Охорона праці жінок, неповнолітніх і інвалідів

Дата добавления: 28 Мая 2013 в 00:20
Автор работы: k**************@gmail.com
Тип работы: реферат
Скачать архив (22.67 Кб)
Файлы: 1 файл
Скачать файл  Просмотреть файл 

Реферат.doc

  —  96.50 Кб

Міністерство освіти і науки, молоді та спорт України

Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича

Факультет прикладної математики

Кафедра математичного  моделювання

 

 

 

 

 

 

Реферат на тему:

“Охорона праці  жінок,

неповнолітніх і  інвалідів”

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Виконала:

студентка 401 групи

Спіжавка Катерина

 

 

 

 

 

 

Чернівці – 2013

Зміст

Вступ…………………………………………………………………...........................3

1. Охорона праці  жінок……………………………………………..............................4

2. Охорона праці неповнолітніх...…………………………………………….............7

3. Охорона праці інвалідів…………………………………………………….............8

Висновок……………………………………………………………………….……..11

Список використаної літератури…………………………………………………15

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Актуальність теми. Актуальність теми на сучасному етапі полягає в тому, що норми трудового законодавства, стосовно охорони праці, жінок молоді та інвалідів, є складними, неоднозначними і розпорошеними, що ускладнює практичне їх застосування. В той час, коли саме цим категоріям працівників має приділятися особлива увага. Нажаль сьогодні вони зазнають значних труднощів при реалізації своїх можливостей у сфері праці.

Неоднозначність, колізійність норм, відсутність чітких механізмів їх застосування, призводить грубих помилок при організації  охорони праці на виробництвах.

Це певною мірою пов’язано з тим, що основою трудового законодавства в Україні, яке відповідно включає і норми покликані регулювати охорону праці є чинний Кодекс законів про працю України, прийнятий за інших історичних умов. Природно, що він містить значну кількість положень, неадекватних реаліям сьогодення. Значна частина питань не врегульована належним чином.

Поняття охорони праці дуже близьке  з поняттям охорони здоров’я. А  що, як не здоров’я своїх громадян має  охороняти держава?

Нормативна база стосовно охорони здоров’я на виробництві повинна всебічно та беззаперечно охороняти здоров’я , працездатність громадянина, особливо здоров’я жінки – майбутньої матері, неповнолітнього, який ще тільки розпочинає свій трудовий шлях і звісно людини з обмеженими фізичними можливостями, що бажає працювати і якій мають бути створені для цього всі умови. Важливим моментом також є запобігання травматизму працівника на виробництві.

 Мета і завдання. Мета дипломної роботи - на підставі комплексного аналізу та дослідження  національного законодавства, матеріалів судової практики, наукової юридичної  літератури з питань правового регулювання охорони праці  жінок, молоді та інвалідів а також з’ясувати основні проблеми правового регулювання охорони праці зазначених категорій осіб, та визначити можливі шляхи до їх вирішення.

Предмет дослідження. Предмет дослідження – є теоретичні та практичні проблеми правового регулювання охорони праці жінок, молоді та інвалідів, в сучасних соціально-економічних умовах, система нормативних актів, що регулюють охорону їх праці.

Об’єкт дослідження. Об'єктом дослідження є система законів та підзаконних нормативних актів, що регулюють відносини в сфері охорони праці жінок, молоді та інвалідів, їх реальне застосування на практиці.

 

  1. Охорона праці жінок.

Згідно зі ст. 24 Конституції України  жінки мають рівні з чоловіками права і свободи. Рівноправність жінок у сфері трудових відносин забезпечується наданням їм рівних з  чоловіками можливостей у професійній підготовці, у праці та винагороді за неї; спеціальними заходами щодо охорони праці та здоров'я жінок; створенням умов, які дають жінкам можливість поєднувати працю з материнством; правовим захистом, матеріальною і моральною підтримкою материнства і дитинства, включаючи надання оплачуваних відпусток та інших пільг вагітним жінкам і матерям. З метою фактичного забезпечення рівноправності, з урахуванням особливостей жіночого організму, трудовим законодавством передбачено спеціальні правила охорони праці жінок, пільги і додаткові гарантії їх трудових прав.

Забороняється застосування праці жінок на важких роботах і на роботах зі шкідливими або небезпечними умовами праці. Перелік важких робіт та робіт зі шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці жінок, затверджений наказом Міністерства охорони здоров'я України від 29 грудня 1993 p. №256 (Законодавство України про охорону праці: збірник нормативних актів. - К., 1995. - Т. 3. - С. 32).

Забороняється також застосування жіночої праці на підземних роботах, крім деяких підземних робіт (нефізич-них робіт або робіт по санітарному та побутовому обслуговуванню).

Забороняється залучення жінок  до підіймання і переміщення важких речей, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми. Граничні норми підіймання і переміщення важких речей жінками затверджено наказом Міністерства охорони здоров'я України від 10 грудня 1993 p. №241 (Законодавство України про охорону праці: збірник нормативних актів. — К., 1995. — Т. 3. — С. 61). Граничними нормами підіймання і переміщення вантажів вважаються при чергуванні з іншою роботою (до 2 разів на годину) — 10 кг, а якщо робота пов'язана з постійним підійманням і переміщенням вантажів протягом робочої зміни — 7 кг. Сумарна вага вантажу, який переміщується протягом кожної години робочої зміни, не повинна перевищувати: з робочої поверхні — 350 кг, з підлоги — 175 кг.

Законодавство обмежує застосування праці жінок у нічний час. Така праця допускається тільки в тих  галузях народного господарства, де це зумовлюється особливою необхідністю і дозволяється як тимчасовий захід. Перелік цих галузей і видів робіт із зазначенням максимальних термінів застосування праці жінок у нічний час затверджується Кабінетом Міністрів України. До роботи у нічний час можуть залучатися жінки: медичні працівники, робітниці підприємств харчової промисловості. Таке залучення жінок до роботи у нічний час викликано особливою необхідністю, але має постійний, а не тимчасовий характер. Правила про обмеження застосування праці жінок у нічний час, як правило, порушуються на підприємствах приватної форми власності.

Зазначені обмеження не поширюються  на жінок, які працюють на підприємствах, де зайняті лише члени однієї сім'ї (ст. 175КЗпП).

Згідно зі ст. 178 КЗпП вагітним жінкам відповідно до медичного висновку знижуються норми виробітку, норми обслуговування або вони переводяться на іншу роботу, яка є легшою і виключає вплив несприятливих виробничих факторів, із збереженням середнього заробітку за попередньою роботою.

До вирішення питання про  надання вагітній жінці відповідно до медичного висновку іншої роботи, яка є легшою і виключає вплив несприятливих виробничих факторів, вона підлягає звільненню від роботи зі збереженням середнього заробітку за всі пропущені внаслідок цього робочі дні за рахунок підприємства, установи, організації.

Жінки, які мають дітей віком  до 3 років, у разі неможливості виконання попередньої роботи переводяться на іншу роботу зі збереженням середнього заробітку за попередньою роботою до досягнення дитиною віку 3 років.

Вагітні жінки і жінки, які мають дітей віком до 3 років, не можуть залучатися до робіт у нічний час, до надурочних робіт і робіт у вихідні дні, а також не допускається направлення їх у відрядження. Жінки, які мають дітей віком від 3 до 14 років або дітей-інвалідів, не можуть залучатись до надурочних робіт або направлятись у відрядження без їх згоди (статті 176, 177КЗпП).

Забороняється відмовляти жінкам у  прийнятті на роботу і знижувати їм заробітну плату з мотивів, пов'язаних з вагітністю або наявністю дітей віком до 3 років, а одиноким матерям за наявністю дитини віком до 14 років або дитини-інваліда. При відмові у прийнятті на роботу зазначеним категоріям жінок власник або уповноважений ним орган зобов'язаний повідомляти їм причини відмови у письмовій формі. Відмова у прийнятті на роботу може бути оскаржена у судовому порядку.

Звільнення вагітних жінок і  жінок, які мають дітей віком  до 3 років (за наявністю медичного  висновку — до 6 років), одиноких матерів  при наявності дитини віком до 14 років або дитини-інваліда з  ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства. Але і в цьому випадку звільнення допускається з обов'язковим працевлаштуванням.

Обов'язкове працевлаштування зазначених категорій жінок здійснюється також  у випадках їх звільнення після закінчення строкового трудового договору. На період працевлаштування за ними зберігається середня заробітна плата, але не більше 3 місяців від дня закінчення строкового трудового договору (ст. 184 КЗпП).

Жінкам надаються оплачувані відпустки у зв'язку з вагітністю і пологами тривалістю 70 календарних днів до пологів і 56 (у разі ненормальних пологів або народження двох чи більше дітей — 70) календарних днів після пологів, які обчислюються сумарно і надаються жінкам повністю незалежно від кількості днів, фактично використаних до пологів. Жінкам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, надаються відпустки тривалістю 90 календарних днів до пологів і 90 календарних днів після пологів, які обчислюються сумарно до пологів з оплатою в розмірі повного заробітку, незалежно від стажу та місця роботи (ст. ЗО Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"). Після відпустки у зв'язку з вагітностю і пологами за бажанням жінки їй надається частково оплачувана відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею віку 3 років з виплатою за ці періоди допомоги за державним соціальним страхуванням.

У разі, коли дитина потребує домашнього догляду, жінці надається відпустка без збереження заробітної плати тривалістю, визначеною у медичному висновку, але не більше, як до досягнення дитиною 6-річного віку.

За рахунок власних коштів підприємства, установи, організації можуть надавати жінкам частково оплачувану відпустку та відпустку без збереження заробітної плати по догляду за дитиною більшої тривалості. .

У разі надання жінкам відпустки  у зв'язку з вагітністю і пологами власник або уповноважений ним  орган зобов'язаний за заявою жінки приєднати до неї щорічні основну і додаткову відпустки незалежно від тривалості її роботи на даному підприємстві, в установі, організації в поточному робочому році (ст. 180 КЗпП).

Відпустка для догляду за дитиною  до досягнення нею 3-річного віку і  відпустка без збереження заробітної плати надаються за заявою жінки або осіб, які фактично здійснюють догляд за дитиною, повністю або частково в межах установленого періоду й оформляються наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу.

Відпустка для догляду за дитиною  до досягнення нею 3-річного віку та відпустка без збереження заробітної плати зараховується як до загального, так і до безперервного стажу роботи і до стажу роботи за спеціальністю. Однак до стажу роботи, що дає право на щорічну відпустку, не зараховується.

 

 

 

    1. Охорона праці неповнолітніх.

Неповнолітні, тобто особи, котрі  не досягли віку 18 років, у трудових правовідносинах прирівнюються  у правах до повнолітніх. Нарівні  з цим для них встановлено  додаткові пільги і гарантії трудових прав.

В інтересах  охорони здоров'я неповнолітніх забороняється застосування їх праці на важких роботах і на роботах зі шкідливими або небезпечними умовами праці, а також на підземних роботах. Перелік важких робіт і робіт зі шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці неповнолітніх, затверджений наказом Міністерства охорони здоров'я України від 31 березня 1994 p. №46 (Кодекс законів про працю України з постатейними матеріалами / / Бюлетень законодавства і юридичної практики України. - 1997. - №11-12. - С. 850).

Забороняється також залучати осіб, молодших 18 років, до підіймання і переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми. Ці норми диференційовано залежно від статі та віку неповнолітніх працівників і затверджено наказом Міністерства охорони здоров'я України від 22 березня 1996 p. №59 (Бюлетень нормативних актів міністерств і відомств України. — 1996. — №6).

Усі особи, молодші 18 років, приймаються  на роботу лише після попереднього медичного огляду і в подальшому, до досягнення 21 року, щороку підлягають обов'язковому медичному оглядові (ст. 191 КЗпП).

Норми виробітку для робітників до 18 років  встановлюються, виходячи з норм виробітку для дорослих робітників, пропорційно скороченому робочому часу для осіб, що не досягли 18 років (ст. 193 КЗпП). Заробітна плата працівникам, молодшим 18 років, при скороченій тривалості щоденної роботи виплачується в такому ж розмірі, як працівникам відповідних категорій при повній тривалості щоденної роботи.

Забороняється залучати працівників, молодших 18 років, до нічних, надурочних робіт і робіт у вихідні дні. Працівникам віком до 18 років щорічні відпустки надаються у зручний для них час тривалістю 31 календарний день. Щорічні відпустки працівникам віком до 18 років повної тривалості у перший рік роботи надаються за їх заявою до настання 6-місячного терміну безперервної роботи на даному підприємстві, в установі, організації.

Звільнення  працівників, молодших 18 років, з ініціативи власника або уповноваженого ним  органу допускається, крім додержання загального порядку звільнення, тільки за згодою відповідного комітету у справах неповнолітніх (комітети і служби у справах неповнолітніх створено відповідно до Закону України від 25 січня 1995 р. "Про органи і служби у справах неповнолітніх і спеціальні установи для неповнолітніх"). При цьому звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 ст. 40 КЗпП, провадиться лише у виняткових випадках і не допускається без працевлаштування.

Страницы:123следующая →
Описание работы
Актуальність теми. Актуальність теми на сучасному етапі полягає в тому, що норми трудового законодавства, стосовно охорони праці, жінок молоді та інвалідів, є складними, неоднозначними і розпорошеними, що ускладнює практичне їх застосування. В той час, коли саме цим категоріям працівників має приділятися особлива увага. Нажаль сьогодні вони зазнають значних труднощів при реалізації своїх можливостей у сфері праці.
Неоднозначність, колізійність норм, відсутність чітких механізмів їх застосування, призводить грубих помилок при організації охорони праці на виробництвах.
Содержание работы
Вступ…………………………………………………………………...........................3
1. Охорона праці жінок……………………………………………..............................4
2. Охорона праці неповнолітніх...…………………………………………….............7
3. Охорона праці інвалідів…………………………………………………….............8
Висновок……………………………………………………………………….……..11
Список використаної літератури…………………………………………………15