Товарознавча оцінка пластмас

Показник питомої в'язкості  характеризує стійкість пластмаси  до удару і визначається на приладах, що працюють за принципом копра (важкий металевий шар падає на зразок з певної висоти). Величина показника ударної в'язкості виражається розмірністю Дж / м2, за допомогою якої передається потужність удару, необхідного для руйнування досліджуваного стандартного зразка, яку вираховано на одиницю площі його поперечного перетину. Чим більш крихкою є пластмаса, тим нижчий показник її питомої ударної в'язкості.

Міцність під час розтягування, стиснення, вигину визначають на динамометрах і спеціальних випробувальних машинах.

Твердість за Брінелем визначають методом втискування сталевої кульки певного діаметру в досліджуваний зразок. Твердість визначають за глибиною лунки, що утворилася, і встановлюють величину твердості, користуючись шкалою твердості Мооса.

Водопоглинання визначають таким чином. Зразок стандартної форми розміром 10×15×120 мм висушують у сушильній шафі до постійної маси і занурюють на 24 год. у дистильовану воду при t° = 20±2°С. Після цього зразок витягують, обтирають фільтрувальним папером і зважують. Водопоглинання виражають у відсотках до первинної ваги.

Електрична міцність (пробивна напруга) і питомий об'ємний опір характеризують електроізоляційні  властивості пластмас. Ці показники визначають на дисках 4 мм товщини. Електрична міцність оцінюється величиною напруги струму, що викликає електричний пробій і виражається в кіловольтах на одиницю товщини зразка (кВ/мм), об'ємний електричний опір виражається в Ом×см.

Кислототривкість для  ряду виробів з пластмас перевіряється  на дію 1\%-го розчину оцтової кислоти, нагрітого до кипіння. При цьому  забарвлення пластмасового зразка не повинно змінюватися, а розчин повинен залишатися безбарвним, прозорим, без осаду, помутніння, без сторонніх  запахів.

Стійкість до дії мильних  і лужних розчинів перевіряють шляхом обробки ґудзиків нагрітим до кипіння  розчином, який складається з 5 г  господарського мила, 3 г кальцинованої  соди на 1 л води. Після обробки ґудзики не повинні бути набряклими, деформованими, на них не повинно бути тріщин, а розчин має залишатися безбарвним.

Міцність забарвлення  на сухе і мокре тертя гребінних  виробів перевіряють методом  тертя білою бавовняною бяззю  по поверхні виробу. На тканині у  будь-якому випадку не повинно  залишатися слідів фарби.

На збереження якості виробів  із пластмас істотний вплив справляють умови транспортування і зберігання. Важливе значення у справі запобігання погіршенню якості товарів під час зберігання і транспортування має упаковка і тара. У випадках недбалого упакування на виробах можуть з'являтися подряпини, забруднення, тому їх складають у пакети, коробки, ящики. Пакети, коробки і ящики повинні бути сухими та чистими.

Таблиця 1. Умови зберігання пластмас та виробів з них

5. СИСТЕМА МАРКУВАННЯ ПЛАСТМАС

Для створення умов для  утилізації пластикових предметів  одноразового використання в 1988 році Співтовариством  Пластикової індустрії (The Society of the Plastics Industry, Inc.) була запроваджена система з ідентифікаційними кодами для маркування всіх видів пластмас . Маркування містить три стрілки у формі трикутника, всередині якого поміщена цифра, що означає тип пластика:

- PET або PETE — Поліетилентерефталат. Зазвичай використовується для виробництва тари для мінеральної води, безалкогольних напоїв і фруктових соків, блістерних упакувань, оббивки. Такі пластики є потенційно небезпечними для харчового використання.

- PEHD або HDPE — Поліетилен високої щільності. Використовується для виробництва водо- та газопровідних труб, пляшок, фляг, напівжорсткого упакування. Вважається безпечними для харчового використання.

- ПВХ або PVC — Полівінілхлорид. Використовується для виробництва труб, садових меблів, покриттів підлоги, віконних профілів, жалюзі, тари для миючих засобів. Матеріал є потенційно небезпечним для харчового використання, оскільки може містити діоксини, бісфенол А, ртуть, кадмій.

- LDPE і PELD — поліетилен низької щільності. Виробництво брезентів, мішків для сміття, пакетів, плівки та гнучких ємкостей. Вважається безпечними для харчового використання.

- PP — Поліпропілен. Використовується в автомобільній промисловості (обладнання, бампери), або при виготовленні іграшок, а також в харчовій промисловості, в основному при виготовленні упакувань. Вважається безпечними для харчового використання.

- PS — Полістирол. Використовується при виготовленні плит теплоізоляції будівель, упакувань харчових продуктів, столових приладь і посуду, коробок для компакт-дисків та інших упакувань. Матеріал є потенційно небезпечним, особливо у випадку горіння, оскільки містить стирол.

- OTHER або О — інші. До цієї групи відноситься інший пластик, котрий не може бути включений у попередні групи. В основному це полікарбонат. Полікарбонат не є токсичним для навколишнього середовища, але може містити небезпечний для людини біс фенол. Використовується для виготовлення твердих прозорих виробів.