Видавнича справа у Швейцарії

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Дніпропетровський національний університет ім. Олеся Гончара

Факультет систем та засобів масової комунікації

Кафедра видавничої справи та міжкультурної комунікації

 

 

 

 

Реферат на тему:

«Видавнича справа у Швейцарії»

 

 

 

 

 

 

Виконала: студентка гр. ЗВ-09-01

Самойленко А.П.

Перевірила: доц., к. філ. н.

Михайлова А. А.

 

 

 

 

 

 

 

Дніпропетровськ

2012

План:

1. Книгодрукування до XIX ст.

2. Сучасне положення видавничої  справи у Швейцарії.

3. Швейцарські ЗМІ.

4. Українська діаспора та її діяльність у Швейцарії.

 

1. Книгодрукування до XIX ст.:

За півстоліття свого «колискового» періоду книгодрукування досягло вражаючих результатів. До 1501 друкарні існували в Європі вже більш ніж в 250 містах. Тільки цього року 1120 друкарень випустили 40 тис. видань різних найменувань загальним тиражем 12 млн. примірників. В Італії в цю пору налічують більше 80 друкарських центрів, у Німеччині – 52, у Франції – 43, в Нідерландах – 21. У Швейцарії їх було 9 – втричі більше, ніж в Англії. Книги були дорогими. Товста книга коштувала приблизно стільки ж, скільки річна плата служниці або оплата праці шкільного вчителя за кілька місяців. Тиражі книг в Швейцарії XV ст. рідко перевищували 500 примірників, але вже в першій четверті XVI ст. з'явилися численні видання накладом більше тисячі примірників. При успішній торгівлі найбільш популярні книги швидко перевидавалися, часом до 10 разів, так що загальний тираж міг істотно зрости. Конкуренція призводила до своєрідного «полювання» видавців на авторів, в результаті чого стали зароджуватися ще рідкісні елементи авторського права. Розквітла майстерність присвят своїх робіт високопоставленим особам, від яких автори розраховували отримати меценатську підтримку. В областях німецькомовної культури, у тому числі в швейцарських землях, дослідники виявили за джерелами 1490 – 1550 рр. близько тисячі імен продавців книг, які поширювали їх майже в 200 місцях. Найважливішим центром книготоргівлі в цьому регіоні, а до середини XVI ст. і у всій Європі, став Франкфурт-на-Майні, що лежить на середині шляху з Італії в Нідерланди, який проходив і через Швейцарію. До Франкфурту на книжкові ярмарки щороку приїжджали до 200 видавців та продавців книжок із різних міст. Їздили сюди і швейцарці, особливо з Базеля.

Одним з перших славетних базельських книговидавців був Йоганн Амербах, який в 1475 – 1513 рр. займався книгодрукуванням, публікував церковну і гуманістичну літератури. Продовжив цю традицію Йоганн Фробен. Уродженець Німеччини, він переїхав в Базель, навчався тут в університеті, отримав право бюргера, зайнявся видавничою справою, а після смерті Й. Амербаха, який свого часу був його компаньйоном, очолив велику книговидавничу фірму. Фробен не належав до числа вчених, однак розбирався в латині, мав особливу інтуїцію і підприємницький хист. Програма видань Фробена, майстерність і краса книг принесли йому популярність у книговиданичому світі. Він випускав багатотомні зібрання церковних творів, твори античних класиків, роботи Еразма, використовуючи при цьому в оформленні гравюри по малюнках Ганса і Амброзіуса Гольбейна, Урса Графа та інших відомих художників Швейцарії.

У Цюріху існувала фірма Крістофа Фрошауера. На відміну від дрібних друкарень, що орієнтувалися на невибагливий «масовий» смак (випускали календарі, гральні карти, астрологічні прогнози, листівки), продукцією Фрошауера були, перш за все, «солідні» книги. За своє життя він видав 900 найменувань, чим вніс чималий внесок в культуру свого часу.

 

2. Сучасне положення  видавничої справи у Швейцарії:

Швейцарський книжковий ринок переживає складні часи. Світова фінансова криза, сильний франк, активний перехід читачів на нові форми поширення контенту (E-Book) – все це ставить перед розповсюджувачами книг нові непрості завдання, вирішення яких неможливо передбачити. Однак Базельський книжковий ярмарок довів, що інтерес до читання нікуди не дівся. Цього року в Базель приїхало на 20% більше учасників. Виставку відвідало на 4% більше гостей, ніж торік.

З урахуванням фундаментальних структурних змін видавці та книгопродавці давно розмірковують, намагаючись знайти способи додавання книжковій галузі нового імпульсу. Основні надії покладаються тепер на повернення єдиної системи фіксованого ціноутворення. Противники заперечують, що встановлені ціни на книги не враховують інтересів покупців і ведуть до утворення «книжкових картелів».

Вельми цікаво було спостерігати на останньому Базельському ярмарку за найбільшим в Швейцарії книготорговельним концерном «Thalia Schweiz». На його полицях не було жодної традиційної книги, на відміну від величезної кількості найменувань книг у форматі «E-Book». «Ми вважаємо, що споживання цифрових носіїв у Швейцарії буде збільшуватися, і що в майбутньому цей сегмент стане однією з провідних опор всієї системи книготоргівлі в нашій країні», – стверджує Ірина Йерманн (Irina Jermann), керівник відділу маркетингу і комунікацій концерну «Thalia Schweiz ».

Справді, електронні книги сприймаються споживачами з усе більшим інтересом. Тому «Thalia Schweiz» має намір в майбутньому приділяти цьому сегменту ринку підвищену увагу, з тим, щоб знайти дієвий засіб у боротьбі з негативними тенденціями у сфері торгівлі книжковою продукцією. Поряд з форматом «E-Book» концерн інвестуватиме он-лайн продаж.

Перехід на цифровий формат готує також видавництво «Zytglogge Verlag». «У цьому ми бачимо великий шанс для книг, наклад яких давно розпроданий, або кількість яких в паперовому форматі дуже невелика», – вважає Е. Різен. Однак найближчим часом ми будемо спостерігати їх співіснування.

 

3. Швейцарські ЗМІ:

Швейцарія, незважаючи на надзвичайну обмеженість її національного ринку, володіє добре розвиненою мережею електронних і «паперових» засобів масової інформації.

Розвиток сучасного газетного ринку в Швейцарії починається під впливом Реформації. У 1610 р. в Базелі виходить перша регулярна швейцарська газета «Ординарій-Цайтунг». У 1620 р. починають виходити газети в Цюріху, одна з них, «Ординарій-Вохенцайтунг», вважається безпосередньою попередницею неофіційної «головної» газети країни «Нойє Цюрхер Цайтунг». У 1827 р. в Швейцарії виходило 27 газет. Коли, після революційних подій 1830 р., була скасована цензура, кількість видань стало швидко зростати, і до 1857 р. в Конфедерації виходило вже 180 газет. Найбільша кількість газет в Швейцарії виходило в 30-і рр.. XX століття (понад 400). Потім їх кількість починає скорочуватися, і цей процес продовжується.

У 1850 р., з утворенням газети «Дер Бунд», в Швейцарії з'явилася перша газета з регулярною професійної редакцією. «Нойє Цюрхер Цайтунг» (у січні 2005 р. вона відзначила свій 225-річний ювілей) була першою газетою, яка заснувала в рамках редакції спеціалізовані відділи, які займалися конкретними темами (політика, економіка, культура і т.д.).

Сьогодні за кількістю періодичних друкованих видань на душу населення Швейцарія займає одне з перших місць у світі. З німецькомовних провідними на сьогоднішній день в Швейцарії є бульварна газета «Блік» (275 тис. прим.), що виходить у Цюріху, добре інформована «Тагес Анцайгер» (259 тис. прим.) і «Нойє Цюрхер Цайтунг» (139 тис. прим.). Серед франкомовних провідне місце займають бульварна «Матен» (187 тис. прим.), «Ле Тан» (97 тис. прим.), «Ван-катр-ер» (97 тис. прим.), «Трибюн де Женев» (65 тис. прим.), серед італомовних – «Коррьере дель Тічино» (24 тис. прим.).

Телевізійний ринок Швейцарії контролюється створеним в 1931 році «Швейцарським товариством радіомовлення і телебачення» («ШОРТ»). Радіо- і телемовлення ведеться на німецькою, французькою та італійською мовами. Будучи за формою акціонерним товариством, «ШОРТ», тим не менше, як і багато швейцарських акціонерних товариств є державною структурою, яка отримує дотації від держави.

 

4. Українська діаспора  та її діяльність у Швейцарії:

Українці Швейцарії – у переважній більшості це представники, так званої, четвертої хвилі еміграції. За даними консульства зараз офіційно зареєстровано близько 5 000 українців, що проживають у Швейцарії.

Історично в Швейцарії в різні часи бували відомі українці. Певний час в Швейцарії на лікуванні перебував Микола Гоголь. На честь письменника у місті Веве було відкрито пам'ятник. Михайло Драгоманов видавав у Женеві прогресивний громадсько-політичний збірник «Громада».

Під час Першої світової війни меценат Михайло Тишкевич у Лозанні розвинув жваву діяльність в українській справі публікуючись в західній пресі, листувався з впливовими політиками і державними діячами Антанти, пропагував ідеї української самостійності. За його підтримки видавався також місячний французькомовний часопис «L'Ukraine» з червня 1915 до 1920 р. В цей час у Швейцарії також діяв Союз визволення України. Зокрема його заходами в Лознанні в 1915 – 1917 рр. вийшло дев'ять чисел французькомовного місячника «La Revue Ukrainienne».

В березні 2011 року було відкрито швейцарський відділ Наукового товариства імені Шевченка.