Региональная пресса

 

Титульный лист

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Содержание

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

АНОТАЦІЯ

 

 

 

     Курсова робота «Редизайн та зміна контенту газети «Панорама» в кінці  1990-х на початку 2000-х років»: 23 сторінки, 17 джерел.

 

  Мета роботи: дослідити специфіку регіональної преси, зробити характеристику історії та розвитку газети «Панорама», представити аналіз особливостей редизайну та зміни контенту газети «Панорама» в кінці 1990-х на початку 2000-х років.

 

      Об’єкт дослідження: стан сучасної регіональної преси.

  Предмет дослідження: особливості дизайну та зміни контенту газети «Панорама» в кінці 1990-х на початку 2000-х років.

 

   У роботі зроблено аналіз специфіки регіональної преси, виявлено особливості її розвитку в Україні. Складена характеристика газети «Панорама». Проведено порівняння зміни контенту та редизайну газети «Панорама» у період з кінця 1990-х до початку 2000-х років.

 

Ключові слова: РЕГІОНАЛЬНА ПРЕСА, ГАЗЕТА, ЩОТИЖНЕВИК, РЕДИЗАЙН, КОНТЕНТ.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

 

   Актуальність теми даної роботи полягає у широкій популярності тижневика «Панорама», а також в особливостях розвитку його дизайну і контенту.

       Об’єкт дослідження: стан сучасної регіональної преси.

      Предмет дослідження: специфіка особливостей редизайну та зміни контенту газети «Панорама» в кінці 1990-х на початку 2000-х років.

     Мета роботи: дослідити особливості редизайну та зміни контенту газети «Панорама» в кінці 1990-х на початку 2000-х років.

      Завдання роботи:

• Визначити особливості регіональної преси, зробити характеристику газети «Панорама»;

• Проаналізувати специфіку зміни контенту і редизайну газети "Панорама" в кінці 1990-х на початку 2000-х років.

    Одним з інститутів, який обслуговує  насущні інформаційні потреби людини, є регіональна журналістика. Вона виступає і як своєрідне дзеркало відображення життя регіону та сильнодіючого каталізатора, який має вплив на її динаміку. Будучи підсистемою ЗМІ регіональна журналістика володіє своєю сферою розповсюдження, певним поєднанням адміністративно-територіального, демографічного і національних чинників; можливістю безпосереднього включення в соціальні процеси, що відбуваються в даній територіальний спільності. [10]

      У роботах з історії, теорії і практиці журналістики терміни «місцева», «провінційна», «периферійна», «регіональна» використовуються як синоніми стосовно губернської, обласної та регіональної (межгубернской і міжобласний) журналістиці. [10]

   Розпочатий процес у реформуванні регіональної преси хоча і привів до помітних структурних і кількісних змін, в цілому все ще нестабільний.  В значній мірі становище ускладнюється високими цінами на всі види матеріально-технічного забезпечення та послуг. Часто з'являються нові видання, але живуть нетривалий час: багато хто не знаходять читацької аудиторії, багато хто не витримують конкурентної боротьби. [10]

    Регіональний фактор розповсюдження є, мабуть, головним параметром, що визначає якісні та кількісні характеристики регіональної журналістики, а також організаційні умови її функціонування. [10]

     Перш за все, на відміну від загальнонаціональної (або так званої центральної) преси, регіональна журналістика обслуговує інформаційні потреби тієї читацької аудиторії, яка обмежується межами даної частини країни, а не всієї її території. [10]

   Розробка даної проблематики буде проводитися в курсовій роботі поетапно. Вирішення завдань, що постали перед нами, зумовили й структуру роботи.  У Розділі 1 ми визначимо стан сучасної регіональної преси в Україні, проаналізуємо історію газети «Панорама» та зробимо її характеристику.  Розділ 2 присвячено розгляду   зміни контенту та редизайну газети «Панорама» в кінці 1990-х на початку 2000-х років.  Це дослідження буде проводитися на матеріалі газети «Панорама» терміном за 1990 – 2000 роки.   

   Робота складається 2 розділів, кожен розділ складається з 2 підрозділів. Загальний обсяг роботи сторінок 25 сторінок .

    Як матеріал для аналізу проблеми були використані дослідження авторів, які раніше вивчали цю тему. У дослідженні було використано 17 джерел інформації. 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1

 Регіональна преса: матодологічний аспек

1.1.Специфіка регіональної преси

    У роботі Овсепяна Р.П. «Історія новітньої вітчизняної журналістики», автор зауважує, що одним з інститутів, який обслуговує  насущні інформаційні потреби людини, є регіональна журналістика. Вона виступає і як своєрідне дзеркало відображення життя регіону та сильнодіючого каталізатора, який має вплив на її динаміку. Будучи підсистемою ЗМІ регіональна журналістика володіє своєю сферою розповсюдження, певним поєднанням адміністративно-територіального, демографічного і національних чинників; можливістю безпосереднього включення в соціальні процеси, що відбуваються в даній територіальний спільності.  У роботах з історії, теорії і практиці журналістики терміни «місцева», «провінційна», «периферійна», «регіональна» використовуються як синоніми стосовно губернської, обласної та регіональної (межгубернской і міжобласний) журналістиці.

    Багато дослідників трактують «регіон» як адміністративно-територіальне утворення, а регіональну друк - як періодичні видання, що виходять і розповсюджуються в межах адміністративної території. Під поняттям «регіон» мається на увазі також певна географічна територія (не обов'язково адміністративна), населення якої тісно пов'язане з  економічною, культурною, етнографічною, конфесійною та іншої спільністю.

    Овсепян Р.П. зазначає, що регіональний фактор розповсюдження є, мабуть, головним параметром, що визначає якісні та кількісні характеристики регіональної журналістики, а також організаційні умови її функціонування. Перш за все, на відміну від загальнонаціональної, федеральної (або так званої центральної) преси, регіональна журналістика обслуговує інформаційні потреби тієї читацької аудиторії, яка обмежується межами даної частини країни, а не всієї її території. У його роботі зауважується, що до недавнього часу регіональна преса мала жорстко задану ієрархічну структуру. Майже вся вона була однорідною, партійно-радянською, тобто її співзасновниками були переважно відповідні партійні і радянські органи. Кожному територіальному утворенню покладався обов'язковий, строго регламентований зверху набір періодичних видань: одна щоденна суспільно-політична (крайова, обласна) чотирьох смугова газета формату А-2, одна молодіжна (комсомольська крайова, обласна) газета, формат якої в різних регіонах варіювався, один малоформатний партійний бюлетень «Блокнот агітатора».

    У роботі «Історія новітньої вітчизняної журналістики», автор визначає, що процес реформування регіональної преси хоча і привів до помітних структурних і кількісних змін, але в цілому все ще нестабільний. В значній мірі становище ускладнюється високими цінами на всі види матеріально-технічного забезпечення та послуг. Часто з'являються нові видання живуть нетривалий час: багато хто не знаходять читацької аудиторії, багато хто не витримують конкурентної боротьби.

    Помітні зміни відбулися і в змісті регіональної періодики. Вона перестала мати яскраво виражену політичну спрямованість. Їй стали притаманні політичний плюралізм, відмова від політичних пріоритетів у житті регіону. Все менше звертаючись до політичних питань, вона йде в сторону культурології, історії, етнографії регіону, літератури і мистецтва. На сторінках місцевої преси стали публікуватися науково-популярні, детективні, фантастичні твори. Одним словом, на зміну тільки політичними статтями прийшли матеріали культурно-розважального циклу.

      Регіональний фактор розповсюдження є, мабуть, головним параметром, що визначає якісні та кількісні характеристики регіональної журналістики, а також організаційні умови її функціонування. Перш за все, на відміну від загальнонаціональної, центральної преси, регіональна журналістика обслуговує інформаційні потреби тієї читацької аудиторії, яка обмежується межами даної частини країни, а не всієї її території. Радикальні зміни в укладі суспільно-політичного життя регіонів зумовили відповідні зміни багатьох соціальних інститутів, включаючи і засоби масової інформації. Вплив, який чинить на їх функціонування нова політична, економічна і соціальна ситуація, призводить до виникнення стихійно складається «дикого» інформаційного ринку, непідвладного, на жаль, цивілізованим нормам регулювання відносин у сфері виробництва та реалізації журналістської продукції.

    Підвищений інтерес до своєї регіональної журналістики з ліквідацією монополізму однопартійної регіональної преси з її сухим канцелярським офіціозом і прямолінійною повчальністю зростає. Це визначення дає автор роботи «Історія новітньої вітчизняної журналістики», Овсепян Р.П. [10]

    Опираючись на роботу Лебедєва-Гулей О. З. «Тенденції розвитку української газетної публіцистики» можна сказати, що у світовому масштабі регіональна журналістика є законодавцем моди, традицій у певному регіоні. Наприклад, польські "Rzeczpospolita" чи "Gazeta Wyborcza" були й залишаються авторитетними у східноєвропейському регіоні, російські "Известия", "Независимая газета", "Аргументы и факты" — на території колишнього СРСР і, меншою мірою, навіть країн колишнього Варшавського договору. Англійські видання — в англомовних, французькі — у франкомовних, іспанські — в іспаномовних регіонах і т. д.

   Німецькі газети завжди були авторитетними в Західній Європі. У певному сенсі регіональна преса може бути і глобальною, хоча головною типологічною і змістовою характеристикою регіональної преси є домінування на її шпальтах, на радіо й у телевізійному ефірі, інтернет-виданнях місцевої інформації. Тому регіональні ЗМІ відображають та конструюють міжкультурні й монокультурні соціальні явища: перші — міжнародні, другі — внутрішні. Про міжнародні вже сказано, а внутрішні слід класифікувати за місцем видання і розповсюдження та домінантними пропорціями місцевих новин.

   Дослідник Лебедев-Гулей зазначає, закон «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» передбачає формування унікального для нашої країни явища багаторівневої організаційної структури діяльності друкованих мас-медіа в суспільстві. Феноменом такої організації є 5 ступенів системи функціонування кожного друкованого органу на інформаційному ринку держави: засновник – видавець – творчий колектив (редакція) – розповсюджувач – споживач як чинник аудиторії.

     Проте сама легальна наявність багатоступеневості в діяльності друкованих мас-медіа дає можливість говорити про цікаві тенденції в практиці функціонування періодичних видань.

   Явище суверенності друкованих мас-медіа безпосередньо пов’язане з її незалежністю від будь-якого зовнішнього силового впливу. Однак у міру політичної та економічної індиферентності по відношенню до неї з боку засновника, видавця та розповсюджувача це поняття стає відносним. Як частина, як елемент системи демократичних інститутів, друковані мас-медіа самі зазнають певної регламентації і, в свою чергу, виступають фіксатором легітимних повноважень інших соціальних структур суспільства.

    У перші роки існування України як незалежної держави преса зазнала по-справжньому революційних змін. Основним джерелом цих змін стала деструкція старої системи економічного існування друкованих мас-медіа. Преса, фінансована державою, перетворилась на пресу, фінансовану іншими суб’єктами суспільства, – насамперед це стосується недержавних друкованих медіа.  [1]

     У роботі Цісах Войцех «Трансформація преси в Україні та Польщі» дослідник визначає, що українська преса спроможна віддзеркалювати саме те, про що ніколи не могла писати преса радянського періоду: настрій і стан своїх споживачів, різноманітність палітри їхніх уподобань, бажань, інтересів (особливо наголошуємо, що в цих своїх роздумах ми абстрагуємося від проблеми владної та політичної структуризації сучасної української преси). Ця обставина і є першоджерелом усіх змін в українських друкованих мас-медіа, причому змін як на краще, так і на гірше. Відбулися суттєві зрушення в усіх сторонах діяльності друкованих видань – від зміни назви, стилістики макетування, добору шрифтів до самої суті подачі будь-якого матеріалу.

   Натомість варто звернути увагу на те, що при відтворенні змін у функціонуванні друкованих мас-медіа виробилася стереотипна схема оцінки суспільно-політичної діяльності конкретної газети чи журналу. Насамперед, загальновідомою є тенденція ділити періодику на “добру” – державотворчу, українську, і “погану” – російську. При цьому практика свідчить про те, що сама по собі мова видання не є визначальним фактором політичної оцінки конкретного представника друкованих мас-медіа (наприклад, у Харкові: україномовне видання “Слобідський край” стабільно вміщує матеріали, спрямовані на розвиток СНД, а російськомовні “События” проводять часто, в досить крайніх формах, антиімперську політику.

    Інше достатньо популярне спрощення ситуації – поділ на видання “західні”, під знаменник яких об’єднуються друковані медіа Галичини, та “східні”, де – знов-таки цілком механічно – об’єднується регіональна преса, скажімо, Донецька, Одеси, Чернігова. Тим часом, практика свідчить про те, що деякі львівські видання (наприклад, “Ратуша”, “Поступ”) значно ближче стоять до донецьких (наприклад, “Город”, “ грунтує кряж”), ніж до деяких тернопільських чи тим паче луцьких газет. Цікаво, що подібну аналогію можна провести й на “горизонтальному” рівні періодики: львівська “Молода Галичина” знаходить майже повний політико-ідеологічний аналог не у “Волині молодій”, а в харківській газеті “Время”, що взагалі не є молодіжним виданням.

     Отже, політичні, типологічні, творчі системи й стилістика друкованих медіа не можна однозначно ділити на “берег лівий” – “берег правий”. Поділ відбувається за куди складнішою схемою, визначним ґрунтується для якої є соціальна характеристика регіону.