Звіт з виробничої лікарської практики студента

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 28 Мая 2013 в 16:49, отчет по практике

Описание работы

Охорона тварин від хвороб, отримання продукції високої якості залежить від виконання лікувально-профілактичних, зоогігієнічних, ветеринарно-санітарних і протиепізоотичних заходів, які обов'язково повинен виконувати фахівець ветеринарної медицини.

Содержание работы

1. Вступ
2. Організація і керівництво практикою
3. Зміст практики
3.1. Організація і економіка сільськогосподарського виробництва
3.2. Організація і економіка ветеринарної справи
3.3. Епізоотологія та інфекцій хвороби
3.4. Паразитологія та інвазійні хвороби
3.5. Клінічна діагностика
3.6. Внутрішні незаразні хвороби
3.7. Оперативна, загальна і спеціальна хірургія
3.8. Ветеринарне акушерство, гінекологія і біотехнологія відтворення
3.9. Патологічна анатомія, розтин та судова ветеринарія
3.10.
3.11. Ветсанекспертиза з основами технології і стандартизації продуктів
тваринництва
3.12. Безпека життєдіяльності
3.13.Охорона навколишнього середовища
3.14. Цивільна оборона
Висновки
5. Список використаної літератури

Файлы: 1 файл

Zvit_po_praktitsi_5_kurs_1.docx

— 81.21 Кб (Скачать файл)

 Адміністрація клініки  зобов’язана:

  • забезпечити ветеринарних працівників спецодягом, спецвзуттям, рукавицями і засобами індивідуального захисту;
  • виділити і облаштувати приміщення для зберігання приватного і спеціального одягу, взуття  і засобів індивідуального захисту;
  • забезпечити ветеринарних працівників необхідними засобами для фіксації тварин.

  Організація і проведення  робіт повинні передбачати:

  • забезпечити безпеку щодо біологічної небезпеки;
  • застосовувати спеціальну ветеринарно-санітарну техніку;
  • безпечне застосування і зберігання фізичних і хімічних засобів для дезінфекції, дезінсекції і дератизації;
  • своєчасне проведення протиепізоотичних заходів.

  Для заспокоєння тварин  з метою забезпечення безпеки  персоналу необхідно застосовувати  фіксаційні засоби і (в залежності  від показання) нейроплегічні,  анальгезуючі, міорелаксуючі препарати  в дозах зазначених в настановах  щодо їх застосування. Відповідаючий  за безпечне проведення ветеринарно-санітарних  заходів головний ветеринарний  лікар.

  Обов’язково повинен забезпечуватись біологічна безпека у працюючих з патогенними мікроорганізмами завдяки системі спеціальних біологічних профілактичних заходів, метою яких є створення у працюючих з патогенними мікроорганізмами специфічного активного чи пасивного імунітету.

  До обслуговування  електрофіційних машин і установок  допускаються особи, які мають  першу кваліфікаційну групу за  технікою безпеки, які пройшли  інструктаж по електробезпеці  на робочому місці. Інструктаж  повинен проводитись не рідше  одного разу у квартал та  обов’язково фіксуватися в журналі  з розпискою людини, яка прослухала  інструктаж і відповідальною  особою за інструктаж.

  Роботи, які виконуються  поблизу електроустановок дизенфекторами, малярами і робітниками інших  не електротехнічних професій  повинні проводитися при вимкненому  струмі.

  При дезінфекції території,  зовнішніх стін приміщення не  можна допускати попадання струї  розчину з напірного шлангу  на оголені провода повітряної  електролінії.

  При експлуатації  випромінювальних установок необхідно  виконувати правила безпеки згідно  з  інструкціями заводу виготовлення.

  На території клініки  обладнані спеціальні пожежні  щити, які мають у своєму складі  вогнегасники, сокири, відра і т.  ін. Всі працівники клініки знають  правила поводження із засобами  пожежогасіння і шляхи евакуації  тварин при пожежі.

  Фізичні методи дезінфекції  (спалення, вогонь паяльної лампи  та інші) повинні застосовуватися  згідно з типовими правилами  пожежної безпеки.

  Забороняється:

  • на території клініки використовувати відкритий вогонь, палити вогнища;
  • зберігати бензин, керосин, спирт, масла та інші речовини, що легко загораються в робочих і службових приміщеннях;
  • для паління обладнані спеціальні місця.

  Отже, під час проходження  практики закріпив теоретичні  знання і набула навичок з  охорони праці у тваринництві  та ветеринарній медицині, сприяла  створенню безпечних умов праці  у виробництві.

 

 

3.13. Охорона навколишнього  середовища

  Грунт є тією складовою  частиною зовнішнього середовища  з яким тварини протягом усього  свого життя знаходяться в  найближчому контакті і зв’язку.  Здоров’я і продуктивність тварин  залежить від ветеринарно-санітарного  стану грунту. Хімічний склад  грунту (наявність в ньому необхідних  мінеральних речовин ) впливає  на хімічний склад кормових  рослин і їх урожайність. Наявність або відсутність у кормах певних хімічних речовин (макро- і мікроелементів) позначається на стані здоров’я, продуктивності тварин та на нормальному перебігу фізіологічних функцій організму. Сучасний стан грунтового покриву страждає від забруднення шкідливими речовинами. Для поліпшення хімічного стану грунту потрібно застосовувати спеціальні добрива.

  З метою охорони  грунту від зараження збудниками  інфекційних та інвазійних захворювань  необхідно додержуватися вимог  гігієни тварин та ветеринарно-санітарної  профілактики. Основними з них  є:

  1. своєчасне вивезення з території ферм трупів загиблих тварин та їх виділень на скотомогильник (трупи тварин, загиблих від незаразних захворювань, можна використати для технічних цілей на спеціальних утильзаводах, салотопках);
  2. у кожному господарстві обов’язково повинні бути обладнані гноєсховища, оскільки гній є джерелом забруднення і зараження території.

  Вода має важливе  господарське, санітарно-гігієнічне  і фізіологічне значення. Достатнє  і своєчасне забезпечення тварини  доброякісною водою сприяє доброму  здоров’ю, росту, розвитку і продуктивності  тварин.

  Напування тварин  недоброякісною водою призводить  до масових шлунково-кишкових  захворювань. У воду можуть  попадати не лише сапрофітні, а й патогенні мікроби. Найкращим  способом напування в економічному, господарському і санітарно-гігієнічному  відношенні є напування з впровадженим  централізованим водопостачанням. 

  Температура питної  води для дорослих тварин повинна  дорівнювати 10-12°, для вагітних  маток – 12-15°, а для молодняка  у перші тижні життя – 15-30°.

  При напуванні тварин  з відритих водойм (рік, ставків,  озер) підходи до них необхідно  облаштувати решітками. Ці джерела  водопостачання громадського тваринництва  повинні бути ізольовані і  знаходитись під постійним санітарним контролем зооспеціалістів. Якість води – хімічний склад і біологічні властивості не менше одного разу на рік перевіряє ветлікар у лабораторії.

  Корми і годівля  тварин  є одним із найбільш  важливих факторів зовнішнього  середовища. Рівень годівлі та  якість кормів мають велике  значення для здоров’я і продуктивності  тварин. З усіх незаразних захворювань  основну групу ставлять захворювання  органів травлення і дихання.  Вони виникають при годівлі  тварин кормами низької якості (мерзлими, пліснявіли ми, гнилими,  прокислими) при наявності в них  сторонніх домішок (землі, камінців, піску, гвіздків, скла та ін.) та  отруйних хімічних сполук ( мінеральні  добрива, мідний купорос, паризька  зелень, препарати арсену, барію,  фосфору, гексахлорану), а також  домішок великої кількості отруйних (понад 1 %) і шкідливих рослин, що містять глікозиди та алкалоїди.  Нестача мінеральних речовин  і вітамінів у раціоні призводить  до порушення обміну речовин  та захворювань. При цьому виникає  розлад апетиту (лизуха), затримка  росту і розвитку молодняку,  порушення відтворної здатності,  зниження продуктивності, розлади  рухів, судоми, крововиливи, зниження  стійкості проти захворювань  та ін..

  Відповідно до норм  технологічного проектування всі  ветеринарні об’єкти поділяються  на об’єкти  загальногосподарського  призначення (ветеринарна лікарня  і забійно-санітарний пункт) та  об’єкти, які призначені для  обслуговування окремих ферм. При  проектуванні і будівництві між  ветеринарними та іншими об’єктами  передбачаються певні зооветеринарні  розриви.

3.14. Цивільна оборона

  За час проходження практики закріпив знання з курсу цивільної оборони шляхом аналізу стану цивільної оборони на об’єкті практики.

  Керівник установи  відповідає за організацію та  стан цивільної оборони, він  також є начальником цивільної  оборони підпорядкованого йому  підприємства.

  В мирний час заходи  цивільної оборони включають  в себе такі пункти:

  • створення формувань служби захисту і забезпечення особливого складу працівників за їх обслуговуванням засобами колективного, індивідуального і медичного захисту;
  • виконання норм цивільної оборони при проектуванні і будівництві приміщень установи, системи енергозабезпечення, забезпечення водою та засобами захисту;
  • дотримання правил пожежної безпеки в установах;
  • створення запасів медикаментів, антибіотиків, вакцин, радіопротекторів, антидотів.

  При загрозі нападу  основними заходами захисту є  підготовка приміщень і інших  споруд до захисту людей та  тварин, переведення їх н об’єкт  утримання, підготовка засобів  індивідуального захисту, захист  джерел водопостачання від зараження  чи дії отруйних речовин, приведення  до готовності автономних засобів  електропостачання, забезпечення  захисту, встановлення цілодобових  чергувань персоналу.

  Роботи у зоні ураження  повинні проводитися з дотриманням  заходів, що виключають можливість  ураження особового складу даного  формування із працівників. Після  виконання необхідних робіт особовий  склад повинен пройти повну  санітарну обробку і медичний  контроль.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

4. Висновки

  Дуже важливим у  діяльності лікаря ветеринарної  медицини є його практичні  навики, оскільки висококваліфікований  лікар має бути не лише тхориком, а й практиком. Щоб при найменших  зусиллях і з найбільшою безпекою  та віддачею правильно дослідити  хвору тварину і надати їй  допомогу.

  За час проходження  практики у ПрАТ «Агро-Союз» та Дніпропетровській міській державній лікарні ветеринарної медицини Ленінського району закріпив теоретичні знання і набула навичок планування і організації виконання ветеринарних заходів, ознайомився з організаційною структурою і керівництвом ветеринарною службою в районі. Приймав участь у веденні клінічної документації (журнал реєстрації хворих тварин, історія хвороби, звіт про незаразні хвороби ф2-вет, книга обліку засобів ветеринарного призначення, журнал обліку загиблих тварин і ін.)

  Брав участь у проведенні масових діагностичних досліджень на інфекційні хвороби,робив профілактичні щеплення тваринам, проводив лікування тварин хворих на заразні хвороби, проводив профілактичну, поточну та заключну дезінфекцію приміщень для утримання тварин.

  Закріпив теоретичні знання і набула практичні навички з діагностики, терапії і профілактики інвазійних захворювань тварин.

  Набув навичок клінічного дослідження тварин з метою постановки діагнозу. Проводив діагностику, лікування, виписував рецепти тваринам хворих на внутрішні незаразні хвороби.

  Оволодів основними прийомами та методами терапевтичної техніки при різних шляхах введення лікарських речовин (орально, підшкірно, внутрішньом’язово, внутрішньовенно, ректально та ін.).

  Ознайомився з роботою лабораторії ветеринарної медицини.

  Провів аналіз причин масових і спорадичних отруєнь тварин отруйними рослинами і хімічними забруднювачами, засвоїла методи діагностики.

  Набув навичок організації і проведення хірургічної роботи з свинями та дрібними тваринами. Засвоїв методи акушерського дослідження тварин, оволодів методами діагностики вагітності шляхом огляду тварини, пальпації і аускультації плода, а також ректального і вагінального досліджень. Надавав акушерську допомогу тваринам за умов нормальних і патологічних родів. Ознайомившись з технікою проведення акушерських операцій (кесарів розтин, гістероектомія).

  Набув практичного досвіду з патологоанатомічної діагностики хвороб птиці і домашніх тварин.

  В період практики  відвідував Дніпропетровську лабораторію ветеринарно-санітарної експертизи на ЦР «Озерка» і приймав участь у проведенні лабораторного дослідження партії яєць, коров’ячого молока, туші великої рогатої худоби.

  Ознайомився з охороною праці у тваринництві та ветеринарній медицині, охороною навколишнього середовища та раціональним природокористуванням у процесі виробництва. Аналізувала стан цивільної оборони на об’єкті практики.

  Обов’язком кожного  ветеринарного лікаря є здійснення  комплексу профілактичних і зоогігієнічних  заходів. На основі сучасних  наукових досягнень ветеринарний  лікар повинен забезпечити високу  ефективність організаційної, лікувальної  та профілактичної роботи з  тваринами. Він повинен організувати  ветеринарно-санітарний контроль  за продуктами тваринного походження.

 

 

 

 

 

 

 

 

Зведена інформація про  роботу, виконану на виробничій

комплексній практиці

п/п

Види роботи

Кількість

1

Проведено клінічний огляд

 

2

Проведено диспансеризацію

 

3

Прийнято хворих тварин (всього) в  тому числі:

а) з незаразними хворобами

б) з гінекологічними

в) з хірургічними

г) з інфекційними

д) з інвазійними

 

4

Проведено діагностичних досліджень (всього)

в т.ч.

а) алергічних

б) серологічних

в) бактеріологічних

г) паразитологічних

д) патологоанатомічних (розтин трупів)

 

5

Проведена ветсанекспертиза

а) м'яса

6) молока

в) яєць та інших продуктів  харчування

 

6

Взято проб крові

 

7

Вакциновано

 

8

Дегельмінтизовано

 

9

Оброблено проти шкірних хвороб

 

10

Оброблено проти інвазійних хвороб

 

11

Проведено штучне осіменіння тварин

 

12

Досліджено на вагітність

 

13

Надана акушерська допомога

 

14

Виконано хірургічних операцій

 

15

Зроблено профілактичних обробок  проти незаразних хвороб

 

16

Розроблено плани ветеринарних заходів, в т.ч. з охорони природи

 

17

Зроблено доповідей, прочитано лекцій

 

18

Проведено бесід з профорієнтації молоді

 

19

Узагальнено досвід роботи передовиків  виробництва і ветеринарної служби

 

20

Виконання індивідуальних завдань

 

21

Виконання інших видів робіт

 

Информация о работе Звіт з виробничої лікарської практики студента