Нейроциркуляторна дисфункція

 НЕЙРОЦИРКУЛЯТОРНА ДИСФУНКЦІЯ   – це  хронічне захворювання, в основі якого лежить зрив адаптації та порушення регуляторної функції серцево-судинної та вегетативної нервової систем і відзначається доброякісним перебігом і сприятливим прогнозом.

Методика лікувальної фізичної культури при нейроциркуляторній  дистонії  за  гіпертензивним  типом.

Методика  застосування  фізичних  вправ  при  нейроциркуляторній  дистонії  за  гіпертензивним  типом на  усіх  рухових  режимах  передбачає  використання спеціальних вправ, якими є вправи на розслаблення м’язів, дихальні та для вестибулярного апарату. Вони сприяють зниженню артеріального тиску та нормалізують порушену вестибулярну функцію.

Заняття  лікувальною  фізичною  культурою  слід проводити вранці. У першій половині курсу лікування (перший період) заняття доцільно проводити індивідуально  для  налагодження  контакту  з  хворим.  Тривалість  заняття  на  першому  періоді  –  10–15  хв.  Загальна тривалість і число вправ повинні бути спочатку мінімальними та наростати дуже поступово.

Найбільш  ослабленим  хворим  рекомендується протягом перших кількох днів починати заняття з загального 10-хвилинного масажу, пасивних рухів, лежачи та сидячи у ліжку. Заняття лікувальною фізичною культурою починають з простих загальнорозвивальних і дихальних вправ, що не потребують напруженої уваги, з паузами відпочинку. Вправи слід виконувати в повільному та середньому темпі.

До спеціальних відносять вправи на розслаблення м’язових груп, на розвиток рівноваги, координації, динамічні дихальні вправи та фізичні вправи з дозованим зусиллям динамічного та циклічного характеру. Також застосовуються вправи для поліпшення периферичного кровообігу.

Фізичні  вправи  з дозованими  зусиллям  використовують при наявності попередньої тренованості хворого, переважно у другій половині курсу лікування [–8].

Слід  уникати  вправ  з  великою  амплітудою  руху для тулуба та голови, а також різко і швидко виконуваних рухів і вправ з тривалим статичним зусиллям. Під час  занять  фізичними  вправами  необхідно  постійно стежити за реакцією хворих на фізичне навантаження,оцінювати суб’єктивні й об’єктивні показники.З  огляду  на  достаток  соматовегетативних  порушень у хворих необхідна їхня попередня психотерапевтична  підготовка.  У  процесі  занять  методист повинен  враховувати  можливі  хворобливі  відчуття (серцебиття, запаморочення та т. ін.) та регулювати навантаження так, щоб хворий не втомлювався, щоб він  мав  можливість  припинити  вправу  та  відпочити.

Разом з тим  потрібно все більше втягувати хворого  в заняття, підвищувати зацікавленість до них за рахунок різноманітності вправ і методів їх проведення.

Важливим  елементом занять повинний бути музичний  супровід.  Рекомендується  заспокійлива  музика, що поєднує мажорні та мінорні звучання.

 Також широко  застосовуються  засоби  фізіотерапії  та  лікувальний масаж

Заняття  ЛФК  необхідно  проводити  щодня  протягом  тривалого  часу  до  появи  стійкої  нормалізації порушених  функцій  організму.  До  комплексу  з  лікувальної гімнастики необхідно призначати вправи для відновлення діяльності серцево-судинної, дихальної,нервової систем.

Лікувальний масаж призначають у напівліжковому руховому режимі хворим на НЦД за гіпертензивним  типом для нормалізації  діяльності  ЦНС,  зняття головного болю, зменшення судинного тонусу й артеріального  тиску,  покращення  функції  серцево-судинної  системи.  Використовують  сегментарно-рефлекторний  масаж,  діючи  на  паравертебральні  зони верхньогрудних і шийних спинномозкових сегментів D3–1 та С7–2. Масажують лобну та волосисту ділянку голови, задню поверхню шиї, комірцеві зону, застосовуючи погладжування, розтирання та розминання.

Фізіотерапія спрямована на підсилення процесів гальмування в ЦНС, зниження тонусу периферичних судин, покращання кровообігу й обміну речовин. Застосовують  електрофорез  лікарських  речовин,  що підсилюють процеси гальмування та розширюють судини,  електросон,  гальванізацію,  діадинамотерапію, ампліпульсотерапію.

Методика лікувальної фізичної культури при нейроциркуляторній  дистонії  за  гіпотензивним  типом.

Лікувальну  фізичну культуру при нейроциркуляторній дистонії за гіпотензивним типом проводять у стаціонарі.  ЛФК  призначають  для  покращання  функціонального  стану  ЦНС,  зміцнення моторно-вісцеральних і вісцеромоторних зв’язків; стимуляції діяльності серцево-судинної  і  м’язової  систем  та  підвищення м’язового та судинного тонусу; зменшення потреби у ліках та підтримання працездатності хворого.

Ліжковий  руховий режим. Рекомендовані статичні та динамічні дихальні вправи, вправи дихання з опором.  Вправи  для  дрібних  і  середніх  м’язів  і  суглобів кінцівок у середньому темпі, вправи на розслаблення.  Заняття  проводяться  індивідуальним  способом.

Вправи в  положенні лежачи чергуються з вправами в положенні сидячи, до кінця періоду додаються вправи з опором рук.

Палатний  руховий режим. Мета режиму – підвищити послаблені фізіологічні функції організму та нормалізувати порушені функції органів і систем.

Заняття проводяться індивідуально або малогруповим методом (до 5-ти осіб) у положеннях лежачи,сидячи,  стоячи.  Тривалість  занять  15–20  хв,  по  3–4

рази на день. Заняття починаються з виконання дихальних  вправ,  як  статичного,  так  і  динамічного  характеру, вправи з опором дихання, обов’язково включаючи  діафрагмальне  дихання,  вправи  з невеликим обтяженням,  опором,  прискоренням.  Гімнастичні вправи для дрібних і середніх суглобів – у швидкому темпі, а для великих – у середньому [; 10].

Вільний руховий режим. Його мета – відновлення ослаблених  фізіологічних  функцій,  тренування  систем  організму,  підвищення  фізичної  працездатності, соціально-трудова  та  побутова  адаптація  хворого.

Руховий  режим  хворих  розширюється  за  рахунок збільшення числа вправ, їх повторень, характер вправ ускладнюється, підвищується темп їх виконання. Активно  включаються  вправи  з  предметами  (м’ячем, медицинболом,  еспандером)  та  такі,  як  ходьба  з прискореннями, присідання, дозований біг, що поєднується з ходьбою та дихальними вправами. Застосовують вправи з опором, обтяженням, прискоренням, стрибки та підскоки.

При  виписці  хворого  із  стаціонару  рекомендуються прогулянки, дозована ходьба та біг, лікувальне плавання, взимку ходьба на лижах у прогулянковому темпі, елементи спортивних ігор, туризм, заняття на тренажерах.

Лікувальний  масаж  призначають  на  ліжковому режимі для нормалізації діяльності ЦНС, підвищення м’язового та судинного тонусу та артеріального тиску,  відновлення  психоемоційного  стану  хворого.  Застосовують  сегментарно-рефлекторний  масаж,  що діє на паравертебральні зони крижових, поперекових і нижньогрудних спинномозкових сегментів (S5–1, L5–1,D12–). Масажують ділянку крижів, сідничні м’язи, гребені клубових кісток, задню поверхню стегон, гомілок і при атонії кишок — масажують ділянку живота. Використовують  погладжування,  розтирання,  розминання та вібрацію у вигляді вібраційного погладжування, стрясання, струшування, поплескування, рубання.

Фізіотерапія, що призначається на ліжковому режимі, спрямована на відновлення порушеної рівноваги основних нервових процесів у ЦНС, підвищення тонусу периферичних судин і артеріального тиску, стимуляції функції надниркових залоз, підняття загального тонусу  організму.  Застосовують  електрофорез  ліків, що  підвищують  периферичний  опір  кровотоку,  нормалізують  тонус  судин,  електросон,  гальванізацію, ДМХ-терапію, діадинамотерапію.

Працетерапію призначають на ліжковому режимі як  загальнозміцнювальну  (тонізуючу)  процедуру, завданням  якої  є:  відвернути  увагу  від  неприємних думок,  підвищити  психоемоційний  і  життєвий  тонус хворого.  Використовують  плетіння,  в’язання,  виготовлення конвертів, пакетів тощо .

  Нейроциркуляторна  дистонія  – це  хронічне захворювання, в основі якого лежить зрив адаптації та порушення регуляторної функції серцево-судинної та вегетативної нервової систем і відзначається доброякісним перебігом і сприятливим прогнозом.