Звіт з виробничої лікарської практики студента

Свійську птицю фіксував за кінцівки і крила. Слід фіксувати і голову, остерігатися ударів дзьобом в обличчя.

 

Ознайомився з охороною праці і технікою безпеки при дослідженні тварин.

Досліджуючи та лікуючи хворих тварин, спеціалісти ветеринарної медицини повинні дотримуватися правил безпеки  та особистої гігієни, щоб уникнути механічної травми чи зараження від  хворих тварин збудниками зооантропанозів  і щоб не передавати інфекційні захворювання іншим тваринам.

Проводив реєстрацію хворих тварин. Ветеринарний облік з незаразних хвороб ведуть за формою № 1- вет «Журнал для реєстрації хворих тварин».

У журналі для реєстрації хворих тварин ведеться не лише реєстрація, а  й описується подана лікувальна допомога та робляться відмітки про результати лікування.,

При прийманні хворих тварин проводив збирання анамнезу та дослідження загального стану тварин ( проводила термометрію, визначала частоту пульсу, частоту дихання, проводила огляд тварини (кон'юнктиви і видимі слизові оболонки, шерстний покрив, шкіру, лімфатичні вузли, скелетно-м'язову систему).

Досліджувала окремі системи і  органи тварин згідно плану:

Серцево-судинна система: збирала  анамнез до серцево-судинної системи, досліджував ділянку серця, серцевий поштовх, проводила перкусію ділянки серця, аускультацію серця (тони серця, шуми серця).

Дихальна система: збирав анамнез до системи дихання, досліджував грудну клітку : огляд, пальпація, перкусія, аускультація.

Дослідження системи травлення: збирав анамнез травлення, проводив оцінку апетиту, спраги, приймання корму і води, жування, ковтання, досліджував ротову порожнину, глотку і стравохід, проводив дослідження черева ( передшлунків ВРХ), шлунку, кишечнику, досліджував акт дефекації, проводив дослідження печінки.

Сечовидільна система: збирав анамнез до системи сечовиділення, досліджував акт сечовиділення, проводив дослідження нирок, сечоводів, сечового міхура, уретри.

Нервова система: збирав анамнез до нервової системи, досліджував поведінку тварин, проводив дослідження черепа та хребта, органів чуття, досліджувала рефлекси тварин, рухову сферу.

Кровотворна система: для дослідження  фізичних, біохімічних і морфологічних  показників крові з метою уточнення  або постанови діагнозу при деяких захворюваннях

відібрані проби крові від тварин відправляли до лабораторії Науково-дослідного центру біобезпеки та екологічного контролю ресурсів АПК.

Проводив відбір проб крові, сечі, калу та інших біосубстратів для подальшого їх дослідження.

За час проходження практики проводив біогеоненотичну діагностику та діагностику обміну речовин тварин..

Отже під час проходження  практики ознайомився з етикою лікаря ветеринарної медицини, набув практичні навички у збиранні анамнезу про хворих тварин, дослідження загального стану тварин і окремих систем і органів. Навчився робити аналіз і узагальнювати результати клінічного дослідження , ставити діагноз.

3.6. Внутрішні незаразні  хвороби

За час проходження практики навчилвся складати плани лікувально-профілактичних заходів при хворобах органів травлення, дихальної, серцево-судинної системи, сечової, нервової та системи крові, а також патології обміну речовин (кетозах, остеодистрофії, пасовищної тетанії, гіповітамінозах, мікроелеменгозах) і отруєннях.

Приймав участь в проведенні діагностичних досліджень тварин, аналізі одержаних даних, постановці діагнозу, призначала і проводила лікування тварин, виписувала рецепти.

Звернув увагу, що сезонність впливає на частоту виникнення незаразних захворювань тварин. Так. в теплий сезон року тварини переважно страждають від захворювань шлунково- кишкового тракту: отруєння зіпсованими кормами, гастроентерити, метеоризим та деякі інші хвороби ; в холодний період року від хвороб дихальної системи: риніт, ларингіт, бронхіт, пневмонія.

Також звернув увагу на внутрішні незаразні хвороби молодняку сільськогосподарських тварин, зокрема на розвиток гастроентеритів, пневмоній і рахіту.

Так гастроентеритами частіше хворіють телята з двухтижневого віку, поросята з початку підкормки і в  перші 10-15 днів після відлучення. Хвороба  може охоплювати 80-100 % поголів'я.

Гастроентерити у телят виникають  під дією різних срес-факторів: різка  зміна кормів, погана їх якість, довготривалий  вплив холодового фактору, перегрів. Сприяють захворюванню гіповітаміноз А, отруєння, перехід в ранньому віці на замінники цільного молока, тварини які перехворіли диспепсією також сприйнятливі до захворювання більше, ніж інші.

У поросят і підсвинків сприяє виникненню гастроентериту згодовування кормів з  нестачею вітамінів (А, Д. Е, С. В), лізину, холіну, лецетину. кальцію, фосфору, кобальту чи уражених грибками і мікробами.

Сприяє виникненню захворювання гіпогалактія свиноматок, різкий перехід поросят  після відлучення на інші види кормів.

У цуценят гастроентерит обумовлюється  кормами, які не відповідають фізичним потребам молодого організму чи кормами  консервованими хімічними речовинами. При хворобах печінки і підшлункової залози, переохолодженні організму  цуценят також може порушуватися функція шлунка і кишечнику і  призводити до гастроентериту. Вторинний  гастроентерит розвивається при  багатьох хворобах заразної етіології (колібактеріоз, сальмонельоз, чума, вірусний ентерит, аскаридоз) і при ураженні деяких органів (печінки, нирок).

Для попередження гастроентериту важливо  знати причини його виникнення і  на основі цього приймати міри щодо його ліквідації. Для підвищення резистентності організму молодняку слід застосовувати  біологічно активні препарати.

Бронхопневмонією частіше хворіє молодняк у періоди після відлучення, дорощування і відгодівлі. Етіологічні  фактори, які викликають захворювання ділять на 2 групи: а) ті, що знижують імунобіологічну  резистентність організму ( підвищена  вологість повітря в приміщенні, сира підлога і стіни, утримання  без підстилки на цегляній підлозі, надлишкове накопичення в приміщенні аміаку, сірководню та ін.)

б) вірусну, бактеріальну і грибну мікрофлору (віруси грипу, парогрипу, респіраторно- синцитиальної інфекції, риновіруси, аденовіруси та ін., а також мікроорганізми різних видів: пневмококи, стафілококи, стрептококи, сарцини, протей, дріжжоподібні  гриби, мікоплазми. іноді синегнійна паличка та ін.)

Таким чином, при встановленні діагнозу, розробці плану лікувально-профілактичних заходів необхідно в кожному  конкретному випадку мати на увазі  комплекс причин, які спричинюють  бронхопневмонію, щоб виявити і  усунути головні з них.

Молодняк часто хворіє на рахіт. Виникнення хвороби пов'язано з  нестачею або відсутністю у кормах вітаміну Б або при недостатньому  його утворенні із провітаміну 7- дегидрохолестерину в організмі через слабке ультрофіолетове  облучення. Сприяє виникненню хвороби  порушення функцій парощитовидних залоз, одноманітний раціон при нестачі  солей кальція і фосфора, порушення  співвідношення між кальцієм і фосфором, нестача в організмі вітаміну А, білка, велика кількість кислих кормів, а також хвороби системи травлення  та інші патологічні процеси, які  супроводжуються порушенням кислотно- основної рівноваги в кислу сторону, а також порушення умов утримання.

Розвиток ендемічного рахіту пов'язаний з дисбалансом в забезпеченості організму молодняка мікроелементами (нестача кобальту, марганцю і надлишком  нікелю і заліза).

Для профілактики важливо давати маточному  поголів'ю сухий кормовий дріжжевий  концентрат вітаміну ІЬ чи вводити  три вітамін, тривіт. Для лікування  молодняка застосовують внутрішнє  чи внутрішньо.м'язеве введення вітаміну І)₂ (поросятам-сисунам внутрішньо по 5000-10 000 ОД, телятам - по і 0 000 - 15 000 ОД. Також назначають

препарати фосфору. В комплексній  терапії важливо назначати хлористий  кобальт, сульфат

міді, ретинол, гідролізин та інші препарати  для нормалізації обміну речовин  і функції внутрішніх органів.

За час проходження практики оволодів основними прийомами та методами терапевтичної техніки при різних шляхах введення лікарських речовин (орально, підшкірно, внутрішньом'язево , внутрішньовенно, внутрішньотрахеально, внутрішньочеревно та ін.), зондуванні тварин, взятті вмісту рубця, шлунку і кишечнику, проведенні новокаїнових блокад, інгаляцій, аерозольтерапії, методах постановки клізм та введенні лікарських речовин у рубець, книжку і сечовий міхур.

Приймав участь у веденні клінічної документації в (журнал реєстрації хворих тварин, звіт про незаразні хвороби (ф.2 - вет), книга обліку засобів ветеринарного призначення, журнал обліку загиблих тварин і ін.).

3.8. Оперативна, загальна  і спеціальна хірургія

Впродовж практики закріпив навички щодо підготовки тварин до операцій. Приймав участь у проведенні таких оперативних втручань: оваріогістероектомія. кастрації, , , хвостів, ампутація прибулих пальців, видалення новоутворень,вскриття абсцесів.

Виконував кастрацію хрячьків з метою усунення лібідо і в промислових цілях

Перед операцією тварині вводила  нейролептик: Внутрішньом'язево тварині  вводила ксилазин у дозі 0,8 мл.

Препарат спричинив седативно-гіпнотичний  стан із розслабленням м'язів і різким уповільненням реакції на больові  подразнення (анальгезію).

Після обробки шкіри мошонки 5 % спиртовим розчином йоду проводила  місцеве знеболення (в кожний сім'яник (інтратестикулярно) вводила тонкою голкою по 1 мл 0,5 % розчину новокаїну).

Пальцями лівої руки фіксував мошонку, напружував її на сім'яниках і почергово розрізав тканини до сім'яників. Ножицями перерізав пахвинні зв'язки обох сім'яників і відокремлював загальну піхвову оболонку. Гемостатичним пінцетом затискував обидва сім'яні канатики, скручував їх рукою, а потім, затискуючи другим пінцетом, закінчував торгування до повного відокремлення. Рани сприскував антисептичним розчином.

Іноді використовував спосіб з накладанням лігатури, після цього відрізав сім'яники.

Також приймав участь у лікуванні травм, асептичних форм запалення, хірургічної

*

інфекції (забої м'яких тканин, розтяги  сухожилків, переломи кісток, гематоми, абсцеси, флегмони, дерматити) та новоутворень (папіломи і папіломотоз. фіброми, аденоми, карциноми, саркоми).

Дуже часто траплялися абсцеси. Причиною виникнення е проникнення  в тканини патологічних мікроорганізмів  через ссадини. уколи, рани.

При огляді тварин з абсцесами відмічав напівсферичну припухлість, при пальпації була наявна флуктуація, болючість, місцева температура підвищена.

Флюктуацію визначав пальпацією, при цьому вказівні пальці прикладала з обох боків припухлості й навперемінно натискала на неї, відчуваючи при цьому коливання рідини.

В цілях уточнення діагнозу робив пункцію ін'єкційною голкою в центрі припухлості при косому напрямі голки. При пункції виявляв гнійний ексудат рідкої консистенції, сіровато-бурого кольору, неприємного запаху.

Тваринам вводив нейролептик ксилазин 2 % - 0.7 мл. Після видалення волосяного покриву і обробки операційного поля розчином йоду проводив інфільтраційну анастезію (1 мл 0,5 % розчину новокаїну).

Дозрівший абсцес звільняв від гною роблячи надріз у місці найбільш випуклої частини і максимальної больової реакції. В поелідуючому видаляв гнійний ексудат, виконував промивання гнійної порожнини перекисом водню, висушував стерильними серветками і виконував введення дренажу.

Приймав участь у проведенні таких оперативних втручань: герніотомія, оваріогістероектомія, кастрації, енуклеація та екзентерація ока, ампутація вушних раковин, хвостів у цуценят деяких порід собак за екстер'єрними особливостями, ампутація прибулих пальців, видалення новоутворень, остеосинтез у собак, котів і декоративних видів птахів.

Виконував кастрацію котів з метою усунення лібідо і специфічного запаху секрету анальних залоз тварини.

Після обробки шкіри мошонки 5 % спиртовим розчином йоду проводила  місцеве знеболення (в кожний сім'яник (інтратестикулярно) вводила тонкою голкою по 1 мл 0,5 % розчину новокаїну).

Пальцями лівої руки фіксував мошонку, напружував її на сім'яниках і почергово розрізав тканини до сім'яників. Ножицями перерізав пахвинні зв'язки обох сім'яників і відокремлювала загальну піхвову оболонку. Гемостатичним пінцетом затискував обидва сім'яні канатики, скручувала їх рукою, а потім, затискуючи другим пінцетом, закінчувала торзування до повного відокремлення. Рани сприскувала антисептичним розчином.

Іноді використовував спосіб з накладанням лігатури, після цього відрізав сім'яники.

Також приймав участь у лікуванні травм, асептичних форм запалення, хірургічної інфекції (забої м'яких тканин, розтяги сухожилків, переломи кісток, гематоми, абсцеси, флегмони, дерматити) та новоутворень (папіломи і папіломотоз, фіброми, аденоми, карциноми, саркоми).

Дуже часто траплялися абсцеси  у котів, собак і кроликів. Причиною виникнення є проникнення в тканини  патологічних мікроорганізмів через  ссадини, уколи, рани.

При огляді тварин з абсцесами відмічав напівсферичну припухлість, при пальпації була наявна флуктуація, болючість, місцева температура підвищена

Під час проходження виробничої практики за результатами власних спостережень та аналізу амбулаторних журналів з'ясувала, що основним етіологічним фактором виникнення хірургічних хвороб є травматизм , на його долю припадає близько 50 % захворювань.

Особливо великого значення заслуговує переломи, так як при переломах  порушується опорна і рухова функція  у тварини і часто (особливо при  відкритих переломах) виникають  ускладнення.

Тому своєчасне виявлення переломів  і своєчасне і правильне лікування  має важливе значення.