Транспортні послуги і транспортні подорожі: сутність та класифікація

     81. Якщо втрачений  багаж знайдено протягом року  з дня подання  
заяви про  його  видачу,  перевізник  повинен  повідомити  про  це  
пасажирові.  Пасажир  може  одержати такий багаж протягом 30 днів,  
повернувши перевізникові гроші, виплачені як компенсація за втрату  
багажу.  

     82. У  разі  виявлення  втраченого  багажу  чи ручної поклажі  
водій зобов'язаний за участю двох свідків  скласти  акт  довільної  
форми  з  детальним  описом  зовнішнього  вигляду речей і здати їх  
разом з актом перевізнику.  

     Не затребувані  протягом місяця у пункті призначення  багаж  чи  
ручна поклажа вважаються знахідкою.  

     83. Особи   з обмеженими фізичними можливостями  мають право на  
безоплатне  перевезення  засобів,   призначених   для   особистого  
пересування (інвалідні візки, милиці тощо).  

     84. Не допускаються  до перевезень:  

     небезпечні  вантажі, зокрема легкозаймисті,  вибухонебезпечні і  
такі, що можуть забруднити транспортний засіб чи одяг пасажирів;  

     зброя та  тварини, крім випадків, передбачених  законом.  

     85. Перевезення  тварин пасажирським автомобільним  транспортом  
здійснюється в установленому законодавством порядку.  

              IV. Перевезення на таксі та  легковими  
                    автомобілями на замовлення  

           Перевезення пасажирів та їх  багажу на таксі  

     86.   Автомобільний   перевізник,  автомобільний  самозайнятий  
перевізник,  які  здійснюють перевезення пасажирів та їх багажу на  
таксі   (далі   -  послуги  таксі),  повинен  дотримуватися  вимог  
законодавства   про   автомобільний   транспорт   та  захист  прав  
споживачів.  { Абзац перший пункту 86 із змінами, внесеними згідно  
з Постановою КМ N 983 ( 983-2009-п ) від 09.09.2009 }  

     Для    надання   послуг   таксі   перевізники,   автомобільні  
самозайняті  перевізники  повинні мати зареєстровані відповідно до  
законодавства транспортні засоби, відповідну ліцензію і ліцензійну  
картку на кожний автомобіль, обладнаний відповідно до встановлених  
технічних  вимог.  {  Абзац другий пункту 86 із змінами, внесеними  
згідно з Постановою КМ N 983 ( 983-2009-п ) від 09.09.2009 }  

     87.  Перевізник,  автомобільний самозайнятий перевізник, який  
надає   послуги   таксі,   може   укласти   з   іншим   суб'єктами  
господарювання  договір  про  надання  інформаційно-диспетчерських  
послуг,  а  з органами місцевого самоврядування - про користування  
стоянками таксі.

{  Пункт  87  із  змінами,  внесеними згідно з Постановою  КМ N 983  
( 983-2009-п ) від 09.09.2009 }  

     88. Мережа   стоянок   таксі   та  вимоги  до  їх  обладнання  
визначаються         Київською         та         Севастопольською  
міськдержадміністраціями,    органами   місцевого   самоврядування  
відповідно  до  їх  повноважень  за  погодженням  з   відповідними  
територіальними підрозділами Державтоінспекції.

 

http://otherreferats.allbest.ru/transport/00170932_0.html

Обслуговування  туристів на автомобільному транспорті

Переваги автомобільного транспорту: мобільність, невисокі тарифи, можливість транспортування багажу, можливість зупинок в дорозі, широкий  обзор, невисокі питомі капітальні затрати  та ін.

Недоліки даного виду транспорту: невисока пасажи-ромісткість  і експлуатаційна швидкість, забруднення  довкілля продуктами згоряння палива, невисокий рівень комфортного життєзабезпечення  під час тривалих подорожей, висока аварійність та ін.

Вимоги до мікроклімату в автобусі регламентуються санітарно-гігієнічними нормами та міжнародними стандартами. Так, система кондиціонування повітря  повинна забезпечувати мікроклімат  в межах 22-24° С при повітрообміні 0,15 м³/с (перший рівень комфорту), рівень шуму в усіх частинах салону не повинен перевищувати 72 дБ, відстань між сидіннями в автобусі - 80-85 см. Робоче місце водія повинно бути відгороджене від салону. Скло на бокових вікнах повинно бути подвійним, детермальним, з покриттям, що зменшує теплообмін салону з зовнішнім середовищем, і мати додатшо кривизну. Крім занавісок, мають бути передбачені спеціальні жалюзі. В автобусах класу «люкс» повинно бути передбачене індивідуальне освітлення. Для дальніх маршрутів передбачаються відеомагнітофон з кількома моніторами, а також радіотелефон або рація.

На туристичні маршрути допускаються водії, які пройшли  відповідне стажування, в тому числі  і па даному маршруті, пройшли медогляд і відповідний інструктаж. Водію  категорично забороняється розмовляти з пасажирами під час руху, втручатися в роботу гіда чи екскурсовода, довільно змінювати маршрут, провозити в  автобусі сторонніх осіб.

Єдиних міжнародних  тарифів на перевезення пасажирів  та багажу не існує. Тарифи розробляються  і затверджуються в кожній країні перевізником. В країнах Західної Європи тарифи встановлюються в розрахунку на кілометр проїзду. Існує система  пільгових тарифів і знижок: групові  знижки, знижки при купівлі квитка в обидва боки та ін.

Організація транспортних подорожей на міжнародних маршрутах  має свою специфіку. Так, відкриття  регулярних міжнародних маршрутів  регламентується двосторонніми  урядовими угодами, а транзит  через треті країни вимагає дозволу  комітету по транспорту Європейської економічної комісії ООН. Нерегулярні  перевезення регламентуються двосто-роніми угодами країн. Крім того, для спрощення  договорів на міжнародні туристські перевезення прийнято Конвенцію  про договір міжнародного автомобільного перевезення пасажирів і багажу (в рамках Женевської конвенції від 1 березня 1973 р.), Гаагську декларацію про туризм (1989 p.), Шенгенську угоду для членів ЄС.

В більшості випадків автобус є власністю туристської  фірми, яка повинна мати ліцензію Міністерства транспорту України на здійснення міжнародних транспортних перевезень. Якщо на балансі турфірми немає власного автобуса, можна організовувати транспортні подорожі разом з  автотранспортними підприємствами па основі разових, сезонних, або річних договорів оренди.

Організація туристичних  подорожей на внутрішніх маршрутах  реалізується на основі Правил перевезення  пасажирів і багажу, Правил безпеки, нормативних документів Міністерства транспорту України.

Для тривалих подорожей  слід використовувати високо-комфортабельні автобуси з м'якою підвіскою, низьким  рівнем шуму і вібрацій, великим  запасом ходи з однієї заправки (бажано з екологічно чистим паливом). Таким  вимогам відповідають власне імпортовані  до України моделі: Мерседес, Рено, Вольво, СЕТРА, МАИ, Неоплан, ДАФ та ін. При  цьому в транспортному засобі мають бути передбачені такі атрибути життєзабезпечення як гардероб, туалет, бар, холодильник, кухня та ін.

Здійснення міжнародних  перевезень накладає на українських  перевізників зобов'язання щодо дотримання суворих екологічних вимог до рухомого складу. В Європі прийнято стандарт «Зелений автомобіль», відповідно до якого норми токсичності вихлопних  газів не повинні перевищувати певні  параметри.

Транспортні туристичні подорожі в міжнародному сполученні також здійснюються на особистих, або  взятих в оренду автомобілях, в тому числі з причепами. Такі подорожі можуть реалізовуватися як за вільною  програмою, так і за цільовим маршрутом. Слід мати на увазі, що туристам, які  подорожують на автомобілі, необхідно  мати права міжнародного зразка (international driver' licene) та страховки - «зелену карту*.

Із зростанням повітряних подорожей все більше і більше відпочиваючих, туристів висувають  вимогу винайня-ти автомобіль на прокат. Особливого значення така послуга має  при організації подорожі туристів до місць полювання, рибалки, сафарі. Крім того, така послуга підвищує мобільність, можливість зменшити незручності, які  існують при користуванні таксі  та громадським транспортом.

Економіка індустрії  прокату автомобілей значно відрізняється  від економіки інших видів  транспорту. Па ринок можуть виходити малі компанії, оскільки немає потреби  у великому початковому капіталі. Великі прокатні фірми мають філіали  в містах і передмістях, але більша частина їх діяльності до сих пір  зкон-центрована в аеропортах. Наприкінці 90-х 32% роботи фірми «Херц» припадало  на зони аеропортів, відповідно 28% у  «Авіса», 17,5% у «Нешенл» та «Баджет».

Груповий туризм на автомобілях з причепами з  повним комплексом життєзабезпечення  називається караванінг. Для обслуговування автотуристів по маршруту слідування функціонують: родтелі - готелі на колесах, де крім пасажирських місць є спальні  місця, а також кухня; кемпінги - табори для автотуристів, які служать  для ночівлі або нетривалого  відпочинку; мотелі - готелі, обладнані  для тривалого перебування туриста  та його автомобіля. В мотелях передбачені: обладнана стоянка, технічне обслуговування (ремонт і заправка автомобіля, його діагностика) та ін.

Висновок

Зміни, що відбулися  у розвитку туризму відбиваються як на організації подорожей, так  і на системі транспортного обслуговування. Масовий характер туристських потоків  зумовлює появу нових потреб i вимог  з метою комфортного та швидкого пересування. На сучасному міжнародному ринку туристських послуг існує  велика кількість турів і туристських  маршрутів. Існує кілька видів класифікації турів, кожен з яких безперечно потребує послуг того чи iншого виду транспорту для наданя транспортних послуг з  доставки туристів до місця відпочинку і назад та обслуговування в місці  відпочинку (трансфер, екскурсійне  обслуговування, поїздки на замовлення тощо).

Список використаної лiтератури

1. Александрова  А. Международный туризм. М.: Аспект-Пресс, 2002. - 470 с.

2. Биржаков М.  Введение в туризм. - СПб.: Герда, 2001. - 400 с.

3. Внутрішній туризм  в Україні: окремі аспекти.  Збірка статей. - К.: Інституту туризму  ФПУ, - 2002 р. - 161 с.

4. Закон ВРУ «Про  туризм»

5. Закон України  «Про Державну спеціальну службу  транспорту» від 05.02.2004, №1449-ІV

6. Закон України  «Про транспортноекспедиторську  діяльність» від 01.07.2004 р. №1955-ІV.

7. Конституція України  від 28 червня 1996 року

8. Максименко С.В. Туристская деятельность: международно-правовые аспекты Одесса: Латстар, 2001. - 168 с

9. М.Б. Биржаков, В.И. Никифоров. Индустрия туризма: перевозки. СПб.: Герда, 2001.

10. Черных Н. Технология  путешествий и организация обслуживания  клиентов. - М.: Сов.спорт, 2002. - 320 с.

11. Шульженко Ф.П., Гайдулін О.О., Кундрик Р.С. Навч. посібник. - К.: КНЕУ, 2005. - 244 с.

12. Энциклопедия  туризма: Справочник / АВТ-сост. И.В. Зорин, В.А. Квартальнов. М.: Финансы и статистика, 2001.

13. http://www.ukrstat.gov.ua/

14. http://studentam.net.ua/content/view/5888/132/

 

http://www.coolreferat.com

2.2. Автобусні перевезення  в туризмі 

Автобусні подорожі - порівняно  молодий вид туризму. З'явилися  вони в сімдесятих роках ХХ століття, коли в 1972 році була відкрита перша  міжнародна туристична лінія Лондон-дублін-Голуей. Сьогодні подібних ліній сотні. Свої автобусні туристичні маршрути з'явилися  у нас в наший країни. І поїхати  можна куди завгодно: до Брюсселя і  Цюріха, Вупперталь і Монтобан, Більбао  і Потенцу. Головне - визначити для  себе найцікавіший маршрут і вибрати  кількість днів, які ви готові провести в "одіссеї на колесах" (це можуть бути 8, 10, 14, 17 і навіть 21 день).

У 1986 р. в країнах Європи у зв'язку із загостренням конкуренції  між залізничними і автобусними  компаніями було створено об'єднання  автобусних перевізників - Рада "Євроліній" ("Eurolincs"), куди увійшли 33 європейських партнера. Автобусні компанії виступили  під однією торговою маркою, виробили загальну систему автобусного повідомлення по крізних квитках із загальними стандартами сервісу, правилами  і системою знижок. Сьогодні "Eurolines|" - одна з провідних компаній на ринку. Вона обслуговує більше 250 маршрутів  по всій Європі, і в неї входять 35 європейських автобусних компаній. З 1992 р. "Eurolines" почала працювати  і в Східній Європі [14; c.23].

Підписання Шенгенської  угоди дало новий поштовх до розвитку автобусних перевезень, дозволивши спростити  багато формальностей. У 90-х рр. середньорічне  зростання автобусного туризму  складало в середньому близько 1,5% [2,с.22].

Будучи економічним видом  туризму, доступним широким верствам населення, автобусний туризм постійно розвивається. До цих пір спостерігається  тенденція до зростання його об'ємів. Пріоритет віддається автобусним турам  вихідного дня - досить популярні 2-3-денні  поїздки по містах Європи в екскурсійно-пізнавальних цілях.

На другому місці по популярності - маршрутні тури тривалістю 1-2 тижні по різних містах також з  екскурсійно-пізнавальними цілями.

Сезонність при організації  автобусних турів не грає такої великої  ролі, як в інших поїздках. Фактично автобусні тури здійснюються протягом всього року. Деякий спад попиту спостерігається  в січні-лютому. Протягом цих двох місяців зазвичай на одному маршруті "зайнятий" один автобус.

На думку фахівців, при  всій важливості цінового аспекту конкуренція  на ринку автобусних турів спостерігається  в області різноманітності маршрутів і якості обслуговування.

Відкриття руху на регулярних міжнародних маршрутах регламентується  двосторонніми урядовими угодами, а транзит через треті країни вимагає дозволу Комітету з транспорту при Європейській економічній комісії ООН (ЕЕК).

Для спрощення договорів  на міжнародні перевезення в рамках Женевської конвенції від 1 березня 1973 р. прийнята Конвенція про договір  міжнародного автомобільного перевезення  пасажирів і багажу. Подальші спрощення  міжнародних перевезень зафіксовані  Гаагською (1989 г) декларацією по туризму  і Шенгенською угодою для членів Європейського союзу.

Організація туристських  перевезень в рамках країн СНД  регулюється ухвалою Міжпарламентської  асамблеї держав - учасників СНД "Про  основні принципи співпраці держав - учасників СНД в області туризму" від 29 жовтня 1994 р. і іншими актами.

Відповідно до Європейської угоди про нерегулярні міжнародні перевезення пасажирів автобусами (АСОР), прийнятим в Дубліні 26 травня 1982 р., для нерегулярних міжнародних  пасажирських перевезень в країнах  Східної і Західної Європи використовується контрольний документ (листи поїздок), який повинен знаходитися на борту автобуса [15; c.43].

У Україні пасажирським перевізникам (суб'єктам туристичної діяльності, що надають транспортні послуги) для узгодження схеми маршруту і  розкладу руху туристських перевезень в Державтоінспекцію необхідно надати наступні документи:  
Заява.  
Копію водійського посвідчення водія.  
Довідку з місця роботи про стаж роботи водієм автобуса.  
Копію медичної довідки водія.  
Акт технічного огляду автобуса.  
Копію ліцензії підприємства на пасажирські перевезення і ліцензійної картки транспортного засобу.  
Схему маршруту руху з вказівкою ділянок дорогий, населених пунктів, аварійно-небезпечних ділянок, місць зупинки, узгоджених з виконкомами місцевих рад.  
 
Розклад руху.