Інструменти розвитку підприємства

Вступ. В умовах кризи найбільш актуальною стає для підприємств проблема розробки цілісної стратегії їх розвитку, що дозволяє перейти від епізодичних заходів до створення стабільного механізму їх діяльності. Вирішення цієї задачі можливе у рамках побудови системи стратегічного управління на принципах інноваційного спрямування.

Основними інструментами, що сприяють розвитку підприємства і впливають на його конкурентоспроможність, є визначальна зміна чинників виробництва: виробничих потужностей; кваліфікації персоналу та ін. Показники, що визначають ефективність інновацій підприємства характеризують джерела його конкурентних переваг, від величини яких багато в чому залежить місце високотехнологічного підприємства на ринку.

Постановка завдання. Необхідність удосконалення науково-методичного підходу до формування стратегії машинобудівних підприємств за допомогою оцінки конкурентоспроможності інноваційної продукції.

Результати. Потреба в зміні конкурентних стратегій підприємства обумовлюється, як правило, неспівпаданням об’єктивно можливої стратегії і стратегії, що використовується підприємством за даним видом діяльності на практиці, що викликає необхідність проведення реінжинірингу для цього виду діяльності. Крім того, характер необхідної конкурентної стратегії багато в чому визначає вибір бізнес-процесів для реінжинірингу і задає цільові установки для реорганізованих бізнес-процесів.

Одним з найважливіших завдань, що стоять перед українськими підприємствами в умовах світової економічної кризи при розробці їх конкурентних стратегій, є підвищення конкурентоспроможності продукції. Проте, незважаючи на свою практичну значущість, проблема управління конкурентоспроможністю продукції підприємства з метою зниження ризиків його діяльності при розробці і реалізації конкурентних стратегій ще не вирішена навіть в теоретичному плані

На наш погляд, розвиток методичного апарату оцінки управління конкурентоспроможністю продукції підприємства в сучасних умовах повинно здійснюватися, в першу чергу, шляхом вдосконалення методів її контролю і прогнозування. Заходи, що забезпечують зростання конкурентоспроможності продукції мають бути взаємозв’язані між собою по цілях, умовах і ресурсах. Це викликає необхідність обліку перерахованих параметрів з метою аналізу стратегічного курсу конкурентоспроможності продукції і оперативного (тактичною) коригування будь-яких її відхилень.

В основі оцінки конкурентоспроможності продукції повинно лежати дослідження вимог ринку, на якому вона проходить перевірку на відповідність конкретним потребам покупців. Основою для оцінки конкурентоспроможності продукції є вивчення ринкових умов і вимог покупців. В результаті їх аналізу формується перелік параметрів, що беруть участь в оцінці. При аналізі повинні використовуватися ті ж критерії, якими оперує і споживач, вибираючи продукцію. За групами параметрів проводиться порівняння для з’ясування, наскільки параметри продукції близькі до відповідних параметрів потреби. Основною особливістю оцінки конкурентоспроможності в умовах кризи є різке посилення впливу економічних параметрів продукції у зв’язку із скороченням платоспроможного попиту.

Вибір бази порівняння виробленої підприємством і потрібній ринком продукції включає:

- встановлення мети  оцінки конкурентоспроможності  продукції і вибір ринків її  збуту (сегментів ринку);

- аналіз стану  ринку, об’ємів, структури і чинників  попиту, перспектив їх зміни на  період оцінки конкурентоспроможності  продукції;

- вибір номенклатури  і встановлення величин параметрів  потреби покупців в оцінюваній  продукції.

На основі вивчення потреб потенційних покупців визначаються використовувані при аналізі рівня конкурентоспроможності номенклатура параметрів її оцінки, їх величини, потрібні споживачеві, і ваговитість кожного в їх загальному наборі. Оцінка конкурентоспроможності продукції підприємства здійснюється шляхом порівняння її з аналогами, виробленими конкурентами, або із зразком, який моделює потребу з метою порівняння його параметрів з параметрами оцінюваної продукції.

На основі отриманої сукупності одиничних параметрів і атрибутів доцільно проводити оцінку конкурентоспроможності продукції підприємства диференціальним методом, використовуючи наступний підхід до її розрахунку: 

Висновок. Погіршення економічного стану вітчизняних підприємств, викликане світовою фінансовою кризою, сприяло виникненню дисбалансу між обсягом виробництва, робочою силою і фінансовими ресурсами. Скорочення платоспроможного попиту, згортання програм кредитування і інші причини привели до затоварювання продукції на складах і зниження обсягу виробництва. У таких умовах найважливішим завданням, що стоїть перед багатьма підприємствами, є їх збереження як господарюючих суб’єктів. Першочерговий напрям її рішення - прогнозування діяльності підприємства з урахуванням результатів аналізу макроекономічних умов, що постійно змінюються, і сильної дії зовнішніх ринкових сил з метою перебудови виробництва в напрямах, що диктуються ринком.

З цією метою нами удосконалено методичний підхід до оцінки рівня конкурентоспроможності інноваційної продукції на основі параметричних характеристик споживчих і економічних параметрів та еластичності попиту, що дозволяє підприємствам машинобудування при формуванні стратегій свого розвитку враховувати кількісну міру конкурентоспроможності та залежності ціни продажу від обсягу продажів з метою забезпечення постійного розвитку на основі інноваційного спрямування.  

Список використанних джерел:

1. Бузько І.Р. Стратегічне управління інвестиціями та інноваційна діяльність підприємства : Монографія / І.Р. Бузько, О.В. Вартанова, Г.О. Голубенко. – Луганськ : Вид-во СНУ ім. В. Даля, 2002. – 176 с.

2. Гаман М.В. Державне регулювання інноваційного розвитку України: Моногр. / М.В. Гаман. – К. : Вид-во НАДУ, 2005. – 386 с.

3. Друкер П. Як забезпечити успіх у бізнесі: новаторство і підприємництво / П. Друкер ; Пер. з англ. В.С. Гуля. – К. : Україна, 1994. – 319с.

4. Лапин Н.И. Системно-деятельностная концепция исследования нововведений // Диалектика и системный анализ / Лапин Н.И. ; Отв. ред. Д.М. Гвишиани. – М., 1986. – С. 16-21.

5. Стратегия развития российских предприятий в современный период: теория и методология / М.А. Батьковский, И.В. Булава, К.Н. Мингалиев [и др.]. – М. : МЭСИ, 2009.– 405 с.

6. Романюк Л.М. Теоретичні  аспекти стратегічного управління  підприємством та його персоналом / Л.М. Романюк // Наукові праці КНТУ. – 2010. – Вип. 17. – (Серія : Економічні  науки).