Особливості кримінальної відповідальності і покарання неповнолітніх

Неповнолітні за кримінальним законом отримують особливий правовий статус. По-перше, кримінальній відповідальності підлягають ті неповнолітні, яким до вчинення злочину виповнилося шістнадцять років. По-друге, у віці від чотирнадцяти до шістнадцяти років підлягають кримінальній відповідальності не всі особи, що вчинили злочини, а лише ті, які вчинили найнебезпечніші злочини. Законодавець при цьому виходить із міркування, що неповнолітній вік накладає відбиток на особу правопорушника. Тому до молодих правопорушників не застосовується кримінальна відповідальність за поширені, але не надто небезпечні злочини. Відповідальності підлягають особи у віці від чотирнадцяти до шістнадцяти років лише за вчинення таких злочинів:

а) проти життя та здоров'я  особи — умисне вбивство (статті 115—117), умисне тяжке тілесне ушкодження (ст. 121), умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження (ст. 122);

б) проти - статевої свободи та статевої недоторканості особи — зґвалтування (ст. 152), насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом (ст. 153);

в) проти основ національної безпеки, зокрема, посягання на державного чи громадського діяча (ст. 112); диверсію (ст. 113);

г) проти волі, честі та гідності особи. Наприклад захоплення заручників (ст. 147);

ґ) проти власності —  крадіжку (ст. 185); пограбування (ст. 186); розбій (ст. 187); вимагання (ст. 189); умисне знищення або пошкодження майна (ч. 2 ст. 194);

д) проти громадської безпеки — бандитизм (ст. 257); терористичний акт (ст. 258);

є) дії, передбачені частинами 1 та 3 ст. 262 з викрадення, привласнення, вимагання вогнепальної зброї, бойових припасів, вибухових речовин чи радіоактивних матеріалів або заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживанням службовим становищем у складі організованої групи чи вимагання цих предметів поєднане з насильством, небезпечним для життя;

є) проти безпеки руху та експлуатації транспорту — пошкодження шляхів сполучення і транспортних засобів (ст. 277), угон або захоплення залізничного рухомого складу, повітряного, морського чи річкового судна (ст. 278), незаконне заволодіння транспортним засобом (частини 2 і 3 ст. 289);

ж) проти громадського порядку та моральності — хуліганство (ст. 296);

з) злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів — викрадення, привласнення, вимагання наркотичних засобів, психотропних речовин або 
їх аналогів чи заволодіння ними шляхом шахрайства або зло вживання службовим становищем.

и) злочини  проти авторитету органів державної  влади, органів місцевого самоврядування та об'єднань громадян — посягання на життя державного чи громадського діяча, працівника правоохоронного органу, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця (ст. 348); погрозу або насильство щодо працівника правоохоронного органу, пов'язані із заподіянням йому або близьким родичам тяжкого тілесного ушкодження (ч. З ст. 345); погрозу або насильство щодо державного чи громадського діяча, що призвело до спричинення йому тяжких тілесних ушкодь жень (ч. З ст. 346), небезпечні дії (підпал, вибух тощо), що спрямовані на знищення або пошкодження майна працівника правоохоронного органу (ч. 2 ст. 347); захоплення представника влади або працівника правоохоронного органу як заручника (ст. 349); умисне нанесення побоїв або заподіяння легкого чи середньої тяжкості тілесного ушкодження, тяжкого тілесного ушкодження службовій особі або громадянинові, який виконує громадський обов’язок, або їхнім близьким (частини 2 і 3 ст. 350); умисне знищення або пошкодження майна службової особи чи громадянина, який виконує громадський обов'язок шляхом підпалу, вибуху чи іншим загально небезпечним способом (ч. 2 ст. 252);

і) злочини проти правосуддя, зокрема, посягання на життя судді, народного засідателя чи присяжного у зв'язку з їх діяльністю, пов'язаною із здійсненням правосуддя, захисника чи представника особи у зв'язку з діяльністю, пов'язаною з наданням правової допомоги (статті 379,400), погроза або насильство щодо судді, народного засідателя чи присяжного, захисника чи представника особи (частини 2 і 3 ст. 377; частини 2 і 3 ст. 398); умисне знищення шляхом підпалу, вибуху або іншім загально небезпечним способом майна судді, народного засідателя чи присяжного, захисника чи представника особи (ч. 2 ст. 378, частини 2 та 3 ст. 399);

ї) злочини проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку — посягання на життя представника іноземної держави (ст. 443).

Зазначені злочини становлять значну громадську небезпеку й належать до категорії середньої тяжкості, тяжких або особливо тяжких за кримінально-правовою класифікацією.

Санкції за їх вчинення є  досить диференційованими, зокрема серед злочинів, що належать до середньої тяжкості, санкції складають від 2 до 5 років, серед тяжких злочинів вони є досить великими і коливаються у межах від 5 до 10 років, особливо тяжких злочинів — від 10 років позбавлення волі.

Звільнення  неповнолітніх від кримінальної відповідальності. Примусові заходи виховного характеру. Вчинення злочину у неповнолітньому віці є обставиною, що пом'якшує покарання.

Ця норма  кримінального права свідчить про  намір законодавця пом'якшити відповідальність неповнолітніх порівняно з дорослими правопорушниками. До неповнолітніх, які вчинили злочин поряд із загальними підставами кримінальної відповідальності, передбачено певні особливості кримінальної відповідальності та покарання. Усі ці особливості вміщені в окремому розділі КК України і стосуються:

• звільнення неповнолітніх від кримінальної відповідальності (ст. 97, ч. 2 ст. 106);
• видів і призначення покарання (статті 98—103);
• звільнення від покарання та його відбування (статті 104—107);
• погашення і зняття судимості (ст. 108).

Встановлюючи ці особливості, законодавець урахував недостатній життєвий досвід неповнолітніх, їх спонтанні реагування на складнощі життя, нестійкість особистих психічних процесів і суперечності правової соціалізації молодої людини, можливі відхилення від встановлених суспільством норм¹. Об'єктивно все це більш помітно у максималізмі молоді та неповнолітніх, неадекватній оцінці власних вчинків.

У КК України передбачено  два види звільнення неповнолітніх від кримінальної відповідальності:

• звільнення від кримінальної відповідальності із застосуванням примусових заходів виховного характеру (ст 97);
• звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із 
  закінченням строків давності (ст. 106).

Отже, неповнолітні при  цьому звільняються від засудження, від певних обмежень, встановлених кримінальним законом. До них можуть застосовуватися заходи виховання, переконання, які спрямовані на забезпечення правослухняного формування особистості, виключення антисоціального оточення, попередження вчинення ними правопорушень. Оцінка поведінки неповнолітнього до і після вчинення злочину, його ставлення до навчання, роботи та інших обставин мають свідчити про невелику небезпечність особи правопорушника. Тому підставою звільнення із застосуванням примусових заходів виховного характеру є можливість виправлення неповнолітнього без призначення покарання.

Умовами застосування таких  заходів є: по-перше, вчинення злочину вперше; по-друге, злочин має належати до категорії злочинів невеликої тяжкості (ч. 2 ст. 12).

До примусових заходів виховного характеру належать:

а) застереження;

б) обмеження дозвілля і встановлення особливих вимог до поведінки неповнолітнього;

в) передача неповнолітнього під нагляд батьків чи осіб, які їх замінюють, або під нагляд педагогічного чи трудового колективу за його згодою, а також окремих громадян на їхнє прохання;

г) покладення на неповнолітнього, який досяг 15-річного віку і має майно, кошти або заробіток, обов'язку відшкодування заподіяних майнових збитків;

ґ) направлення неповнолітнього  до спеціальної навчально-виховної установи для дітей і підлітків до його виправлення, але на строк, що не перевищує трьох років. Умови перебування в цих установах і порядок їх залишення визначаються законом.

Відповідно до ч. З ст. 105 залежно від конкретних обставин вчиненого злочину і особи  неповнолітнього суд може застосувати до нього одночасно кілька примусових заходів виховного характеру. Поряд із цими заходами кримінальний закон (ч. 4 ст. 105) надає право суду, якщо він вважає це необхідним, призначити неповнолітньому вихователя.

У разі ухилення неповнолітнього, що вчинив злочин, від застосування до нього примусових заходів виховного характеру, ці заходи скасовуються судом і він притягується до кримінальної відповідальності.

Наприклад, Н. був звільнений від кримінальної відповідальності за вчинення крадіжки із квартири пенсіонера П. із передачею. Н. під нагляд одного із батьків та педагогічного колективу. Проте протягом року він неодноразово втікав із дому, вчиняв дрібні крадіжки, не ходив до школи. Тому суд визнав за доцільне застосувати до Н. реальну міру покарання за ч. 2 ст. 125 — три роки позбавлення волі.

Звільнення  неповнолітніх від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності. Стаття 106 КК України передбачає особливості звільнення неповнолітніх від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до такої відповідальності. Загальні підстави застосування інституту давності притягнення до кримінальної відповідальності передбачені в ст. 49 (закінчення передбачених законом строків після вчинення злочинів і до набрання вироком законної сили, не вчинення під час цих строків нового злочину, відсутність ухилення від слідства або суду).

Застосовуючи давність, суд повинен врахувати всі  особливості щодо неповнолітніх. У КК України (ч. 2 ст. 106) передбачено такі строки давності:

• два роки — у разі вчинення злочину невеликої тяжкості;
• п'ять років — у разі вчинення злочину середньої тяжкості;
• сім років — у разі вчинення особливо тяжкого злочину.

Покарання, які  застосовуються до неповнолітнього. У

КК України наведений  вичерпний перелік тих покарань, що можуть бути застосовані до неповнолітнього, а саме:

а) штраф (ст. 99) — встановлюється в межах до 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і застосовується лише до неповнолітніх, що мають самостійний дохід, власні кошти або 
майно, на яке може бути звернене стягнення;

б) громадські роботи (ч. 1 ст. 100) — на строк від 11 до 20 годин, полягають у виконанні робіт у вільний від навчання чи основної роботи час тривалістю не більше двох годин на день;

в) виправні роботи (ч. 2 ст. 100) — на строк від двох місяців до одного року з відрахуванням у дохід держави в межах від п'яти до десяти відсотків заробітку;

г) арешт (ст. 101) — тримання в умовах ізоляції на строк від 15 до 45 діб;

ґ) позбавлення волі на певний строк (ст. 102) — призначається на строк не більше 10 років, а за особливо тяжкий злочин — на строк до 15 років. При цьому позбавлення волі не може бути призначене неповнолітньому, який вперше вчинив злочин невеликої тяжкості.

Залежно від тяжкості злочину, за який засуджено неповнолітнього, позбавлення волі може бути призначене (ч. З ст. 102):

а) за вчинений повторно злочин невеликої тяжкості - на строк не більше двох років;

б) за злочин середньої тяжкості - на строк не більше чотирьох років;

в) за тяжкий злочин — на строк не більше семи років;

г) за особливо тяжкий злочин — на строк не більше десяти років;

ґ) за особливо тяжкий злочин, поєднаний з умисним позбавленням життя людини, — на строк до 15 років.

Неповнолітні, засуджені  до позбавлення волі, відбувають його у спеціальних виховних установах, максимально для них пристосованих.

Особливим є порядок  призначення покарання неповнолітнім. Суд, призначаючи покарання неповнолітньому, повинен враховувати умови його життя і виховання, вплив дорослих, рівень розвитку та інші особливості особи неповнолітнього.

Судова практика йде  частіше шляхом застосування до неповнолітніх пільгових інститутів кримінального права, наприклад призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено законом (ст. 69).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Міністерство  освіти та науки, молоді та спорту України

Українська  інженерно-педагогічна академія

Стахановський навчально-науковий інститут гірничих та освітніх технологій

Кафедра СЕПД

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Реферат

З дисципліни: «Правознавство»

На тему:

«Особливості кримінальної відповідальності і покарання неповнолітніх»

 

 

 

 

 

 

Підготувала:                                                                            ст.гр.ДГ-БЖД8-1

                                                                                                  Андронова Л.О.

 

 

Перевірила:                                                                             Гречишкіна О.С.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Стаханов 2012р.