Особливості індивідуального стилю івана нечуй-левицького: синтаксичний аспект (на прикладі повісті «кайдашева сім'я»)

Портретну характеристику іншого колоритного персонажа – Мотрі – письменник створює, уживаючи такі розмовні фразеологізми: «Але Мотря була не з такiвських, щоб комусь покорятись»; «Невiстка вешталась, наче муха в окропi, скрiзь встигала…»; «Оце як сама не догляну, то напартолить такого борщу, що й собаки не їдять»;»Як помаже комин, то всi вiхтi знать»; «Я скажу слово, а вона десять»; «Мотря мовчала, тiльки зуби зцiпила»; «В неї снiгу зимою не дiстанеш» [12]. Іноді фразеологізми є не лише засобом створення портретної характеристики, а й виконують оцінну функцію.

Автор вводить розмовні фразеологізми і в мову персонажів. Так, у діалозі Карпа та Лавріна, коли вони обговорюють дівчат – потенційних наречених, письменник застосовує низку фразеологізмів:

- Як би на мене, то я б сватав Палажку, - сказав Лаврін. - В Палажки брови, як шнурочки; моргне, нiби вогнем сипне. Одна брова варта вола, другiй бровi й цiни нема. А що вже гарна! Як намальована!

- Коли в Палажки очi витрiшкуватi, як у жаби, стан кривий, як у баби.

- То сватай Хіврю. Хiвря доладна, як писанка.

- I вже доладна! Ходить так легенько, наче в ступi горох товче, а як говорить, то носом свистить.

- То сватай Вівдю. Чим же Вiвдя негарна? Говорить тонiсiнько, мов сопiлка грає, а тиха, як ягниця.

- Тиха, як телиця. Я люблю, щоб дiвчина була трохи бриклива, щоб мала серце з перцем, - сказав Карпо.

- То бери Химку. Ця як брикне, то й перекинешся, - сказав Лаврiн.

- Коли в Химки очi, як у сови, а своїм кирпатим носом вона чує, як у небi млинцi печуть. А як ходить, то неначе решетом горох точить, такi викрутаси виробляє… [12];

- Сватай Олену Головківну. Олена кругла, як цибулька, повновида, як повний мiсяць; в неї щоки, мов яблука, зуби, як бiла рiпа, коса, як праник, сама дiвка здорова, як тур: як iде, то пiд нею аж земля стугонить.

- Гарна ... мордою хоч пацюки бий; сама товста, як бодня, а шия, хоч обiддя гни.

- Ну, то сватай Одарку Ходакiвну: ця тоненька, як очеретина, гнучка станом, як тополя; личко маленьке й тоненьке, мов шовкова нитка; губи маленькi, як рутяний лист. З маленького личка хоч води напийся, а сама пишна, як у саду вишня, а тиха неначе вода в криниці.

- Вже й знайшов красуню! Та в неї лице, як трiска, стан, наче копистка, руки, як кочерги, сама, як дошка, а як iде, то аж кiстки торохтять.

- Але ж ти й вередливий! То сватай Хотину корчаківну, - сказав Лаврін і засміявся.

- Чи ти здурів? Хотина як вигляне в вiкно, то на вiкно три днi собаки брешуть, а на виду в неї неначе чорт сiм кiп гороху змолотив.

- Ну, то бери Ганну.

- Авжеж! Оце взяв би той кадiвб, що бублика з’їси, поки кругом обiйдеш... [12].

Для опису комічного автор  використовує такі фразеологізми: «В Семигорах нема де i втопиться, бо в ставках старiй жабi по колiна…»; «Вiн заговорив дрiбно й сердито, наговорив синам сiм мiшкiв гречаної вовни, невважаючи на святу п’ятницю, та й пiшов у повiтку»; «Кайдаш глянув на перець, i в його слинка потекла» ; «Оце вигадала таке, що й купи не держиться»; «Вона вискочила з-за вугла як козак з маку»; «В тебе вже розуму, як у дiрявому горшку; стiльки, як у твоєї свекрухи!» [12].

Розмовні фразеологізми  в мові твору є також одним  із засобів мовної характеристики персонажів, наприклад, у свекрухи мова лайлива, підлеслива: «Коли хоч, то я й над тобою стану з нагайко»;. «Цить! А то як вiзьму кочергу, то й зуби визбираєш, - крикнула Кайдашиха й скочила з мiсця» [12]. ; у Мотрі – груба, нахабна: «Будеш ти в мене циганської халяндри скакати, а не я в тебе!»; «Я вашого сина не силувала мене брати»; «Я до вас з хлiбом з сiллю не ходила, порогiв ваших не оббиваал» [12]; у свекра мова залежить від ситуації: «Чорт вашого батька знає, в якому там горшку ви приставляєте кашу!» [12]; у Лавріна - лірична, більш ніжна: «Як намальована!»; «пишна, як у саду вишня» [12].

Фразеологізми, ужиті в репліках героїв, є важливим засобом індивідуалізації колоритних персонажів повісті. Поряд з наведеними розмовними фразеологізмами у творі широко вживані прислів’я та приказки розмовно-побутового плану. Вони відображають сприйняття героїв, їх життєву позицію, народну мудрість: «Твоя жiнка не дiвка: їй замiж не йти»; «Недурно ж кажуть: дiвка, як верба: де посади, то прийметься»; «Старе, як мале!» [12].

 Таким чином, розмовні фразеологічні одиниці визначають стилетвірні риси повісті І. Нечуя-Левицького «Кайдашева сім’я», індивідуалізують оповідь, а також збагачують фразеологічну систему літературної мови. За допомогою стилістично маркованих фразеологізмів автор передає сільський колорит, уводить читача в побутове життя українського народу. Розмовні фразеологізми збагачують мову твору, надають їй експресивності, невимушеності. Серед їх стилістичних функцій у творі «Кайдашева сім’я» найбільш виразно виявилися функції портретної та мовної характеристики персонажа, створення гумору, узагальнення та вираження експресивної оцінки.

 

 

ВИСНОВКИ

 

Творчість І. Нечуя-Левицького — помітний внесок у подальший розвиток всієї української культури. Взірець високої майстерності, творчість письменника стала новим кроком у розвитку критичного реалізму, нових жанрів великої прози, у збагаченні мови художніх творів, у засобах розкриття життя українського села XIX століття.

Цінність літературної спадщини Нечуя-Левицького полягає у реалістичному зображенні тієї епохи, в яку жив письменник. У творах письменника показані духовні багатства народу, висловлена любов автора до простого люду, віра в його сили, а також не примиренність до гноблення, до приниження людської гідності.

У повісті «Кайдашева сім'я» яскраво постають сцени з життя села Семигори. Автор майстерно розкриває психологію дійових осіб у комічних діалогах, у сценах сутичок, що відбуваються між свекрухою та Мотрею.

Мова твору — переважно буденна мова українського простолюддя, загальнонародна, але багата, колоритна і повна тої природної грації, якою вона визначається в устах людей з багатим життєвим досвідом. Вона рясно пересипана народними афоризмами, приказками, дотепами, словами пісень. Використання фольклору надало твору неповторного національного колориту, сприяло його виразності й глибшому розкриттю психології героїв.

Високу майстерність виявив письменник у використанні діалогів, це надало твору напруженого, динамічного  й навіть драматичного звучання. Варте  особливої уваги застосування автором  у повісті різних засобів гумору й сатири, це комічні ситуації та діалоги тощо. Значну роль у повісті  відіграють численні  порівняння яскраві  епітети та метафори.

Все це викликає у читачів  цілі ланцюжки асоціацій, що покращує сприйняття твору. Надзвичайно вдалі, яскраві у Нечуя-Левицького описи  природи. В них часто виявляється  й виразна авторська позиція  митця, закоханого в рідний край. Письменникові  також імпонує епічність у  відтворенні предметів домашнього вжитку, деталізованої обстановки, біографії героїв, їх настроїв.

Отже, індивідуальний стиль  І. Нечуй-Левицького, з-поміж десятків інших українських письменників, насамперед вирізняє вміле використання багатьох художніх засобів таких  як епітети, метафори, порівняння, гіперболи  та ін. Крім того він майстерно оперує синонімічним багатством української  мови, фразеологізмами, численними народними  приказками, прислів’ями, казками та піснями. Письменник влучно використовує споконвічні українські звертання, прокльони та замовляння.

На прикладі повісті «Кайдашева сім'я» ми змогли відслідкувати лексичні особливості, які розкривають індивідуальність стилю І. Нечуй-Левицького та дають  змогу впізнавати його твори вже  з перших рядків.

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

 

1. Бабич Н.Д. Практична стилістика і культура української мови: Навч. посібник. / Н. Бабич. – Львів: Світ, 2003. – 432 с.
2. Бандура О. М, Бандура О. М.  Мова художнього твору : [нарис]  / О. М. Бандура. – К. : Дніпро, 1964. — 121 с.
3. Виноградов В. В. Стилістика. Теория поэтической речи. Поэтика. / В. Виноградов. — М., 1963. — 255 с.
4. Виноградов В.В. Итоги обсуждения вопросов стилистики// Вопросы языкознания./ В. Виноградов. – 1955. - № 1. – С.60-87.
5. Виноградов В.В. О задачах истории руського літературного языка, преимущественно XVII-XIX вв. // Известия АН СССР. ОЛЯ. / В. Виноградов. – Вып. 3. – М., 1946. – 225 с.
6. Електронна бібліотека. Іван Нечуй-Левицький. Криве дзеркало української мови. [Електронний ресурс]: Режим доступу: http://www.twirpx.com/file/552506/)
7. Єрмоленко С. Я. Стилістика сучасної української літературної мови в контексті слов'янських стилістик // Мовознавство. / С. Єрмоленко. – 1998. - № 2-3. – С.25-36.
8. Єрмоленко С., Бибик С., Тодор О. Українська мова: Короткий тлумачний словник лінгвістичних термінів / За редакцією С. Єрмоленко. — К.: Либідь, 2001. — 224 с.
9. Крайнікова Т. Мова художнього твору / Т. Крайнікова. – К. : Дніпро, 2002. – 150 с.
10. Літературознавчий словник-довідник / P. T Гром'як, Ю. І. Ковалівтаін. — К.: ВІД "Академія", 1997. —752 с.
11. Мялковська  Л. М. Мовний портрет І.Нечуй-Левицького: історія дослідження [Електронний ресурс]:   Лінгвістика. Збірник наукових праць / Л. Мялковська . – Луцьк. - Режим доступу :

https://docs.google.com/viewer?a=v&q=cache:lQDGzcJk8FMJ:www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Ling/2011_2/25.pdf+%D1%81%D1%82%D0%B8%D0%BB%D1%96%D1%81%D1%82%D0%B8%D0%BA%D0%B0+%D0%BD%D0%B5%D1%87%D1%83%D0%B9+%D0%BB%D0%B5%D0%B2%D0%B8%D1%86%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9&hl=ru&gl=ua&pid=bl&srcid=ADGEESjwqQQzTIK396_0CLhlg0UrK2nr2ZEzGM3ReI4udgxkPsHIdAe1TeuEB7irSyU_MJ2tZdWa9493KOrrQ8GzybNo6Lpr8JZb6io4Zm0JV7N6J7QkHIkotJ3Oxl8ryNYWp47I9WTp&sig=AHIEtbTtBDlpnL2vciV_ia8vfk9GCAYK2A

12. Нечуй-Левицький І. С. Кайдашева сім'я [Електронний ресурс]. –  Режим доступу:http://www.ukrcenter.com/Література/Іван-Нечуй-Левицький/19822-1/Кайдашева-сімя
13. Огієнко І. Історія української літературної мови / І. Огієнко. – К. : Наша культура і наука, 2004. – 436 с.
14. Пахаренко В. Художнє слово : [короткий нарис практичної стилістики] / В.   Пахаренко – Вінниця : Нова книга, 2000. – 170 с.
15. Пентилюк М.І. Культура мови і стилістика: Пробний підруч. для гімназій гуманіт. Профілю. / М. Пентилюк. – К.: Вежа, 1994. – 240 с.
16. Переломова О.С. Ідіостиль Валерія Шевчука. – Рукопис. [Електронний ресурс]/ О. Переломова. - Режим доступу:

http://essuir.sumdu.edu.ua/bitstream/123456789/3527/1/306.pdf

17. Привалова С. Вивчення індивідуального і мовного стилю письменника. [Електронний ресурс]: стаття/ C. Привалова. – Режим доступу: http://www.ukrlit.vn.ua/article1/1469.html.
18. Стилістика української мови [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://www.ukrajinistika.upol.cz/Docs/Stylistyka.htm
19. Українська мова: Енциклопедія / Редкол.: В. М. Русанівський, О. О.Тараненко (співголови), М. П. Зяблюк та ін. — К.: Укр. енциклопедія, 2000. — 752 с.
20. УКРЛІТ.ORG // [Електронний ресурс]: Режим доступу: http://ukrlit.org/Nechui-Levytskyi_Ivan_Semenovych/
21. Яковлева А.М. Сучасний тлумачний словник української мови. / А. Яковлева, Т. Афонська. – Харків: ТОРСІНГ ПЛЮС, 2009. – 570 с.