Засади кримінального процесу

судових рішень та інших  процесуальних документів кримінального провадження засвідчується підписом перекладача.

Засада рівності усіх учасників судового процесу  перед законом і судом. У

статті 1 Загальної декларації прав людини проголошено, що всі люди народжуються вільними й є рівними за своєю гідністю та правами. Вони наділені розумом і совістю та повинні діяти один щодо одного в дусі братерства. Кожна людина має всі права і всі свободи, проголошені цією Декларацією, незалежно від раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних або інших переконань, національного чи соціального походження, майнового, станового або іншого становища (ст.

У загальному розумінні рівність перед законом означає обов'язок всіх

додержуватися приписів закону, а також те, що юридична відповідальність перед

законом за його порушення  є рівною для всіх громадян. Закріплення  рівності перед

законом як засади здійснення правосуддя в кримінальних справах  означає, що

жодна обставина не може стати підставою для надання  будь-яких привілеїв або

запровадження будь-яких обмежень, що суперечать приписам кримінально-

процесуального закону щодо прав і обов'язків всіх суб'єктів  провадження.

Питання рівності громадян перед законом і судом врегульовано статтями 10

КПК України. Зокрема, відповідно до ст. 10 не може бути привілеїв чи обмежень у

процесуальних правах, передбачених КПК, за ознаками раси, кольору шкіри,

політичних, релігійних чи інших  переконань, статі, етнічного та соціального

походження, майнового стану, місця проживання, громадянства, освіти, роду занять, а також за мовними або іншими ознаками. У випадках і порядку, передбаченому КПК, певні категорії осіб (неповнолітні, іноземці, особи з розумовими і фізичними вадами тощо) під час кримінального провадження користуються додатковими гарантіями.

Засада забезпечення права людини на свободу та особисту

недоторканність означає, що під час кримінального провадження ніхто не може

триматися під вартою, бути затриманим або обмеженим у здійсненні права на вільне пересування в інший спосіб через підозру або обвинувачення у вчиненні

кримінального правопорушення, інакше як на підставах та в порядку, передбачених

КПК.

Кожен, кого затримано через  підозру або обвинувачення у  вчиненні

кримінального правопорушення або інакше позбавлено свободи, повинен  бути в

найкоротший строк доставлений  до слідчого судді для вирішення  питання про

законність та обґрунтованість  його затримання, іншого позбавлення  свободи та

подальшого тримання. Затримана  особа негайно звільняється, якщо протягом

сімдесяти двох годин з  моменту затримання їй не вручено  вмотивованого судового

рішення про тримання під  вартою.

Про затримання особи, взяття її під варту або обмеження  в праві на вільне

пересування в інший спосіб, а також про її місце перебування  має бути негайно

повідомлено її близьких родичів, членів сім'ї чи інших осіб за вибором  цієї особи в

порядку, передбаченому КПК.

Кожен, хто понад строк, передбачений КПК, тримається під вартою або

позбавлений свободи в  інший спосіб, повинен бути негайно звільнений. Затримання особи, взяття її під варту або обмеження в праві на вільне пересування в інший спосіб, здійснене за відсутності підстав або з порушенням порядку, передбаченогозаконом, тягне за собою відповідальність, установлену законом (ст. 12 КПК).

Засада недоторканності  житла чи іншого володіння особи полягає у тому,

що не допускається проникнення  до житла чи до іншого володіння  особи,

проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим судовим  рішенням,

крім випадків, передбачених КПК (ст. 13 КПК). Право на недоторканність  житла

покликане забезпечувати  свободу особи від незаконних вторгнень у сферу її

особистого життя і  гарантується особі незалежно від  того, є вона громадянином

України, іноземцем чи особою без громадянства. Недоторканність житла передбачає недопустимість проникнення будь-яких суб'єктів до житла без згоди осіб, які в ньому проживають.

Засада поваги до людської гідності. Відповідно до ст. 28 Конституції

України кожен має право  на повагу до його гідності. Ніхто не може бути підданий

катуванню, жорстокому нелюдському  або такому, що принижує його гідність,

поводженню чи покаранню. Жодна людина без її вільної згоди не може бути піддана медичним, науковим та іншим дослідам.

Дана засада кримінального  провадження регламентується ст. 11 КПК. Зміст її

полягає в тому, що:

1. Під час кримінального  провадження повинна бути забезпечена  повага до

людської гідності, прав і свобод кожної особи.

2. Забороняється під час  кримінального провадження піддавати  особу

катуванню, жорстокому, нелюдському  або такому, що принижує її гідність,

поводженню чи покаранню, вдаватися до погроз застосування такого поводження,

утримувати особу у  принизливих умовах, примушувати  до дій, що принижують її

гідність.

3. Кожен має право захищати  усіма засобами, що не заборонені  законом, свою

людську гідність, права, свободи  та інтереси, порушені під час здійснення

кримінального провадження.

Засада невтручання  у приватне життя (ст. 15 КПК). В ст. 32 Конституції

України закріплено, що ніхто  не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України

1 Під час кримінального провадження кожному гарантується невтручання  у приватне(особисте сімейне) життя.

2 Ніхто не може збирати,  єберігати,використовувати та поширювати інформацію проприватне життя особи без її згоди, крім випадків передбачених цим Кодексом.

3 інформація про приватне  життя соби, отримана в порятку,  передбаченому цим Кодексом, не  може бути використана інакше  як для виконання завдань кримінального  провадження.

4.кожен, кому надається  доступдо інформації про приватне  життя, зобов’язаний запобігати  розголошенню такої інформації.

Засада таємниці спілкування є формою втілення у кримінально-

процесуальне законодавство  положень статей 31 Конституції України, а також

узгоджується із ст. 17 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, яка передбачає:

1. Ніхто не повинен  зазнавати свавільного чи незаконного  втручання в його

особисте і сімейне  життя, свавільних чи незаконних посягань на недоторканність

його життя або таємницю його кореспонденції чи незаконних посягань па його честь і репутацію.

2. Кожна людина має  право на захист закону від  такого втручання чи таких

посягань.

Особисте життя громадян – це інтимні сторони їх життя, зокрема сімейного,

спосіб улаштування житла, ведення домашнього господарства, використання

вільного часу, переконання, інтереси, уподобання, звички тощо.

Зміст цієї засади полягає  в тому, що:

1. Під час кримінального  провадження кожному гарантується  таємниця

листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції, інших форм

спілкування.

2. Втручання у таємницю  спілкування можливе лише на  підставі судового

рішення, у випадах, передбачених КПК, з метою виявити та запобігти  тяжкому чи

особливо тяжкому злочину, встановити його обставини, особу, яка  вчинила злочин,

якщо іншими способами  неможливо досягти цієї мети.

3. Інформація, отримана внаслідок  втручання у спілкування, не  може бути

використана інакше як для  вирішення завдань кримінального  судочинства.

Засада забезпечення підозрюваному та обвинуваченому права  на захист.

Відповідно до загальноприйнятих  норм особа хоч би що вона не вчинила, має

вважатися невинною доти, доки органи правосуддя у встановленому  законом

порядку не доведуть її вини.

В Україні право на захист є конституційною засадою, яка повинна  суворо

виконуватися на всіх стадіях  кримінального процесу як важлива  гарантія

встановлення істини і  винесення законного, обґрунтованого і справедливого вироку.

Стаття 63 Конституції України  передбачає, що підозрюваний чи обвинувачений

мають право на захист

Гарантування підозрюваному  і обвинуваченому права на захист полягає в

тому що ст. 20 Кримінального  процесуального кодексу України  передбачає, що:

1. Підозрюваний, обвинувачений  має право на захист, яке полягає  у наданні

йому можливості надати усні або письмові пояснення з приводу  підозри чи

обвинувачення, право збирати  і подавати докази, брати особисту участь у

кримінальному провадженні, а також користуватися правовою допомогою

захисника.

2. Слідчий, прокурор, слідчий  суддя, суд зобов'язані роз'яснити

підозрюваному, обвинуваченому його права та забезпечити право  на кваліфіковану

правову допомогу з боку обраного ним або призначеного захисника.

3. У випадках, передбачених  КПК або законом, що регулює  надання

безоплатної правової допомоги, підозрюваному, обвинуваченому правова  допомога

надається безоплатно за рахунок  держави.

4. Участь у кримінальному  провадженні захисника підозрюваного,

обвинуваченого, представника потерпілого не звужує процесуальних  прав

підозрюваного, обвинуваченого, потерпілого.

Засада презумпції невинуватості та забезпечення доведеності  вини.

Стаття 17 КПК України за своєю сутністю є формою втілення у кримінально-

процесуальне законодавство  закріпленої у ч. 1 ст. 62 Конституції  України

презумпції невинуватості, відповідно до якої особа вважається невинуватою у

вчиненні злочину і  не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Юридичний зміст цієї засади полягає у такому:

• ніхто не зобов'язаний доводити свою винуватість у вчиненні злочину або

меншу винуватість, або наявність  обставин, що виключають кримінальну

відповідальність особи;

• обов'язок доведення винуватості  особи покладено на слідчого, прокурора, а у

справах приватного обвинувачення - на потерпілого чи його представника;

• заборонено перекладати  обов'язок доведення на обвинуваченого, домагатися

його показань шляхом насильства, погроз та інших незаконних заходів;

• обвинувачення не може ґрунтуватися на засадах, одержаних  незаконним

шляхом, а також на припущеннях;

• усі сумніви щодо доведеності  вини особи тлумачаться на її користь;

• недоведеність участі обвинуваченого у вчиненні злочину  в юридичному

відношенні означає його невинуватість і тягне за собою закриття кримінального

провадження на досудовому слідстві і постановлення виправдувального вироку в

стадії судового розгляду;

• факт притягнення особи  до участі у справі як підозрюваної, обвинуваченої,

обрання щодо неї запобіжного  заходу не повинні розцінюватися  як доказ її

винуватості;

• до остаточного вирішення  кримінальної справи й офіційного визнання особи

винною у вчиненні злочину  з нею не можна поводитися як з  винною, а також

публічно, в засобах масової  інформації та в будь-яких офіційних  документах

стверджувати, що ця особа  є злочинцем.

Засада гласності  та відкритості судового провадження  та його повне

фіксування технічними засобами полягає насамперед у тому, що розгляд справ у

всіх судах є відкритим, крім випадків, передбачених законом.