Міжнародне значення конфлікту в Північній Ірландії

 

                                                               Зміст

 

Вступ .........................................................................................................3-5

Розділ І. Методологічні основи дослідження релігійно-політичного

                 Конфлікту……………………………………………………………………………..6-18

                                                                                                                          

Розділ ІІ.  Конфлікт у Північній Ірландії……………………………………………….19

 2.1  Історія конфлікту………………………………………………………………………..19-27

2.2 Белфастська  угода 1998 р. Врегулювання конфлікту………………..28-30

2.3 Характеристика та особливості північноірландського

        конфлікту……………………………………………………………………………………..30-33

 

Розділ ІІІ.  Міжнародне значення конфлікту в Північній Ірландії……….34

 3.1 Терористичний фактор………………………………………………………………..34-35

3.2  Вплив міжнародних організацій на політику Великої Британії

        в Північній  Ірландії………………………………………………………………....... .36-54

3.3   Міжнародне значення ірландського  досвіду

         врегулювання  конфлікту. Ірландська модель врегулювання

         та можливості  її застосування……………………………………………………..54-56

 

Висновок………………………………………………………………………………………………57-61

 

Список використаних джерел…………………………………………………………….62-66

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                    Вcтуп

 

              У сучасному світі існує безліч релігій і релігійних вірувань. Протягом усієї історії людства релігія залишалася найважливішою складовою життя суспільства. Пошуки духовних орієнтирів, точок опори у швидко мінливому світі призводять до того, що в даний час роль релігійного чинника зростає. Пов'язано це багато в чому з тим, що релігія - найважливіший соціальний інститут, який включає в себе систему соціальних норм, цінностей, ролей, звичаїв, вірувань, ритуалів, стандартів поведінки. Релігія в суспільному житті ніколи не виступала в так званому «чистому вигляді». Особливо це відноситься до сучасності. Релігія глибоко інтегрована в багато сфер суспільного життя - культуру, освіту, побут і в тому числі в політику.

              Необхідність вивчення релігійного конфлікту продиктована складністю і багатогранністю цього феномена, наявністю великої кількості зовнішніх і внутрішніх факторів, що впливають на внутрішньо конфесійні і міжконфесійні відносини.

           Конфлікт  у Північній Ірландії відрізняється надзвичайною складністю і своєрідністю. Тут сплелися соціальні, національні та релігійні протиріччя, і якщо перші з них лежать в основі подій, то останні - в конкретних умовах Північної Ірландії - різко загострюють і драматизують конфлікт, надають йому специфічного забарвлення.

            Таким чином, актуальність даної  роботи продиктована широкою  поширеністю релігійно-політичних конфліктів у світі, а також складністю їх врегулювання, тому що релігійні протиріччя - одні з найбільш стійких. У сучасному світі налічується кілька десятків конфліктів, що мають релігійне забарвлення. Найвагоміші з них: конфлікт на Близькому Сході (Арабо-ізраїльський конфлікт), релігійні війни в Африці, протистояння індуїзму і ісламізму в Індії та Пакистані, а також до них ми можемо віднести дії представників ісламського фундаменталізму по всьому світу.

 

            Актуальність вивчення північноірландського конфлікту пояснюється його показовістю: він демонструє наявність серйозної конфліктності в досить благополучному регіоні Західної Європи і зайвий раз спростовує міф про "гармонію", яка панує в країнах західної демократії. Крім того, важливий і накопичений північноірландським суспільством досвід ведення переговорів, досягнення певного консенсусу розколотим електоратом на виборах та ін. У зв'язку із зазначеними обставинами, дослідження причин і методів врегулювання етнополітичного конфлікту в Північній Ірландії є актуальним і має певну практичну значимість.

              Об'єктом даного дослідження є релігійно-політичний конфлікт. Предмет дослідження - закономірності та особливості впливу релігійного чинника на політичні конфлікти, що розглядаються на прикладі конфлікту в Північній Ірландії.

              Метою даної роботи є вивчення  релігійно-політичних конфліктів на прикладі Ольстерського конфлікту.

Для досягнення даної мети були визначені  наступні завдання:

1). Вивчити вплив релігійного чинника на політичні конфлікти.

2). Розглянути витоки, основні події,  особливості та сучасний стан  конфлікту в північній Ірландії.

3). Виявити міжнародне значення Ольстерського конфлікту.

               При написанні даної роботи  були використані такі методи  наукового пізнання як історичний метод, вивчення монографічних публікацій і статей, метод аналізу і синтезу та ін

Конфлікту в Північній Ірландії присвячені такі роботи, як "Ольстерська проблема в політиці Великої Британії"О.М. Теленко , «Ольстер: витоки трагедії» Е.Ю Полякової, «Ольстер - криза британської імперіалістичної політики» І.Д. Бірюкова, «Трагедія Ольстера» Н.П. Грібіна. Проте варто відзначити, що всі ці праці були написані в роки найбільш гострого протистояння в Ольстері (70-80-і рр..), Сучасний стан проблеми висвітлено в літературі вкрай слабо.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                         Глава 1 Релігійний фактор політичних конфліктів

 

               Загальна фундаментальна риса  визначення конфлікту - протиборство  суб'єктів, обумовлене протилежними  інтересами. Особливостями політичного  конфлікту є суб'єкти і характер  інтересів, ними переслідуваних. Політичний конфлікт - це протиборство суб'єктів з протилежними політичними інтересами, цінностями, поглядами і цілями, зумовленими становищем і роллю в системі відносин з владою. Особливість релігійно-політичного конфлікту, відповідно, полягає в тому, що в ньому особливу роль при формуванні інтересів і цілей суб'єктів грає релігія. Існує безліч визначень поняття релігія. У соціологічній науці можна виділити два основних підходи до визначення цього поняття: змістовний і функціональний. У змістовному підході увага приділяється сутності релігії. В цьому аспекті релігію слід розглядати, насамперед, як соціальний феномен, що сприяє зміцненню суспільства. Функціональний підхід пов'язаний з вивченням характерних рис релігійної поведінки. Згідно функціональної теорії, будь-які переконання і вірування, в яких вирішуються фундаментальні питання людського життя, можуть бути названі релігією. Таким чином, релігія - це феномен, який об'єднує культурну, соціальну й особистісну системи в єдину організовану структуру, що впливає на процеси зміни і розвитку суспільства.

              «Релігійний фактор» - термін, що визначає вплив релігії, як соціального інституту на інші, нерелігійні сторони суспільного життя. Релігія, як соціальний інститут виконує в суспільстві ряд функцій. Найважливішими функціями релігії є, в тому числі, світоглядна, регулююча, інтегруюча і дезінтегруюча. Релігійний фактор може відігравати різну роль, залежно від конкретної історичної та соціально-політичної ситуації в суспільстві. У періоди соціальних криз релігійний фактор стає однією з найбільш впливових сил, що використовуються різними соціальними і політичними групами у власних інтересах.

             Питання про співвідношення релігії і політики в суспільстві - непросте. У сучасному західному суспільстві держава і церква співіснують паралельно один одному. Релігія сприяє обгрунтуванню і підтримці суспільних цінностей, в тому числі і політичних, що впливає на ставлення суспільства до закону і влади. Церковні інститути можуть представляти інтереси окремих соціальних груп, сприяти посиленню їх впливу. Релігійні організації беруть участь в політичному процесі через активну ідеологічну діяльність. Такий взаємозв'язок релігії і політики обумовлена ​​тим, що для більшості людей релігійна віра є частиною національної культури і невіддільна від способу життя і основ соціально-політичного устрою суспільства. В сучасному світі мова може йти про три основних форми взаємодії релігії і політики.

             По-перше, про використання релігії в політичних цілях. Наприклад, у 1991 р. іракський лідер Саддам Хусейн мотивував напад на Кувейт тим, що королівська сім'я Кувейту поводиться не відповідно до норм ісламу. По-друге, про вплив релігії на політику в рамках встановлених законом або загальноприйнятих процедур. У Західній Європі церква прагне впливати на законодавство через загальноприйняті демократичні канали. У таких державах, як Іспанія, Португалія, Італія церква полемізує з державою з питань сім'ї та освіти. По-третє, сакралізації політичних інститутів. Як приклад можна привести Японію, де національна релігія - синтоїзм - є духовною основою японських політичних інститутів.

          Ці особливості суспільного розвитку призводять до того, що релігійний фактор все частіше грає важливу роль як у внутрішніх, так і в міжнародних конфліктах.

           Існує  ряд факторів, які можуть привести до виникнення релігійних конфліктів:

           Поліконфесійний  характер держави. Найбільш яскравим  прикладом дії цього фактора  може служити ситуація в Лівані. Ліван - унікальна країна за  конфесійним складом , в ньому проживають більше двадцяти релігійних груп, серед яких основну частину складають мусульмани (суніти, шиїти), близько 25% ліванських арабів - християни-мароніти. У 1943 р., коли Ліван став незалежною республікою, був укладений негласний Національний пакт, який передбачав систему розподілу вищих посад в залежності від приналежності до релігійної громади (президент республіки - християнин, прем'єр-міністр - мусульманин-суніт, а голова парламенту - мусульманин- шиїт). Подібна ситуація до сих пір викликає як внутрішню, так і зовнішню нестабільність в Лівані.

         Особливості  державного будівництва. Більшість  країн Азії та Африки довгий час перебували в колоніальній або напівколоніальні залежності від європейців і знайшли суверенітет близько п'ятдесяти років тому. Найчастіше нові держави створювалися метрополіями без урахування історично сформованих спільнот (в тому числі і релігійних), а кордони проводилися в залежності від політичної та військової кон'юнктури. В результаті спільноти що , сповідували одну і ту ж релігію, виявлялися роз'єднаними. Така ситуація склалася, наприклад, в Ефіопії, до складу якої входили народності і території, що відрізняються в етнічному та релігійному відношенні і зберігали певну частку самостійності. Таким чином, такий стан речей викликає величезну кількість конфліктів на релігійному грунті і загострює конфлікти іншого характеру.

         Дискримінація  окремих релігійних груп населення, що виявляється в соціально-економічній нерівності, а також у переважанні в політичній еліті країни представників певної конфесії. Така ситуація склалася, наприклад, в Іраку, де історично панувала арабсько-сунітська меншина, в той час як більша частина арабського населення була представлена ​​шиїтами, крім того, на півночі країни проживають курди.

               Економічна, військова ідеологічна чи політична підтримка опозиційного релігійного руху ззовні. Особливу роль цей фактор може зіграти в тому випадку, якщо на території двох і більше держав проживають прихильники однієї релігії. Дія цього фактора стає очевидним при розгляді проблеми сепаратистського руху в індійських штатах Джамму і Кашмір.

               Втручання одних держав у справи  інших під приводом боротьби з порушеннями прав одновірців. Як приклад можна привести ірано-іракський конфлікт (1980-1988 рр). Причиною цього конфлікту стали суперництво за домінування в регіоні, а також економічні інтереси - боротьба за нафтові родовища в зоні Перської затоки. Однак в якості однієї з офіційних причин було названо протистояння сунітів і шиїтів. Іншим прикладом можуть слугувати події в Югославії: незважаючи на введення ембарго на поставку зброї, мусульмани Боснії і Герцеговини отримували військову допомогу від інших мусульманських держав, що ускладнювало вирішення даного конфлікту.

               Причини релігійних конфліктів можна також представити як комплекс регіональних протиріч історичного, територіального, політичного, соціально-культурного та інші , що здатні , за певних умов, реалізуватися у формі конфесійного конфлікту з масовим застосуванням насильства.

Історичні протиріччя звичайно виступають у вигляді глибоко вкорінених в релігійній свідомості, упереджених за формою і агресивних за змістом уявлень про «історичних ворогів».

               Територіальні суперечності зазвичай  виступають у вигляді стійких претензій на так звані «споконвічні території», як проблема «розділених народів», які сповідують одну релігію, або питання про «територіальну реабілітацію» раніше депортованих релігійних груп.

               Політичні суперечності зазвичай  виступають як відсутність суверенної державності або політико-правова неповноцінність статусу національних автономій і етнічних меншин, що мають тільки їм властиву релігійну віру, в державах, заснованих на принципах етнічного націоналізму.

               Економічні суперечності зазвичай виступають у формі боротьби релігійних груп за «природне право» на володіння ресурсами та власністю.

               Соціально-культурні суперечності зазвичай виступають у вигляді суперечностей, пов'язаних з нерівномірним соціально-економічним розвитком територій, нерівним ступенем свободи доступу різних релігійних груп до ресурсів і ринків, з дискримінацією за расовою, етнічною чи релігійною ознаками, з культурно-цивілізаційними відмінностями і т.д .