Правова охорона винаходів, корисних моделей і промислових зразків

                                                                                Заїки Катерини ДМ – 18

                             Семінарське заняття 1

Правова охорона  винаходів, корисних моделей і промислових  зразків

1. Основні поняття і положення.

Поняття промислової власності. Другий вид творчості становить науково-технічна діяльність, результати якої називають  промисловою власністю. За Паризькою  конвенцією про охорону промислової  власності від 20 березня 1883 р., до якої приєдналася Україна, до об'єктів  промислової власності належать винаходи, загальнокорисні зразки, промислові рисунки і моделі, фабричні і товарні знаки, знаки обслуговування, фірмове найменування і вказівки про місце походження або найменування місця походження, а також запобігання  недобросовісній конкуренції1.

У цьому переліку не йдеться про раціоналізаторські пропозиції, секрети виробництва (ноу-хау), селекційні досягнення тощо. Проте  в п. З ст. 1 цієї Конвенції уточнюється, що об'єктами промисловості можуть бути усі продукти, як вироблювані, так й природного походження. Відповідно до чинного законодавства України про промислову власність до цієї групи об'єктів інтелектуальної власності належать: винаходи, корисні моделі, промислові зразки, нерозкрита інформація, у тому числі секрети виробництва (ноу-хау), селекційні досягнення, раціоналізаторські пропозиції.

Отже, промислову власність можна визначити як результати науково-технічної творчості, які можуть бути використані на користь  суспільства у будь-якій доцільній  діяльності людей. Промислова власність  — один із видів інтелектуальної  власності, є її складовою частиною.

Україна поставила собі за мету докорінно  оновити суспільство, перебудувати господарський механізм і, врешті-решт, істотно поліпшити добробут народу. Для розв'язання цих завдань велике значення має використання потужного  науково-технічного потенціалу країни, зокрема такого невичерпного джерела, як технічна творчість, і вищого її рівня — винахідництва. Винахідництво  — це одна з об'єктивно необхідних стадій у процесі перетворення науки  на безпосередню продуктивну силу. З одного боку, воно стикується з  науковою діяльністю, насамперед з  її вищими результатами — відкриттями, а з другого — забезпечує суспільне  виробництво необхідними засобами, знаряддями, технологіями, матеріалами  того. Досягнення науки стають фундаментальною  базою для технічної творчості, яку постійно стимулює гостра потреба  суспільного виробництва у новій  техніці, технології, матеріалах, інших  знаряддях і засобах.

Таким чином, .винахідництво є однією із ланок єдиного безперервного і взаємозумовленого науково-виробничого процесу. В сучасних умовах суспільне виробництво не зможе успішно розвиватися й функціонувати без належного науково-технічного забезпечення. Розвиток наукової діяльності і розвиток суспільного виробництва не можна розглядати як окремі ізольовані процеси. Виробництво у своєму розвитку постійно спирається на досягнення науки і техніки, але у свою чергу ставить перед наукою все нові й нові проблеми, завдання, на які наука має знайти відповіді, розв'язати виниклі проблеми. Але досягнення науки не можуть бути використані безпосередньо у виробництві. Треба знайти способи використання наукових досягнень у доцільній діяльності людини. Пошуки таких способів використання фундаментальних наукових досягнень у практичній діяльності суспільства і має здійснити винахідництво.

З огляду на ці фактори значення винахідництва  для підвищення ефективності суспільного  виробництва, розв'язання соціально-економічних  проблем важко переоцінити. Створення  і впровадження технічних удосконалень значною мірою залежить від правильного  регулювання творчої діяльності, яка полягає у пошуках нових  рішень з метою підвищення рівня  виробництва, його ефективності і в  підсумку — підвищення рівня добробуту  народу України. Тому такі пошуки мають  всебічно стимулюватися державою. Вони потребують чіткого правового забезпечення. Розробка таких рішень, їх оформлення, використання у народному господарстві породжують ряд правових відносин між  авторами пропозицій, їхніми володільцями та особами й організаціями, що їх використовують. Ці відносини регулюються  правом промислової власності або  патентним правом, оскільки основним правоохоронним документом, який захищає  об'єкти промислової власності, є  патент (деякі результати науково-технічної  творчості охороняються свідоцтвами  або посвідченнями). Патентну форму охорони об'єктів промислової власності в Україні запроваджено вперше. Патентне законодавство формується досить активно, оскільки така форма охорони результатів творчої діяльності найбільшою мірою відповідає вимогам ринкової економіки, хоч і є не бездоганною. Патентне законодавство має, передусім, стимулювати широкий розвиток науково-технічної творчості і використання її досягнень у народному господарстві України.

Без будь-якого  сумніву можна стверджувати: суспільне  виробництво успішно розвивається у тих країнах, де висока винахідницька  активність, де винахідництво добре  стимулюється, де діє відлагоджене правове регулювання цього виду творчої діяльності. Світовий досвід підтверджує цей неспростовний висновок. Японія визначається досить високою винахідницькою активністю і, як кажуть, результати досить очевидні. Тому в країнах з розвинутою ринковою економікою постійно удосконалюють правове регулювання винахідництва. В Україні законодавство про науково-технічну творчість перебуває у стані становлення. Нині основними джерелами законодавства України про промислову власність є закони України "Про власність" від 7 лютого 1991 р., "Про основи державної політики в сфері науки і науково-технічної діяльності" від 13 грудня 1991 p. "Про науково-технічну інформацію" від 25 червня 1993 p., "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі" від 15 грудня 1993 р., "Про охорону прав на промислові зразки" від 15 грудня 1993 р., "Про охорону прав на сорти рослин" від 21 квітня 1993 р., "Про тваринництво" від 15 грудня 1993 p.. Положення про Державне патентне відомство України від 21 липня 1992 p.. Тимчасове положення про правову охорону об'єктів промислової власності та раціоналізаторських пропозицій в Україні від 8 вересня 1992 p  Держпатент України на розвиток прийнятих законодавчих актів про промислову власність прийняв ряд підзаконних нормативних актів, які регулюють порядок оформлення прав на об'єкти промислової власності, та інші відомчі акти.

Важливим  джерелом патентного права України  є міжнародні договори і конвенції. Кабінет Міністрів України своєю  заявою від 26 серпня 1992 p. оголосив про  приєднання України до Паризької  конвенції про охорону промислової  власності, Мадридської угоди про  міжнародну реєстрацію знаків, Договору про патентну кооперацію. Уряд України  взяв на себе обов'язки, що випливають із зазначених Конвенції, Угоди і  Договору. Якщо міжнародним договором, у якому бере участь Україна, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України про промислову власність, то застосовуються правила міжнародного договору. Так, Закон України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі" в ст. З "Міжнародні договори" проголошує: "Якщо міжнародним договором України встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України про винаходи (корисні моделі), то застосовуються правила міжнародного договору". Іноземні особи та особи без громадянства мають рівні з громадянами України права, що передбачені законодавством України про промислову власність, відповідно до міжнародних договорів України чи на основі принципу взаємності.

Іноземні  та інші особи, які проживають чи мають  постійне місцеперебування поза межами України, у відносинах з патентним  відомством України реалізують свої права через представників, зареєстрованих згідно з Положенням про представників  у справах інтелектуальної власності, яке затверджує Кабінет Міністрів  України. Отже, на підставі наведеного можна визначити, що промисловою власністю визнаються результати науково-технічної творчості, які відповідають вимогам законодавства. В об'єктивному значенні право промислової власності — це сукупність правових норм, які регулюють суспільні відносини, що складаються у процесі створення, оформлення та використання результатів науково-технічної творчості.

В суб'єктивному  значенні правом промислової власності  є право, яким наділяється відповідно до законодавства автор будь-якого  результату науково-технічної діяльності. Отже, об'єктом суб'єктивного права  промислової власності може бути будь-який результат науково-технічної  діяльності незалежно від того, чи відповідає цей результат встановленим вимогам. Наприклад, винахідник подав  пропозицію до патентного відомства  України. Пропозиція відзначається  високою ефективністю, але її новизна  втрачена. Пропозиція ознакам винаходу не відповідає і тому ним не може бути визнана. Але, незважаючи на це, ця пропозиція не перестала бути об'єктом  права власності її автора-винахідника. Інша справа, що держава не зможе  забезпечити надійну правову  охорону цієї пропозиції. Вона може одержати захист лише як раціоналізаторська пропозиція.

Як уже  зазначалося, сучасна цивільно-правова  практика дещо звузила коло об'єктів  промислової власності, вилучивши  з нього засоби індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів  і послуг. Тобто об'єктами права  промислової власності є: винаходи, корисні моделі, промислові зразки, не-розкрита інформація, у тому числі секрети виробництва (ноу-хау), селекційні досягнення та раціоналізаторські пропозиції. Звичайно, цей перелік невичерпний. Можуть з'явитися нові результати науково-технічної творчості, які будуть визнані об'єктами права.

2. Об’єкти винаходів, їх ознаки.

Об'єкти правової охорони. Основними  об'єктами промислової власності, як уже зазначалося, є результати винахідництва  та промислові зразки. Винахідництво  — один із найбільш поширених і  масових видів творчості, який практично  доступний кожному. Інша справа, що здатність до винахідництва у  одних більша, у інших — менша. Країни з високорозвинутою економікою відзначаються високою винахідницькою активністю. Насамперед це варто віднести на рахунок досить досконалої системи правового регулювання відносин у сфері науково-технічної творчості. Саме тому винахідництву, в тому числі правовому регулюванню відносин, які складаються у сфері створення і використання винаходів, у всіх країнах приділяється досить велика увага. Винахідницька діяльність регулюється Законом України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі", творча діяльність у створенні і використанні промислових зразків — Законом України "Про охорону прав на промислові зразки".

При цьому  варто зробити таке застереження: названі закони регулюють не творчу діяльність зі створення винаходів, корисних моделей і промислових  зразків, а суспільні відносини, які складаються у процесі  створення, виявлення, оформлення, використання охорони зазначених результатів  науково-технічної творчості. Слід пам'ятати, що сама творчість будь-якому  регулюванню не піддається, але право  може створювати сприятливі умови для  успішної творчості або, навпаки, створювати несприятливі умови, за яких винахідництво  розвиватиметься повільно або не розвиватиметься зовсім. Правда, винахідництво  — така здатність людини, без  якої вона існувати не може. Винахідництво  розвивається за будь-яких умов, але, зрозуміло, за сприятливих умов воно розвиватиметься  краще, за несприятливих — повільніше.

Наскільки досконалим є законодавство України про  промислову власність, покаже практика його застосування. Поки що вона не дуже успішна.

Новим у законодавстві  про промислову власність є введення до кола результатів технічної творчості  такого об'єкта, як корисна модель.

Чинне законодавство  встановило вимоги, яким мають відповідати  винахід, корисна модель і промисловий  зразок. На підставі цих вимог та інших норм чинного законодавства  можна вивести визначення згаданих об'єктів.

Винахід —  це технічне рішення у будь-якій галузі суспільне корисної діяльності, яке відповідає умовам патентоспроможності, тобто є новим, має винахідницький рівень і придатне для використання.

3. Автори і власники охоронних документів.

Автором        винаходу       (промислового       зразка, раціоналізаторської пропозиції) визнається фізична особа,  творчою працею  якої  він  створений.  Якщо  винахід  (промисловий зразок, раціоналізаторська пропозиція) створений спільною  творчою  працею кількох фізичних осіб,  всі вони визнаються співавторами.  Порядок користування   правами    на    винахід    (промисловий    зразок, раціоналізаторську   пропозицію),   створений   у   співавторстві, визначається угодою між ними.

Не визнаються  авторами  фізичні   особи,   які   не   внесли особистого  творчого  вкладу  в  створення  винаходу (промислового зразка,  раціоналізаторської  пропозиції),  надали  автору  тільки технічну,   організаційну  чи  матеріальну  допомогу  або  сприяли  оформленню прав на винахід (промисловий  зразок, раціоналізаторську пропозицію) та його використанню. Авторові винаходу  (промислового зразка,  раціоналізаторської  пропозиції)  належить  право  авторства,  яке   є   невідчужуваним особистим   правом.  Авторство  на  винахід  (промисловий  зразок, раціоналізаторську пропозицію) охороняється безстроково. Власником патенту  на винахід чи промисловий  зразок  може бути: автор (співавтори) винаходу чи промислового зразка; спадкоємець (спадкоємці) автора (співавторів); Фонд винаходів   України  (стосовно  винаходів),  якщо  автор (співавтори)  передає  виключне  право  на  використання  винаходу державі; роботодавець, якщо   між  автором  винаходу  чи  промислового зразка та роботодавцем укладено договір про  відступлення  автором (співавторами)  права  на патент.  У цьому разі автор  має право на використання  винаходу   чи   промислового   зразка   у   власному виробництві.   Якщо   між   автором  і  роботодавцем  не  укладено зазначеного  договору або роботодавець не подав  заявку  на  видачу патенту  в  тримісячний строк після письмового повідомлення автором про створений  ним винахід  чи  промисловий  зразок,  то  право  на одержання  патенту залишається за автором.  Роботодавець має право використати цей  винахід  чи  промисловий  зразок  на  умовах,  що визначаються ліцензійним договором; інша фізична  або юридична особа,  якій автор (співавтори) за договором передав право на одержання патенту до внесення  винаходу чи промислового зразка до Державного реєстру винаходів України або до Державного реєстру промислових зразків України. Власником свідоцтва на товарний знак  може  бути  фізична або юридична особа, яка займається підприємницькою діяльністю. Власником свідоцтва  на колективний знак може бути об'єднання підприємців,  які займаються  випуском  товарів,  наданням  послуг (робіт), що мають спільні характерні ознаки.