Логістичний підхід управління підприємством

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

 

ДВНЗ «Київський національний економічний університет ім. Вадима Гетьмана»

 

Кафедра менеджменту

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Стаття на тему 
«Логістичний підхід управління підприємством»  
з дисципліни Методологія наукових досліджень

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Київ-2012

 

Вступ. Динамічний розвиток ринкових процесів в Україні, реформування усього комплексу виробничих відносин вимагають створення принципово нової

системи управління великими промисловими підприємствами. Це пов’язано  з тим, що входження України до світового економічного простору як рівноправного економічного партнера ставить перед вітчизняними промисловими підприємствами проблеми, створені як їх тривалою роботою в умовах командно-адміністративної системи, так і необхідністю становлення сучасної ринкової економіки та зміною цільової орієнтації підприємств.

Для досягнення стійкої  конкурентоспроможності на ринку актуальним є питання пошуку інноваційних моделей розвитку й управління підприємством, однією з яких є застосування логістичного підходу до управління підприємством.

Аналіз останніх наукових досліджень і публікацій. Окремі аспекти теорії і практики логістичного управління висвітлені в багатьох працях вітчизняних вчених таких як Ларіна Р.Р., Пілюшенко В.Л., Амітан В.Н., Дороніна М.С., Крикавський Є.В., Миколайчук В.Є., Окландер М.А., Фролова Л.В., а також зарубіжних вчених, а саме Бауерокс Д.Дж., Клосс. Д.Дж., Белоусов А.Г., Стаханов Д.В., Гаджинський А.М., Гордон М.П., Карнаухов С.Б., Сергеєв В.І., Чеботаєв О.О., Чудаков А.Д., Міротін Л.Б. та інших. Однак залишаються певні прогалини у питанні визначення сутності логістичного управління та принципи і передумови його розвитку.

Метою дослідження є визначення економічної сутності логістичного управління та обґрунтування його основних принципів в умовах сучасної української економіки.

Виклад основного  матеріалу дослідження.  Більшість науковців ототожнює концепцію логістики з логістичним управлінням. І тільки деякі з них розмежовують ці дефініції. Зокрема, в монографії «Логістизація процесів в організаційно-економічних системах» відзначається, що «поняття логістики та логістичного управління наповнюються численним змістом і проникнули в різні сфери виробництва та товарообігу», але не приділяється достатньої уваги концептуальним відмінностям між цими поняттями. У роботах російських учених досліджуються відмінності логістичного управління від традиційного, але сутнісна основа логістичного управління не розкривається. Не розкриває її і М.С. Дороніна, хоч і вказує, що загальна концепція управління виробничо-розподільчою системою ґрунтується на логістичному підході, та цим і обмежується.

Є. Крикавський перший вітчизняний науковець, який ввів до наукової термінології поняття «логістичний менеджмент» і визначив його сутність. На його думку, логістичний менеджмент – це менеджмент в логістичних системах на засадах теорії логістики і розуміння цього терміна «ґрунтується на інтеграції логістики та менеджменту у форму «логістико-менеджменту» як комплексної локалізованої системи управління матеріальними та інформаційними потоками», а далі пояснює, що «в понятті «логістичний менеджмент» слово «логістичний» як прикметник означає менеджмент, але такий, що функціонує обов’язково на засадах теорії логістики. Логістичний менеджмент виділяється ним в окремий елемент поряд з виробничим, фінансовим, маркетинговим, що не є коректним, бо логістичний менеджмент охоплює логістичні процедури, розпорошені в різних сферах діяльності і системах логістичного ланцюга «виробництво-реалізація-споживання».

Закордонні фахівці з логістики і маркетингу Д.Дж. Бауэрсокс і Д.Дж. Клосс в роботі «Логістика: інтегрований ланцюг постачань», розглядаючи широке коло питань, починаючи з ключових концепцій і практичних прийомів логістики і закінчуючи методами впровадження логістичного менеджменту в діяльність підприємств, відзначають, що сутність логістичного менеджменту полягає «у створенні і налагодженні таких систем управління потоками матеріальних ресурсів, незавершеного виробництва і запасів готової продукції, які служили б опорою для ділової стратегії господарської одиниці».

Російський науковець  Сергєєв В.І. розглядає логістичний  менеджмент у двох значеннях. У першому значенні логістичний менеджмент визначається синергією основних управлінських функцій (організації, планування, регулювання, координації, контролю, обліку та аналізу) при досягненні цілей мікрологістичної системи, а у другому – як визначена ієрархія управлінського персоналу.

Незважаючи на те, що застосування логістики в економіці України  зумовлене сучасними реаліями, управлінню підприємствами на засадах логістичних підходів приділяється поки що недостатньо уваги порівняно із розвиненими країнами. Зарубіжні компанії давно й успішно використовують логістичні підходи, тоді як українські підприємці роблять тільки перші кроки в цьому напрямі.

Труднощі імплементації  основних положень логістики на вітчизняних  підприємствах полягають, насамперед, у нестабільності економіки України, а найважливіші проблеми, пов’язані з ефективним використанням логістики у вітчизняному підприємництві, на думку науковців, можна поділити на об’єктивні й суб’єктивні.

Об’єктивними причинами  є недосконалість методологічної бази впровадження логістики в реальний сектор економіки України; невизначеність меж використання логістики в існуючих господарських системах; нестійке правове поле діяльності підприємницьких структур, а також непродумана система оподаткування; відсутність необхідної структуризації діяльності господарських систем, яка потрібна для впровадження логістики; значний моральний і фізичний знос виробничого устаткування; слаборозвинена транспортна інфраструктура, яка не відповідає сучасним вимогам (високий ступінь фізичного і морального зносу транспортних засобів і, як наслідок, низька ефективність їх функціонування); низький рівень розвитку виробничо-технічної бази складського господарства; недостатній рівень розвитку й використання сучасних систем електронних комунікацій, електронних мереж, систем зв’язку та телекомунікацій.

Суб’єктивними причинами  є відсутність кваліфікованих фахівців з логістики і потенційне небажання менеджерів змінювати сталі стереотипи роботи на тлі загальної низької правової й управлінської культури. Начальники служб постачання, доставки, продажів, які звикли виконувати свої традиційні функції, перешкоджають упровадженню наскрізної схеми управління матеріальними потоками підприємства, оскільки цілі логістики не збігаються з цілями окремих функціональних підрозділів. Більше того, окреме підприємство, оптимізоване з погляду логістики, може виявитися неоптимальною ланкою в загальному логістичному ланцюзі у зв’язку з тим, що логістичний підхід передбачає включення в ланцюг безпосередньо виробничого підприємства і пов’язаних з ним постачальників, посередників, клієнтів. Саме координація роботи ланцюга, що складається з різних підприємств, є найважчою при використанні логістичних методів управління.

Основні передумови входження  економіки України у сферу  логістичного управління мають свою специфіку, зумовлену як тимчасово діючими факторами, пов’язаними з перехідним характером української системи господарювання, так і з більш тривалими та постійно діючими факторами, зокрема такими, як розміри і географічне розташування країни; види, обсяги, якість і доступність природних ресурсів; наявність інтелектуального потенціалу і кваліфікованих трудових ресурсів; розміри, спеціалізація і розподіл по території країни виробничих комплексів і центрів; рівень інтеграції у світовий економічний прості.

Як головна підсистема загальної системи управління підприємством  логістичне управління спрямоване на досягнення стратегічних і тактичних цілей розвитку підприємства.

Логістичне управління інвестиційною, інноваційною, виробничою, фінансовою, кадровою та інформаційною сферами діяльності сприяє реалізації стратегічних, а всіма потоковими процесами в ланцюзі «закупівля ресурсів – транспортування – виробництво – складування – реалізація – сервісне обслуговування кінцевих споживачів» – тактичних цілей підприємства.

Загальною метою логістичного управління є реалізація й узгодження економічних інтересів безпосередніх і опосередкованих учасників підприємницьких процесів через найефективніше використання ресурсів в існуючих на даний час умовах господарювання.

Загальна мета діяльності кожного підприємства конкретизується  у підцілях, які визначаються потребами оптимізації і раціоналізації підприємницької діяльності, розвитком інфраструктури логістичної системи з урахуванням чинного законодавства про створення сучасної матеріально-технічної бази виробництва і товарного обміну, активного використання прогресивних інформаційних технологій.

Діяльність будь-якого  підприємства можна охарактеризувати як процес, що постійно повторюється, тому логістичне управління можна розглядати як замкнений управлінський цикл, який також постійно повторюється. Як циклічний процес логістичне управління розглядають з позицій структурного, процесного та функціонального підходів, які тісно пов’язані між собою.

Діяльність промислового підприємства як логістичної системи, тобто такої, що підлягає логістичному управлінню, може бути подана за фазовим поділом трьома блоками:

1) логістика постачання, під якою розуміють комплексне  планування, управління та фізичне опрацювання потоку матеріалів, сировини, комплектуючих та відповідного інформаційного потоку від їх переміщення від постачальників до початкового виробничого складування;

2) логістика виробництва,  яка включає управління процесами  від початку виробництва до передавання продукції у сферу збуту;

3) логістика збуту  охоплює управління переміщенням  готових виробів до замовника.

Відмінною рисою логістичного управління є системний, цілісний підхід до організації та здійснення переміщень матеріалів і готових виробів на всьому шляху від виготовлення до кінцевого споживання. Логістичний підхід надає можливість розглядати рух вантажу від постачальника.

Логістичне управління потребує використання загальних принципів  управління з урахуванням пізнання специфіки логістичної діяльності. Серед великої різноманітності принципів логістичного управління можна виділити:

- системність і комплексність, які вимагають управління всіма потоковими процесами у взаємозв’язку, взаємодії та узгодженні окремих етапів бізнес-процесів з метою оптимізації всієї логістичної системи;

- організацію обліку  витрат на управління матеріальними  та пов'язаними з ними інформаційними, фінансовими та сервісними потоками вздовж усього логістичного ланцюга;

- узгодження критеріїв  оцінки ефективності функціонування  окремих ланок логістичного ланцюга як на мікро-, так і на макрологістичному рівні;

- координацію та інтеграцію активної участі всіх ланок управління в прийнятті рішень щодо ліквідації збоїв функціонування логістичної системи;

- широке використання  інформаційних технологій та  сучасних методів моделювання  в управлінні логістичними системами;

- розроблення і впровадження ефективних підсистем (технічної, економічної, кадрової та юридичної) для забезпечення функцій логістичного управління;

- моніторинг надійності  та якості функціонування кожного  елемента логістичної системи  з метою запобігання збоїв у просторово-часовій послідовності виконання потокових процесів;

- гуманізацію всіх  функцій і технологічних рішень  у логістичних системах відповідно  до суспільних вимог щодо охорони навколишнього середовища та ергономічних, соціальних, етичних вимог до умов роботи персоналу;

- адаптацію логістичних  систем до коливань ринкового  попиту, цін і тарифів.

Ефективна діяльність підприємства неможлива без упровадження інформаційної системи управління, наявність якої дозволяє швидше реагувати на зміни ринку, раціоналізувати управлінський процес, автоматизувати здійснення ряду операцій.

Основними концептуальними  положеннями логістичного підходу  до управління внутрішньовиробничими потоками промислового підприємства є сучасні тенденції в галузі управління потоками сировини та матеріалів, що передбачають перехід до гнучких планів виробництва, обміну та споживання. Наявність гнучких планів дозволяє уникнути проблем, пов’язаних із використанням традиційних методів управління внутрішньовиробничими потоками промислового підприємства. Перш за все стає можливим складання більш збалансованих та внутрішньо узгоджених планів управління виробничими потоками й виробничо-господарською діяльністю промислового підприємства. Крім того, до таких планів значно легше і простіше вносити необхідні корективи.

Висновки. Проведений аналіз досліджень сутності логістичного управління на підприємстві дозволяє запропонувати власне визначення: логістичне управління – це процес цілеспрямованого впливу на логістичні потоки з метою балансування їхнього руху і досягнення ефекту синергізму. Логістичне управління потребує використання загальних принципів управління з урахуванням пізнання специфіки логістичної діяльності.

Логістичне управління спрямоване на узгодження економічних  інтересів безпосередніх і опосередкованих учасників підприємницьких процесів шляхом найефективнішого використання наявних на певному історичному етапі розвитку суспільного виробництва ресурсів. Структура циклу логістичного управління підприємством дозволить ефективно сформувати загальний механізм логістичного управління підприємством в сучасних ринкових умовах.

Найдоцільнішим у сучасних умовах господарювання є логістичний  підхід до формування стратегії інноваційного розвитку великих багатопрофільних промислових підприємств, під яким пропонується розуміти процес побудови механізму, за допомогою якого усі можливі стратегії діяльності окремих елементів логістичної системи підприємства повинні бути щільно пов’язані між собою та забезпечувати якомога скоріше досягнення загальної мети підприємства.