Фізичне виховання студентів

ЗМІСТ

ВСТУП

1. Основні положення та вимоги навчальної програми з фізичної культури для ВУЗів

2. Мета, завдання та форми організації фізичного виховання

3. Комплексне вдосконалення професійно-прикладної фізичної підготовки

4 .Зміст роботи навчальних відділень

ВИВНОВКИ

ЛІТЕРАТУРА

ВСТУП

  Сучасна українська педагогіка розглядає фізичне виховання як невід'ємну складову частину всебічного розвитку особистості та важливого засобу спонукання молодої людини до здорового способу життя. Тому, однією із провідних сторін розвитку особистості є фізичний розвиток, який безпосередньо пов'язаний зі здоров'ям людини. Адже, саме у період студентських років у молодої людини закладаються основи здоров'я, довголіття всебічної рухової підготовленості і гармонійного фізичного розвитку. Ось, чому видатний педагог В.А. Сухомлинський підкреслював, що від здоров'я, життєрадісності юнаків залежить їх духовне життя, світогляд, розумовий розвиток, міцність знань, віра в свої сили. П.Ф. Лесгафт у своїх працях зазначав: «Особливу увагу слід приділити зв'язку розумової діяльності з фізичною. [4,7] Чергування інтелектуальних і фізичних зусиль сприятливо впливає на здоров'я молоді, внаслідок чого підвищуються інтенсивність і якість розумової діяльності».

  Тому, надзвичайно важливо правильно організовувати заняття фізичною культурою саме в юнацькому віці, що дозволить молодому організму накопичити сили і забезпечить надалі не тільки повноцінний фізичний, але й різнобічний розвиток особистості.

Власне, тому підготовка студентів до успішного засвоєння фізичних навантажень - найважливіше завдання тренерів і викладачів фізичних дисциплін. Ця підготовка передбачає різнобічний розвиток кожного студента і в першу чергу його повноцінне фізичне виховання.

  Слід відзначити, що сьогоденні навчальні вимоги до студентів привели до збільшення обсягу та інтенсивності навчально-пізнавальної діяльності Нерідко, навчальний процес будується за принципом інтенсифікації дидактичного процесу, тобто до основного (профільного) блоку предметів додаються непрофільні. Очевидно, цей процес з однієї сторони дає цілком позитивний ефект, адже його метою є організація активності студентів і їх залучення у виборі професійного шляху, проте це з іншої сторони перевантажує додатковою роботою. Це веде до збільшення навчального навантаження, що, в свою чергу, може завдати серйозної шкоди особистому розвитку і стану здоров'я студентів.

  Однак, незважаючи на традиційне декларування принципу всебічного розвитку особистості в процесі фізичного виховання, його реалізації в реальній практиці роботи приділяється недостатня увага .

  Звісно, що багато проблем, пов'язаних з адаптацією студентів першокурсників в університетах, а також постійною завантаженістю студентів старших курсів, що звичайно, становить негативний фактор ризику для здоров'я, може бути усунено внаслідок занять фізичними вправами. Ось, чому, фізичне виховання традиційно розглядається лише як засіб оптимізації фізичного статусу людини, що нівелює завдану шкоду інтелектуальному та соціально-психологічному розвитку, чим помітно обмежуються можливості цілісного формування особистості.

    1.Основні положення та вимоги навчальної програми з фізичної                         культури для ВУЗів

  
Згідно трактуванні сучасних підручників фізичне виховання - це навчання рухам, розвиток фізичних якостей людини. У всіх вітчизняних словниках навчання і розвиток трактуються не як виховання, а як освіта.  
Фізична освіта в сучасній науці розглядається як системне освоєння людиною раціональних способів керування своїми рухами, придбання таким шляхом необхідного в житті обсягу рухових вмінь і навичок.  
Фізична освіта у навчальних закладах озброює студентів знаннями про вплив фізичних вправ на організм людини, розвиває фізичні якості (здібності), рухові навички, забезпечує фізичну підготовку молоді до життя, суспільно-політичної діяльності.  
Метою фізичного освіти студентської молоді слід вважати формування системи спеціальних знань, що дозволяють оперувати загальними поняттями, закономірностями, принципами, фактами, правилами теорії і практики фізичної культури.  
В освітню діяльність викладачі фізичного виховання, тренери повинні включати компоненти, які відносяться до духовної сфери студентів, - це зміст думок і почуттів, ціннісних орієнтації, ступінь розвитку інтересів і потреб, переконань, що в кінцевому підсумку визначає їх соціальну діяльність і сприяє підготовці гармонійно розвинених висококваліфікованих фахівців народного господарства.  
Одна з найважливіших завдань фізичної освіти - навчити студентів користуватися набутими знаннями. Небезпека перетворення знань в «порожній багаж» зароджується в молоді роки. У цьому віці розумова діяльність пов'язана з придбанням все нових і нових умінь і навичок. І якщо ці вміння і навички лише засвоюються і не застосовуються на практиці, знання поступово виходять за сферу духовного життя молодих людей, відділяючись від їхніх інтересів і захоплень.  
Крім виконання специфічної функції фізична освіта сприяє більш ефективному вирішенню функцій освіти, а також його видів - розумового, політичного, професійного і т. д.  
Таким чином, фізична освіта як вид освіти є спеціально організований і свідомо керований педагогічний процес, спрямований на всебічний фізичний розвиток студентської молоді, їх специфічну підготовку до виконання соціальних обов'язків у суспільстві.  
Фізична освіта у вузі вирішує наступні завдання:  
1. Виховання у студентів свідомості, високих моральних, вольових і фізичних якостей, підготовка їх до високопродуктивної праці.  
2. Професійно-прикладна фізична підготовка студентів з урахуванням особливостей майбутньої трудової діяльності.  
3. Придбання необхідних знань з основ теорії, методики і організації фізичної культури; підготовка до  
роботі в якості громадських інструкторів і суддів зі спорту.  
5. Виховання у студентів переконаності в необхідності виконання тижневого рухового режиму.  
6. Підвищення спортивної майстерності студентів-спортсменів.  
Загальне керівництво фізичною освітою студентів, а також організація контролю за станом їх здоров'я покладено на ректора вузу, а проведення занять здійснюється адміністративними підрозділами та громадськими організаціями. Відповідальність за постановку і проведення навчального процесу з фізичного освіти студентів у відповідності з навчальним планом і вузівської програмою покладена на кафедру фізичного виховання вузу. Медичне обстеження і спостереження за станом здоров'я студентів протягом навчального року проводяться студентською поліклінікою або здоровпунктом вузу.  
Масова оздоровча фізкультурна та спортивна робота проводиться спортивним клубом спільно з кафедрою фізичного виховання та громадськими організаціями вузу.  
Головним результатом функціонування системи фізичної освіти є всебічний фізичний розвиток людини - фізична культура особистості (фізична підготовленість, фізична готовність або фізична досконалість), що забезпечує успішне оволодіння нею та виконання тих чи інших завдань, поставлених перед суспільством.  
Форма фізичної освіти - це внутрішня організація його змісту, для якого обов'язковою умовою є єдність і взаємодія складових елементів, суворо встановлений порядок педагогічного процесу відповідно до його метою і завданнями.  
Навчальні заняття (обов'язкові, практичні, теоретичні, практикуми-консультації) є основною формою фізичного освіти і плануються в навчальних планах по всіх спеціальностях.  
Консультативно-методичні заняття доцільно проводити також у періоди екзаменаційних сесій, навчальних практик, військових зборів, в оздоровчо-спортивних таборах. Бажано використовувати екстенсивні (неінтенсивні) варіанти різних методів тренування. Для студентів з недостатнім рівнем фізичної підготовки чи пропустили планові заняття проводяться додаткові заняття.  
Індивідуальні заняття студентів проводяться у поза-навчальний час за завданням викладачів кафедри фізичного виховання в самодіяльних секціях (групах) студентського спортивного клубу або колективу фізкультури. Вони дозволяють збільшити загальний час занять фізичними вправами, сприяють прискоренню процесу фізичного розвитку, є одним із шляхів впровадження фізичної культури в побут і відпочинок студентів.  
Зміст фізичної освіти - це сукупність таких специфічних компонентів (Ідеомоторне навчання і фізичне виховання), єдність і взаємодія яких забезпечує найбільш ефективний процес всебічного фізичного розвитку студентської молоді, підготовку до праці і захисту Батьківщини.  
Зміст курсу фізичної освіти укладена в програмі з фізичного виховання студентів. У програмі дотримуються спадкоємність, послідовність занять фізичними вправами і взаємозв'язок з іншими програмами.  
Навчальний матеріал програми складається з теоретичного, методичного та практичного розділів.  
Теоретичний розділ програми передбачає оволодіння студентами знаннями з основ теорії та методики фізичної освіти. Навчальний матеріал повідомляється у формі лекцій, бесід, на практичних заняттях, а також засвоюється шляхом самостійного вивчення студентами навчальної та спеціальної літератури.  
Практичний розділ програми базується па науково обгрунтованих залікових нормах, вимогах і містить навчальний матеріал для всіх навчальних відділень, у зміст занять яких входять такі розділи: легка атлетика, гімнастика, плавання, лижний спорт, туризм, спортивні ігри та стрілянина.  
У всі курси навчання включається матеріал з професійно-прикладної фізичної підготовки стосовно профілюючим спеціальностями.  
У практичному розділі програми матеріал доцільно розподіляти у відповідності з основними частинами (видами) фізичної культури - фізична освіта, спорт, фізична рекреація, рухова реабілітація. Кожен вид включає елементи інших частин. Всі вони повністю задовольняють потреби студентів (усіх навчальних відділень) у всіх видах рухової діяльності, спрямованої на вдосконалення, оздоровлення, загартовування організму.

2. Мета, завдання та форми організації фізичного виховання  

Метою фізичного виховання у вузі є формування фізичної культури студента як системної якості особистості, невід'ємного компонента загальної культури майбутнього фахівця, здатного реалізувати її у навчальній, соціально-професійної діяльності та сім'ї.  
Курс фізичної культури передбачає рішення наступних завдань:  
-включення студентів у реальну фізкультурно-спортивну практику по творчому освоєнню цінностей фізичної культури, її активного використання у всебічному розвитку особистості;  
-сприяння різнобічному розвитку організму, збереженню і зміцненню здоров'я, підвищенню рівня загальної фізичної підготовленості, розвитку професійно важливих фізичних якостей і психомоторних здібностей майбутніх фахівців;  
-оволодіння системно упорядкованим комплексом знань, що охоплюють філософську, соціальну, природничо-наукову і психолого-педагогічну тематику, тісно пов'язану з теоретичними, методичними та організаційними основами фізичної культури;  
-формування потреби студентів у фізичному самовдосконаленні і підтримці високого рівня здоров'я через свідоме використання всіх організаційно-методичних форм занять фізкультурно-спортивною діяльністю;  
-формування навичок самостійної організації дозвілля з використанням засобів фізичної культури і спорту;  
-оволодіння основами сімейного фізичного виховання, побутової фізичної культури.  
Фізичне виховання у вищих навчальних закладах проводиться протягом усього періоду теоретичного навчання і здійснюється в наступних формах.  
Навчальні заняття:

-обов'язкові заняття (практичні, практикуми-консультації, теоретичні), які передбачаються в навчальних планах по всіх спеціальностях;  
-консультативно-методичні заняття, спрямовані на надання студентам методичної та практичної допомоги в організації і проведенні самостійних занять фізичною культурою і спортом;  
-індивідуальні заняття для студентів, що мають слабку фізичну підготовку або відстаючих в оволодінні навчальним матеріалом, що організуються за особливим розкладом кафедри протягом навчального року, канікул, під час виробничої практики.  
-Позанавчальні заняття:  
-фізичні вправи в режимі навчального дня (малі форми самостійних занять у вигляді комплексів «хвилини бадьорості»);  
-заняття в секціях, неформальних групах і клубах по фізкультурним інтересам;  
-самостійні заняття фізичними вправами, спортом і туризмом;  
-масові оздоровчі, фізкультурні і спортивні заходи.  
Комплексне використання всіх форм фізичного виховання має забезпечити включення фізичної культури у спосіб життя студентів, досягнення оптимального рівня фізичної активності.

 3. Комплексне вдосконалення професійно-прикладної фізичної підготовки  

 Професійно-прикладна фізична підготовка (ППФП) як складова частина процесу фізичного виховання студентів проводиться на всіх факультетах вузу з метою підготовки майбутніх фахівців до виробничої діяльності. При плануванні змісту навчального матеріалу необхідно конкретно визначити соціальне замовлення суспільства на спеціаліста з урахуванням науково обгрунтованих кваліфікаційних характеристик і професіограм. До завдань ППФП входить:  
-розвиток і вдосконалення засобами фізичної культури фізичних і психічних якостей, необхідних майбутньому фахівцю;  
-оволодіння знаннями і прикладними руховими навичками, які сприяють освоєнню професії;  
-складання та виконання тренувальних програм для самостійних занять з елементами вправ прикладного характеру, що зустрічаються у виробничій діяльності;  
-виховання засобами фізичної культури і спорту спеціальних вольових і організаторських якостей, емоційної стійкості, зосередженості, необхідних майбутнім керівникам виробництва.  
ППФП планується переважно на старших курсах у формі теоретичних, методичних і практичних занять, групових та індивідуальних консультацій на всіх навчальних відділеннях. Додатково вона може проводитися на навчальної та виробничої практики, в оздоровчо-спортивному таборі або в процесі занять і змагань з прикладних видів спорту.  
Методична рада кафедри розробляє навчальний матеріал з урахуванням пропозицій профілюючих кафедр, знань техніки безпеки, наукової організації праці, а також затверджує зміст контрольних нормативів та залікових вимог для кожної спеціальності і терміни їх виконання.  
Вибір засобів ППФП повинен бути спрямований на забезпечення ефективної адаптації організму до складних факторів трудової діяльності: підвищення стійкості микроклиматическим умов виробництва, розширення арсеналу прикладних рухових координації тощо  
Найбільше поширення в практиці ППФП отримали заняття профільованими видами спорту.  
Ось коротка характеристика прикладної дієвості деяких видів спорту, рекомендованих для студентів вузів.  
Види спорту на витривалість (біг на середні дистанції, лижні гонки, плавання, піший туризм, велоспорт, веслування, ковзанярський спорт). Регулярні заняття формують прикладні навички раціональної ходьби, бігу, вміння терпіти; забезпечують високий рівень динамічної працездатності, функціонування та надійності серцево-судинної, дихальної систем та системи терморегуляції; загальної адаптаційної здатності; розвиток високого рівня загальної витривалості, стійкості до несприятливих метеорологічних факторів виробничого середовища, інтоксикації; розвиток цілеспрямованості, дисциплінованості, наполегливості, терпіння, самостійності, стійкості.  
Види спорту, що вимагають складної сенсорно-моторної координації у варіативно-конкретної ситуації (баскетбол, волейбол, ручний м'яч, регбі, теніс, хокей, футбол, всі види боротьби, бокс). У процесі систематичних тренувань формуються навички й уміння оперативних і колективних дій; забезпечується досить високий рівень загальної працездатності, функціонування центральної нервової, серцево-судинної, дихальної систем, зорового, слухового, рухового аналізаторів; розвиваються загальна витривалість, спритність, вправність рук, пальців, проста і складна рухова реакція, швидкість і точність рухів, вміння дозувати невеликі силові напруги, обсяг, розподіл і переключення уваги, оперативне мислення, емоційна стійкість, ініціативність, рішучість, почуття колективізму, завадостійкість, комунікативність.  
Види спорту на координацію рухів (спортивна гімнастика, стрибки у воду, на батуті, акробатика та ін.) Методично правильно побудовані заняття формують навички володіння своїм тілом, роботи на висоті; забезпечують високий рівень функціонування рухового і зорового аналізаторів, вестибулярного апарату; розвивають здатність дозувати різні зусилля по силі і амплітуді руху, силу, силову і статичну витривалість м'язів тулуба, черевного преса, реакцію стеження, спритність і координацію рухів, гнучкість, вестибулярну стійкість, почуття рівноваги, руху, простору, переключення і розподіл уваги, самовладання, рішучість, сміливість.  
Види спорту на координацію рухів і витривалість (альпінізм, спортивне скелелазіння, гірський туризм). Систематична цілорічна тренування сприяє формуванню навичок в лазінні, роботі на висоті, страховки і самостраховки, оперативного мислення, оволодіння прийомами саморегуляції емоційного стану; забезпечує високу загальну фізичну працездатність, високий рівень функціонування серцево-судинної, дихальної систем, системи терморегуляції, вестибулярного апарату, загальної резистентності організму. У процесі занять розвиваються загальна, силова та статична витривалість основних м'язових груп, спритність, координація рухів, рухова реакція, стійкість до несприятливих метеорологічних факторів, відчуття простору, руху, спостережливість, обсяг, розподіл, переключення уваги, оперативні пам'ять, мислення, емоційна стійкість, цілеспрямованість, дисциплінованість, наполегливість, терпіння, самовладання, сміливість, рішучість, стійкість, почуттяколективізму.  
Види спорту з управління різними засобами пересування (автомобільний, мотоциклетний спорт, дельтапланеризм та ін.) Заняття цими видами спорту сприяють формуванню навичок з управління різними засобами пересування, оперативного мислення; забезпечують високий рівень функціонування центральної нервової системи, зорового і слухового аналізаторів, вестибулярного апарату. У процесі регулярного тренування розвиваються силова та статична витривалість м'язів рук, тулуба, спини, всі види реакції, швидкість і точність рухів, сенсомоторна координація, вестибулярна стійкість, стійкість до несприятливих метеорологічних факторів, відчуття швидкості, спостережливість, обсяг, розподіл, переключення і стійкість уваги, оперативне мислення, емоційна стійкість, ініціативність, витримка, самовладання, сміливість, рішучість.  
Види спорту, що вимагають гранично напруженій нервової діяльності (стрільба кульова, з лука, шахи). Регулярне тренування забезпечує вироблення навичок виконання рухових завдань в умовах, що вимагають граничної напруги нервової діяльності, хороший стан центральної нервової системи, зорового аналізатора, розвиває здатність дозувати невеликі силові напруги, статичну витривалість м'язів рук, спини, тулуба (стрільба з лука), реакцію спостереження ( стрільба), концентрацію і стійкість уваги, оперативне мислення, емоційну стійкість, витримку і самовладання,                     рішучість терпіння,  
Види спорту з керуванням радіотехнічними системами (радіопеленгованіе, багатоборство радистів). Регулярне тренування в цих видах формує навички раціональної ходьби, бігу, роботи з радіоапаратурою, слухових розрізнень, оперативного мислення; забезпечує високий рівень загальної фізичної працездатності, функціонування серцево-судинної і дихальної систем, системи терморегуляції, слухового і зорового аналізаторів; розвиває загальну витривалість, реакцію на звук, стеження, стійкість до несприятливих метеорологічних факторів, спостережливість, обсяг, розподіл, переключення і стійкість уваги, оперативне мислення, цілеспрямованість, ініціативність, наполегливість, самостійність, стійкість.  
Багатофункціональні види спорту (десятиборстві, семиборство та ін.) Систематичні заняття багатоборства формують уміння переключатися з одного виду діяльності на інший, швидко відновлюватися і мобілізовувати, забезпечують високу загальну фізичну працездатність, високий рівень функціонування й надійності серцево-судинної, дихальної систем, системи терморегуляції, зорового і рухового аналізаторів. Тренування в багатоборстві розвиває силу, загальну і силову витривалість, спритність, координацію і швидкість рухів, гарну реакцію, стійкість до несприятливих метеорологічних факторів, переключення і розподіл уваги, емоційну стійкість, цілеспрямованість, ініціативність, самостійність, витримку і самовладання, стійкість.  
Заняття розглянутими видами спорту при певній структурі спортивної підготовки можуть сприяти розвитку не тільки комплексу психофізичних якостей і прикладних навичок, а й вирішення інших завдань ППФП.

 
4. Зміст роботи навчальних відділень  

Навчально-виховний процес у навчальних відділеннях проводиться відповідно до науково-методичними основами педагогіки і системи фізичного виховання.  
Теоретичний розділ програми викладається у формі лекцій. Лекції доповнюються бесідами викладачів зі студентами в процесі практичних занять, а також самостійним вивченням студентами спеціальної літератури протягом усього періоду навчання.  
Для практичних занять студенти розподіляються на навчальні відділення (основне, підготовче і спеціальне) з урахуванням статі, стану здоров'я, фізичної і спортивної підготовленості.  
Студенти спеціального навчального відділення, стан здоров'я, фізична підготовленість і фізичний розвиток яких в процесі занять поліпшилися, на підставі висновку лікаря, і рішення кафедри переводяться на основне відділення в кінці навчального року або семестру.  
У зв'язку із захворюванням або іншими об'єктивними причинами студенти основного та спортивного відділень можуть бути переведені на спеціальне навчальне відділення в будь-який час навчального року.  
Звільнення від занять з фізичного виховання за станом здоров'я може бути тільки тимчасовим.  
Практичний розділ програми містить навчальний матеріал, спрямований на вирішення конкретних завдань фізичного виховання студентів. У зміст занять усіх навчальних відділень включається матеріал з професійно-прикладної фізичної підготовки стосовно до особливостей майбутньої професії студентів.  
На I курсі необхідно ліквідувати недоліки у фізичній підготовленості окремих студентів (зі слаборозвиненою силою, витривалістю, які не вміють плавати, не володіють навичкою ходьби на лижах і т. п.).  
При цьому студенти зобов'язані:  
-систематично відвідувати навчальні заняття з фізичного виховання (теоретичні і практичні) в дні та години, передбачені навчальним розкладом;  
-проходити медичне обстеження у встановлені терміни, здійснювати самоконтроль за станом свого здоров'я і фізичного розвитку, за фізичної і спортивної підготовленістю;  
-виконувати необхідні тести для визначення рівня фізичної та функціональної підготовленості;  
-активно оволодівати знаннями з основ теорії і методики фізичного виховання, використовуючи спеціальну літературу;  
-дотримувати раціональний режим навчання, відпочинку та харчування, самостійно виконувати фізичні вправи, регулярно займатися ранковою і виробничою гімнастикою, спортом і туризмом, дотримувати необхідний тижневий руховий режим, використовуючи консультації викладача;  
-зміцнювати здоров'я, підвищувати свою фізичну підготовленість, удосконалювати спортивна майстерність;  
-активно брати участь у масових оздоровчих, фізкультурних і спортивних заходах у навчальній групі, на курсі, факультеті, між вузами.