Олімпійський рух в Україні

Міністерство освіти і науки України

 

Чернігівський національний технологічний університет

 

Кафедра........................................................................................

 

 

 

 

 

Реферат

 

з дисципліни:______________________________________

 

на тему: «Олімпійський рух в Україні»

 

 

 

 

 

 

Виконав:

Студент групи.....................                         .............................

 

 

Перевірив:

..............................................                        ..............................

 

 

 

 

 

 

 

 

Чернігів ЧНТУ 2014

                                                     Зміст

Вступ……………………………………………………………………………….3

1. Історія Олімпійського руху в Україні………………………………….. 4

2. Участь  спортсменів України в Олімпійських  іграх сучасності………. 5

3. Основні  завдання НОК України…………………………………………. 9

4. Основи  атлетизму………………………………………………………… 11

Висновок……………………………………………………………………….. 13

Список використаних джерел...………………………………………………. 14

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

   Олімпійські змагання, Олімпійські  ігри — загальногрецькі урочисті  змагання культового характеру  на честь Зевса Олімпійського, які відбувалися з 776 року до  н. е. кожні 4 роки в місті Олімпія  на березі річки Алфей (на Пелопоннесі).

   Олімпійські змагання були символом єдності грецьких міст-держав і відігравали велику роль у розвиткові культури.

   За переказом, правила проведення ігор установили Лікург Спартанський та Іфіт Елідський. До програми входили біг, стрибки, кидання диска, боротьба, кулачний бій, змагання колісниць тощо. На час проведення Олімпіади припинялися війни і встановлювалося священне перемир'я — екехірія. Ігри починалися 22 червня і тривали 5 днів. Організацію змагань доручали громадянам Еллади, з яких обирали суддів - еланодиків. За місяць до відкриття ігор спортсмени прибували до Олімпії і під керівництвом досвідчених тренерів готувалися до змагань. Від V ст. до н. е. учасниками Олімпіади ставали поети, які читали свої твори.

   Переможці ігор називались олімпіоніками, у останній день свята вони одержували вінки з священної маслини та пальмову гілку. Імена переможців та назви їх міст урочисто оголошували і влаштовували на їх честь.

   Героя Олімпіади урочисто зустрічали на батьківщині: складали жертву божеству міста, влаштовували свято і співали гімни на честь переможця. В   Афінах його звільняли від податку та інших обтяжливих громадських обов’язків, йому давали найкраще місце в театрі тощо. У деяких містах Греції діти олімпіоніків теж користувалися привілегіями.

   Серед учасників і переможців Олімпійських ігор були відомі вчені та мислителі, зокрема Демосфен, Демокріт, Платон, Аристотель, Сократ, Піфагор, Гіппократ. Піфагор був чемпіоном з кулачного бою, а Платон — в панкратіоні (грец. pan «усе»; грец. kratos «сила, міць») бойовими мистецтваі

   У наш час комплексні міжнародні спортивні змагання проводяться з 1896 р. раз на чотири роки. Олімпійські ігри сучасності організовує Міжнародний олімпійський комітет (МОК).

   Ігри 1916, 1940 та 1944 років було скасовано через Першу та Другу світові війни.

   Проміжок часу між двома Олімпіадами називають олімпійським циклом або олімпіадою.

   Не так давно світова спільнота урочисто і святково відзначила 
100-річний ювілей олімпійського руху сучасності, утворення МОК. Організація Об'єднаних Націй оголосила роком 100-річчя МОК - 1994 - Міжнародним роком спорту і олімпійського ідеалу. Найвищий орган світової спільноти відродив і стародавню миротворчу традицію - ООН призвала всі держави дотримувати олімпійське перемир’я.

   До речі, день 23 червня традиційно щорічно наголошується в десятках країн світу як Олімпійський день.

   Символ Олімпійських ігор – п’ять переплетених кілець, які символізують об’єднання п’ятьох континентів в Олімпійському русі, олімпійські кільця.   Колір кілець у верхній ряду - блакитний для Європи, чорний для Африки, червоний для Америки, в нижньому ряду - жовтий для Азії, зелений для Австралії. З 1924 року проводяться Зимові Олімпійські гри, які мають свою нумерацію. Місце проведення Олімпіади вибирає МОК.

Олімпійський рух має емблему і прапор, затверджених МОК на пропозицію Кубертена в 1913 року. Емблема - олімпійські кільця. Прапор - біле полотнище з олімпійськими кільцями, з 1920 року піднімається на арені Центрального стадіону усім Іграх. Девіз - «Citius,Altius,Fortius» («Швидше, вище, сильніше»).

 

 

1. Історія Олімпійського руху в Україні

 

   По рівню спортивних результатів останні 40 років Україна входить в двадцятку країн, спортсмени яких найбільш успішно виступали на світовому рівні. З 1952 року українські спортсмени ( у складі збірної команди СРСР ), приймали участь у літніх і зимових Олімпійських іграх. Так, наприклад, в олімпійську команду , що виступала у 1972 році у Мюнхені, входив 71 представник УРСР. Тоді українські спортсмени внесли в загальну скарбницю збірної команди СРСР 20 золотих, 8 срібних, 13 бронзових нагород. А в загалі українські майстри спорту завоювали більше 400 олімпійських нагород, з них 180 золотих.   

   З 1952 по 1990 роки олімпійський рух в Україні розвивався та зміцнював свою позицію в житті країни. Українські атлети складали щонайменше 25% кожної олімпійської команди СРСР. Під час Ігор ХХІІ Олімпіади 1980 року деякі матчі футбольного турніру з великим успіхом проводилися в Києві. 22 грудня 1990 року І Генеральна асамблея засновників прийняла рішення створити Національний олімпійський комітет України і ця дата є офіційною датою його створення. У вересні 1993 року НОК України був остаточно визнаний Міжнародним олімпійським комітетом. НОК України діє у відповідності до положень Олімпійської хартії, Конституції України та чинного законодавства України і свого Статуту .

 

   1994 року Україна вперше взяла участь в Олімпійських іграх, як незалежна держава. Відтоді її спортсмени змагаються у всіх Літніх Олімпійських іграх і Зимових олімпійських іграх.

   Спортсмени українського походження брали участь в іграх починаючи з І Олімпійських ігор 1896 року. На ІІ Олімпійських іграх в Парижі 1900 року, в складі збірної Російської імперії, брав участь українських фехтувальних Петро Заковорот. 1936 року в Берліні в складі команди Чехословаччини золоту медаль завоював спортсмен українського походження Володимир Сироватка. До 1940-х року українські спортсмени брали участь в Олімпіадах у складі команд Російської імперії, Польщі (уродженці Києва Марьян Водзянський, Андрій Солтан-Пересвят та ін.), Чехословаччини та інших.

   Проте левова частина українських спортсменів виступали під прапором Радянського Союзу на Олімпійських іграх з 1952 року до1988 року, а після розпаду Радянського Союзу Україна була частиною Об'єднаної команди в 1992 році.

   Загалом, Українська національна олімпійська дружина виборола 115 медалей на літніх Олімпіадах і 7 медалей на зимових Олімпіадах. Найуспішніші види — гімнастика, легка атлетика та боротьба.

 

 

2. Участь спортсменів України в  Олімпійських іграх сучасності

 

   ХХ Олімпійські ігри стали надбанням історії, в яку записано і дві українські медалі.

   Українські спортсмени приймають  участь у багатьох міжнародних змаганнях і досягають значних успіхів. У 1993 році Національний   Олімпійський комітет України і федерації окремих видів спорту стали повноправними членами міжнародних організацій. У 1994 році наша країна вперше прийняла участь у зимових Олімпійських іграх в Лиллєхаммері (Норвегія) як суверенна країна.

   Першою олімпійською чемпіонкою в історії незалежної України стала Оксана Баюл – переможниця в одиночному фігурному катанні. Перемога юної спортсменки ( на момент олімпіади Баюл було 16років і 4 місяця) із Дніпропетровська була дуже несподіваною, з’ясувалось , наприклад, що організатори XVIII Олімпійських ігор навіть не попіклувались про те , щоб приготувати для церемонії нагородження запис гімну України. Тільки через 30 хвилин після об’яви переможців під сводом льодового палацу залунав гімн нашої країни, і на першу сходинку п’єдесталу піднялась Оксана – сама молода чемпіонка за всю багаторічну історію Олімпіад. Через два роки на літній Олімпіаді в Атланті (Америка , 1996р.) українська команда , завоювавши 23 медалі, в тому числі  9 золотих, у загальнокомандному заліку зайняла почесне дев’яте місце серед 197 країн – учасниць.

  Особливих успіхів досягли гімнастки Катерина Серебрянська і Лілія Підкопаєва, які стали абсолютними чемпіонками ( відповідно, у художній і спортивній гімнастиці) Олімпійських ігор. Необхідно сказати,  що багато спортсменів, які завершили  свою спортивну  кар’єру , докладають  значні зусилля для розвитку українського спорту. Так, Лілія Підкопаєва кожного року проводить у Донецьку міжнародний турнір по спортивній гімнастиці під назвою “Золота Лілія”, приймає участь в організації нових гімнастичних шкіл у донецькій області. А восьмиразова чемпіонка світу з художньої гімнастики Катерина Серебрянська з 2002 року є організатором  “  Міжнародних ігор ”, у рамках яких проводяться  змагання з художньої гімнастики, вільної боротьби, професійному боксу, спортивної аеробіки і таєквондо. Вона також є президентом названого в її честь Благодійного фонду. Цей фонд надає допомогу здібним молодим спортсменам  і дитячо – юнацьким  спортивним школам.

  На XVII літніх Олімпійських іграх у Сіднеї (Австралія) українці завоювали 23 медалі. Героїнею Олімпіади стала Яна Клочкова. Вона завоювала дві золоті медалі в комплексному плаванні на дистанціях 200 і 400 м ( світовий рекорд), і срібну – на дистанції 800м.

  Увесь світ захоплюється  грою зірки українського футболу Андрія Шевченка і спортивними успіхами непереможних богатирів  - братів  - боксерів Віталія та Володимира Кличко.  Віталій, якого за кордоном називають “королем нокаутів”, “залізним кулаком”, досяг самих високих  вершин у професійному боксі і вже залишив свою кар’єру, а молодший брат Володимир, який завоював на Олімпіаді в Атланті золоту медаль в суперважкій ваговій категорії ( за цю перемогу він був нагороджений орденом “За мужність” і отримав іменну шаблю), продовжує свої виступи і теж став чемпіоном в одній із престижних категорій.

    Спортивний потенціал України, не дивлячись на економічні проблеми , дуже великий. У нашій країні нараховується 1000 стадіонів, 16 000 спортивних залів, 26 палаців спорту з штучним льодом, 59 легкоатлетичних манежів, 580 плавальних басейнів, 60000 спортивних майданчиків. Цифра, на перший погляд, внушаюча.  Однак в Україні все рівно відчувається недостача спортивних споруд, тим більше , що більша частина вище перерахованих об’єктів знаходиться у плачевному стані, тому відомі спортсмени дають перевагу тренуванням за кордоном, і надь інколи стають громадянами інших країн. Звичайно, що це незадовільно впливає на спортивний рівень українських команд. Але спортсмени достойно представляють Україну за кордоном. 
   Першу нагороду у скарбничку української збірної приніс Владислав Третьяк, який виграв третє місце у фехтуванні на шаблях. Відмітилась і юна Олена Костевич. Вона змагалась у стрільбі з пневматичного пістолета на десятиметровій дистанції. Наша спортсменка, змагаючись за титул чемпіонки світу з представницею Кореї Джіхе Юн, поцілила в 8,4 і 10,2. Тим часом нерви у її головної конкурентки виявилися міцнішими - 10,2 і 9,2.

   Загальна сума Костевич - 196,7 пункта, Джіхе - 197,4. "Бронза"влучнішою - очка перекреслив шанси  дісталася спортсменці з Тайваню Чіа-Йін Ву - 177,0. 

   Судді назначили їм повторну серію пострілів, в якій Олена показала кращий результат і виграла золоту медаль, яка стала першою золотою медаллю України у цьому виді спорту.        

   Зазначимо, для Костевич, у колекції якої три олімпійські медалі ("золото" Афін-2004 і дві "бронзи" Лондона-2012) - це лише друга медаль чемпіонату світу. У 2002-му українка виграла чемпіонат світу, ставши наймолодшою чемпіонкою планети в історії кульової стрільби.  

Порадував земляків своїм успіхом молодий двадцятирічний дзюдоїст з Івано – Франківська Роман Гонтюк. Він переміг всіх своїх суперників і поступився лише греку Іліасу Іліадісу, завоювавши срібну медаль.         Порадувала золотою медаллю і спортсменка з Чернігова Наталя Скакун. Вона стала олімпійською чемпіонкою з важкої атлетики у ваговій категорії до 63 кг, піднявши по сумі двох підходів 242,5кг (107,5 + 135,0). А важкоатлет Ігор Разорьонов з Одеси спочатку отримав бронзову нагороду, але так як спортсмен, що зайняв друге місце, був дискваліфікований за вживання допінгу, в підсумку срібна медаль була віддана українцю.         Кращим штовхачем ядра став український атлет переможець Кубку Європи -2002 сумчанин Юрій Білоног. Він переміг у неймовірно напруженій боротьбі з американцем Адамом Нельсоном, штовхнув ялро на один сантиметр дальше суперника (21м 16см), але ціною цього сантиметра була золота медаль.       

   Дві золоті медалі для України завоювали борці вольного стилю – львів’янка Ірина Мерлені ( у вазі до 48 кг) і киянин, бронзовий призер Олімпіади в Атланті, Ельбрус Тадєєв (у вазі до 66 кг). Ірина до того ж стала першою українкою , що завоювала золото в цьому виді спорту.

        На вищу сходинку п’єдесталу пошани вийшов і гімнаст Валерій Гончаров. Свою перемогу у вправах на брусах  він присвятив пам’яті свого друга (який  трагічно загинув)  гімнаста Олександра Береша.  Золотом був відмічений і виступ Юрія Нікітіна з Миколаєва, якому не було рівних у стрибках на батуті.       Серед спортсменів ,що зайняли друге місце, легкоатлетка киянка Олена Красовська (біг на 100 м з бар’єрами, особистий рекорд – 12,45), жіночий екіпаж в класі “Інглінг”у складі Руслани Таран, Ганни Калиніної Світлани Матеушевої, а також чоловічий екіпаж Родіона Луки і Георгія Леончука у класі “49” (вітрильний спорт).        

Бронзові нагороди завоювали: екіпаж чоловічої парної четвірки в академічному веслуванні (Сергій Гринь, Сергій Белущщенко, Олег Ликов, Леонід Шапошніков), жіноча четвірка байдарочниць  ( Ірина Осипенко, Тетяна Семикіна, Ганна Балабанова, Олена Череватова), легкоатлети Тетяна Терещук – Антипова (біг на 400 м з бар’єрами) і Вікторія Стьопіна  (стрибки у висоту), чоловіча команда лучників (Віктор Рубан, Олександр Сердюк, Дмитро Грачьов). На жаль не оправдались надії на високі місця в художній гімнастиці. В активі українських гімнасток лише одна бронзова медаль, яку завоювала Ганна Безсонова у вправі зі стрічкою. Зате бронзу жіночої гандбольної збірної можна порівняти з золотом,  тому що це була першакомандна олімпійська перемога України.       

 

 
 
3. Основні завдання НОК України

 

 22 грудня 1990 року І Генеральна асамблея засновників прийняла рішення створити Національний олімпійський комітет України і ця дата є офіційною датою його створення. У вересні 1993 року НОК України був остаточно визнаний Міжнародним олімпійським комітетом.

   НОК України діє у відповідності до положень Олімпійської хартії, Конституції України та чинного законодавства України і свого Статуту.

   Основні завдання НОК України - організація підготовки та участі спортсменів в Олімпійських іграх, розширення міжнародного співробітництва, популяризація масового спорту і здорового образу життя, фізичне і духовне збагачення людей. З цією метою НОК України співпрацює з державними, громадськими та іншими організаціями. На засадах незалежності та доброї волі Національний олімпійський комітет України об'єднує більше 50 федерації з видів спорту. Він також має 24 відділення у всіх областях та по одному відділенню в Автономній республіці Крим, містах Києві і Севастополі. Колективними членами НОК України є більше 80 організацій.