Історія літературно- наукового видання Донеччини 20-го століття

Живучи в умовах прискореної  індустріалізації, автор, природно, зосереджується на зовнішніх реаліях. Його ліричний герой не прогавить трудовий ранок, він знаходиться на будівництві “завода заводів”, [20,30] де і шукає своє поетичне натхнення. Однак не в цьому гуманістична вартість написаного В. Іванівим-Краматорським. Можливо, і підсвідомо, але залізо, яке “гримить на весь Донбас”, і гомін “колгоспівських бригад” не заслонили від поетового серця найсуттєвішого – людини, її щоденної важкої праці, завдяки якій Дике поле почало набувати звичного для нас індустріального краєвиду:  А степ натужено гудить, А степ ховає в травах руки (“Од берестків лягає тінь…”) [12].

Тож, як нам видається, саме в даній поезії і подібних їй (“Печаль”, “Осінь”) виявився найбільший митецький успіх письменника – уміння по-філософськи спокійно, розважливо розібратися у складних душевних переживаннях, без екзальтованого пафосу прийняти розважливе рішення, висловити суттєві для особистості пріоритети. Реалізується це у віршах різними виражальними засобами. В одному випадку (“Печаль”) маємо занурення в душевний стан ліричного героя. Однак стверджувати, що він просто сумує, було б несправедливо. Це значно складніше почуття, бо породжується не лише особистими переживаннями. Зважаючи на рік публікації вірша (1925), можна припустити, що це спогади і про недавні події громадянської війни, і про загиблих товаришів, і намагання пересвідчитися у немарності принесених жертв. Тому-то і печаль ліричного героя не з присмаком гіркоти, а з оптимістичною посмішкою, бо він, як і багато в ті роки, вірить у перемогу справедливості, неодмінне торжество кращої долі для простої людини: Й не повернулись, щоб узріть Яке по них життя бадьоре, Як в’ється прапор на зорі Усім гнобителям на горе [14, 6].

Вірш (“Осінь”) розпочинається пейзажною аквареллю, в якій в імпресіоністичній манері за допомогою легких мазків, напівтонів художник виражає межовий стан природи, яка ще не відійшла від літніх розкошів, але вже внутрішньо приготувалася відкрити в собі нові якості – “Останній день, а там вже осінь…”. Подібний пейзаж потрібен авторові, щоб якнайповніше передати і людські почування. А вони значно багатші й різноманітніші. З одного боку, людина як невід’ємна частка природи не може уникнути її сезонних ритмів, також проймаючись меланхолійним настроєм:

Як не пригрітий серцем жаль,

Рідненька осінь, тиха й  гола,

Чомусь всміхнулась на стерні [13, 4].

Однак В. Іваніву-Краматорському цього замало. Він сприймає людину як особистість діючу й активну. Адже природа не у змозі подолати об’єктивний кругооберт, а людина повинна не плисти за течією обставин, а проголошувати власні цілі, ставити перед собою над завдання і реалізовувати їх: Але ж даремно, осінь мила, З тобою плачу тільки вмить, Своє прожити ти вже встигла, А я і в зиму хочу жить [13, 4].

Отже, відзначимо, що зроблене нами є чи не першою спробою більш-менш детального розгляду поетичної спадщини В. Іваніва-Краматорського. Але висловлені міркування не стільки розставляютькрапки над “і”, скільки визначають напрямки подальших досліджень: визначення образної системи поезій та виражальних засобів їхнього творення, уточнення жанрово-стильової природи віршів, їхніх версифікаційних особливостей тощо. Це все неодмінно слід зробити, щоб постать В. Іваніва-Краматорського посіла належне їй місце в сузір’ї українських поетів 20 – 30-х років ХХ століття.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновок

 

Отже, враховуючи вищесказане, можна підсумувати, що "Донбас" - один з найстаріших письменницьких журналів України. 2 жовтня 1923 року газета "Всероссийская кочегарка", яка виходила в Артемівську (раніше Бахмут) - адміністративному центрі Донецької губернії (Донецька, Луганська, частково Ростовська області), повідомила про те, що передплатники разом з черговим номером одержать і журнал "Забой", заснований як літературний додаток до газети.

Біля джерел журналу стояли письменники з  Петрограда - Михайло Слонімський і Євген Шварц. Саме тому перший час у ньому друкувались переважно іногородні знаменитості: Михайло Зощенко, Ісаак Бабель, Микола Чуковський, Лев Гумілевський, Олександр Невєров, Костянтин Федін, Артем Веселий та ін. Але журнал ставив своїм завданням - плекання місцевих письменницьких кадрів, і згодом на його сторінках заблищали імена Володимира Сосюри, Бориса Горбатова, Григорія Баглюка, Василя Гайворонського, Юрія Жукова, Павла Безпощадного, Павла Байдебури, Петра Чебаліна, Михайла Фролова, Юрія Чорного-Діденка та багатьох інших.

У "Забої" друкувались твори Володимира Короленка, на його сторінках виступали Максим Горький, Анатолій Луначарський, Володимир  Винниченко, Іван Микитенко, Олександр  Копиленко. Павло Тичина, Тодось Осьмачка, Лев Скрипник.

Практично всі члени Донецької і Луганської письменницької організації якщо не дебютували в "Донбасі", то виступали його авторами. Це Тарас Рибас, Григорій Володін, Микита Чернявський, Володимир Труханов, Григорій Кривда, Леонід Талалай, Олександр Чепіжний, Геннадій Довнар, Ніна Крахмальова та ін.

"Донбас" ніколи  не обмежувався рамками регіону  і надавав читачам можливість  знайомитись з творчістю Олеся  Гончара, Юрія Бондарєва, Павла  Загребельного, Віктора Астаф'єва,  Миколи Жулинського, Вадима Кожинова, Євгена Гуцала, Петра Перебийноса, Віктора Лихоносова, Володимира Войновича.

Спеціальним випуском вийшов роман Богдана Сушинського, "Степові рицарі кардинала", відзначений  за журнальною публікацією міжнародної  премії імені Олександра Дюма, твори  Ірини Одоєвцової "Залиш надію назавжди", Павла Загребельного "Тисячолітній Миколай", повість Григорія Володіна "Помилка генштабу".

Випущений спеціальний  номер, присвячений долі і творчості  репресованих письмеників-земляків, серед  яких Василь Стус, Микола Руденко, Іван Дзюба, Василь Захарченко, Василь Голобородько, Іван Світличний, Олекса Тихий та ін. Побачили світ також спецвипуски, присвячені літературному краєзнавству, етнографії краю "Дума і пісня" і "Таємниця духовного скарбу" письменника, кандидата педагогічних наук Вадима Оліфіренка.

Літературно-художній і публіцистичний журнал Спілки письменників України "Донбас" друкує твори  як українською, так і російською мовами.

Своїм головним завданням редрада вважає публікацію кращих літературних творів вітчизняних  і зарубіжних авторів, пропаганду об'єднуючих начал української, російської та інших слов'янських культур, їхній взаємозв'язок і взаємозбагачення у контексті загальнолюдських і національних цінностей.

З 1989 року журнал «Донбас» очолює B.C. Логачов - член Національної Спілки письменників України, автор багатьох книг прози, в тому числі відомих романів "Излуки", "В полдень, на Белых прудах" та "Праві і винуваті".

 

 

 

 

Список використаних джерел та літератури

 

1. Аверченкова -Землянська О. Література рідного краю: Творчість поетів Приазов'я.—Донецьк: Східний видавничий дім, 1999.
2. Баган О. Спокуси і пастки літературної критики [Електронний ресурс] / Олег Баган // ЛітАкцент. — 15 червня 2009. — Режим доступу : http://litakcent.com/2009/06/15/spokusy-i-pastky-literaturnoji-krytyky.html.
3. Байдебура П. Вибрані твори. Спогади про письменника. Дослідження творчості / П. Байдебура; [уклад. Ю. Байдебура; за загал. ред. проф. А. Загнітка]. – Донецьк : Східний видавничий дім, 2001. – 220 с.
4. Біляїв В. Шукач гарного світу Василь Гайдарівський // Біляїв В. На неокрая нім крилі. – Донецьк: Східний видавничий дім, 2003. – С. 58-78.
5. Бублик Т.П. Історія організації «Забой» і участь у ній В. Гайворонського. // Вісник ДНУ, Сер. Б: Гуманітарні науки, Вип.1, 2009.  - С. 47-52.
6. Гайворонский В. Мечтатель / В. Гайворонский // Провинция. – 2007. – № 41 (823). – С. 12; № 42 (824). – С. 13.
7. Гайдарівський В. Дещо про себе і свою творчість // Гайдарівський В. А світ такий гарний...: Оповідання. – Буенос-Айрес: Вид-во Юліана Середняка, 1962. – С. І-VІ.
8. Гопко А. Про донецьку поезію / А. Гопко // Літературний Донбас. – 1933. – № 9. – С. 111 – 114.
9. Дзюба І. Донецька складова української культури / І. Дзюба // Донецький лінгвістичний портал [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://mova.dn.ua/index.php?option=com_content&task=view&id=83&Itemid=3&limit=1 &limitstart=0.
10. Донбасс. История и мы // Литературный журнал. Спецвыпуск. – 1998. “Забой” // Українська Літературна Енциклопедія: В 5 т. / Редкол. : І. О. Дзеверін та ін. – К. : Українська Радянська Енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1990. – Т. 2. – 576 с.
11. Замковой В. П. Становление “Забойской артели” / В. П.Замковой // Замковой В. П. Артемовский литературный цех. Культурологический очерк : [методическое пособие для учителей и культработников]. – Артемовск, 1993. – С. 83 – 128.
12. Іванів-Краматорський В. Мати / В. Іванів-Краматорський // Забой. – 1928. – № 3.
13. Іванів-Краматорський В. Осінь / В. Іванів-Краматорський // Забой. – 1925. – № 18 (40). – С. 4.
14. Іванів-Краматорський В. Печаль / В. Іванів-Краматорський // Забой. – 1925. – № 12 (34). – С. 6.
15. Каковы же наши будни (Краматорская ячейка “Забоя”) // Забой. – 1925. – № 20. – С. 15.
16. Кущ П. Із вибою до «Забою». Електронний ресурс. Режим доступу: http://zapysy.com.ua/news/988.html
17. Лапушкіна Н. П. Василь Краматорський та літературний Краматорськ / Н. П. Лапушкіна // Матеріал з особистого архіву О. Л. Максименка.
18. Лапушкіна Н. П. Історичні віхи літературного руху в Краматорську / Н. П. Лапушкіна // Слобожанщина : літературний вимір : [збірник наукових праць]. – Вип. ІІ. – Луганськ : Знання, 2004. – С. 116 – 125.
19. Ле І. Благородна місія / І.Ле // Донбасс. – 1963. – № 5. – С. 16-17.
20. Максименко О.Л., Сиротинко В. П. Громадянсько-поетичне кредо Василя Іваніва-Краматорського. // Вісник ЛНУ імені Тараса Шевченка № 3 (214), 2011, Ч. ІІІ. С 27-31
21. Москвич Ю. Ідея національного відродження в українській літературі Донеччини 70-х рр. ХХ ст. // Слобожанщина: літературний вимір: Зб. наук. праць. – Луганськ: Знання, 2005. – Вип. ІІІ. – С. 244-257.
22. Москвич Ю. Невидана збірка Г. Гордасевич: спроба прориву у велику літературу // Література. Фольклор. Проблеми поетики: Зб. наук. праць / Редкол. А. Козлов та ін. – К.: Акцент, 2004. – Вип. 18. – Ч. 2. – С. 618-636.
23. Неживий О. Основи та методика вивчення літературного краєзнавства на Луганщині//Вісник Луганського державного педагогічного університету ім. Тараса Шевченка, 1999.—No7—С.6-7.
24. Оліфіренко В. Вивчення літератури рідного краю в школі :Посібник для вчителів і студентів.— Донецьк: УКЦентр, 1996.
25. Оліфіренко В. Про репресії на Донбасі / В. Оліфіренко // Донбас: Спецвипуск. – 1998. – С. 14-26.
26. Оліфіренко В. Проблеми вивчення літератури рідного краю в школі// Регіональний і шкільний компоненти змісту загальної середньої освіти: здобутки, проблеми, перспективи. Матеріали 2-ї Всеукраїнської науково-практичної конференції.(м. Донецьк, 13-14 листопада 1997 р.).— Донецьк, 1997. —С.33-36.
27. Оліфіренко В. Уроки правди і добра: Джерела літератури рідного краю //Донбас (Спецвипуск), 1995.
28. Оліфіренко В.В., Оліфіренко С.М. До питання про періодизацію літературного процесу на Донбасі // Схід, 2000, № 4.
29. Письменники української діаспори: Донбаський вимір / В.А.Просалова. – Донецьк: Східний видавничий дім, 2010. – 336 с.
30. Прохорова Л. Відчужений від Батьківщини патріот / Л. Прохорова // Провинция. – 2008. – № 2 (888). – С. 13.
31. Романько В.І. Література рідного краю: навч. посібник / В.І.Романько. – Донецьк, 1995. – 113 с.
32. Семків Р. Українська літературна періодика кінця дев’яностих («страх і трепет») / Ростислав Семків // Література плюс. — 1999. — Ч. 17—20. — С. 7—16.
33. Скворцова Т. Невтомний шукач гарного світу (Про В. Гайворонського) //Бахмутський шлях, 1998.—No5.—С.19-24.
34. Спеціальний культурологічний випуск аналітично-інформаційного журналу «Схід (журнал)», 2004.
35. Ткаченко І. Донбас у художній літературі / Ів. Ткаченко // Забой. – 1930. – № 9. – С. 35 – 42.
36. Уроки правди і добра: Поезія та проза / Упоряд. В.В. Оліфіренко. – Донецьк: Донбас, 2001. – 290 с.
37. Ярошевич І. Життєві колізії Василя Гайворонського / І. Ярошевич // Закордонне українство і Донеччина: вчора, сьогодні, завтра: матеріали наук.-практ. конф. – Донецьк: ДОВТ «Україна-Світ», Укр. культурологічний центр, 2008. – С. 233-239.