Контрольна робота з «Притидія та попередження корупції в державних органах»

Міністерство освіти та науки України

Університет митної справи та фінансів

 

 

 

 

Контрольна робота

з дисципліни: «Притидія та попередження корупції в державних органах»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Виконав: студент групи Т11-2

Костюк В.О.

                                                                        Перевірив: Ліпинський В.В.

                                         

                           

 

 

 

                                              Дніпропетровськ

                                                          2015

Зміст

1. Визначити особливості адміністративних корупційних правопорушень.

2. Здійснити юридичний аналіз типових складів корупційних правопорушень.

3. Визначити особливості відповідальності за вчинення адміністративних корупційних правопорушень.

3.1 Охарактеризувати пом’якшуючі і обтяжуючі обставини в справах про адміністративні корупційні правопорушення.

4.Список Використаної літератури.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Визначити особливості адміністративних корупційних правопорушень.

Подолання корупції в Україні є серйозною проблемою, нерозв’язання і загострення якої визначає міжнародне становище нашої держави та політичний імідж у світі. Важливу роль у протидії корупційним проявам відведено адміністративному законодавству. Про це свідчить спрямованість Закону України «Про засади запобігання та протидії корупції» на широке застосування адміністративної відповідальності за корупційні діяння.

Згідно із ст. 1 зазначеного Закону корупційним правопорушенням вважається умисне діяння, що містить ознаки корупції, вчинене особою, зазначеною у частині першій статті 4 цього Закону, за яке законом установлено кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність.

Адміністративна відповідальність за корупційні правопорушення передбачена главою 13-А  КУпАП «Адміністративні корупційні правопорушення».

Зазначимо, що хоча адміністративно-юрисдикційна діяльність, в тому числі органів внутрішніх справ, щодо адміністративних корупційних правопорушень здійснюється за загальними правилами провадження у справах про адміністративні правопорушення, існують певні особливості адміністративної відповідальності за корупційні правопорушення.

По-перше. Суб’єктами відповідальності за адміністративні корупційні правопорушення є:

- громадяни за правопорушення, передбачене статтею 172³ «Пропозиція  або надання неправомірної вигоди», тобто осудні особи, які на  момент вчинення адміністративного  правопорушення досягли шістнадцятирічного  віку;

- спеціальні суб’єкти. Їх перелік  визначено відповідними статтями  КУпАП із посиланням на статтю 4 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції», в якій наведені суб’єкти, що несуть відповідальність за вчинення корупційних правопорушень.

По-друге. За загальним правилом, відповідно до ст. 38 КУпАП, адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення підвідомчі суду (судді). Що стосується корупційного правопорушення, то стягнення може бути накладено протягом трьох місяців з дня виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.

По третє. Кодексом України про адміністративні правопорушення за вчинення корупційного правопорушення передбачені два види стягнень: штраф і конфіскація.

По-четверте. Відповідно до ст. 255 КУпАП протоколи у справах про адміністративні корупційні правопорушення мають право складати:

- уповноважені особи органів  внутрішніх справ;

- уповноважені особи органів  Служби безпеки України;

- уповноважені особи органів  державної податкової служби;

- уповноважені особи органів  управління Військової служби  правопорядку у Збройних Силах  України (про корупційні правопорушення, вчинені військовослужбовцями, військовозобов’язаними  та резервістами під час проходження  зборів, а також працівниками  Збройних Сил України під час  виконання ними службових обов’язків);

- прокурор або уповноважена  ним особа з числа працівників  прокуратури.

Слід відзначити, що Закон України «Про засади запобіганні і протидії корупції» визначив, що до суб’єктів протидії корупції відносяться спеціальні підрозділи по боротьбі з організованою злочинністю МВС України.

Спеціальними підрозділами по боротьбі з організованою злочинністю органів внутрішніх справ України є Головне управління по боротьбі з організованою злочинністю Міністерства внутрішніх справ України, управління по боротьбі з організованою злочинністю ГУ(У)МВС України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Одним із основних завдань підрозділів БОЗ МВС України є боротьба з корупцією і хабарництвом у сферах, які мають стратегічне значення для економіки держави, серед вищих посадових осіб, працівників судових, правоохоронних та контролюючих органів.

Маємо відзначити, що даний Закон не врахував вимоги Положення „Про Державну службу боротьби з економічною злочинністю», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 5 липня 1993 року № 510. На цю службу покладається обов’язок виявляти факти хабарництва, корупції та інших посадових зловживань і вживати заходів до запобігання їм. З цього можна зробити висновок, що боротьбу з корупцією (у тому числі складання протоколів про корупційні правопорушення) мають здійснювати також і підрозділи ДСБЕЗ.

По-п’яте. Для всіх категорій справ про адміністративні правопорушення КУпАП (ч. 1 ст. 257 ) встановлює, що протокол надсилається органу (посадовій особі), уповноваженому розглядати справу про адміністративне правопорушення, не зазначаючи при цьому терміну, протягом якого це необхідно здійснити. Виняток становлять адміністративні корупційні правопорушення. Протокол про вчинення адміністративного корупційного правопорушення разом з іншими матеріалами у триденний строк з моменту його складення надсилається до місцевого загального суду за місцем вчинення корупційного правопорушення.

У разі вчинення корупційного правопорушення службовою особою, яка працює в апараті суду, протокол разом з іншими матеріалами надсилаються до суду вищої інстанції для визначення підсудності.

Особа, яка склала протокол про вчинення адміністративного корупційного правопорушення, одночасно з надісланням його до суду надсилає прокурору, органу державної влади, органу місцевого самоврядування, керівникові підприємства, установи чи організації, де працює особа, яка притягається до відповідальності, повідомлення про складення протоколу із зазначенням характеру вчиненого правопорушення та норми закону, яку порушено.

По-шосте. Розгляд справ про вчинені адміністративні корупційні правопорушення віднесено виключно до компетенції районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів (ч. 1 ст. 221 КУпАП).

По-сьоме. При розгляді справ про адміністративні корупційні правопорушення, передбачені статтями 172²– 1729 КУпАП, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, є обов'язковою. У разі ухилення від явки на виклик органу внутрішніх справ або судді районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду цю особу може бути органом внутрішніх справ (міліцією) піддано приводу.

По-восьме. Строк розгляду справ про адміністративні корупційні правопорушення є загальним – 15 днів з дня одержання судом (суддею), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне корупційне правопорушення та інших матеріалів справи. Але КУпАП передбачено випадки, коли строк розгляду справ про адміністративні корупційні правопорушення може зупинятися. Суд може зупинити строк розгляду справи у разі, якщо особа, щодо якої складено протокол про адміністративне корупційне правопорушення, умисно ухиляється від явки до суду або з поважних причин не може туди з’явитися (хвороба, перебування у відрядженні чи на лікуванні, у відпустці тощо).

По-дев’яте. Під час провадження у справі про вчинене адміністративне корупційне правопорушення, участь прокурора у розгляді справи судом є обов’язковою(ст. 250 КУпАП).

По-десяте. Постанова суду про накладення адміністративного стягнення за адміністративне корупційне правопорушення у триденний строк з дня набрання нею законної сили направляється відповідному органу державної влади, органу місцевого самоврядування, керівникові підприємства, установи чи організації, державному чи виборному органу, власнику юридичної особи або уповноваженому ним органу для вирішення питання про притягнення особи до дисциплінарної відповідальності, усунення її згідно із законодавством від виконання функцій держави, якщо інше не передбачено законом, а також усунення причин та умов, що сприяли вчиненню цього правопорушення.

2. Здійснити юридичний аналіз типових складів корупційних правопорушень.

Протягом останніх років законодавство України у сфері боротьби з корупцією зазнало численних змін. 07.04.2011 р. Верховна Рада ухвалила Закон України «Про засади запобігання і протидії корупції». 18.04.2013 р. було прийнято Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо приведення національного законодавства у відповідність до стандартів Кримінальної конвенції про боротьбу з корупцією», метою якого була гармонізація національного законодавства до міжнародних стандартів. Цим законом були внесені зміни до положень законодавства про відповідальність за корупційні правопорушення, зокрема, до Кримінального кодексу України.         Україна є учасницею Конвенції ООН проти корупції 2003 р. (ратифікована   Верховною   Радою 18.10.2006 р., вступила в силу 01.01.2010 р.), Кримінальної конвенції про боротьбу з корупцією 1999 р. (ратифікована 18.10.2006 р., набрала чинність в Україні 01.03.2010 р.) і Додаткового протоколу до неї 2003 р. Заборона здійснення корупційних діянь в Україні передбачена Законом «Про засади запобігання і протидії корупції». Згідно зі ст. 1 цього закону, корупційне правопорушення - умисне діяння, що містить ознаки корупції, за яке законом передбачено кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність. Під корупцією закон розуміє використання суб’єктами відповідальності їх службових повноважень та пов'язаних із цим можливостей з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття обіцянки (пропозиції) такої вигоди для себе чи інших осіб. Неправомірною вигодою є грошові кошти або інше майно, переваги, пільги, послуги, нематеріальні активи, які обіцяють, пропонують, надають або одержують без законних на те підстав. Відповідно до Закону «Про засади запобігання і протидії корупції», суб’єктами відповідальності за корупційні правопорушення в Україні є:  особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (у тому числі Президент України, народні депутати, урядовці, судді);  посадові особи юридичних осіб публічного права, які одержують заробітну плату за рахунок державного чи місцевого бюджету;  особи, які надають публічні послуги (аудитори, нотаріуси, експерти, арбітражні керуючі, третейські судді тощо);  посадові особи іноземних держав, міжнародних організацій;  посадові особи і працівники юридичних осіб (у разі одержання ними неправомірної вигоди або надання ними такої вигоди особам, зазначеним вище);  фізичні особи (у випадку одержання від них неправомірної вигоди особами, що зазначені вище) (ст. 4 Закону «Про засади запобігання і протидії корупції»). Посадовим особам забороняється використовувати своє службове становище з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття обіцянки (пропозиції) такої вигоди для себе чи інших осіб. Зокрема, відповідно до ст. 8 закону, посадові особи не можуть одержувати подарунки від юридичних або фізичних осіб (як прямо, так і через посередників):

1) за рішення, дії чи  бездіяльність в інтересах дарувальника, що приймаються, вчиняються як  безпосередньо такою особою, так  і за її сприяння іншими  посадовими особами та органами;

2) якщо особа, яка дарує  подарунок або здійснює пожертву, перебуває у підпорядкуванні  такої особи. Щоправда, відповідно  до п. 2 ст. 8 Закону «Про засади  запобігання і протидії корупції», посадовим особам дозволено приймати  подарунки, які відповідають загальновизнаним  уявленням про гостинність, та  пожертви, якщо їх вартість не  перевищує 50% мінімальної заробітної  плати, встановленої на день прийняття  подарунка (станом на 01.04.2014 р. – 609 грн.), одноразово, а сукупна вартість  таких подарунків, отриманих з  одного джерела протягом року, - однієї мінімальної заробітної  плати, встановленої на 1 січня поточного  року (на 01.01.2014 - 1218 грн.). Це обмеження  щодо вартості подарунків (пожертв) не поширюється на подарунки (пожертви), які даруються (здійснюються) близькими  особами та ті, які одержуються  як загальнодоступні знижки на  товари, послуги, загальнодоступні  виграші, призи, премії, бонуси. Відповідальність  за вчинення корупційних правопорушень  передбачена Кодексом про адміністративні  правопорушення і Кримінальним  кодексом України (КК). Кримінальний  кодекс передбачає відповідальність  за такі правопорушення:

1) зловживання владою  або службовим становищем (ст. 364);

2) зловживання повноваженнями  службовою особою юридичної особи  приватного права (ст. 364-1); 3) зловживання  повноваженнями особами, які надають  публічні послуги (ст. 365-2);

4) прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної  вигоди службовою особою (ст. 368);

5) незаконне збагачення (ст. 368-1);

6) підкуп службової особи  юридичної особи приватного права (ст. 364-3);

7) підкуп особи, яка надає  публічні послуги (ст. 368-4);

8) пропозиція або надання  неправомірної вигоди службовій  особі (ст. 369);

9) зловживання впливом (ст. 369-2); 10) провокація підкупу(ст. 370).

 

 

3. Визначити особливості відповідальності за вчинення адміністративних корупційних правопорушень.

Стаття 7. Відповідальність за вчинення корупційних діянь

Вчинення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, за винятком осіб, зазначених у частині другій цієї статті, будь-якого з передбачених у статті 1 цього Закону корупційних діянь, якщо вони не містять складу злочину, тягне за собою адміністративну відповідальність у вигляді штрафу від двадцяти п'яти до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.  
Вчинення корупційних діянь, передбачених цим Законом, народним депутатом України, депутатом Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутатом місцевої ради або сільським, селищним, міським головою, головою районної, обласної, районної у місті ради (у разі її створення), їх заступниками або секретарем відповідної сільської, селищної, міської ради, у разі здійснення ними згідно із законом повноважень сільського, селищного, міського голови, якщо вони не містять складу злочину, тягне за собою адміністративну відповідальність у вигляді штрафу від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.  
(стаття 7 із змінами, внесеними згідно із Законом України від 03.04.97 р. N 171/97-ВР, у редакції Закону України від 03.03.2005 р. N 2459-IV)