Аналіз основних понять теми дослідження

 

 

1.2. Стан наукової розробки  проблеми в працях українських та зарубіжних дослідників

 

Мотиваційному аспекту навчання уже порівняно  давно приділяли велику увагу  в психологічній і педагогічній літературі (С.Л.Рубінштейн, О.М.Леонтьєв, Л.І.Божович, О.Г.Ковальов, Г.С.Костюк, В.С.Мерлін, В.О.Сухомлинський, М.І.Алексеева, І.О.Синиця та інші). В працях видатних психологів та педагогів засуджувалися учіння з-під палиці, як малопродуктивне.

В педагогіці та педагогічній психології особливого значення надається вивченню та формуванню мотивів  навчання. Звідси й значна кількість праць у цій галузі (Л. Божович, Н. Морозова, Л. Славіна, М. Матюхіна, А. Маркова). Питання мотивації навчальної діяльності є предметом педагогічних і психологічних досліджень, які ведуться здебільшого в двох основних напрямках.

Перший - це праці, які безпосередньо стосуються мотивів учіння учнів різного шкільного віку; загальної структури мотиваційної сфери механізмів спонукальної дії мотивів, динаміки їх розвитку в різних вікових групах, а також способів формування повноцінних мотиваційних комплексів під впливом різноманітних факторів.

Другий напрям - це дослідження з проблем розвитку активності школярів у навчанні, позитивних і негативних мотиваційних факторів пізнавальної діяльності, зв'язаних з  явищами соціального і суто особистого характеру. Проблема мотивів учіння ще мало розроблена в педагогічній психології.

Багато російських вчених присвячують свої роботи висвітленню  проблеми мотивації навчання. Так, дослідниця А.К. Маркова аналізує формування мотивації навчання у шкільному віці. Н.С. Копеіна розкриває мотивацію навчальної діяльності взагалі. Російський дослідник С.С. Гриншпун у своїй роботі розглядає значення та ролі інтересів та схильностей при виборі професії абітурієнтами вищих навчальних закладів.

І.Д. Звєрєва, О.В. Безпалько, С.Я.Марченко у своїй роботі розкривають основні категорії нашого дослідження, такі як «мотив», «мотивація», «соціальна робота». Ґрунтовною є робота Кислюка О., який також аналізує співвідношення понять «мотив», «стимул», «потреба» та інтерес до навчання.

Вітчизняні дослідники В.Л. Гулеватий та А.А.Тюкова аналізують шляхи підвищення мотивації навчання студентів. Зокрема, А.А. Тюкова вказує на те, що підбираючи відповідні навчальній і виховній меті ігрові форми, спостерігаючи і коректуючи поведінку учня-абітурієнта в ході різних ділових ігор, викладач отримує дієвий спосіб діагностики і формування мотивації навчання.

Гру як спосіб підвищення мотивації абітурієнтів та учнів  досліджує російська дослідниця Г.А. Ляпіна. Проблему мотивації професійного самовизначення першокурсників розкриває у своїй роботі М.О. Коць. Українська дослідниця В. Чуманова розкриває аксіологічні аспекти мотивації студента до навчання.

Важливо відзначити роботи українського вченого С. С. Канюка, який розглядає теоретичні та практичні аспекти формування мотивації досягнення, аналізує тренінг особистісної причинності як метод формування мотивації учіння.

Вітчизняний вчений В. Сидоров досліджує проблему навчання практиці соціальної роботи в Україні крізь призму європейської орієнтації України. Також слід відмітити роботу молодої української дослідниці Т.Слободян, яка досліджує проблему мотивації до навчання студентів спеціальності «Соціальна робота». Цікавою є робота І. Ф. Албегової, яка аналізує проблему мотивації саме соціальних працівників. 

Більшість дослідників  розглядають у своїх роботах  мотивацію до навчання школярів різного  віку та студентів. Щодо мотивації до навчання у абітурієнтів, то даній проблемі присвячено дуже мало робіт.

 

 

1.3. Чинники, що впливають на мотивацію абітурієнтів до навчання у вищому навчальному закладі за спеціальністю "Соціальна робота"

 

Вища школа вирішує  найважливіше завдання - формує особистості майбутніх фахівців, засвоюють за роки навчання знання, вміння та навички, позначені в державному освітньому стандарті відповідної спеціальності. Для вирішення цього завдання свідчить досвід. Необхідно, щоб викладачі мали ясне уявлення про мотиви вступу до вузу абітурієнтів, рівень їх загальноосвітньої підготовки, ступеня сформованості умінь і навичок самостійної роботи, характер інтересів, захоплень, здібностях, особливості характеру, стан здоров'я - загалом про відповідність їх вимогам майбутньої професії

Соціальна робота в Україні  стрімко розвивається, збільшуючи попит на ринку праці на висококваліфікованих спеціалістів, що мають належну професійну підготовку для роботи у соціальній сфері, тобто соціальних працівників. Говорячи про навчання таких фахівців, варто наголосити на важливості їх якісної підготовки, до компонентів якої, зокрема, відносять і аналіз мотивації студентів до навчання цій спеціальності.

Останніми роками зросла кількість досліджень мотивації  студентів «допоміжних» професій для з'ясування причин вибору студентами своїх спеціальностей. Натомість вивченню мотивації до навчання студентів спеціальності «Соціальна робота» увага фактично не приділялася, зокрема не було спроб пошуку залежності між мотивацією студентів та їх професійною спрямованістю. Також не з'ясовано, чи різняться рівень та спрямованість мотивації студентів залежно від того, в якому навчальному закладі вони опановують професію соціального працівника.

Мотивація абітурієнтів, як зазначають вчені, не є однорідною і залежить від багатьох чинників: індивідуальних особливостей абітурієнтів, характеру найближчої референтної групи. З іншого боку, мотивація завжди є відображенням поглядів, ціннісних орієнтацій, установок того соціального прошарку, представником якого є людина. Тому можна стверджувати, що умовою та джерелом пізнавальної, наукової, суспільної активності студентів є складна структура мотивів.

Дослідник Є. Ільїн виокремлює такі фактори мотивації навчання:

1. Навчання заради навчання, без  отримання задоволення від діяльності і без інтересу до предмета.

2. Навчання без особистих інтересів.

3. Навчання для соціальної ідентифікації.

4. Навчання заради успіху або  через страх невдачі.

5. Навчання під тиском.

6. Навчання, ґрунтоване на суспільних нормах.

7. Навчання для досягнення мети в житті.

8. Навчання, що базується на соціальних  цілях, вимогах і цінностях” [3, с. 253].

Серед безпосередніх  мотивів навчання абітурієнтів найбільш значущими є мотиви розвитку особистості, причому найбільшу вагу мають  такі, як "прагнення розширити кругозір і ерудицію "і" потреба в постійному інтелектуальному зростанні ", тобто студенти відчувають дефіцит загальної культури та ерудиції, тягу до культурних цінностей.

У групі пізнавальних мотивів найбільшу  вагу має мотив самоосвіти. Причому, з огляду на переважання особливої значущості у першокурсників мотивів "розширити кругозір та ерудицію "і" потреба в постійному інтелектуальному зростанні "в поєднанні зі значущістю для них мотивів "самоосвіту" і "орієнтація на нові знання ", слід зазначити, що, при стрімкому зростанні обсягу навчальної та наукової інформації та скорочення термінів її функціональної значущості, студенти усвідомлюють необхідність вчитися все життя не тільки в області майбутніх професійних інтересів, а й гуманітарної і природничо-сферах.

Серед опосередкованих  мотивів найбільшу вагу має група  мотивів досягнення. У цій групі  виділяється мотив "краще підготуватися до професійної діяльності ", тобто першокурсники розуміють, що успішне навчання у вузі буде бути основою їх становлення як справжніх фахівців. Мотив матеріального добробуту визначає розуміння ними того, що знання стануть в нагоді для досягнення матеріального благополуччя. Група мотивів досягнення значно перевершує групу соціальних мотивів, але слід зазначити: саме в останній знаходиться переважаючий за значущістю мотив - "свідомість потрібності вищого освіти ".

Більшість студентів вже на першому курсі мають чітке уявлення про те, що в даний час затребувані фахівці, що мають вищу освіту, здатні працювати зі складною сучасною технікою, володіють новими інформаційними технологіями. Не дивно, що на протязі декількох років повторюються основні мотиви навчальної діяльності студентів: прагнення розширити кругозір та ерудицію; усвідомлення необхідності самоосвіти; прагнення краще підготуватися до професійної діяльності; усвідомлення потрібності вищої освіту. Вони безпосередньо пов'язані з метою, яку ставлять перед собою багато студентів - стати професіоналами, мати гарантію стабільності і досягти матеріального благополуччя.

Протягом останніх десятиліть явище мотивації до навчання досліджувалося неодноразово.

На думку вчених, загальними мотивами студентів до навчання є пізнавальні та професійні, а також прагматичні мотиви, що опосередковано стосуються змісту та процесу навчальної діяльності, причому останні вважалися характерними для студентів, що погано вчаться [7]. Проте на сучасному етапі зростаючий інтерес до вищої освіти серед молоді має прагматичну основу, диплом про вищу освіту для студентів набуває дедалі більшої цінності, натомість цінність знання падає, констатується слабка вираженість навчально-професійної мотивації студентів [3].

Загалом  мотивація  до навчання у студентів спеціальності «Соціальна робота» є невисокою, а провідними мотивами до навчання є ті, що лише опосередковано стосуються навчальної діяльності. Фактично провідним мотивом до навчання абітурієнтів є отримання диплому. Водночас прагнення набувати нових знань також суттєво впливає на мотивацію абітурієнтів та студентів до навчання. Це вказує на те, що абітурієнти, усвідомлюючи потрібність вищої освіти, розуміють, що важливо не лише формально отримати диплом, а по завершенні навчання володіти певним набором знань та навичок, що в подальшому знадобляться у майбутній професійній діяльності.

З іншого боку, спостерігається  низький рівень мотивації до здобуття саме професійних знань, тобто знань із соціальної роботи, на що можуть впливати неадекватний вибір спеціальності при вступі, усвідомлення невідповідності очікувань студента до навчання на цій спеціальності тощо.

Деякі абітурієнти зовсім не зацікавлені в опануванні професією, набутті знань чи отриманні диплому, відповідно провідними у них є інші мотиви. Багато абітурієнтів мають за мету отримання диплому, а не професії соціальний робітник.

Важливо зазначити, що велике значення має тип особистості  абітурієнта у процесі вибору спеціальності «Соціальна робота»,. Так, в окремих абітурієнтів можуть однаково домінувати кілька типів особистості. Це може свідчити, з одного боку, про недостатню сформованість професійної спрямованості цих студентів, а, з другого - про різнобічну їх розвиненість, схильності та здібності до різних видів діяльності. Належність абітурієнта до того чи іншого типу особистості впливає на його переконаність у правильному виборі професії . Так, абітурієнти із соціальним типом особистості здебільшого впевнені, що не помилилися у виборі професії, на відміну від їхніх колег з іншими типами особистості, які вважають, що неадекватно обрали спеціальність.

На мотивацію абітурієнтів до навчання впливає низка як внутрішньо, так і зовнішньо обумовлених факторів. Так, до безпосередніх мотивів, зумовлених процесом та змістом навчальної діяльності, було віднесено:

- пізнавальні мотиви (орієнтація на оволодіння новими знаннями);

- професійні мотиви (бажання  опанувати знання та навички  зі спеціальності);

- потреба у постійному  саморозвитку та самовдосконаленні;

- усвідомлення відповідності власних схильностей та здібностей до вимог професії;

- можливість допомагати  людям.

Проте виявилося, що більшою  мірою на мотивацію впливають саме опосередковані мотиви, що дають можливість задовольняти потреби, які не стосуються безпосередньо змісту навчальної діяльності:

- усвідомлення важливості  та престижності вищої освіти;

- усвідомлення перспективності  професії;

- широкі можливості, які  дає спеціальність для подальшого навчання та працевлаштування;

- усвідомлення важливості  опановуваної професії;

- прагнення завершити  розпочате;

- можливість вирішити  власні проблеми під час навчання.

Суттєво впливає на мотивацію до навчання абітурієнтів – майбутніх  соціальних працівників низка зовнішніх факторів. Дослідження мотиваційних особливостей абітурієнтів і студентів служить вихідним підставою для планування, визначення організаційних форм, способів, засобів навчального процесу і координації всіх видів роботи кафедри. Воно допомагає вдосконалювати систему професійної орієнтації, здійснити прогнозування освітнього процесу у вузі.

 

1.4. Шляхи підвищення мотивації абітурієнтів до навчання

 

Формування позитивного відношення до професії є важливим чинником підвищення учбової успішності абітурієнтів – майбутніх студентів. Але само по собі позитивне відношення не може мати істотного значення, якщо воно не підкріплюється компетентним уявленням про професію (у тому числі і розумінням ролі окремих дисциплін) і погано пов'язано із способами оволодіння нею.

Очевидно, у  коло проблем, пов'язаних з вивченням відношення абітурієнтів до вибраної професії та спеціальності «Соціальна робота», повинен бути включений цілий ряд питань. Це:

1) задоволеність  професією; 

2) чинники, що впливають на формування задоволеності: соціально-психологічні, психолого-педагогічні, диференціально-психологічні, у тому числі і статево-вікові;

3) проблеми професійної мотивації, або, іншими словами, система і ієрархія мотивів, що визначають позитивне або негативне відношення до вибраної професії.

Ці окремі моменти, як і відношення до професії в цілому, впливають на ефективність в майбутньому учбової діяльності абітурієнтів. Вони, зокрема, позначаються на загальному рівні професійної підготовки, і тому дана проблема входить до числа питань педагогічної і соціально-педагогічної психології. Але є і зворотня залежність: на відношення до професії, безумовно, впливають різні стратегії, технології, методи навчання; впливають на нього і соціальні групи.