Експериментальне дослідження використання казки в роботі практичного психолога закладу освіти

Просвітницька діяльність. Необхідність даного виду діяльності пов’язана з тим, що вихователі та учителі досить часто спираються на однобічні бачення особливостей своїх вихованців та учнів, не завжди можуть вплинути на конфліктну ситуацію, що виникла у класному колективі, допомогти батькам у корекції складних взаємовідносин з їх дітьми.

 Батьки також часто не мають можливості приділити достатньо уваги вивченню психолого-педагогічної літератури, а складні та конфліктні ситуації з дітьми розв’язують, виходячи з рекомендацій друзів, сусідів, батьків однокласників їх дітей, з якими вони найчастіше спілкуються лише на батьківських зборах. Через відсутність психологічної культури, невміння та небажання поступатися і співчувати, іноді, конфлікти виникають між педагогами та батьками. Тому просвітництво, формування психологічної культури вихованців, учнів, педагогів та батьків у діяльності практичного психолога займає дуже важливе місце.

  Форми просвітницької  діяльності можуть бути різними: лекції, бесіди з усіма учасниками  педагогічного процесу, участь у  батьківських зборах та відповіді  на запитання батьків,  підбір літератури, підготовка інформаційних матеріалів та їх видання,  уроки психології, консультування тощо.

 Психопрофілактична діяльність. Профілактична діяльність шкільного психолога спрямована на попередження виникнення проблем, пов’язаних з навчанням у освітньому закладі, охорону психічного здоров’я учнів, пропаганду здорового способу життя та попередження алкоголізму та наркоманії, інших залежностей та шкідливих звичок серед підлітків,  Найважливішими напрямками психопрофілактичної роботи є: оцінка психологічних особливостей дитини, що можуть в майбутньому обумовити певні ускладнення у її інтелектуальному і особистісному розвитку; розробка розвивальних програм, проведення розвивальних занять з дітьми; слідкування за дотриманням у освітньому закладі психологічних умов навчання і виховання, необхідних для нормального психічного розвитку дітей; попередження можливих ускладнень у психічному розвитку дітей, пов’язаних з їх переходом у наступну вікову категорію; сприяння створенню сприятливого психологічного клімату у дитячому освітньому закладі. [8, с.12-18]

 Важлива форма психопрофілактичної  роботи – психолого-педагогічний  консиліум. Завдання психолога у  консиліумі – допомога учителям  в оцінці інтелектуального розвитку, особистісних якостей та поведінки школярів,  застосування об’єктивних методів у оцінці окремих учнів.

 Психологічне консультування. Психологічна консультація призначена для того, щоб допомогти розв’язати конкретні проблеми, з якими до психолога  звертаються вихователі, учителі та батьки. Найчастіше предметом консультування стають питання готовності дітей до школи, труднощі у засвоєнні знань, відхилення у поведінці учнів (систематичні крадіжки, брехливість, втечі зі школи та з дому, надмірна конфліктність або чутливість,  різкі зміни настрою, втрата інтересу до навчання, вживання психоактивних речовин). Шкільні психологи консультують також з проблем поганої пам’яті та уваги у дітей, їх  підвищеної втомленості або непосидючості, застосування нових методик виправлення відмічених недоліків, вибору майбутньої професії.

 До психолога звертаються  не тільки педагоги та батьки, учнів, наприклад, турбують питання  взаємовідносин з однолітками, з  батьками та учителями, питання  саморозвитку та самовдосконалення, професійного та особистісного  самовизначення. Консультації шкільного психолога можуть бути індивідуальними або груповими.

 Психологічна діагностика. Психологічна діагностика є одним з найголовніших видів діяльності шкільного психолога. Без результатів психодіагностичного обстеження складно на достатньо високому професійному рівні займатися психопрофілактикою, психологічним консультуванням та психологічною корекцією.

 Основними завданнями  даного виду діяльності шкільного  психолога є: визначення особливостей  психологічного розвитку дитини  та їх готовності до навчання у школі; оцінка відповідності рівня розвитку умінь, навичок, особистісних якостей дітей віковим нормам; виявлення психологічних причин труднощів у навчанні та вихованні окремих учнів;  виявлення причин конфліктів у колективі однокласників. Психологічна діагностика може здійснюватися у формі спостереження, бесіди, аналізу продуктів діяльності, психологічного тестування. [8, с.21-23]

 Психологічна  корекція. Ця робота спрямована на зниження або усунення відхилень у психологічному розвитку учня, на подолання поганих звичок та девіантних форм поведінки, на формування адекватної життєвої позиції та планів на майбутнє, формування позитивного відношення до здорового способу життя.

 На відмінність від  психологічного консультування  при психологічній корекції роль шкільного психолога є більш активною, направленою на формування нових адекватних способів поведінки у процесі спеціально розроблених тренінгових програм, які включають психологічну та педагогічну складові.  Психо-корекційна робота з дітьми складається з таких етапів, як діагностика, прогноз подальшого розвитку дитини, створення психолого-педагогічної корекційної програми, виконання психокорекційної програми та аналіз її ефективності. [9, с.16-17]

 Корекційна робота  шкільного психолога з дітьми часто стикається  з медико-психолого-педагогічними  проблемами, частина з яких вимагають психотерапевтичної роботи не лише з дітьми,  а й з їх батьками.

1.3.  Можливості  використання казки як інструменту  корекції

Діти мислять образами, відтак найдоступнішою та найзрозумілішою для них мовою є мова казки. Саме казка дає дітям змогу зрозуміти різнобічні життєві ситуації, засвоїти еталони поведінки в них.

До казкотерапії традиційно відносять: процес утворення зв’язків між казковими подіями та поведінкою в реальному житті: процес перенесення казкових смислів у реальність; напрям практичної психології, що дозволяє формувати характер дитини, використовуючи для цього ресурси казки; терапія середовищем, особливою казковою атмосферою, в якій можуть виявитися потенційні риси особистості, щось не­реалізоване; може матеріалізуватися мрія; а головне – виникає відчуття захищеності, з’являється смак таємниці; лікування казками: спільне з клієнтом відкриття тих знань, які живуть у душі та в цей момент є цілющими; розкриття внутрішнього та зовнішнього світу, осмислення пережитого, моделювання майбутнього, процес підбору кожному клієнту своєї особливої казки; напрям практичної психології, який, використовуючи метафоричні ресурси казки, дозволяє людям розвинути самосвідомість, стати самими собою і побудувати особливі довірчі, близькі стосунки з оточуючими; одна з проективних методик аналізу особистості, один зі способів більше дізнатися про себе; інтегрована діяльність, у якій дії уявної ситуації пов’язані з реальним спілкуванням, спрямованим на самостійність, активність, творчість, регулювання дитиною власного емоційного стану. [12, с.10-16]

А. Міняєва розглядає казкотерапію в трьох різних іпостасях: як інструмент передачі досвіду, як інструмент розвитку, як психотерапію.  Казкотерапія як інструмент передачі досвіду «з вуст в уста» – це спосіб виховання в дитини особливого ставлення до світу; спосіб передачі необхідних моральних норм і правил. Ця інформація закладена у фольклорних казках, переказах, думах, притчах. Саме казкові історії, в яких вкладено життєвий досвід старших поколінь, допомагають дитині зрозуміти закони, за якими існує дійсність. Казкотерапія як інструмент розвитку – це слухання, придумування й обгово­рення казки, внаслідок чого в дитини розви­ваються необхідні для ефективного існування фантазія, творчість. Дитина засвоює основні механізми пошуку та прийняття рішень. Казкотерапія як психотерапія. Робота над казкою спрямована безпосередньо на лікування та допомогу клієнту. Казкотерапевт створює умови, в яких клієнт, працюючи з казкою (читаючи, придумуючи, розігруючи, продовжуючи), знаходить рішення своїх життєвих проблем і труднощів.

Варто зазначити, що казка як інструмент діагностики та корекції в роботі практичного психолога закладу освіти може нести в собі низку ідей. Навколишній світ живий – ця ідея важлива для формування бережливого й осмисленого ставлення до навколишнього світу. Речі, які ожили, здатні діяти самостійно та мають право на своє самостійне життя – ця ідея важлива для формування поваги до життя та діяльності кожної людини, виховує гуманізм. Розмежування добра і зла, перемога добра – ця ідея формує соціально-позитивні стереотипи поведінки. Найцінніше дістається через випробування – ця ідея важлива для формування механізму бачення та досягнення мети. Навколо людей є безліч помічників – ця ідея важлива для формування самостійності та довіри до навколишнього світу.

В. Прибульська виділяє традиційні види роботи з казкою та нетрадиційні технології роботи з казкою. До традиційних видів роботи з казкою дослідниця відносить:  читання, розповідь, бесіду, драматизацію, інсценування. До нетрадиційних технологій: переплутування сюжетів та героїв, змінювання характеру героя, змінювання місця, часу події, змінювання кінцівки казки, складання казки за схемою. [16, с.29-35]

Отже, використання казки, як інструменту, служить для корекції емоційних порушень та вдосконалення взаємовідносин із навколишнім світом. Метою і завданням казки та є зниження агресивності у дітей, усунення тривожності і страхів, розвиток емоційної саморегуляції і позитивних взаємин з іншими людьми. Для цього казкотерапія використовує казкові прийоми і способи роботи з дітьми, доступні їм із-за своєї простоти і величезного інтересу до самої казки. Це напрямок психотерапії, що активно розвивається. За словами Станіслава Раєвського, «казка допомагає психотерапевту і його клієнту розмовляти однією мовою, дає загальну систему символів. Іноді дуже багато чого можна зрозуміти, просто запитавши людину, яка в нього улюблена казка».

РОЗДІЛ 2. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ВИКОРИСТАННЯ     КАЗКИ В РОБОТІ ПРАКТИЧНОГО ПСИХОЛОГА ЗАКЛАДІ ОСВІТИ

2.1.  Вивчення особистісної властивості за допомогою казки

       Казкотерапія - метод, що використовує казкову форму для інтеграції особистості, розвитку творчих здібностей, розширення свідомості, вдосконалення взаємодій з навколишнім світом. Виділяють такі корекційні функції казки: психологічну підготовку до напружених емоційним ситуацій; символічне отреагирование фізіологічних і емоційних стресів; прийняття в символічній формі своєї фізичної активності. 

      Казкотерапевт в своїй роботі зачіпає відразу кілька рівнів. З одного боку, в казці діти проявляють свої архетипи і соціальні установки, вони яскраво відображаються і можуть надавати ключовий вплив на сюжет, з іншого боку казка зачіпає ранні дитячі переживання і в сюжеті можна простежити генезис особистості клієнта, по-третє, дитина наповнює казку своїм актуальним змістом. У змісті казки можна розглянути, чим зараз живе особистість, які в нього основні переживання.

Казкотерапевт може по-різному пропонувати дитині, як саме працювати з казкою. Найпоширеніші способи це: 

• обговорення вже існуючої казки;
• самостійне написання клієнтом казки, так звана клієнтська казка;
• інсценування, драматизація вже написаної казки (це може бути як акторська відіграш, так і ляльковий театр);
• арттерапевтична робота за мотивами казки;  та ін.. 

Чому саме казка володіє таким потужним психотерапевтичним впливом? У казковому сюжеті зашифровані більшість основних проблем і життєвих ситуацій, які переживає кожна людина. Часто ми замикаємося на якійсь своїй проблемі і не здатні вийти за її межі, осмислити ситуацію під іншим, більш загальним кутом. Казка в силу своєї багатовікової мудрості глибоко проникає в несвідоме людини і активізує потенційні частини нашої особистості, які допомагають знайти свій власний вихід з проблемного стану. [20, с.11-13]

Казкове середовище (невизначеність місця дії, імен героїв, сукупність образів) з одного боку відводить від конкретної, тупикової на даному етапі проблеми, з іншого - дає можливість ідентифікувати себе з героями казок, тим самим посилюючи потенційні можливості людини допомагає подолати те, що на даному етапі гальмує його розвиток. 

Для дитини, крім вищесказаного, казкова історія є провідником у "доросле" життя з її, часом жорсткими, моральними законами; казкові події стають першою "школою життя", а вчинки героїв - мірою добра і зла.[13; 447]

Таким чином, казкотерапія заснована на трьох принципах - осмисленість, множинність і взаємодію з реальністю.

Аналізуючи різні психологічні джерела з проблеми застосування казкотерапії, ми зіткнулися з безліччю варіантів використання цього методу напрактиці. 
Основними формами роботи з казками є:

 
1. Інтерпретація казок.

Мета - усвідомлення, інтерпретація того, що стоїть за кожною казковою ситуацією, конструкцією сюжету, поведінкою героїв. Наприклад, для аналізу вибирається відома казка. При цьому дитині пропонується відповісти на ряд питань: «Як ви думаєте, про що ця казка?»; «Хто з героїв найбільше сподобався і чому?»; «Чому герой здійснив ті чи інші вчинки?»; «Що сталося б з героями, якщо вони не вчинили б тих вчинків, які описані в казці?», «Що було б, якби в казці були одні хороші чи погані герої?», А також інші питання. Дана форма роботи застосовується для дітей віком від 5 років, підлітків та дорослих. Зміст психологічної та розвивальної роботи полягає в тому, щоб зрозуміти та проінтерпретувати суть казкових ситуацій, образів, конструкцій сюжету.

 
2. Розповідання  казок.

Прийом допомагає пропрацювати такі моменти, як розвиток фантазії, уяви, здатності до концентрованості. Процедура полягає в наступному: дитині або групі дітей пропонується розповісти казку від першого або від третьої особи. Можна запропонувати дитині розповісти казку від імені інших дійових осіб, що беруть участь або не беруть участь у казці. Наприклад, як казку про Колобка розповіла б лисиця, Баба Яга або Василина Премудра. «Давайте спробуємо розповісти історію Колобка очима Баби Яги, лисиці, Василіси Премудрої або пенька, на якому сидів Колобок».

Розповідання казок може відбуватися за кількома принципами: розповідати може сама дитина, або оповідач-психолог:

а) розповідання відомої всій групі казки. 
Якщо розповідання проводиться в групі підлітків або дорослих, провідному корисніше не брати участь в процесі розповідання, так як більше корисної інформації він отримає, спостерігаючи за ходом розповіді і на основі цього проводячи обговорення.

б) розповідання відомої казки і придумування до неї продовження.

в) групове придумування казки.

 
3. Твір  казок.

Різноманітні теми казкових історій описують спектр внутрішніх питань, що постають перед дитиною. Всі ці питання, тривоги, радості і печалі можуть стати темою його казки. Для початку можна запропонувати десять не пов'язаних за змістом слів, з яких необхідно скласти казку. При цьому дозволяється перетворювати слова: робити з них власні імена, інші частини мови, читати навпаки та ін. Перед тим, як приступити до завдання, можна спробувати послідовно зв'язати за змістом всі 10 слів у прямому і зворотному порядку. Ця вправа допоможе нам відкрити двері в Царство Фантазії і налаштує нас на хвилю Творчості.