Природно-наукові основи фізичної культури

Дихання включає такі процеси:

– зовнішнє дихання — обмін  газами між зовнішнім середовищем і легенями;

– легеневе дихання — обмін  газами між альвеолярним повітрям і кров'ю капілярів;

– транспорт газів кров'ю, перенесення  кисню від легень до тканин, а  вуглекислого газу — з тканин у легені;

– тканинне дихання — обмін газів у тканинах;

– внутрішнє дихання — біологічні процеси, що відбуваються у мітохондріях клітин.

Порушення будь-якого з цих процесів може стати причиною смерті людини.

а) Повітроносні шляхи

Проходячи через повітроносні шляхи  повітря очищується, зігрівається і  зволожується. Ці процеси починаються  у носовій порожнині. Волосся  при вході до носової порожнини  затримує більші частинки пилу. Волога слизова оболонка носової порожнини, яка містить велику кількість  слизових залоз, затримує дрібніші частинки пилу. Війки слизової оболонки переносять частинки до виходу, і вони або видмухуються, або викидаються при чханні. Носова порожнина через спеціальні канали з’єднана із придатковими пазухами (гайморовою, лобною, решітчастою і основною). Ці пазухи зменшують масу кісток і  впливають на утворення голосу. Процес очищення повітря відбувається також  у горлі, гортані, трахеї та бронхах.

Із порожнини носа повітря потрапляє  у горло, яке має три частини: носову, ротову та гортанну. Верхній  відділ горла є лише повітроносним  шляхом, через нижні частини проходять  повітря, їжа та рідини. У горло  відкриваються слухові труби, які з’єднані із середнім вухом.

б) Гортань

Із глотки повітря потрапляє  у гортань, яка відіграє головну  роль у голосоутворенні. Гортань  прикрита спеціальним хрящем — надгортанником. Порожнина гортані лійкоподібна, вкрита слизовою оболонкою, що утворює  дві пари складок. Верхня пара складок, що містять присінкові зв’язки, разом  із надгортанником закривають вхід у  гортань під час ковтання їжі. Нижня пара складок покриває голосові зв’язки. Скелетом гортані є спеціальні хрящі.

в) Трахея і бронхи

Нижче гортані розміщена трахея (дихальне горло), яка складається із 16–20 хрящів.

Кожний головний бронх входить  у ворота легені і далі розгалужується на бронхи щораз меншого діаметра, утворюючи бронхіальне дерево, яке  є дихальними шляхами у легенях.

г) Легені

Два губчасті органи — легені, захищені грудною кліткою. Вони заповнюють більшу частину грудної порожнини. Легені є одним із найбільших органів тіла. Їх основна функція — забезпечення організму киснем і виділення вуглекислого газу. Легеня має конусоподібну форму, основа її дещо увігнута і прилягає до діафрагми. Повітря заходить у легені через систему дихальних шляхів. Бронхіоли входять у легеневі міхурці — альвеоли, наповнюючи легені повітрям. Легеневі міхурці є кінцевою частиною дихальних шляхів. Альвеоли мають тонкі еластичні стінки на внутрішній поверхні яких постійно присутні деякі лейкоцити. Вони захоплюють і перетравлюють бактерії, хімічні і механічні частинки. Кожна альвеола зовні оточена густою сіткою капілярів. Через стінки альвеол і капілярів проходить обмін газами.

Процес розщеплення складних органічних речовин на прості розчинні сполуки, які можуть всмоктуватися і засвоюватися організмом, називається травленням.

Стравохід – це вузька (2 см у діаметрі) трубка завдовжки 25–30 см, яка з’єднує глотку зі шлунком. Він складається з шийної, грудної та черевної частин і має чотири оболонки: слизову, підслизову, м’язову та зовнішню сполучнотканинну. Підслизова та м’язова утворюють складки, для розтягування при проходженні харчової грудки. М’язова оболонка верхньої третини стравоходу утворена поперечносмугастою м’язовою тканиною. М’язова оболонка нижньої третини стравоходу утворена гладкою м’язовою тканиною. Їжа по стравоходу переміщується за допомогою перистальтичних рухів. Шлунок – це розширений відділ травного каналу. Форма шлунка має індивідуальну особливість і залежить від положення тіла та наповнення шлунка їжею. Розміщується у верхній частині черевної порожнини під діафрагмою. У шлунку розрізняють малу і велику кривизну , а також вхідну частину, дно, тіло і воротарну частину.

Місткість шлунка у дорослої людини 3 л, але може збільшуватися до 5-10 л. У слизовій оболонці розташовані  три види залоз: головні, обкладові, додаткові. Головні виділяють травні ферменти, обкладові – соляну кислоту, додаткові – слиз. Суміш усіх цих секретів утворює шлунковий сік. За добу у людини його утворюється 1,5-2 л.

Дванадцятипала кишка – порівняно  короткий (25 см), але важливий відрізок, в якому здійснюється основне  травлення. Реакція середовища лужна, нейтралізує кисле середовище шлункового вмісту, що поступає сюди. Сюди відкриваються  протоки підшлункової залози і печінки. В 12 – палій кишці багато різних ферментів: як своїх, так і тих, що поступають в складі жовчі та підшлункового  соку.

У порожній і клубовій кишках травлення  їжі продовжується. В результаті білки розщеплюються до амінокислот, жири – до гліцерину і жирних кислот, вуглеводи – до моносахаридів. Тонка кишка відіграє роль не лише в розщепленні. Тут відбувається всмоктування речовин, що утворилися після  розщеплення харчових продуктів. Всмоктування – це процес переходу води і розчинених у ній поживних речовин, солей, вітамінів  з травного каналу в кров і лімфу. Для всмоктування слизова оболонка має величезну кількість мікроскопічних виростів – ворсинок. Зовні вони вкриті епітеліальними клітинами. Кровоносні і лімфатичні капіляри, в які всмоктуються речовини з просвіту кишки, містяться  всередині ворсинки і в багато разів збільшують всмоктувальну поверхню тонкої кишки.

 Нирки, виділяючи продукти обміну, підтримують сталість складу крові та внутрішнього середовища в цілому, зокрема їх іонного складу.

До додаткових органів виділення  відносяться шкіра (у вигляді  поту виділяються продукти обміну та деякі солі), легені (вуглекислий  газ, вода, леткі продукти обміну), кишечник (солі).

Сечоводи - трубки довжиною близько 30-35 см, діаметром від 3 до 9 мм. Вийшовши із лаханки сечовід позаочеревинно спускається вниз, проходить спереду по клубових артеріях на рівні тазової пограничної лінії і переходить у малий таз. У малому тазі сечовід досягає нижнього відділу сечового міхура, косо пронизує його стінку і відкривається у порожнину міхура. Сечоводи транспортують утворену сечу до сечового міхура, у якому вона накопичується. По сечівнику сеча періодично виводиться із сечового міхура назовні.

Сечовий міхур - порожнистий орган, форма якого залежить від наповнення сечею: порожний він сплющений, наповнений - грушеподібний чи яйцеподібний. Ємкість  у дорослої людини коливається в  межах 500-700 мл.

Сечівник різний у жінок і  чоловіків. Жіноча уретра має форму  трубки довжиною 3-3,5 см, розташована  спереду від піхви. Канал розпочинається своїм внутрішнім отвором у районі шийки сечового міхура, проходить  назад і вниз від лобкового  симфізу і відкривається зовнішнім  отвором у присінку піхви. На своєму шляху канал пронизує сечостатеву  діафрагму, де він оточений м'язом - сфінктер сечівника. Чоловіча уретра має форму зігнутої трубки довжиною 18-23 см і є одночасно каналом виведення сечі і сім'яної рідини. Від міхура він проходить: крізь простату, сечостатеву діафрагму і губчасте тіло статевого члена, на голівці якого відкривається зовнішнім отвором. В зв'язку з цим у каналі виділяють простатну, перетинчасту і губчасту частини. Простатна має довжину близько 2,5 см. Це найширша частина каналу.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки

 

 

В умовах сучасного світу з появою пристроїв, що полегшують трудову діяльність різко скоротилася рухова активність людей у порівнянні з попередніми  десятиліттями. Це, в остаточному  підсумку, приводить до зниження функціональних можливостей людини, а також до різного роду захворюванням.

Інтелектуальна праця різко  знижує працездатність організму. Але  і фізична праця, характеризуючи підвищеним фізичним навантаженням, може в деяких випадках розглядатися з  негативної сторони.

Узагалі, недолік необхідних людині енерговитрат приводить до неузгодженості діяльності окремих систем (м'язової, кістковий, дихальної, серцево –  судинної) і організму в цілому з навколишнім середовищем, а  також до зниження імунітету і  погіршенню обміну речовин.

У той же час шкідливі і перевантаження. Поетом і при розумовому, і при  фізичній праці необхідно займатися  оздоровчою фізичною культурою, зміцнювати організм.

Фізична культура робить оздоровчий і профілактичний ефект, що є надзвичайно  важливим, тому що на сьогоднішній день число людей з різними захворюваннями постійно росте.

Фізична культура повинна входити  в життя людини з раннього віку і не залишати її до старості. При  цьому дуже важливим є момент вибору ступеня навантажень на організм, тут потрібний індивідуальний підхід. Адже надмірні навантаження на організм людини як здорового, так і з яким-небудь захворюванням, можуть заподіяти йому шкоди.

 

 

 

 

Список використаних джерел:

 

 

1. «Физические  тренировки как средство укрепления  здоровья». Обзоры поважнейшим  проблемам медицины, Москва. 1988.

2. Анатомия  человека: Учебник для техникумов  физической культуры / Під ред.  А.А. Гладишевої. — М.: Физкультура  и спорт, 1977. – 343 с.

3. С.Л. Аксельрод  «Спорт и здоровье».

4. Л.А. Лещинский.  Берегите здоровье. М., «Физкультура  и спорт», 1995.

5. Дубровский  В.И. Движения для здоровья // Физкультура  и спорт. - 1989.

6. Физиология  человека / Под общ. ред. проф., докт. мед. наук Н.В. Зимкина. - М.: Физкультура и спорт, 1970.

7. Теория и  методика физического воспитания / Под общ. ред. А.Д. Новикова, Л.П. Матвеева. Т.1. - М.: Физкультура  и спорт.

8. Физическая  культура: Учеб. пособие для студентов  сред. спец. учеб. заведений / Н.В.  Решетников, Ю.Л. Кислицын. - М., 1988.

9. Физиология  человека / Под общ. ред. И.М.  Серопегина. - М.: Физкультура и спорт, 1961.

10.Физическая  культура студента: Учебник /Под  ред. В.И. Ильинича. - М.: Гардарики, 1999.

11. Физическая  культура: Учебное пособие / Под  ред. В.А. Коваленко.- Изд-во АСВ, 2000.

Размещено на Allbest.ru