Охорона праці в Україні

Що стосується заробітної плати неповнолітніх, то при скороченій тривалості робочого часу виплачується в такому ж розмірі, як і працівникам відповідних  категорій при повній тривалості щоденної роботи.

Праця працівників, допущених до відрядних робіт, оплачується  за відрядними розцінками, встановленими  для дорослих працівників, з доплатою за тарифною ставкою за час, на який тривалість їх щоденної роботи скорочується порівняно з тривалістю роботи дорослих працівників.

Оплата  учнів загальноосвітніх шкіл, професійно-технічних  і середніх спеціальних навчальних закладів, які працюють у вільний  від навчання час, провадиться пропорційно  відпрацьованому часу або залежно  від виробітку. Підприємства можуть встановлювати учням доплати  до заробітної плати.

 

4. Норми виробітку для неповнолітніх

Часові  норми виробітку для неповнолітніх  є загальними, що застосовуються для  дорослих робітників. Але скорочена  тривалість робочого часу для неповнолітніх  залежно від віку не тягне за собою  зменшення розміру оплати праці. Тому заробітна плата неповнолітнім  виплачується в такому самому розмірі, як і працівникам відповідних  категорій при повній тривалості щоденної роботи.

Якщо  неповнолітні допущені до відрядних  робіт, їх праця оплачується за відрядними розцінками, встановленими для дорослих працівників, з доплатою за тарифною ставкою за час, на який тривалість їх щоденної роботи скорочується порівняно  з тривалістю щоденної роботи дорослих працівників.

Але при цьому слід враховувати, що для робітників віком  до вісімнадцяти років норми виробітку  встановлюються виходячи з норм виробітку  для дорослих робітників пропорційно  скороченому робочому часу для осіб, які не досягли віку вісімнадцяти років.

Для неповнолітніх  і для молодих робітників після 18 років, якщо вони поступають на підприємство, в організацію після закінчення загальноосвітніх шкіл, професійно-технічних  навчальних закладів чи курсів, а також  для тих, які пройшли навчання безпосередньо на виробництві, затверджуються знижені норми виробітку.

 

5. Відпустки та відпочинок неповнолітніх працівників

Відповідно  до ЗУ “Про відпустки”, для осіб віком  до вісімнадцяти років встановлюється щорічна основна відпустка тривалістю 31 день. При цьому, якщо за загальним  правилом право на щорічні основну  та додаткові відпустки повної тривалості у перший рік роботи настає після  закінчення шести місяців безперервної роботи на даному підприємстві, то для  неповнолітніх таке право виникає  до настання шестимісячного терміну  безперервної роботи на такому підприємстві.

Черговість  надання відпусток визначається графіками, які затверджуються власником  або уповноваженим ним органом  за погодженням з виборним органом  первинної профспілкової організації (профспілковим представником) чи іншим  уповноваженим на представництво трудовим колективом органом, і доводиться до відома всіх працівників. При складанні  графіків ураховуються інтереси виробництва, особисті інтереси працівників та можливості для їх відпочинку.

Конкретний  період надання щорічних відпусток  у межах, установлених графіком, узгоджується між працівником і власником  або уповноваженим ним органом, який зобов'язаний письмово повідомити працівника про дату початку відпустки  не пізніш як за два тижні до встановленого  графіком терміну.

Для осіб, що не досягли вісімнадцяти років  щорічні відпустки надають в  зручний для них час. Крім цього, забороняється ненадання щорічних відпусток повної тривалості протягом двох років підряд, а також ненадання  їх протягом робочого року особам віком  до вісімнадцяти років.

Працівникам, які навчаються в середніх загальноосвітніх вечірніх ( змінних ) школах, класах, групах з очною, заочною формами навчання при загальноосвітніх школах, щорічні  відпустки за їх бажанням надаються  з таким розрахунком, щоб вони могли бути використані до початку  навчання в цих закладах. Така норма  має законодавче закріплення  у ст. 12 ЗУ «Про відпустки».

Крім  надання щорічних основних відпусток, Закон України «Про відпустки» передбачає врегулювання порядку отримання  додаткових відпусток у зв'язку з навчанням. Надання такого виду відпустки залежить від типу навчального закладу та рівня його акредитації. Так, у даному законі передбачено, що працівникам, які здобувають загальну середню освіту в середніх загальноосвітніх вечірніх ( змінних ) школах, класах, групах з очною, заочною формами навчання при загальноосвітніх школах, надається додаткова оплачувана відпустка на період складання: випускних іспитів в основній школі – 10 днів; випускних іспитів у старшій школі – 23 дня; перевідних іспитів в основній та старшій школах від 4 до 6 днів без урахування вихідних.

Для осіб, які навчаються у вищих навчальних закладах першого та другого рівнів акредитації з вечірньою формою навчання надається додаткова оплачувана відпустка строком 10 днів на період настановних занять, виконання лабораторних робіт, складання заліків чи іспитів.

Відповідно  до законодавства відпустки оплачуються. Витрати на оплату відпусток неповнолітніх  працівників здійснюються за рахунок  коштів підприємств, або за рахунок  коштів фізичної особи, в якої такі працівники працюють за трудовим договором. В державних установах та організаціях оплата відпусток провадиться з  бюджетних коштів. За загальним правилом дозволяється виплата грошової компенсації  за не використані щорічні відпустки, але законодавством чітко визначено, що для осіб віком до вісімнадцяти років грошова компенсація за всі види щорічних відпусток не допускається.

Відпустки без збереження заробітної плати  застосовуються до неповнолітніх у  випадку допущення до вступних іспитів  у вищі навчальні заклади. Тривалість такої відпустки – 15 днів, при  цьому час витрачений на дорогу до навчального закладу не враховується. Щоденним відпочинком неповнолітніх  є той час, який вони проводять  після робочого часу. Якщо особа  у віці 17 років працює з 10.00 годин  до 17.00 годин ( при п’ятиденному робочому тижню ), то щоденним його відпочинком  буде час після 17.00 годин.

Щотижневим  відпочинком, осіб, що не досягли 18 років  є вільні від роботи дні. При п’ятиденному робочому тижню надаються два  вихідні дні, а при шестиденному – один. Загальним вихідним днем є неділя. Другий вихідний день встановлюється законодавством чи графіком роботи, і надається, як правило, разом з загальним вихідним днем, тобто, це або субота, або понеділок. Якщо такий вихідний день випадає в один день із святковим днем, то вихідний день переноситься на наступний день, що йде після святкового.

Святковими днями є:

1. 1 січня – Новий рік;
2. 7 січня – Різдво Христове;
3. 8 березня – Міжнародний жіночий день;
4. 1 і 2 травня – День міжнародної солідарності трудящих;
5. 9 травня –День Перемоги;
6. 28 червня – День Конституції України;
7. 24 серпня – День незалежності України.

Також, робота не провадиться у  наступні дні релігійних свят:

1. 7 січня – Різдво Христове;
2. один день ( неділя ) – Пасха;
3. один день ( неділя ) – Трійця.

У ці дні, як уже зазначалося, заборонено залучати до роботи неповнолітніх.

Забороняється ненадання щорічної відпустки протягом робочого року, а також заміна відпустки  грошовою компенсацією особам до 18 років.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Забезпечення зайнятості молоді

Одним із напрямків реалізації державної  молодіжної політики є забезпечення зайнятості молоді.

Молодь  має право на перше робоче місце  протягом двох років за умови, що громадянин України віком від 15 до 28 років  закінчив чи припинив навчання в загальноосвітній школі, професійному навчально-виховному  та вищому навчальному закладі, завершив професійну підготовку та перепідготовку; після звільнення зі строкової чи альтернативної служби. Дворічний строк  першого робочого місця починає  обчислюватись з часу роботи до призову.

Гарантія  молоді на перше робоче місце полягає  у праві молоді звернутись в пошуку роботи до державної служби зайнятості, яка інформує про робочі місця  і здійснює вибір першого робочого місця.

Державна  служба зайнятості надає місцевим органам  виконавчої влади, органам місцевого  самоврядування, молодіжним центрам  праці, соціальним службам для молоді інформацію про наявність вільних  робочих місць (вакантних посад).

Молоді  громадяни, які звернулися до державної  служби зайнятості в пошуках роботи, одержують безплатну інформацію та професійну консультацію з метою  вибору виду діяльності, професії, місця  роботи, а також, у разі необхідності, проходять професійну підготовку і  перепідготовку.

Держава сприяє створенню молодіжних центрів  праці, а також молодіжних громадських  організацій (агентства, біржі, бюро та інші) для забезпечення працевлаштування молоді, реалізації програм професійного навчання молоді та вдосконалення її професійної майстерності. Діяльність молодіжних центрів праці може фінансуватися  за рахунок коштів державного фонду  сприяння зайнятості населення, передбачених на ці цілі.

Крім  того, передбачено створення соціальних служб для молоді, де вони безкоштовно  одержують інформаційну, правову, психолого-педагогічну, медичну та іншу соціальну допомогу, в тому числі з питань працевлаштування на перше робоче місце строком не менше двох років.

Згідно  Закону України „Про зайнятість населення” для працевлаштування молоді, яка закінчила або припинила навчання у середніх загальноосвітніх школах, професійно-технічних закладах освіти, звільнилася зі строкової військової або альтернативної служби і якій надається перше робоче місце, дітям (сиротам), які залишилися без піклування батьків, а також особам, яким виповнилося п’ятнадцять років і які за згодою одного з батьків або особи, яка їх замінює, можуть, як виняток, прийматися на роботу, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи відповідних рад за поданням центрів зайнятості бронюють на підприємствах, в установах і організаціях, незалежно від форми власності, з чисельністю понад 20 чоловік, до 5 процентів загальної кількості робочих місць за робітничими професіями, у тому числі з гнучкими формами зайнятості.

У разі відмови  у прийомі на роботу цих громадян у межах встановленої броні з  підприємств, установ і організацій  державна служба зайнятості стягує штраф  за кожну таку відмову у п’ятидесятикратному розмірі неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Одержані кошти спрямовуються до місцевої частини державного фонду сприяння зайнятості населення і можуть використовуватися для фінансування витрат підприємств, установ і організацій, які створюють робочі місця для цих категорій населення понад встановлену квоту.

Держава забезпечує умови для вторинної  зайнятості молоді. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до законодавства можуть встановлювати додаткові пільги щодо прибуткового податку з громадян студентам та учням, що працюють у  складі студентських та учнівських трудових загонів на сільськогосподарських  роботах чи на інших видах робіт, на підприємствах державної або  комунальної форми власності.

Молодіжні центри праці, що діють відповідно до Типового положення, а також громадські молодіжні організації (агентства, біржі, бюро та інші) за наявності в них відповідного дозволу, виданого державною службою зайнятості, сприяють працевлаштуванню молоді, у тому числі учнів, студентів, аспірантів у позанавчальний час, надають послуги, пов'язані з профорієнтацією та підготовкою до роботи за новою професією.

 Державна  служба зайнятості надає місцевим  органам виконавчої влади, органам  місцевого самоврядування, молодіжним  центрам праці, соціальним службам  для молоді інформацію про  наявність вільних робочих місць  (вакантних посад).

Держава гарантує надання роботи за фахом  на період не менше трьох років  молодим спеціалістам – випускникам  державних професійно-технічних  та вищих навчальних закладів, потреба  в яких була визначена державним  замовленням.

Для додаткового  захисту трудових прав неповнолітніх  законодавством передбачаються обмеження  звільнення таких працівників. Так, стаття 198 КЗпП передбачає, що звільнення працівників молодше вісімнадцяти років з ініціативи власника або уповноваженого ним органу допускається, крім додержання загального порядку звільнення, тільки за згодою районної (міської) комісії в справах неповнолітніх. При цьому звільнення з підстав, зазначених в пунктах 1, 2 і 6 статті 40 Кодексу, провадиться лише у виняткових випадках і не допускається без працевлаштування.

Цими підставами є:

1. зміни в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників (п.1 ст.40);
2. виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я, які перешкоджають продовженню даної роботи (п.2 ст.40);
3. поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу (п.6 ст.40).

 

Контроль за охороною праці неповнолітніх

Законом України „Про органи і служби у справах неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх” від 24 січня 1995 р. передбачено, що здійснення соціального захисту серед неповнолітніх покладається на Державний комітет України у справах сім’ї та молоді, Республіканський комітет у справах сім’ї та молоді Автономної Республіки Крим, служби у справах неповнолітніх обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, виконавчих органів міських і районних у містах рад.

Служби  у справах неповнолітніх створюються  відповідними органами виконавчої влади  та органами місцевого самоврядування.