Шпаргалка по "Охране труда"

 

 

51. Як  поділяються хімічні речовини (шкідливі  і небезпечні) за характером впливу  на людину відповідно ГОСТ 12.0.003-74)?

Хімічні речовини (шкідливі та небезпечні) відповідно до ГОСТ 12.0.003-74 за характером впливу на організм людини поділяються на:

—   загальнотоксичні, що викликають отруєння всього організму

(ртуть, оксид вуглецю,  толуол, анілін);

—   подразнюючі, що викликають подразнення дихальних шляхів та

слизових оболонок (хлор, аміак, сірководень, озон);  '

-— сенсибілізуючі, що діють як алергени (альдегіди, розчинники та лаки на основі нітросполук);

—  канцерогенні, що викликають ракові захворювання (ароматичні

вуглеводні, аміносполуки, азбест);

-мутагенні, що викликають зміни спадкової інформації (свинець,

радіоактивні речовини, формальдегід);

— що впливають на репродуктивну (відтворення потомства) функцію

(бензол, свинець, марганець,  нікотин).

Слід зазначити, що існують й інші різновиди класифікацій шкідливих речовин, наприклад, за переважаючою дією на певні органи чи системи людини (серцеві, кишково-шлункові, печінкові, ниркові), за основною шкідливою дією (задушливі, подразнюючі, нервові), за величиною середньосмертельної дози.

 

52.Шкідливі речовини, що потрапили  в організм людини спричинюють  порушення здоров'я лише в тому випадку, коли їхня кількість в повітрі перевищує граничну для кожної речовини величину. Під гранично допустимою концентрацією (ГДК) шкідливих речовин в повітрі робочої зони розуміють таку концентрацію, яка при щоденній (крім вихідних днів) роботі на протязі 8 годин чи іншої тривалості (але не більше 40 годин на тиждень) за час всього трудового стажу не може викликати професійних захворювань або розладів у стані здоров'я, що визначаються сучасними методами як у процесі праці, так і у віддалені строки життя теперішнього і наступних поколінь.За величиною ГДК в повітрі робочої зони шкідливі речовини поділяються на чотири класи небезпеки (ГОСТ 12.1.007-76):

—  1-й — речовини надзвичайно  небезпечні, ГДК менше 0,1 мг/м3

(свинець, ртуть, озон).

—  2-й — речовини високонебезпечні, ГДК 0,1...1,0 мг/м3 (кислоти

сірчана та соляна, хлор, фенол, їдкі луги).

—  3-й — речовини помірно  небезпечні, ГДК 1,1...10,0 мг/м3

(вінілацетат, толуол, ксилол, спирт метиловий).

—  4-й — речовини малонебезпечні, ГДК більше 10,0 мг/м3 (аміак,

бензин, ацетон, гас).Наприклад  свинець,уражає всі органи,вуглеводні вик.хронічне отруєння(сонливість),ацетон послідовно ураж.всі органи нервової системи,сірчана кислота викл.опіки.Необхідно  зазначити, що в списку ГДК, поряд  з величиною нормативу, може стояти літера, яка вказує на особливість  дії цієї речовини на організм людини:

О — гостронаправленої  дії;

А — алергічної дії;

К — канцерогенної дії;

Ф — фіброгенної дії.

 

 

53. Охарактеризуйте  методи контролю концентрації  шкідливих речовин.

Для контролю концентрації шкідливих речовин у повітрі  виробничих приміщень та робочих  зон використовують наступні методи:

- експрес-метод, який ґрунтується на явищі колориметрії (зміні кольору індикаторного порошку в результаті дії відповідної шкідливої речовини) і дозволяє швидко та з достатньою точністю визначити концентрацію шкідливої речовини безпосередньо у робочій зоні. Для цього використовують газоаналізатори (УГ-2, ГХ-4, СТХ-17, ФОН-1 та ін.);

- лабораторний  метод, що полягає у відборі проб повітря з робочої зони і проведенні фізико-хімічного аналізу (хроматографічного, фотоколориметричного та ін.) у лабораторних умовах. Цей метод дозволяє одержати точні результати, однак вимагає значного часу.

- метод  неперервної автоматичної реєстрації  вмісту в повітрі шкідливих  хімічних речовин з використанням газоаналізаторів та газосигналізаторів (ФКГ-ЗМ на хлор, "Сирена-2" на аміак, "Фотон" на сірководень, стаціонарні широкого спектра: ЩИТ-2, СПА-1, СТХ-18).

Запиленість повітря можна  визначити ваговим, електроіндукційним, фотометричним та іншими методами. Найчастіше використовують ваговий  метод. Для цього зважують спеціальний  фільтр до і після протягування через  нього певного об'єму запиленого повітря, а потім вираховують  вагу пилу в міліграмах на кубічний метр повітря.

Періодичність контролю стану  повітряного середовища визначається класом небезпеки шкідливих речовин, їх кількістю, ступенем небезпеки ураження працюючих тощо. Контроль (вимірювання) може відбуватись неперервно, періодично протягом зміни, щоденно, щомісячно  і т. ін. Неперервний контроль із сигналізацією (перевищення ГДК) повинен бути забезпечений, якщо в повітря виробничих приміщень можуть потрапити шкідливі речовини з гостроспрямованим механізмом дії.

 

54. Основне призначення вентиляції   - забезпечення чистоти повітря в робочій зоні, яка залежить від концентрації в ньому токсичних речовин... За допомогою вентиляції в робочих приміщеннях можна створити оптимальні мікрокліматичні умови.

За способом дії вентиляційні системи поділяють на місцеві  й загальнообмінні. Місцева вентиляція створює повітрообмін на певній обмеженій  ділянці , на робочих місцях або на окремому виробничому устаткуванні. При місцевій вентиляції шкідливі речовини, що виділяються з повітря, виловлюються вентиляційним пристроєм у місці  їхнього утворення і видаляються  з приміщення. Місцева вентиляція широко використовується у витяжних шафах як бортове відсмоктування гальванічних ванн тощо. У разі загальнообмінної вентиляції  приміщення провітрюють, розводять шкідливі речовини, що в  них виділяються, та надлишки тепла  або вологи, які є в приміщенні, чистим повітрям до границь, не вище допустимих. Розрізняють також припливну, витяжну, припливно-витяжну вентиляції. У  разі припливної вентиляції повітря  поступає в приміщення, підвищуючи в ньому тиск. Виходить же воно самопливом крізь отвори вікон або крізь  щілини в сусідні приміщення і  назовні. Це є одним з основних недоліків у такій вентиляції, оскільки забруднене повітря, просочуючись у сусідні приміщення, може їх забруднити. У разі витяжної вентиляції повітря  видаляється з приміщення, внаслідок  чого тиск в ньому знижується і  сюди надходить повітря із сусідніх приміщень крізь нещільно прикриті вікна, щілини. У цьому випадку  ефективність вентиляції також залежить від того, яким буде повітря в  сусідніх приміщеннях Найефективнішою  системою є припливно-витяжна вентиляція. У приміщенні, що вентилюється, повітря  видаляється і подається. За допомогою  такої системи можна гарантувати  не тільки чистоту повітря безпосередньо  в приміщенні, а й забезпечити  нормативну вентиляцію сумісних приміщень. Розрізняють також природну і  механічну вентиляції. У разі природної  вентиляції (аерації) повітря рухається  за рахунок різниці температур, що у свою чергу призводить до різниці  тисків внутрішнього  і зовнішнього  повітря  теплового напору.

55. Природна вентиляція

 

Природна вентиляція відбувається внаслідок теплового та вітрового  напорів. Тепловий напір спричинений  різницею температур, а значить, і  густиною внутрішнього і зовнішнього  повітря. Природна вентиляція може бути неорганізованою і організованою. При неорганізованій вентиляції невідомі об'єми повітря, що надходять та вилучаються із приміщення, а власне повітрообмін залежить від випадкових чинників (напрямку та сили вітру, температури зовнішнього та внутрішнього повітря). Неорганізована природна вентиляція включає інфільтрацію - просочування повітря через нещільності у вікнах, дверях, перекриттях тощо та провітрювання, що здійснюється при відкриванні вікон та кватирок.

 

Організована природна вентиляція називається аерацією. Для аерації в стінах будівлі роблять отвори для надходження зовнішнього повітря, а на даху чи у верхній частиш будівлі встановлюють спеціальні пристрої (ліхтарі) для видалення відпрацьованого повітря. Для регулювання надходження та видалення повітря передбачено перекривання на необхідну величину аераційних отворів та ліхтарів. Це особливо важливо у холодну пору року.

 

У виробничих приміщеннях  унаслідок надходження тепла  від устаткування, нагрітих матеріалів та речовин, людей, температура повітря  як в теплий, так і в холодний періоди року зазвичай вище температури  зовнішнього повітря.

Перевагою природної вентиляції є її дешевизна та простота експлуатації. Основний її недолік у тому, що повітря  надходить у приміщення без попереднього очищення, а видалене відпрацьоване  повітря також не очищується і  забруднює довкілля.

 

56. Охарактеризуйте  штучну вентиляцію.

Штучна (механічна) вентиляція, на відміну від природної, дає  можливість очищувати повітря перед  його викидом в атмосферу, вловлювати шкідливі речовини безпосередньо біля місць їх утворення, обробляти припливне  повітря (очищувати, підігрівати, зволожувати  тощо), більш цілеспрямовано подавати повітря в робочу зону. Окрім того, механічна вентиляція дає можливість організувати повітрозабір у найбільш чистій зоні території підприємства і навіть за її межами.

При штучній вентиляції повітрообмін здійснюється внаслідок різниці  тисків, що створюється вентилятором. Вона застосовується в тих випадках, коли тепловиділення у виробничому  приміщенні недостатні для постійного (протягом року) використання аерації, або коли кількість чи токсичність  шкідливих речовин, які виділяються  у повітря приміщення є такою, що виникає необхідність постійного повітрообміну незалежно від  метеорологічних умов навколишнього  середовища.

Механічна вентиляція може бути робочою або аварійною. Останню  необхідно передбачати у виробничих приміщеннях, де можливе раптове  надходження у повітря значної  кількості шкідливих чи вибухонебезпечних  речовин. Аварійна вентиляція повинна  вмикатись автоматично у разі досягнення граничної концентрації небезпечних виділень і забезпечувати  швидке їх вилучення із приміщення. Як правило, аварійна вентиляція повинна  забезпечувати 8-12-разовий повітрообмін за годину в приміщенні.

Робоча вентиляція може бути загальнообмінною, місцевою чи комбінованою.

Загальнообмінна вентиляція забезпечує створення необхідного мікроклімату та чистоти повітряного середовища в усьому об'ємі робочої зони приміщення. Вона застосовується для видалення надлишкового тепла за відсутності токсичних виділень, а також у випадках, коли характер технологічного процесу та особливості виробничого устаткування виключають можливість використання місцевої витяжної вентиляції.

Розрізняють чотири основні  схеми організації повітрообміну  при загально-обмінній вентиляції: зверху - вниз, зверху - вверх, знизу - вверх, знизу - вниз (рис. 2.6). Загальнообмінна  штучна вентиляція може бути припливною, витяжною чи припливно-витяжною.

Припливна загальнообмінна  вентиляція

Забезпечує подачу чистого  зовнішнього повітря у приміщення. При цьому видалення забрудненого повітря здійснюється через вентиляційні отвори, фрамуги, дефлектори. Даний  вид механічної вентиляції застосовується у виробничих приміщеннях зі значним  тепловиділенням і низькою концентрацією  шкідливих речовин. Схема припливної механічної вентиляції (рис. 2.7) передбачає: повітрозабірний пристрій 2; фільтр для очищення повітря 2; повітронагрівач (калорифер) 3; вентилятор 5; мережу повітроводів 4 та припливних патрубків з насадками 6. Якщо немає необхідності підігрівати  припливне повітря, то його пропускають  безпосередньо у виробничі приміщення через обвідний канал 7.

Повітрозабірні пристрої необхідно розташовувати в місцях, де повітря не забруднене пилом та газами. Вони повинні знаходитись  не нижче 2 м від рівня землі, а  від викидних каналів витяжної вентиляції по вертикалі - нижче 6 м і по горизонталі - не ближче 25 м.Витяжна загальнообмінна  вентиляція

 

Припливно-витяжна  загальнообмінна вентиляція

Застосовується у приміщеннях, в яких необхідно забезпечити  підвищений та надійний повітрообмін. При цьому виді механічної вентиляції у виробничих приміщеннях, де виділяється  значна кількість шкідливих газів, парів, пилу, витяжка повинна бути на 10 % більшою, ніж приплив, щоб шкідливі речовини не витіснялись у суміжні  приміщення з меншою шкідливістю.

У системі припливно-витяжної вентиляції можливе використання не лише зовнішнього повітря, але й  повітря приміщень після його очищення. Таке повторне використання повітря приміщень називається  рециркуляцією і здійснюється в  холодний період року для економії тепла, що витрачається на підігрівання припливного повітря. Однак можливість рециркуляції обумовлюється цілою  низкою санітарно-гігієнічних та протипожежних  вимог.

 

 

57. Дайте  характеристику робочій штучній вентиляції.

Вентиляція – це регульований повітрообмін, що забезпечує видалення з приміщення забрудненого повітря і подачу на місце видаленого свіжого повітря.

За  способом переміщення повітря вентиляція буває природна, штучна (механічна) та суміщена (природна та штучна одночасно).

У системах механічної вентиляції рух повітря здійснюється за допомогою вентиляторів. Механічна вентиляція може бути робочою або аварійною, яку проектують на тих виробництвах де можливе надходження у повітря значної кількості шкідливих або вибухонебезпечних речовин.

Штучна (механічна) вентиляція, на відміну від природної, дає можливість очищувати повітря перед його викидом в атмосферу, вловлювати шкідливі речовини безпосередньо біля місць їх утворення, обробляти припливне повітря (очищувати, підігрівати, зволожувати тощо), більш цілеспрямовано подавати повітря в робочу зону. Окрім того, механічна вентиляція дає можливість організувати повітрозабір у найбільш чистій зоні території підприємства і навіть за її межами.

При штучній  вентиляції повітрообмін здійснюється внаслідок різниці тисків, що створюється вентилятором. Вона застосовується в тих випадках, коли тепловиділення у виробничому приміщенні недостатні для постійного (протягом року) використання аерації, або коли кількість чи токсичність шкідливих речовин, які виділяються у повітря приміщення є такою, що виникає необхідність постійного повітрообміну незалежно від метеорологічних умов навколишнього середовища.

 

59. Охарактеризуйте  кількісні показники освітлення  виробничих приміщень.

До основних кількісних показників відносяться: світловий потік, сила світла, яскравість і освітленість.

Свiтловий потiк (Ф, лм) - потужнiсть променистої енергiї, яка оцiнюється людським оком по свiтловому вiдчуттю. Свiтловий потiк визначається не тiльки як фiзична величина, а й як фiзіологiчна, оскiльки вимiрювання її засновано на зоровому сприйманнi.

 Сила свiтла (I, кд) - відношення свiтлового потоку до тiлесного кута w, у межах якого вiн розповсюджується рiвномiрно.

Освiтленiсть (Е, лк) - густина свiтлового потоку на поверхнi, що освiтлюється.

 Яскравість (L, кд/м2) - густина сили світла на поверхні, що освітлюється у заданому напрямку.