Роль сім’ї у фізичному вихованні дітей

Саморегуляція включає  також оволодіння учнем нормами стосунків з іншими людьми та правилами використання приладів. Усе це базується на сформованих у школярів знаннях, уміннях і навичках в академічній навчальній діяльності.

Отже, з позиції суб'єкта діяльності самостійна робота може бути визначена як цілеспрямована, внутрішньо мотивована, структурована самим суб'єктом і коректована ним діяльність, її виконання вимагає достатньо високого рівня самосвідомості, рефлективності, самодисципліни, особистої відповідальності і дає учневі задоволення як процес самопізнання і самовдосконалення.

Вибір предмета самостійних  занять визначається індивідуальними  інтересами, здібностями, конкретною ситуацією у фізкультурному русі, умовами життя та "модою" на ті чи інші фізкультурні захоплення. Завдання вчителя — тактовно формувати індивідуальні інтереси і прагнення.

Індивідуальні захоплення можуть бути найрізноманітнішими. Однак  жоден вид фізичних вправ, взятий окремо від інших, навіть за умови  наполегливих тренувань не може гарантувати повноцінного фізичного розвитку і здоров'я. Лише в поєднанні з іншими елементами фізичної та загальної культури він стає дієвим фактором досягнення фізичної досконалості. На жаль, про це положення нерідко забувають автори популярних публікацій, які однобічно орієнтують читачів на окремі види "модних" вправ.

Однією з найпоширеніших і доступних форм самостійних  занять є ранкова гімнастична зарядка, її головне призначення — оптимізувати перехід від тривалого відпочинку (сну) до повсякденної життєдіяльності. Ця своєрідна розминка активізує функції систем організму, долає "інерцію спокою". Людина поступово занурюється в повсякденні справи в нормальному тонусі та доброму настрої. У межах зарядки можна частково розв'язати й такі завдання, як відновлення і збереження правильної постави, підтримання досягнутого рівня розвитку окремих рухових якостей, загальної тренованості. Але все це

можливе лише доти, доки не призводить до невиправданого форсування навантажень.

Пропонуємо схему комплексу  ранкових вправ:

-  "вирівнюючі" вправи ("потягування" з випрямленням кінцівок і тулуба, лежачи і стоячи);

-  вправи, що не форсовано  активізують кровообіг переважно  у великих м'язових групах нижніх кінцівок і тазової області (ходьба, повільні присідання або розтягування гумового джгута ногами в положенні сидячи);

-  нахили, повороти, обертання  тулуба з одночасними рухами  рук, поступовим збільшенням амплітуди  і темпу рухів;

-  вправи загального  або регіонального впливу, але  не з граничними зусиллями  ("віджимання" в упорі лежачи, тренування з гумовими амортизаторами);

-  серія "розтягуючих" рухів  (почергові махові рухи руками  і ногами з поступовим збільшенням  амплітуди до максимальної);

-  циклічні вправи, що активізують  функції дихання і серцево-судинної  системи в межах аеробного  режиму (серійні підскоки на місці або біг 3-5 хв., що викликають підвищення частоти пульсу до 140-150 уд/хв...;

-  заключна, заспокійливо-перехідна  серія рухів (ходьба, вправи на  дихання, розслаблення).

Тривалість заняття 15-18 хв.

У процесі адаптації до комплексу  вправ ранкової гімнастики, що використовується, є сенс дещо підвищувати навантаження, але перетворювати її у тренувальне заняття основного типу, мабуть, недоцільно. Такі заняття краще проводити в добовому режимі не раніше як через годину-півторй після сніданку, їхня структура і методика організації відповідають структурі та методиці уроку.

При цьому майте на увазі, що ні на яких стадіях фізичне виховання  не повинно втрачати рис педагогічне  спрямованого процесу. Самовиховання  також повинно бути націлене на реалізацію значущих з освітньо-виховних позицій завдань і ґрунтуватися на відповідних педагогічних принципах, правилах, положеннях.