Способи задоволення потреб; процеси і типи споживання. Класифікація основних потреб людини за різними ознаками

Міністерство освіти і  науки України

Київський національний університет  будівництва і архітектури

 

 

Кафедра товарознавства та комерційної діяльності в будівництві.

Індивідуальна робота з дисципліни:

«Теоретичні основи товарознавства»

На тему

«Способи задоволення потреб; процеси і типи споживання. Класифікація основних потреб людини за різними ознаками»

 

 

Виконав:

студент гр. зТКД -21

Панасюк Я.Р

Перевірив:

 

 

 

 

 

 

Київ - 2013

ЗМІСТ

1.2.    Вступ.

2.2.    Способи задоволення потреб.

3.4.    Процеси і типи споживання.

4.5.    Класифікація основних потреб людини за різними ознаками

5.10. Висновок.

6.11.  Список використаної літератури.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

      1. Людина має споживати, щоб жити. Прагнення задовольнити свої потреби мотивує поведінку людини, формує сукупність її інтересів. Внаслідок розмаїтості причин потреби людей дуже різноманітні, задовольнити їх нелегко і з кожним роком дедалі складніше, враховуючи до того ж кількісне й якісне зростання самих потреб. Предметами першої необхідності вважаються їжа, житло й одяг. Предмети розкоші для кожної людини, соціального прошарку або групи населення свої. В цілому до предметів розкоші належать дорогоцінності, золоті вироби, хутра, яхти тощо. Потреби існують у всіх людей, груп людей, соціальних прошарків, класів, держави. Головна особливість цих потреб полягає в їх безмежності. Оскільки людство розвивається, прогресують і його потреби. Підвищується культурний рівень людей, зростають і розширюються духовні потреби людини. Будь-який новий винахід стає потребою і породжує цілий ланцюг нових потреб. Засоби масової інформації дуже оперативно роблять нову потребу надбанням усіх людей, байдуже, до якого класу вони належать або в якій країні мешкають: потреби ростуть кількісно ще й через збільшення самого народонаселення Землі.

       2.2. Потреби – це властивість живого, яка спонукає його до активності або викликає інші реакції завдяки відображенню надлишку, недостатності чи відсутності чинників (речовини, енергії, інформації), що позитивно або негативно впливають на життєдіяльність організму, людської особистості, соціальної групи, історичної спільноти, суспільства загалом.

        Сутність потреб людини розкривається за допомогою відомої філософської тріади: «річ - властивість - відношення». Незалежно від свого історичного, політичного ,економічного, пізнавального мірила, від ступеня напруженості й нагальності будь-яка людська потреба від свого виникнення і до реалізації зберігає певну інваріантність, що фіксується також логічною послідовністю понять: властивість - відношення - стан - імпульс - мета активності, діяльності, культури людини.

        Задоволення існуючих і виникнення нових потреб пов'язане з процесом споживання, а також з появою нових предметів потреби, їх зміною і водночас виробництво нових речей. Якщо для тварини характерним є генетично успадковане пристосування до навколишнього середовища і використання даних самою природою предметів потреб, то людина задовольняє потреби не тільки шляхом пристосування, яке домінує на початкових стадіях її індивідуального й суспільноісторичного розвитку, а передусім завдяки створенню предметів потреб на основі певного способу виробництва.

       Людські потреби мають предметну спрямованість, якій передує здебільшого т. зв. пошукова поведінка в межах ситуації, коли актуалізація й конкретизація потреб стимулює пошук предметів і способів їх задоволення. Так утворюється конкретно-історичний механізм виникнення, функціонування і задоволення потреб.

         Реалізація потреб неможлива без їх різною мірою адекватного усвідомлення, за якого інтуїтивна, раціональна та сенситивна сторони мислення взаємодоповнюють одна одну; вона відбувається через діяльність (у єдності її раціональної, емоційної, вольової складових) і залежить загалом від умов та рівня культурно-історичного розвитку соціального суб'єкта.

        Усвідомлення предмета потреб набуває форми мети, відповідно усвідомлення шляхів, способів, засобів її досягнення - форми інтересів, що разом становлять об'єкт особистісних, групових, суспільних цінностей і виявляються в сукупності мотивів (прагнень, бажань і т. ін.), які спонукають людину до різних видів і сфер діяльності. Умовно систему потреб особи можна зобразити у вигляді ієрархії трьох найзагальніших рівнів: існування (вітальні потреби), функціонування (соціальні потреби), розвитку (потреби самореалізації, самоутвердження, творчості).

Вивчення структури, шляхів формування та задоволення потреб є необхідною передумовою політики держави в будь-якій царині суспільного життя

3.4. Система потреб і інтересів кожного суб'єкта досить рухлива і залежить від багатьох чинників. Вибірковість при задоволенні потреб, надання переваг певним їх групам і видам, черговість задоволення характеризують головні потреби  і інтереси  особистості, які значною мірою залежить від ціннісних орієнтацій суб'єкта.

Споживання-це використання матеріальних та духовних благ для задоволення потреб з метою підтримання розвитку і вдосконалення життєвих сил людини для створення нових матеріальних і духовних цінностей.

Тип споживання визначається типом потреб, що задовольняються, з урахуванням їх місця в структурі системи потреб. Йдеться про споживання предметне і функціональне; матеріальне і духовне . Залежно від того, який рівень потреб цієї структури домінує в системі потреб споживача і реалізується при споживанні, соціологами сформульовані п'ять типів споживання.

1. Утилітарний тип - коли предмети споживання сприймаються як засоби підтримання і збереження життя, тобто враховується їх утилітарність.

2. Пасивний тип - коли; людина звертає увагу на соціальні властивості, предметів, які нею споживаються, але не надає їм особливого значення

3. Престижний тип - суб'єкт шукає в предметі споживання ті соціальні можливості, які задовольнили б його потребу відчувати себе соціальне значущим у "референтному" оточенні.

4. Перетворювальний тип - споживач, орієнтуючись на престижність виробів, разом з тим враховує і підкреслює власну неповторну індивідуальність, свої смаки і прагнення, реалізує набуті знання.

5. Творчий тип - коли досягається повне розпредметнювання предметів споживання, реалізуються інтелектуальні творчі потреби, самовираження і самоствердження.

У світовій практиці для розв'язання проблеми забезпечення матеріальних потреб населення  розробляють стандарти споживання. На світовому рівні їх розробляє  Організація Об'єднаних Націй, на регіональних - органи регіональних економічних  угруповань, на державних - державні органи управління. Стандартами потреб населення  в тих чи інших товарах є  норми і нормативи споживання товарів. У сучасному розумінні  норма споживання тих чи інших  продовольчих і непродовольчих, товарів - це ідеальний рівень їх споживання населенням певної групи, а нормативи  споживання відображають реальні можливості економіки держави забезпечити  в певний період потреби населення.

За формою вияву своєї сутності потреба  є суб'єктивним психологічним явищем – відчуття людини нестатку чого-небудь , бажанням його задовольнити певними  благами чи послугами. За цим психологічним  явищем приховується явище економічне - об'єктивна необхідність привласнення людьми благ як передумова їх споживання, у процесі якого вгамовується голод, спрага, задовольняються інші потреби. Щоб привласнити і спожити  блага, їх необхідно створити, що відбувається в процесі виробництва, від час  якого люди певним чином ставляться не лише до благ, а й одне до одного. Тому потребу необхідно розглядати і як економічну категорію.

4.5. Потреба – це відображення об’єктивно-необхідного споживання людини зумовленого соціальними умовами життя та рівнем культури.

Вона є внутрішнім спонукальним мотивом, передумовою виробництва, чинником його розвитку.  У цьому  сенсі потреба виражає матеріальне  життя людей на певному рівні  розвитку суспільства, зводячи до об'єктивних умов існування людства як певної суми економічних благ, споживання яких забезпечує життєдіяльність людей, суспільства.

Класифікація  економічних потреб. Загальні властивості  усього різноманіття потреб слугують основою їх класифікації за чотирма  ознаками:

За способом задоволення потреби поділяють  на суспільні, колективні та особисті. У межах особистих потреб виокремлюють фізичні, інтелектуальні та соціальні.

Фізичні потреби. Це потреби першого рівня, реалізація яких забезпечує нормальне фізіологічне життя людини.

Інтелектуальні  потреби. Сукупність потреб людини у пізнанні властивостей природи, себе та суспільства, тобто потреби у творчій діяльності як самореалізації сутнісних сил людини.

Соціальні потреби. Потреби вищого рівня, сутність яких виявляється у взаємозв'язку (відносинах) людини і суспільства, що забезпечує необхідні умови існування та розвитку людини як соціальної особи, суб'єкта соціуму, її самореалізацію. У цих відносинах суспільство є суб'єктом і джерелом задоволення соціальних потреб. Ступінь їх задоволення відображає рівень розвитку економіки, благополуччя людини і суспільства.

За ступенем реалізації вирізняють абсолютні, реальні, платоспроможні та задоволені потреби.

Абсолютні потреби. Це максимальні потреби, що підлягають задоволенню в більш чи менш віддаленій перспективі. Вони формуються відповідно до загального світового рівня розвитку виробництва і відображають максимально досягнутий у світовій економіці рівень задоволення потреб людини.

Реальні потреби. Вони склалися на основі досягнутого рівня виробництва, будучи нормальними на даний час.

Платоспроможні  потреби. Це потреби, які визначаються співвідношенням цін на предмети споживання і грошових доходів населення.

Задоволені  потреби. Сукупність потреб, які фактично задовольняються існуючими на ринку благами та послугами.

Між абсолютними, реальними, платоспроможними та задоволеними потребами існує взаємозв'язок. Абсолютна потреба під впливом досягнутого рівня виробництва перетворюється на реальну, яка в результаті розподілу суспільного продукту набуває форми платоспроможної шляхом купівлі товарів і послуг на ринку.

За формою вираження виокремлюють матеріальні та духовні потреби.

Матеріальні потреби. Вони пов'язані зі сферою матеріальної життєдіяльності людини. їх об'єктом є необхідні для відтворення життєдіяльності людини, її робочої сили матеріальні блага та послуги. Матеріальні потреби є тією частиною фізичних, яка задовольняється за допомогою лише матеріальних благ і послуг, Крім них, фізичні потреби включають у себе й суто фізіологічні — потреби в руховій активності, сні тощо, які можуть задовольнятися і без участі матеріальних благ і послуг.

Духовні потреби. Пов'язані з духовною діяльністю людини, яка охоплює не лише інтелектуальну, а й іншу, насамперед психологічну діяльність, спонукою до якої є внутрішній стан людини. Із цього погляду духовні потреби ширші інтелектуальних, а їх задоволення забезпечує духовне відтворення людини.

За критерієм  раціональності потреби поділяють  на розумні та ірраціональні.

Розумні потреби. Відповідають науковим уявленням про споживання благ і послуг, необхідних для підтримання здорового способу життя людини, розвитку особистості.

Ірраціональні (лат. нерозумні ) потреби. Вони виходять за межі розумних, набувають гіпертрофованих, а іноді збочених форм.

Класифікують  потреби і за іншими критеріями. Американський соціолог Абрахам  Маслоу (1908—1970) розробив «піраміду  потреб», яка є своєрідною їх класифікацією  та ієрархією. Згідно з нею потреби  за ступенем їх значущості вибудувані в такій ієрархії: фізіологічні потреби, потреби самозбереження, соціальні  потреби, потреби в повазі, потреби  в самоутвердженні.

Необхідність  задоволення різноманітних потреб спонукає людей до виробництва відповідних  благ і послуг. Тому в будь-якому  суспільстві загальною кінцевою метою виробництва є задоволення  потреб.

Складна структура  потреб зумовлює розгалужену систему  цілей, кореневою основою якої є  кінцева мета суспільного виробництва. У цій системі цілей кожна  з них спрямована на задоволення  конкретних потреб, а самі потреби  з розвитком суспільства все  більше диференціюються (різняться). Наслідком  цього є формування повної і різнобічної  структури потреб як передумови оптимального вибору орієнтирів розвитку виробництва (рис. 1.1).

Рис. 1.1. .Дерево потреб

 

Для реалізації поставлених цілей необхідні  відповідні засоби і практична діяльність людей, обумовлена їх потребами та інтересами. Саме економічні потреби та інтереси є головними рушійними силами розвитку суспільства. Його прогрес  безпосередньо залежить від того, наскільки цілі діяльності людей  враховують нові потреби суспільства. Якщо цілі відірвані від реального  змісту цих потреб, то зорієнтована на них практична діяльність стає даремним витрачанням людських сил. Отже, вихідним пунктом розвитку виробництва  є нові потреби, які постійно виникають  у всіх сферах життя суспільства.

У своєму розвитку потреби долають стадії зародження, інтенсивного розвитку, стабілізації та згасання. На останній стадії потреба перестає бути рушійною силою розвитку виробництва. Натомість постають нові, складніші потреби, які вимагають задоволення. Цей процес їх розвитку знаходить свій вияв у законі піднесення потреб, зміст якого полягає у стійкому, суперечливому зв'язку між потребами та виробництвом, а функція — в облагороджуванні існуючих та виникненні нових потреб через розвиток виробництва. Потреби є спонукальним мотивом розвитку виробництва, а розвиток виробництва — засобом не лише задоволення існуючих потреб, а і їх розвитку. Закон піднесення потреб виявляється у зміні та розгалуженні кількісної та якісної структури системи потреб, набутті більшої ваги духовних і соціальних потреб, облагородженні, окультуренні потреб фізичних.