийняття рішень державним установам, підприємствам та громадянам;

г) належна присутність країни у світовому інформаційному просторі.

Завданнями політики забезпечення інформаційної безпеки вважають:

а) виявлення, оцінка та прогнозування поведінки джерел загроз інформаційній безпеці, що здійснюється шляхом оперативного моніторингу інформаційної обстановки;

б) вироблення, координація та введення єдиної державної політики у галузі інформаційної безпеки;

в) створення та експлуатація систем забезпечення інформаційної безпеки.

г) розробка, координація та запровадження єдиної державної політики у галузі міжнародних інформаційних відносин, зокрема у напрямку формування іміджу держави.

Висновок. Швидкість, з якою сучасні інформаційні і телекомунікаційні технології увірвалися в наше життя, дозволила говорити про "цифрову революцію". В індустрії комунікації та інформації відбуваються докорінні зміни. Щоб охопити 50 мільйонів чоловік радіо знадобилося 38 років, а телебаченню - 13 років. Всього лише за 4 роки стільки ж людей стали використовувати Інтернет. У 1993 році в "глобальній павутині" налічувалося тільки 50 сторінок; сьогодні їх більше 1 мільярда. У 1998 році до Інтернету було підключено всього лише 143 мільйони чоловік, до 2001 року кількість користувачів досягла 700 мільйонів чоловік, а в даний час - близько 2 мільярдів. Такі значні, а головне - блискавичні, зміни призвели до того, що прагнення до утримання глобального лідерства змушує керівництва провідних світових країн переглядати свій підхід до ведення зовнішньої і внутрішньої політики. Саме негативні прояви інформаційного суспільства породжують таке поняття, як "інформаційна війна", яка сьогодні стала реальною загрозою безпеці людства. Спостерігаючи за ходом і наслідками війн та конфліктів ХХ та ХХІ століть, ми бачимо, що роль інформаційного забезпечення різко зростає, і свідчить про новий рівень ведення інформаційного протиборства. Інформаційна війна включає в себе багато аспектів, основними з яких є вплив на свідомість людини різними нейролінгвістичними засобами, які полягають в підриві цілей та світогляду людей. Таким чином інформаційна війна сьогодні є всеосяжною, цілісною стратегією, яка показує всю значимість володіння інформацією в керуванні, командуванні і реалізації національної політики. Інформаційна війна стає війною за знання, за те кому будуть відомі відповіді на найважливіші питання, що дають змогу керувати масами. Звичайно, при веденні такої війни кількість жертв зводиться до мінімуму, але участь у ній беруть безпосередньо усі люди, що може привести до руйнування соціуму, як такого.

 

Використані джерела 

1. Бондаренко В.О., Литвиненко О.В. Інформаційна безпека сучасної держави: концептуальні роздуми.

2. Інформаційна безпека: сутність та проблеми (матеріали круглого столу). - Запоріжжя, 1998.

3. Макаренко Е., Кирик В. Інформайційно-психологічний захист як складовий чинник інформаційної безпеки // Проблеми безпеки української нації на порозі ХХІ сторіччя. - Київ-Чернівці, 1998.

4. Роговець В. Інформаційні війни всучасному світі: причини, механізми, наслідки. // Персонал. - 2000. - №5.

5. Цимбал В.О. Концепції «інформаційної війни» // Безпека. - 1995. - №9.

6. Шамрай В.О. Інформаційна безпека як складова національної безпеки України.

7. Завадський І. Інформаційна війна - що це таке? / / Коефіцієнт, № 4 - 1996.

8. Лисичкин В.А., Шелєпін П.А. Третя світова (інформаційно-психологічна) війна. / / М.: Інститут соціально-політичних досліджень АСН, 2000.