Гігієна повітря

– розширюються вивідні протоки  потових залоз (розслаблюються гладкі м’язи) і покращуються процеси терморегуляції, посилюється виведення продуктів  обміну і шкіра стає більш еластичною;

– посилюється бар’єрна функція  шкіри (потовщується рогівковий прошарок);

– ергостерин перетворюється у вітамін D, який має антирахітичний вплив;

– зростає вміст еритроцитів  і гемоглобіну в крові, фагоцитарна  активність лейкоцитів, кількість кальцію, фосфору, покращується процес зсідання крові.

Важливим фактором є бактерицидний  вплив ультрафіолетових променів. Чим  більше сонячного світла, тим менше  бактерій в оточуючому середовищі, а отже, менша небезпека захворювань. Проте у деяких місцевостях, де за географічними і кліматичними умовами  неможливо широко використовувати  сонячну радіацію, часто спостерігаються  такі захворювання, як остеопороз, підвищується захворюваність карієсом зубів, рахітом, загострюється протікання туберкульозу, зменшується опірність до простудних захворювань, знижується працездатність.

Для попередження явищ, пов’язаних із світловим голодуванням використовують еритемні люмінесцентні лампи, солярії.

Атмосферна електрика. Повітря  справляє електричний вплив на організм. До електрометеорологічних факторів належать грозові явища, електричне поле і процес іонізації повітря, який має найбільше біологічне та гігієнічне значення, оскільки обумовлює електричний обмін між організмом і повітряним середовищем. Під іонізацією повітря розуміють розщеплення газових молекул і атомів на електрони та інші частинки, які дають початок утворенню позитивним і негативним легким атмосферним іонам. Іонізація відбувається під впливом радіоактивних речовин, що містяться у ґрунті, підземних водах і в повітрі, космічних променях. Також мають значення іони, які утворюються під час розпилення води біля водоспадів, фонтанів, при електричних розрядах під час грози та ін. Ці радіоактивні речовини для людини не шкідливі. Легкі атмосферні іони з’єднуються в повітрі з частинками пилу і крапельками води, утворюючи середні та важкі іони. Чим їх більше у повітрі, тим гірше якість повітря, тим гірше це для здоров’я людини.

Біологічне значення легких аероіонів полягає в тому, що вони обумовлюють електричний обмін між організмом і зовнішнім середовищем (клітини поглинають енергію), підвищують загальну реактивність організму, працездатність, покращують самопочуття, сприяють загартовуванню організму. 3-4-тижневий курс щоденних сеансів прийому негативних іонів у спортсменів покращує функціональний стан ЦНС, сприяє приросту м’язової сили і витривалості, прискорює відновні процеси в організмі.

У разі надходження до атмосфери  радіоактивних відходів атомних  реакторів або промислових підприємств  підвищується рівень радіоактивного фону, що негативно позначається на здоров’ї людини. Посилюється хімічна активність атомів живої матерії (клітина отримує  багато енергії), у клітинах відбуваються значні зміни, які в залежності від  дози опромінення можуть стати необоротними і спричинити загибель клітин.

Атмосферний тиск. Останнім часом  в спортивній практиці особливу увагу  приділяють вивченню впливу на спортсменів  умов, що пов’язані з пониженим  атмосферним тиском. Це спричинено тим, що деколи змагання проводяться  в умовах пониженого атмосферного тиску. Даний чинник знижує працездатність спортсменів, тому треба до цього  готуватися.

Повітря, яке оточує земну кулю має тиск, який називається атмосферним, або барометричним. Підраховано, що повітря справляє тиск на поверхню тіла людини, який становить близько 16 т. Проте внаслідок тривалого  еволюційного розвитку людина пристосувалася до даного чинника, який нейтралізується  тиском у клітинах і тканинах організму.

Вивчення динаміки атмосферного тиску  може бути використано для прогнозування  погоди і внесення відповідних корективів при плануванні тренувального процесу, організації змагань, проведенні туристичних  походів тощо. Підвищення атмосферного тиску, як правило, сприяє сухій і  ясній, а пониження - похмурій і дощовій  погоді.

Нормальним атмосферним тиском, рівним 1 атмосфері, вважається тиск, який урівноважує стовп ртуті висотою 760 мм при температурі повітря 0˚С на рівні моря і широті 45˚. За цих  умов атмосфера тисне на 1 см2 поверхні землі з силою 1 кг, точніше 1033 г.

При підйомі в гори атмосферний  тиск падає нерівномірно. Наприклад, при зміні висоти від 0 до 500 м над  рівнем моря зменшення тиску становить 44 мм рт.ст., а при зміні висоти від 4500 до 5000 м – 26 мм рт.ст. При падінні атмосферного тиску відбувається зниження Р газів. Наприклад, зменшення РО2 зменшує кисневу ємність крові, тому порушуються окислювальні процеси і виникає гіпоксія.

Небезпечним для організму є  також і підвищення атмосферного тиску. У міру зростання атмосферного тиску збільшується розчинність  в організмі газів, які знаходяться  в повітрі, і головним чином О2 та N. Значне збільшення парціальних  тисків цих газів викликає їх токсичний  вплив на організм.

Дуже небезпечним є різкий перехід  від підвищеного тиску до нормального. При цьому розчинені в крові  гази не встигають виділитися через  легені. Тоді в крові утворюються  бульбашки газів, які можуть закупорити кровоносні судини, викликаючи газову емболію. Це спричинює порушення  кровообігу в різних органах і  виникненню кесоної хвороби. У залежності від місця ураження відмічають різні симптоми цього захворювання: сильний біль у суглобах і м’язах, параліч тощо.

Основою профілактики кесоної хвороби є суворе дотримання часу перебування під водою і здійснення поступового переходу до нормального тиску. Використовуються також геліокисневі суміші.

Хімічний склад повітря має важливе гігієнічне значення, оскільки він відіграє вирішальну роль у здійсненні дихальних функцій організму. Доросла людина в стані спокою вдихає за добу 13-14 м3 повітря. При виконанні фізичних вправ об’єм легеневої вентиляції зростає з 4-8 л/хв до 200 л/хв. Людина за 50 років життя пропускає через легені близько 1/4 млн. м3 повітря.

Чисте атмосферне повітря у поверхні землі має такий хімічний склад: О2 - 20,93%, СО2 - 0,03-0,04%, N - 78,1% та інші домішки. Всього в нормальному чистому  повітрі виявлено 27 хімічних газоподібних речовин.

Кисень є найважливішою складовою  повітря, яка потрібна для окислювальних  процесів в організмі. Доросла людина в стані спокою споживає в середньому 12л О2 за годину, а при фізичній роботі - приблизно 120 л. Переважна кількість  О2 витрачається на окислення органічних речовин, що знаходяться у повітрі, ґрунті і на процеси горіння. Витрати  О2 відшкодовуються за рахунок великих  запасів його в атмосфері, а також  за рахунок зелених (хлорофільних) рослин.

Вміст О2 в повітрі практично  не змінюється, навіть якщо у приміщенні зібралося багато людей або відсутня вентиляція. Це пов’язано з тим, що О2 дуже легко проходить через пори будівельних матеріалів, щілин вікон. При зниженні вмісту О2 в повітрі до 13-14 % спостерігається погіршення самопочуття, зниження працездатності, симптоми гіпоксії, а при концентрації 7-8% настає смерть. Межею припустимого зниження кількості О2 у закритих приміщеннях вважається 17-18%.

Негативний вплив на організм має  не лише нестача О2 в повітрі, але  й його підвищений вміст, як вже зазначалося, в кесонах. За нормального атмосферного тиску вдихування чистого О2 широко використовується в лікувальній практиці, а також в спортивній практиці для підвищення працездатності і прискорення відновних процесів.

Озон (О3). Він легко розпадається і, віддаючи один атом кисню, діє як сильний окислювач. Завдяки цій властивості озон використовується як бактерицидний засіб під час знезаражування води. Для дезинфекції повітря він не придатний, оскільки вимагає додаткове зволоження повітря, проте може бути дезодоруючим засобом, який нейтралізує неприємні запахи і тютюновий дим. З цією метою у вбиральнях і кімнатах застосовують спеціальні прилади озонатори.

Озону в повітрі дуже мало. Він  утворюється при електричних  розрядах, в процесі випаровування  води, при дії ультрафіолетових променів. Найбільша концентрація О3 спостерігається  під час грози, в горах і  в хвойних лісах. У містах і  приміщеннях озону немає, оскільки він зразу використовується на окислення  органічних речовин. Тому наявність  озону в природних умовах можна  оцінювати як показник абсолютної чистоти  повітря.

Двоокис вуглецю (СО2). Цей газ утворюється  в результаті дихання людей і  тварин, горіння палива, гниття і  розкладання органічних речовин  тощо.

Кількість СО2 в атмосфері коливається  в межах 0,03-0,04% і накопичення її не відбувається, через виведення  її з атмосфери опадами та утилізацією  на світлі зеленими рослинами. Доросла  людина виділяє в стані спокою в середньому 22 л СО2 за годину. А  при фізичній роботі у 2-3 рази більше.

По концентрації СО2 можна говорити про санітарний стан повітря в  приміщенні, оскільки паралельно із збільшенням  вмісту СО2 в повітрі підвищується температура, вологість, концентрація пилу, зменшується міра іонізації  тощо. Повітря в приміщеннях вважається недоброякісним, якщо вміст СО2 в ньому перевищує 0,1%.