Діяльнісний підхід у культурології

Взаємозв’язок і взаємозалежність національної культури, національної самосвідомості і національних почуттів є основним чинником збереження і  роз-витку націй. Поки існує нація, потреба в національних цінностях буде зростати. Останні є стимулом збереження нації і разом з тим сприяють подальшому розвитку національних культур.

Узагальнюючи, можна сказати, що роль національної культури як носія національної самосвідомості виходить з наступного:

– наявності бази для забезпечення зростаючих духовних потреб;

– наявності стимулів і механізмів забезпечення стійкого характеру нації, її свідомості і діяльності порівняно  з іншими сферами суспільства;

– наявності спонукальних якостей;

– наявності захисних і охоронних  функцій.

Національна культура є першоджерелом  формування і розвитку національної самосвідомості, яка орієнтована  на вираження національних інтересів, а національна культура є важливим фактором зближення націй і народностей.

Щодо національної самосвідомості, важливо враховувати, що вона вже  більш обмежена, ніж національна  культура. По-перше, вона, природно, містить  у собі тільки ті чи інші духовні  феномени; по-друге, вона здійснює добір  цінностей культури, обумовлений  усякий раз конкретно-історичними  умовами; по-третє, во-на набагато рухоміша, змінна, ніж культура. Національна культура щораз ніби фокусується у національній самосвідомості. Рівень розвитку національної самосвідомості є характеристикою ступеня розвитку національної культури.

Роблячи висновки з усього сказаного, відзначимо, що національна культура і національна самосвідомість є  основними ознаками нації, без яких во-на не може існувати і розвиватися як єдине ціле. Національна культура і національна самосвідомість – це два крила одного цілого – духовного світу націй і народностей. Аналіз показує, що донині тут нерозкритих, невивчених сторін більше, ніж відомих. Виходячи з цієї реальної ситуації розвитку національної самосвідомості, важливо:

1)створити необхідні умови для  справжньої демократизації процесу  національного розвитку і національної  самосвідомості;

2)створити умови для взаємного  обміну матеріальними і духовними  цінностями не під «залізним»  контролем і за розпорядженням  апарату, а на основі взаємної  зацікавленості народів України,  розширення форм і методів  пропаґанди духовних цінностей усіх народів.

Розвиток національної культури і  національної самосвідомості – це об’єктивна закономірність. Природно, що протиріччя в даному процесі будуть існувати і вимагати свого вирішення  або переростуть у конфлікти.