Шпаргалка по "Охране труда"

137. Перша допомога  при травматичному шоці

Шок - важкий стан, що призводить до порушень життєво важливих функцій  організму і нерідко закінчується смертю. Шок розвивається внаслідок  сильного болю, великої втрати крові, ушкодження органів. Такий хворий потребує негайної допомоги, оскільки пізніше  навіть дуже кваліфікований фахівець не в силах буде допомогти потерпілому.

Схема надання  першої допомоги:

- негайно викликайте медичну  допомогу;

- перевірте, чи немає  в постраждалого медальйона чи  браслета з медичною інформацією;

- переконайтеся, що потерпілий  нормально дихає: якщо дихання  порушено, необхідно зробити штучну  вентиляцію легень (штучне дихання);

- негайно зупинить кровотечу,  перев'язати основні рани для  зменшення крововтрати і болю;

- укладіть постраждалого  таким чином, щоб не причиняти  зайвого болю;

- підніміть ноги, для посилення  припливу крові до мозку і  серця;

- підтримуйте нормальну  температуру тіла постраждалого;

- транспортуйте постраждалого  іммобілізувавши його тіло;

- постійно спостерігайте  за станом дихання та серцевої  діяльності постраждалого.

Неприпустимо:

- давати постраждалому  їжу (може виникнути необхідність  операції і шлунок повинен  бути порожнім);

- давати пораненому алкогольні  напої;

- якщо причина шоку  невідома – давати пити (можна  змочувати губи водою).

 

 

139.  Опишіть  порядок надання першої медичної  допомоги при асфіксії.

Асфіксія - задуха, викликана кисневим голодуванням та надлишком вуглекислого газу в крові та тканинах, настає через припинення надходження повітря в легені протягом 2-3 хвилин. Людина, як правило, непритомніє. Далі може зупинитись серце і наступити смерть. Причини асфіксії – стискання гортані і трахеї (задушення); затоплення гортані і трахеї водою (утеплення); заповнення їх слизовими масами, блювотинням, землею; закривання входу в гортань стороннім тілом чи язиком; параліч дихального центру від отрути, вуглекислого газу, снодійних засобів; травми головного мозку; захворювання на дифтерію, грип, ангіну. Ознака - відсутність дихання, наявність якого встановлюється за рухами трудної клітини або за зволоженням дзеркала, прикладеного до носа чи рота потерпілого. Допомога полягає у тому, що потерпілому необхідно витягнути язик, якнайшвидше вичистити порожнину рота від слизу, крові, харчових продуктів, землі тощо, розстебнути комір, пояс, верхній одяг – все, що може заважати диханню, і здійснювати штучне дихання. Інколи через набряк гортані виконувати штучне дихання стає неможливим. Щоб зменшити набряк, накладають холодний компрес на кадик, ноги ставлять у гарячу воду. При потребі виконується трахеотомія – введення трубки у розсічену трахею.

140.Кровотеча може бути зовнішньою (кров виливається назовні) або  внутрішньою (кров виливається у внутрішні порожнини черепа, грудей, живота). Залежно від виду пош-коджених судин розрізняють наступні кровотечі.Артеріальна кровотеча виникає при глибоких рубаних, різаних і колених ранах. Кров яскраво-червона, виливається пульсуючим струменем (в такт з скороченням серцевого м'яза. При пораненні крупних артерій (сонної, підключичної, плечової, стегнової, надколінної) виникає сильна кровотеча, якщо її вчасно не зупинити, то потерпілий може загинути протягом декількох хвилин.Для тимчасової зупинки кровотечі артерію вище місця поранення затискають пальцем и накладають джгут. Для цього використовують гумові джгути, стрічкові, також підручні засоби – гумову трубку, підтяжки, пояс, ремінь тощо.Джгут накладають вище рани, піднявши кінцівку вгору та заздалегідь притиснувши суди-ну, що кровоточить, пальцями. Під джгут необхідно накласти м'яку прокладку (чисту хустину, серветку) для зменшення болю і можливого затискання шкіри. Джгут розтягнути (початковий відрізок залишається вільним), зробити 2-3 обороти впритул один до одного, останній хід роблять поверх попередніх, кінці зв'язати. Кожен наступний виток джгута повинен бути слабшим за попередній. Не слід сильно затягувати джгут, оскільки можна пошкодити м'язи, пережати нерви і викликати параліч кінцівки. Джгут накладають до тих пір, поки кровотеча не зупиниться.

Час знаходження джгута на кінцівці не більше 2 годин, а взимку – 1 година. При більш тривалому часі утримання  джгута є небезпека омертвіння тканин знекровленої кінцівки. Через годину слід притиснути судину пальцем вище за місце кровотечі, зняти джгут на 10-15 хвилин, потім знов накласти його трохи вище або нижче за попереднє місце. Потерпілого доставити до лікувальної установи. До джгута обов'язково прикріпити записку із зазначенням точного часу накладення.

Схема надання першої допомоги:

- притиснути артерію пальцями  або кулаком вище місця поранення  (кінцівки) або нижче (шия);

- до накладення джгута  тримати кінцівку у піднятому  положенні;

- завести джгут за кінцівку (підклавши під джгут серветку, хустинку) і розтягнути з мак-симальним  зусиллям;

- зробити перший виток  джгута і перевірити пульс  (його не повинно бути на  тій кінцівці, на яку накладають  джгут);

- накласти наступні витки  джгута з меншим зусиллям;

- закріпити джгут і  вкласти записку із зазначенням  часу накладення джгута

Неприпустимо:

- гаяти час на звільнення  постраждалої кінцівки від одягу;

- маскувати джгут під  одяг (джгут повинен бути добре  помітним!);

- негайно не накласти  джгут правильно у разі посиніння  кінцівки та з’явлення набряку;

- при переломах кінцівки  запиняти кровотечу на ній  максимальним фіксованим згинан-ням;

- у холодну пору року  не вкрити кінцівку, на яку  накладено джгут, для запобігання  від-мороження.

Венозна кровотеча виникає при  пораненні вен. Кров витікає поволі, в’ялим але рівномірним струменем, має темно-червоний колір. При несильній кровотечі на рану накладають давлючу пов'язку. Шкіру навкруги рани обробляють йодом, на рану накладають стерильну серветку, потім поверх неї валик з вати (матерії) і щільно прибинтовують (витки бинта повинні йти від низу до верху – від пальців до тулуба). Накладають давлючу пов'язку (бажано стери-льну) з бинта або чистої пропрасованої несинтетичної матерії. Початок бинта фіксують на кінцівці лівою рукою, а правої, натягуючи, розмотують бинт зліва направо. Спочатку на-кладають 2-3 кругові фіксуючі тури один на інший. Потім тури бинта ведуть в косому (спіральному) напрямі, на 1/2 або на 2/3 прикриваючи попередній хід. Після цього кінцівці надають підвищене положення. Це положення додатково сприяє зменшенню набряку, зу-пинці венозної кровотечі.

Схема надання першої допомоги: 

- обережно зняти бруд  зі шкіри навколо рани, в напрямку  від рани;

- обчищену ділянку шкіри  обробити йодом;

- накрити рану стерильною  або будь-якою чистою серветкою  повністю прикривши краї рани;

- накласти стисну пов’язку;

- дати знеболювальне (1-2 таблетки анальгіну);

- викликати лікаря або  терміново доставити постраждалого  до лікарні.

Неприпустимо:

- накладати джгут при  венозній кровотечі;

- промивати рану водою;

- лити у рану спиртові  або будь-які інші розчини;

- обробляти йодом саму  рану;

- прикладати вату безпосередньо  до рани;

- не звернутися до лікаря, якщо:

 

141. Опишіть порядок надання першої медичної допомоги при переломах кісток.

Переломом називається порушення  цілості кістки. При переломах  потерпілому необхідно забезпечити  іммобілізацію (нерухомість) пошкодженої  ділянки тіла. Це зменшує біль і  запобігає подальшому зсуву кісткових  уламків та повторному пораненню  ними кровоносних судин і м'яких тканин.

При іммобілізації використовуються стандартні шини або будь-які підручні засоби (вузькі дошки, палиці і т.д.) За відсутністю інших засобів  знерухоміти верхню кінцівку можна  фіксацією її до тулуба, а нижню  – до здорової ноги.

Фіксують не менше двох суглобів з обох боків від перелому. На плечовій і стегновій кістках  – не менше трьох. Суглоби і кісткові виступи у всіх випадках обкладають ватяно-марлевими прокладками і закріплюють бинтом. Потім накладають шини.

Закриті переломи – це переломи, при яких рана в зоні перелому – відсутня .

Схема надання  першої допомоги при закритому переломі:

- знерухоміти місце перелому;

- накласти шину;

- дати постраждалому знеболювальне;

- на місце перелому  прикласти холод для зменшення  болю;

- викликати швидку допомогу  або доставити постраждалого  до лікувального закладу.

Відкритий перелом супроводжується порушенням шкірного покрову і появою рани.

Схема надання допомоги при  відкритому переломі:

- перевірте наявність  пульсу та дихання;

- у разі необхідності  очистіть дихальні шляхи постраждалого;

- забезпечте нерухомість  зламаної кінцівки;

- розріжте одяг на  місці рани таким чином, щоб  можна було накласти пов’язку;

- зупинить кровотечу  (обробіть краї рани і накладіть  стерильну пов'язку);

- накладіть шину.

 

142.      Перша допомога при ураженні блискавкою                                                                                                                                  Ураження блискавкою виникає під дією потужних електричних розрядів (до 10 тис кВт). Окрім цього діє звукова, повітряна і вибухова хвиля. Клініка: переважають ознаки пораження ЦНС і периферичної НС. Спочатку потерпілий непритомніє і може находитись в цьому стані від кількох хвилин до кількох діб. Після цього виникають марення, галюцинації, порушення рівноваги, сильний головний біль. На шкірі можуть бути сліди від блискавки у вигляді смуг червоно-бурого кольору. Звільнити від джерела струму. Якщо в потерпілого зупинилося серце, необхідно негайно розпочати непрямий масаж серця і штучне дихання з рота в рот чи з рота в ніс. Це необхідно також у тому випадку, якщо серцева діяльність збережена, але розвинулися важкі порушення дихання. Якщо серцева діяльність не відновлена, але в хворого в процесі масажу серця залишаються вузькі зіниці, відчувається пульс на великих судинах, присутні одиничні атональні вдихи, припиняти реанімаційні заходи не можна. Часто причиною порушення роботи серця є фібриляція шлуночків (скорочення м'язів, неадекватні нормальному функціонуванню серця), тому треба продовжувати непрямий масаж серця, а також штучну вентиляцію легень і зробити електричну дефібриляцію.

143. Перша допомога при обмороженні.

       Дії при наданні першої медичної  допомоги відрізняються в залежності  від ступеню обмороження, стану  загального охолодження організму  людини, його віку та наявних  хвороб.

При наданні першої допомоги необхідно припинити дію охолодження, зігріти кінцівки для відновлення  кровообігу в уражених холодом тканинах із метою попередження розвитку інфекційних  ускладнень.

У першу чергу слід направити  постраждалого до найближчого теплого  приміщення, зняти з нього взуття, верхній одяг, шкарпетки та рукавички. Одночасно з проведенням заходів  першої черги треба викликати  швидку медичну допомогу для проведення кваліфікованих заходів щодо рятування  постраждалого.

При обмороженні І ступеню, ділянки тіла, що охолоджені, необхідно  зігріти до почервоніння теплими  руками, легким масажем, розтиранням  тканиною з вовни, диханням, а потім  накласти ватно-марлеву пов’язку.

При обмороженні II-IV ступеню  швидке зігрівання, масаж або розтирання не робіть. Слід накласти на уражену  поверхню теплоізолюючу пов’язку (шар  марлі, товстий шар вати, знов шар  марлі, а зверху клейонку або прогумовану  тканину). Уражені кінцівки зафіксуйте за допомогою підручних засобів (шматок дошки або фанери, щільний  картон), які накладаються та фіксуються зверху пов’язки. Для теплоізоляції  можна використовувати ватники, куфайки, вовняну тканину тощо. Ураженим дають пити теплу рідину, гарячу їжу, невелику кількість алкоголю, таблетку аспірину або анальгіну, по 2 таблетки „Но-шпи” або папаверину. Не потрібно розтирати уражених снігом, тому що кровоносні судини верхніх та нижніх кінцівок можуть постраждати. Не можна  застосовувати швидке зігрівання обморожених  кінцівок біля багаття, безконтрольно  застосовувати грілки та інші джерела  тепла, тому що це погіршує перебіг  обмороження.

Не рекомендується, як неефективний, варіант першої допомоги – застосування олій та жирів, розтирання кінцівок спиртом  при глибокому обмороженні.

 

145.  Методика  проведення непрямого масажу  серця і штучної вентиляції  легень.

Перш ніж приступити до процедури вдування повітря, слід покласти потерпілого на спину і перевірити прохідність дихальних шляхів, що є основною умовою для ефективного штучного дихання. Голову максимально відводять назад. Якщо щелепи стиснуті, слід натиснути на підборіддя і відкрити рот. Потім за допомогою серветки очистити рот потерпілого від слини, слизу чи блювотних мас; на ротовий отвір покласти серветку і затиснути пальцями ніс. Далі слід зробити глибокий вдих, прикласти свої губи до губів потерпілого, створивши герметичність, і з силою вдути повітря.

Щоразу  необхідно вдувати таку порцію повітря, яка викликала б максимально  повне розширення легенів, що можна  спостерігати за рухом грудної клітки. Невеликі порції повітря не дають ефекту. Повітря вдувають ритмічно 16—18 раз на хвилину до появи у потерпілого власного дихання.

Якщо у потерпілого  є переломи щелеп чи складні поранення  ротової порожнини, штучне дихання  можна проводити методом «з рота в ніс», при цьому рот потерпілого  повинен бути закритий, а вдування  повітря проводиться через ніс.