Кримінологічна характеристика злочинності неповнолітніх

Сьогодні, в умовах, коли заклади освіти майже не займаються запобіжною діяльністю, а кримінальна міліція у справах неповнолітніх зосередила свої головні зусилля на розкритті вже вчинених злочинів, особливого значення серед учасників профілактики підліткової злочинності набувають служби у справах неповнолітніх. Тривалий час ряд питань, пов'язаних з цими службами, залишалися невизначеними: не була належним чином забезпечена правова основа їх діяльності (вони діяли на підставі Тимчасових примірних положень), залишалося невирішеним питання щодо підпорядкування служб у справах неповнолітніх. Саме за даних обставин відбулося скорочення мережі цих служб на місцях. Важливо, що на сьогодні зазначені негативні тенденції вдалося подолати. Вже прийняті Типові положення про служби у справах неповнолітніх, затверджено Порядок виявлення та ведення ними обліку неповнолітніх. В цих документах робота по запобіганню злочинності серед підлітків визначена як одна з найголовніших в діяльності служб у справах неповнолітніх. Метою цієї роботи є здійснення профілактичних заходів, спрямованих на виявлення та нейтралізацію причин, які сприяють вчиненню злочинів та інших правопорушень підлітками.

Під час подальшої розбудови системи профілактики злочинів серед неповнолітніх слід враховувати попередній позитивний досвід і разом з тим нові суспільні вимоги. Вважаю, було б корисно відновити роботу громадських вихователів, які б здійснювали профілактичний вплив на кож-ного конкретного підлітка, широко залучити до участі у запобіганні злочинам серед неповнолітніх громадськість шляхом створення добровільних громадських формувань за місцем проживання, навчання і роботи підлітків, а також органи місцевого самоврядування, трудові колективи підпри-ємств, установ, організацій тощо. Слід відпрацювати чітку взаємодію всіх цих органів у напрямі профілактики злочинності неповнолітніх. В цілому запобіжна діяльність повинна носити системний характер. Профілактичні заходи мають здійснюватися суб'єктами запобігання як на рівні видання спеціальних нормативно-правових актів, так і на рівні проведення загально-профілактичної й індивідуальної роботи з підлітком, що потребує відповідного впливу.  
ВИСНОВОК 
Одним з найнебезпечніших явищ у суспільстві є злочинність неповнолітніх. Основними причинами вчинення злочинів неповнолітніми є відсутність батьківського нагляду, недостатній виховний вплив з їх боку, скрутне матеріальне становище батьків, відсутність профілактичних заходів у школах тощо. Економічно нестабільна ситуація в країні зумовила зростання злочинності проти власності, в тому числі й серед неповнолітніх. При цьому мають місце випадки коли протиправні дії, спрямовані на заволодіння чужим майном, супроводжуються посяганням на життя та здоров’я людини, що в свою чергу суттєво підвищує ступінь суспільної небезпеки вчинюваного неповнолітніми діяння.

Розділ IX Кримінального кодексу України встановлює особливості кримінальної відповідальності неповнолітніх. Так, кримінальний закон передбачає більш м’яке покарання осіб, які не досягли повноліття, зважаючи на їх вік.Останнім часом у суспільстві відбулися і тривають глибокі зміни, які тим чи іншим чином впливають на криміногенну обстановку. Особливо це стосується причин і умов злочинності неповнолітніх. Так, кожен 8—9 злочин в Україні вчинюється неповнолітніми. Близько 11% серед осіб, які беруть участь у скоєнні злочинів, — неповнолітні. Поширення злочинності серед них випереджає її загальне зростання, а кількість підлітків, що вчинили злочин повторно, за останні роки збільшилась більш як на 19%. Майже кожен другий злочин скоюється підлітками у групі; частіше з особливою жорстокістю і цинізмом. Відбувається процес «омолодження» злочинності, збільшення числа підлітків жіночої статі. Боротьба зі злочинністю неповнолітніх є необхідною ланкою у низці заходів з викорінення злочинності у цілому. Тому запобігання таким злочинам повинно посідати одне з головних місць у подоланні цього негативного явища. Багато процесів, які нині відбуваються у суспільстві і впливають на зростання злочинності, взагалі не досліджені. Потребують теоретичного і практичного розроблення причини і умови злочинності неповнолітніх, співвідношення біологічного і соціального у формуванні антисуспільної установки у свідомості неповнолітніх на основі подій і процесів, які реально відбуваються у нашій країні. Слід також систематизувати існуючі заходи впливу на неповнолітніх як тих, що вже вчинили злочин, для їх перевиховання, так і схильних до скоєння останніх. Має бути якнайповніше врахований весь контингент неблагополучних за тими чи іншими характеристиками неповнолітніх, взяті до уваги активні умови, ресурси запобігання злочинності, а також своєчасне, повне і правильне застосування всіх норм права, спрямованих на запобігання правопорушенням неповнолітніх і створення останнім нормальних матеріальних та інших умов життя, охорону прав й інтересів. Ефективність запобігання даному негативному явищу залежить насамперед від своєчасного виявлення і усунення причин злочинності неповнолітніх та умов, що цьому сприяють, а також виявлення неповнолітніх, зважаючи на поведінку яких можна очікувати скоєння злочину і вжиття відповідних запобіжних заходів. Як свідчить практика, вказані причини і умови у багатьох регіонах України глибоко не аналізуються і особливості їх у запобіганні даного виду злочинності не враховуються. Нерідко працівники правоохоронних органів обмежуються лише поверховим вивченням даних статистики, без ретельного дослідження причин і умов, що сприяють вчиненню злочинів неповнолітніми, без встановлення причинного зв'язку між ними. Звертаючи увагу на загальні показники, які характеризують злочинність неповнолітніх (динаміку, питому вагу тощо), не можна не враховувати також Її структурні особливості: які види злочинів переважають у загальному обсягу злочинів такої категорії, число яких злочинів за видами збільшується і яка кількість скорочується. Особливо слід вивчати особистість такого злочинця. Адже пояснити сьогодні причини і умови злочинності неповнолітніх тільки соціальною обстановкою — значить не лише знову прямувати шляхом науки, а й перешкоджати успішному її подоланню. 

         СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ: 
1. Криминология: Учеб. / Под ред. Н.Ф.Кузнецовой. — М., 1994. — 415 с. 
2. Криминология: Учеб. / Под ред. В.Н.Кудрявцева, В.Е.Эминова. — М., 1995. — 512 с. 
3. Кримінологія і профілактика злочинів: Курс лекцій (Особлива частина) / Александров Ю.А., Гаврилишин А.П., Гринчак В.М., Джужа О.М., Лихолоб В.Г. — К., 2000. — 201 с. 
4. ПоволоцькаС. До питання про дослідження злочинності неповнолітніх // Право України. - 2002. - № 11. - С. 120-124. 
5. Ф і ц у л а М. Педагогічні проблеми профілактики правопорушень неповнолітніх // Пра-во України. - 1995. - № 8. - С. 44—46. 
6. Д а н ь ш и н І.М., Г о л і н а В.В., Кальман О.Г. Кримінологія. Особлива частина: Навч. посіб. — Харків, 1999. — 232 с. 
7. Закалюк А. П. Курс сучасної української кримінології: теорія і практика: У 3 кн. / Кн. 2: Кримінологічна характеристика та запобігання вчиненню окремих видів злочинів. - К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2007. - 712 с. 
8. Кримінологія: Підручник для студентів вищих навч. закладів / О. М. Джужа, Я. Ю. Кондратьєв, О. Г. Кулик, П. П. Михайленко та ін.; За заг. ред. О. М. Джужи. - К: Юрінком Інтер, 2002. - 416 с. 
9. Васильківська І., Запобігання злочинності неповнолітніх в Україні: деякі аспект// Право України. – 2004. – № 1. – c.16-19.