Олімпійська Україна

У тому, що Україна домоглася  відновлення своєї державності  і стала самостійною, є, без сумніву , й вагома частка її великих спортсменів, які підносили авторитет Батьківщини у світі, і частка тих українців, котрих доля занесла за кордон.

В історії олімпізму 1992 рік прикметний тим, що востаннє одного й того самого року проводилися зимові й літні Олімпійські ігри. Та чи не більш знаменний він тим, що став першим роком нової історичної доби для всієї світової спільноти. По епохальних подіях кінця 80-х - початку 90-х років перестала існувати остання суперімперія світу СРСР, впала Берлінська стіна, ознаменувавши вимріяне об'єднання двох німецьких держав. Відбулася оксамитова революція, відкривши безкровний шлях до демократичного майбутнього, до зближення країн і народів на основі пріоритету загальнолюдських цінностей, верховенства інтересів особистості.

Того пам'ятного року на олімпійську  арену вийшла Об'єднана команда Співдружності  Незалежних держав, створеної на теренах  колишнього СРСР, а замість збірних  НДР І ФРН - команда єдиної Німеччини.

Спочатку команди нових  і відновлених команд з'явилися  на льодово-снігових аренах ХVI зимових  Олімпійських ігор у французькому Альбервілі, підтвердивши зростання популярності зимових видів спорту та Білих Олімпіад рекордною кількістю учасників та надзвичайно високими результатами.

Найпрестижнішу перемогу українському спортові приніс одесит Віктор Петренко - майстер фігурного катання.

Перші тренери  — Галина Іонова і Тетяна Шелаєва.

Ковзатись почав  у віці 5 років, у 12 вже виконував  кілька потрійних стрибків. З 1984 року виступає в любителях («дорослий» спорт).

У 1984 році виграв юніорський Чемпіонат світу.

У 1988 році завоював бронзову нагороду Олімпійських Ігор.

У 1992 році виграв Олімпійські Ігри.

Чемпіонати Європи:

1985 рік — 6-е  місце

1990 рік — 1-е  місце

1991 рік — 1-е  місце

1992 рік — 2-е  місце

Чемпіонати світу:

1985 рік — 9-е  місце

1989 рік — 6-е  місце

1990 рік — 2-е  місце

1991 рік — 2-е  місце

1992 рік — 1-е  місце . Після Чемпіонату світу 1992 року Віктор Петренко завершив любительську кар'єру у фігурному катанні і нині виступає у професійних шоу та працює в якості тренера.

Під час його нагородження вперше в історії Олімпійських ігор було оголошено, що спортсмен репрезентує Україну , а Хуан Антоніо Самаранч потелефонував Президентові України Леонідові Кравчуку та привітав із блискучою та знаменною для українського спорту перемогою. В.Петренко перший із майстрів фігурного катання, підготовлених у колишньому СРСР, був ушанований золотою олімпійською нагородою.

Повторний дебют нових олімпійських персонажів відбувся на Іграх ХХV Олімпіади, що були проведені в Барселоні - столиці Каталонії. Перша прикметна ознака цих Ігор Олімпіади - проведення на батьківщині Президента МОК як вияв зрослого авторитету олімпійського руху.

У складі об'єднаної команди  виступили 80 українських спортсменів, які взяли участь у змаганнях  із 23 видів спорту. Становлячи тільки шосту частину команди, вони забезпечили майже п'яту частину її здобутків.

Першу й дуже пам'ятну перемогу приніс українському спорту луганський борець - легковаговик греко-римського стилю Олег Кучеренко.

Оле́г Микола́йович Кучере́нко (20 грудня 1968, Луганськ) - український борець греко-римського стилю, олімпійський чемпіон.

Олег Кучеренко  тренувався в Луганську. Золоту олімпійську  медаль та звання олімпійського чемпіона він виборов на Олімпіаді в Барселоні у ваговій категорії легкої мухи, виступаючи у складі Об'єднаної команди.

З 1994 року Олег Кучеренко  громадянин Німеччини, виступав за неї  на Олімпіаді в Атланті.

 Саме під час його  нагородження вперше за майже  сторічну історію олімпізму було піднято синьо-жовтий прапор і виконано державний Гімн України.

Напрочуд яскравими були виступи українських гімнастів. Гідні продовжувачі багатих традицій вітчизняної школи спортивної гімнастики складали половину чоловічої збірної та третину жіночої. Олімпійськими чемпіонами стали харків'янин Рустам Шаріпов та луганці Ігор Коробчинський і Григорій Місютін, причому срібний призер у гімнастичному багатоборстві Місютін лише на декілька сотих бала поступився головному тріумфатору олімпійського турніру Віталію Щербо.

За підсумками командних  змагань титули олімпійських чемпіонів  вибороли Тетяна Гуцу й Тетяна Лисенко. До того ж Гуцу перемогла в найпрестижнішому багатоборстві, ставши третьою абсолютною олімпійською чемпіонкою в історії української жіночої спортивної гімнастики та другою за іком володаркою найпочеснішого звання, поступившись лише Наді Команеч.

 

Тріумфально виступили на Іграх і представниці художньої  гімнастики, вихованки Альбіни та Ірини Дерюгіних - киянки Олександра Тимошенко і Оксана Скалдіна.

У лютому 1994 року до невеличкого норвезького міста Ліллехаммера була звернена увага всього світу, адже тут проходили ХVII Олімпійські ігри. Вони виявилися успішними як в організаційному, так і спортивному аспектах, бо відбувалися в рік вікового ювілею новочасного олімпійського руху. Саме на цих Іграх Україна вперше була репрезентована самостійною командою, ставши однією із 67 держав-учасниць, представники яких виборювали 61 комплект олімпійських нагород у змаганнях із 12 видів спорту.

У Ліллехамері виступили 37 українських спортсменів, взявши участь у змаганнях з 10 видів спорту. Унікальним досягненням стала перемога Оксани Баюл в одиночному фігурному катанні. ЇЇ золота олімпійська медаль першою засяяла під українським державним прапором.

 Окса́на Сергі́ївна Баю́л (нар. 16 листопада 1977, Дніпропетровськ) — українська спортсменка (фігурне катання). Перша й досі єдина олімпійська чемпіонка (XVII Олімпійські зимові ігри, Ліллегаммер, Норвегія, 1994) незалежної України в зимових видах спорту. Срібний призер чемпіонату Європи (1993), чемпіонка світу (1994). Почесний громадянин Дніпропетровська.

Спеціалізація —  одиночне фігурне катання. Виступала  за спортивне товариство профспілок «Україна» (Одеса, Дніпропетровськ). Тренери  — Антоніна Товстик, Станіслав Коритек, Галина Змієвська, Валентин Ніколаєв.

Чемпіонка 17-х  зимових Олімпійських ігор (Ліллегаммер, 1994).

Чемпіонка України (1992, 1993).

Срібна призерка чемпіонатів Європи (1993, 1994).

Чемпіонка світу (1993).

Переможниця міжнародних  змагань «Скейт Америка» (1993, США) та «Кубок Націй» (1993, Німеччина).

 Бронзову нагороду  виборола Валентина Цербе в біатлоні на дистанції 7,5 км.

Рік 1996 був ознаменований урочистою датою - 100-літтям від часу проведення перших Олімпійських ігор сучасності та черговими - ХХVI - Іграми олімпіади, що відбулися в американській Атланті. Тут вперше самостійними командами були представлені всі держави, що після розпаду СРСР утворилися на його території, а серед них і Україна. Олімпійська когорта українців якнайкраще засвідчила спортивний потенціал своєї Батьківщини. Виборовши 23 медалі, з-поміж яких 9 золотих, вона вийшла в десятку з-поміж майже 200 країн та ввела Україну до кола лідерів світового олімпійського спорту.

Олімпійськими чемпіонами стали  видатні представники уславленої української  школи спортивної гімнастики Лілія Підкопаєва (двічі - багатоборство та вільні вправи) та Рустам Шаріпов (вправи на брусах) й чудова легкоатлетка Інеса Кравець (потрійний стрибок), а також унікальний боксер Володимир Кличко ( вагова категорія до 91 кг), самобутній майстер греко-римської боротьби В'ячеслав Олійник (вагова категорія до 90 кг),чарівна прима української та світової художньої гімнастики Катерина Серебрянська, гідний спадкоємець незгасної слави Леоніда Жаботинського важкоатлет-важковаговик Тимур Таймазов (вагова категорія до 108 кг), чудові представники української школи вітрильного спорту Євген Браславець та Ігор Матвієнко (клас „470”).

 Лі́лія Олекса́ндрівна Подкопа́єва (нар. 15 серпня 1978, Донецьк) — українська спортсменка (спортивна гімнастика). Заслужений майстер спорту України (1994). Суддя міжнародної категорії.

Абсолютна чемпіонка  світу (1995, Японія, Сабає), Європи (1996, Великобританія, Бірмінгем).

Володарка Кубка  Європи (1995).

У 1996 р. на XXVI Олімпійських іграх в Атланті посіла перше  місце в абсолютній першості, перше  місце у вільних вправах, друге  місце на колоді.

Виступала за товариство «Динамо».

Володарка 45 золотих, 21 срібної та 14 бронзових медалей.

Організатор турніру  «Золота лілія».

Переможниця другого  сезону українського шоу «Танці з  зірками».

 Рустам Халімджанович Шаріпов (нар. 2 червня 1971 року в Душанбе) — український гімнаст, дворазовий олімпійський чемпіон.

Народився в Таджикистані, мешкав і тренувався у Харкові.

На Олімпіаді  в Барселоні Шаріпов здобув золоту медаль у командному заліку, виступаючи за Об'єднану команду. На Олімпіаді в Атланті, виступаючи вже за Україну він виграв золото у вправах на паралельних брусах. Крім того, в складі збірної України, Шаріпов отримав також бронзу в командному заліку.

Був чемпіоном  світу і двічі чемпіоном Європи. Проживає в США.

 

Іне́са Микола́ївна Краве́ць (Шуляк) (нар. 5 жовтня 1966, Дніпропетровськ) — українська легкоатлетка, заслужений майстер спорту України.

Спеціалізувалася  у двох видах — потрійний стрибок  і стрибки в довжину.

Олімпійська чемпіонка 1996 року в потрійному стрибку. Срібна призерка Олімпійських ігор 1992 року в стрибках в довжину.

Чемпіонка світу (1991, 1993, 1995), володар Кубка світу (1994), чемпіонка Європи (1992). Багаторазова призерка чемпіонатів Європи та світу.

Неодноразова  рекордсменка світу. Її світовий рекорд у потрійному стрибку (15 метрів 50 сантиметрів) залишається неперевершеним із 1995 року (станом на травень 2010 року).

З 1983 по 1988 рік  навчалася в Київському Державному університеті фізичної культури і спорту.

Нагороджена Почесною відзнакою Президента України та Хрестом «За мужність».

 

 Володимир Володимирович Кличко (* 25 березня 1976, Семипалатинськ, Казахська РСР) — український професійний боксер. Олімпійський чемпіон з боксу у надважкій ваговій категорії (1996 рік). Чемпіон світу з боксу у важкій ваговій категорії за версіями WBO (2000 — 2003 роки, з 2008 року дотепер), IBF (з 2006 року дотепер), IBO (з 2006 року дотепер), The Ring (з 2009 року дотепер), WBA (з 2011 року дотепер). Молодший брат чемпіона світу за версією WBC Віталія Кличка.

Займатися боксом почав в 13 років. В 1994 році завоював титул чемпіона Європи з боксу  серед юніорів. В 1995 здобув золоту медаль на I Всесвітніх іграх військовослужбовців  в Італії, а 1996 — срібну медаль чемпіонату Європи. Цього ж року досягає найвищого  результату у своїй любительській кар'єрі, здобуваючи золоту медаль на XXVI Літніх Олімпійських іграх в Атланті. Володимир п'ять разів завойовував титул чемпіона України з боксу.

 

В'ячеслав  Миколайович Олійник (у деяких джерелах прізвище подається як Олейник; 27 квітня 1966, Маріуполь) — український борець, олімпійський чемпіон. Заслужений майстер спорту України (1994). Почесний громадянин Маріуполя.

На Олімпіаді 1996 року в Атланті В'ячеслав Олійник  здобув золоту медаль, яка стала першою золотою медаллю на літніх Олімпійських іграх в історії незалежної України.

 

 Серебря́нська Катери́на Оле́гівна (*25 жовтня 1977 р., Сімферополь) — заслужений майстер спорту з художньої гімнастики, олімпійська чемпіонка. Дочка Любові Серебрянської.

Багатократна  володарка призових місць на Чемпіонатах  світу з художньої гімнастики 1992—1998 рр. (8 золотих, 4 срібряних, 3 бронзових медалі), на Чемпіонатах Європи (9 золотих, 3 срібляних, 4 бронзових медалі),

— володарка кубку  Європи та трьохкратна володарка  Кубку «Гран-При» (1994—1995 рр.),

— абсолютна чемпіонка  світу (1995 р.) та Європи (1996),

— абсолютна олімпійська  чемпіонка Атланти з художньої  гімнастики (1996 рр.)

1987 — перемогла  на Всесоюзній спартакіаді школярів  та на Кубку СРСР серед дітей молодшого віку.

1989 — перемога  на міжнародному турнірі у  Франції.

1991 — Чемпіонат  Європи серед юніорів у Португалії  у складі молодіжної сбірної СРСР. Командне місце — 1, «золото» — вправа з м'ячем, «срібло» — вправа з обручем.

1992 — Чемпіонат  світу в Брюсселі. Виступала у  груповим вправах (4 місце) та  в індивідуальній програмі (5 місце).

1993 — Чемпіонат  світу в Іспанії. Віце-чемпіонка  світу (2 місце) та чемпіонка  світу у вправах зі скакалкою, «срібло» — у вправах з обручем, «бронза» — у вправах з м'ячем та стрічкою.

1994 — Володарка  кубку Європи (Англія).

1994 — Чемпіонат  Європи у Греції:1 золота медаль  у вправах з м'ячем, 1 золота  медаль у вправах з булавою, 1 золота медаль у командному  заліку.

1994 — Чемпіонат  світу у Парижі: 4 золоті медалі  в окремих видах багатоборства, 4 місце у багатоборстві.

1994 — Володарка  Гран-Прі ФІЖ.

1994 — Володарка  кубку світу серед клубів (Aeon Cup).

1995 — Чемпіонат  світу: Абсолютна чемпіонка світу. 1 золота медаль в окремому  виді багатоборства, 1 срібна медаль  в окремому виді багатоборства, 1 бронзова медаль в окремому  виді багатоборства.

1995 — Володарка  Гран-прі ФІЖ.

1995 — Володарка  кубку Європи (Англія).

1995 — Володарка  кубку світу серед клубів(Aeon Cup).

1996 — Чемпіонат  Європи в Осло (Норвегія). Абсолютна  чемпіонка Європи. 2 золоті медалі, 1 срібна медаль в окремих видах.

1996 — Чемпіонат  світу в окремих видах (Будапешт). 1 золота медаль у вправах з  м'ячем, 1 срібна медаль у вправах  зі скакалкою.

1996 — Абсолютна  чемпіонка Олімпійських ігр в Атланті-96 (Америка).

1996 — Володарка  кубку світу серед клубів (Aeon Cup).

1997 — Чемпіонка  Європи у вправах зі скакалкою.

1998 — Чемпіонка  Європи у вправах з обручем.

 

Тимур Борисович Таймазов (8 вересня 1970, Ногір, Північна Осетія) — український важкоатлет, олімпійський чемпіон. Заслужений майстер спорту України (1992).

Тимур Таймазов здобув олімпійське золото на Олімпіаді в Атланті. На Олімпіаді в Барселоні, виступаючи ще за Об'єднану команду, він отримав срібну медаль.