Торговая марка

УДК 659.127.6 (088.72)

Барташ Т. А., Чайка В. І., студенти групи 401-ЕО

Науковий керівник: старший викладач Марченко Л. Ю.

Полтавський національний технічний університет

імені Юрія Кондратюка

ТОРГОВА МАРКА: РЕЄСТРАЦІЯ ТА ОБЛІК

Торгова марка вважається унікальним об'єктом інтелектуальної власності, оскільки за умови правильної підтримки її правомірного використання вона дає своєму власнику монополію на її застосовування практично на необмежений час. Тому торгові марки є найважливішим елементом у стратегії накопичення капіталу компанії.

За визначенням Ф. Котлера [2], торгова марка (далі - ТМ) (англ. "trademark") – ім’я, термін, знак, символ, рисунок або їх поєднання для ідентифікації і диференціації товарів або послуг одного виробника чи групи виробників від товарів і послуг конкурентів.

Торгова марка – це всього лише символ, але символ з більшим потенціалом, тому що сильна торговельна марка є економічно ефективним інструментом маркетингу. Торгова марка є уособленням знаку якості і вираженням певної марочної ідеї [3]. Головним призначенням торгової марки є підтвердження високої якості продукції, підтримання високого іміджу товаровиробника. Відомі торгові марки мають можливість значно підвищувати ціну на свою продукцію порівняно з іншими виробниками без відомого статусу.

Сьогодні товари без  марок стають на ринку не конкурентоспроможними, а значна частка українських споживачів у більшості товарних груп готова придбати "марочні” товари та послуги.  У бухгалтерському обліку одним із критеріїв визнання ТМ є наявність свідоцтва на знак для товарів і послуг, що, по суті, є матеріальним носієм права на торгівельну марку.

Права на товарні знаки  відображаються у бухгалтерському  обліку по вартості, що складається  із суми витрат на їх придбання, виготовлення і доведення до стану, придатного для використання.

Для реєстрації товарної марки необхідна наступна інформація:   
- зображення знака;   
- інформація про Заявника: повне ім'я/назва, адреса з індексом, код ЄДРПОУ (для юр. осіб);  
- перелік товарів і послуг відповідно до Міжнародної класифікації товарів і послуг (МКТП), або опис діяльності Заявника.

ТМ (товарний знак) може бути самостійним товаром і стає таким з моменту його державної реєстрації, що відбувається у чотири кроки.

Крок 1. Спочатку  потрібно визначитися щодо вигляду майбутнього знаку та того, які саме товари/послуги (класи) будуть ним позначені. Цей крок – один із найскладніших,оскільки важливо, щоб вона була не схожа на вже зареєстровані торгові марки, та відповідала вимогам правової охорони, бо після її реєстрації змінити класи вже неможливо.

Згідно із Законом України «Про охорону прав на знаки для товарів  і послуг» не можуть одержати правову охорону позначення, які зображують або імітують:   
- державні герби, прапори та інші державні символи (емблеми);   
- офіційні назви держав;   
- емблеми, скорочені   або   повні   найменування   міжнародних міжурядових організацій;   
-  офіційні контрольні, гарантійні та пробірні клейма, печатки;   
-  нагороди та інші відзнаки [1].

Крок 2. Необхідно подати правильно  оформлену заявку – сукупність документів, необхідних для видачі свідоцтва на ТМ. Процедуру складання та подання заявки містять Правила № 116. Заявку подає безпосередньо особа, яка бажає отримати свідоцтво на ТМ, або її уповноважений представник українською мовою щодо кожного знака окремо.

До дати одержання рішення за заявкою заявник має право  виправляти помилки та вносити до заявки зміни щодо свого імені (найменування) і своєї адреси,зміни щодо скорочення переліку товарів і послуг (не пізніше  одержання закладом експертизи документа про сплату державного мита за видачу свідоцтва). Проте за кожну таку зміну сплачується збір.

Крок 3. Експертиза заявки проводиться Укрпатентом і складається  з формальної та кваліфікаційної  експертизи. Експертиза заявки за формальними  ознаками встановлює відповідальність заявки вимогам ст. 7 Закону №3689 та обсягу прав,що заявляються заявником. Дата подання заявки відіграє важливу роль,адже  саме з цієї дати відраховується строк дії свідоцтва. А також право на одержання свідоцтва є в заявника, заявка якого має більш ранню дату подання. Кваліфікаційна експертиза перевіряє відповідність позначення умовами надання правової охорони.

Крок 4. Після отримання рішення про реєстрацію знака замовник має сплатити державне мито за видачу свідоцтва і збір за публікацію про видачу свідоцтва. Якщо протягом трьох місяців від дати надходження до заявника рішення про реєстрацію знака документи про відповідну оплату не надішли, публікація не проводиться, а заявка вважається відкликаною.

Видача свідоцтва заявнику проводиться протягом місяця після  державної реєстрації знака. Строк  дії свідоцтва становить 10 років  і може бути подовжений на наступні 10 років безліч разів, при умові сплати збору.

 Крім реєстрації  в Україні, можлива також міжнародна  реєстрація ТМ відповідно до  Мадридської угоди про міжнародну  реєстрацію знаків або Протоколу  до Мадридської угоди.

На підставі викладеного можна сказати, що, як правило, зростання ролі торгових марок у бізнесі компанії також означає, що в компанії можуть з'явитися ризики, пов'язані з втратами, від порушення її виключних прав на торгові марки. Тому необхідно ще раз підкреслити важливість реєстрації торгових марок, що дає змогу не тільки отримувати переваги від стратегічно продуманого використання товарних знаків у розвитку і просуванні бізнесу та отриманні прибутку не тільки для компанії, але й для автора (розробника) такої торгової марки (торгового знака) та боротьби з несумлінними конкурентами або зловживанням використання торгових марок іншими особами.

Бухгалтерський облік  нематеріальних активів ведеться  щодо  
кожного об'єкта за певними группами. Права на торговельні марки  
(знаки  для  товарів  і послуг), комерційні (фірмові) найменування,  крім  тих,  витрати на придбання яких  визнаються  роялті входять до групи «права  на  комерційні  позначення». Всі операції, пов’язані з ТМ, відображаються на синтетичному рахунку 12 «Нематеріальні активи», а сама ТМ на його субрахунку 123 «Права на знаки для товарів і послуг».

 Проте в обліку товарних знаків є одна невизначеність. Якщо права на користування торговими марками придбані підприємством на документально визначений термін, то в зв’язку з цим і термін „корисного використання” цих нематеріальних активів буде цілком визначеним. Цього не можна сказати про термін „корисного використання” торгових марок, право на яке підприємство придбало в результаті здійснення власної поточної діяльності. Також викликає сумнів доцільність нарахування амортизації на товарні знаки і знаки обслуговування, право на які підприємство одержує вказаним вище способом. У П(С)БО 8 для таких випадків винятку із правил не передбачено. Але навряд чи можна сказати, що придбані в довгострокове або безстрокове користування торгові марки згодом утрачають свою початкову вартість. Очевидно, це той випадок, коли, відповідно до П(С)БО 8, амортизація нематеріальних активів повинна нараховуватися протягом терміну, визначеного підприємством, але не більш 20 років. 

На жаль законодавство  України, що регулює правовідносини у сфері набуття, здійснення та захисту  прав на знаки для товарів і  послуг, містить суперечності, які  створюють підґрунтя для правопорушень  і потребують нормативного врегулювання. 

 Список  літератури:

1. Закон України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг » від 15.12.1993 р. № 3689-XII зі змінами та доповненнями // [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua

2. Kotler P. Marketing Management Business Contact. pp. 221. ISBN 978-90-470-0243-7.

3. Должанський І.З. Конкурентоспроможність підприємства: навчальний посібник / І.3.Должанський, Т.О.Загорна.– Київ:Центр навчальної літератури,2006.-384 с.