Теоретико-методологічні засади формування системи спорту для всіх в Україні

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ І СПОРТУ УКРАЇНИ

 

 

 

 

 

ДУТЧАК МИРОСЛАВ ВАСИЛЬОВИЧ

 

 

УДК 796.034.2 (477)

 

 

 

ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ

ФОРМУВАННЯ СИСТЕМИ

СПОРТУ ДЛЯ ВСІХ В УКРАЇНІ

 

 

 

24.00.02 -- Фізична культура, фізичне виховання різних груп населення

 

 

 

 

АВТОРЕФЕРАТ

 

дисертації на здобуття наукового ступеня доктора наук

з фізичного виховання і спорту

 

 

 

 

 

Київ -- 2009

 

Дисертацією є рукопис

 

Робота виконана в Національному університеті фізичного виховання і спорту України, Міністерство України у справах сім'ї, молоді та спорту

 

 

Науковий консультант:

доктор педагогічних наук, професор Булатова Марія Михайлівна, Національний університет фізичного виховання і спорту України, завідувач кафедри здоров'я, фітнесу і рекреації

 

Офіційні опоненти:

доктор педагогічних наук Литвиненко Світлана Миколаївна, Південний федеральний університет Російської Федерації, професор кафедри теоретичних основ фізичного виховання;

 

доктор біологічних наук, професор Магльований Анатолій Васильович, Львівський національний медичний університет ім. Д. Галицького, проректор з науково-педагогічної роботи, завідувач кафедри фізичної реабілітації, спортивної медицини, фізичного виховання та валеології;

 

доктор педагогічних наук, професор Сущенко Людмила Петрівна, Національний педагогічний університет ім. М. П. Драгоманова, завідувач кафедри фізичної реабілітації

 

 

Захист відбудеться 28 жовтня 2009 р. о 12 год 30 хв на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.829.01 Національного університету фізичного виховання і спорту України (03680, Київ-150, вул. Фізкультури, 1).

 

Із дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Національного університету фізичного виховання і спорту України (03680, Київ-150, вул. Фізкультури, 1).

 

Автореферат розіслано 25 вересня 2009 р.

 

 

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради     В.І. Воронова

 

 

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність. Ідея спорту для всіх інтенсивно реалізується у світі, починаючи з 1960-х років як реакція суспільства на необхідність пошуку ефективних концепцій зміцнення здоров'я людей та профілактики хронічних захворювань в умовах зростаючої гіпокінезії та підвищення рівня життя населення.

В основних документах ООН (резолюції Генеральних Асамблей “Спорт як засіб сприяння вихованню, здоров'ю, розвитку і миру”), ЮНЕСКО (Міжнародна хартія фізичного виховання і спорту), Всесвітньої організації охорони здоров'я (Глобальна стратегія з харчування, рухової активності та здоров'я), Ради Європи (Європейська спортивна хартія), Європейського Союзу (Біла книга про спорт) підкреслюється значущість спорту для всіх у вирішенні важливих соціально-економічних питань та у сприянні здоров'ю, вихованню, освіті, загальному розвитку особи та зміцненню миру. Міжнародний олімпійський комітет велику увагу приділяє координації зусиль спортивних організацій у використанні можливостей спорту для всіх, що стосується профілактики різних захворювань шляхом використання доступних форм рухової активності.

Системний аналіз світового масиву наукових знань та міжнародного досвіду розвитку спорту для всіх свідчить про певне опрацювання теоретичних засад цього процесу, особливостей формування та реалізації відповідної державної політики, нормативно-правових, соціальних та економічних аспектів функціонування системи спорту для всіх (N. Bergsgard, 2007; А. Chaker, 2004; М. Ikeda, 2004; К. Нуlton, 2008; J. Palm, 2004; J. Parry, 2005). У провідних країнах світу більше половини населення залучено до спорту для всіх, що в поєднанні з раціональним харчуванням, боротьбою зі шкідливими звичками, відповідними екологічними умовами забезпечує належний рівень здоров'я та високу тривалість активного життя громадян.

Разом із цим в аналітичних матеріалах Всесвітньої організації охорони здоров'я (2002) зазначається, що в Європі спосіб життя кожної п'ятої людини характеризується ще незначним рівнем або повною відсутністю рухової активності. Ця проблема найбільш актуальна для країн східної частини континенту і передусім для України.

В українському суспільстві через ряд об'єктивних та суб'єктивних причин недооцінюються можливості рухової активності у веденні здорового способу життя та зміцненні здоров'я громадян, профілактиці шкідливих звичок, передусім серед молоді, та у вирішенні інших важливих соціально-економічних проблем. Принциповим моментом є приведення у відповідність до реалій сьогодення системи залучення населення до рухової активності оздоровчої спрямованості та відхід від твердо вкорінених стереотипів, характерних для часів Радянського Союзу (В. М. Платонов, 1999, 2006; М. М. Булатова, 2001, 2007; Т. Ю. Круцевич, 2000, 2008).

Відмічаючи значне наукове і практичне значення розглянутих документів міжнародних організацій, наукових праць зарубіжних та вітчизняних учених, доцільно зауважити, що дуже важливими є подальше узагальнення та адаптація наявних знань відповідно до вимог сучасного етапу розвитку України. Практика фізкультурно-оздоровчої роботи потребує напрацювання нових підходів з урахуванням політичних та соціально-економічних викликів перед сучасною Українською державою та зумовлені внутрішніми причинами й інтеграцією у міжнародне співтовариство в контексті світової глобалізації. Актуальним видається отримання принципово нових знань про особливості залучення населення до рухової активності, які б відповідали конкретному середовищу та специфіці України (високі темпи скорочення тривалості життя людей, низький рівень рухової активності населення, відсутність традицій здорового способу життя, недосконале фізичне виховання в навчальних закладах, відсталість матеріально-технічної бази сфери фізичної культури і спорту).

Для сучасного українського суспільства винятково важливого значення набуває вивчення особливостей зняття авторитарних обмежень на шляху впровадження в діяльність різних груп населення рухової активності на основі гуманізації цього процесу, орієнтування його на інтереси конкретної людини з урахуванням її потреб, можливостей, нахилів, мотивів та ціннісних настанов. Це викликає нагальну потребу проведення досліджень проблем формування в Україні якісно нової системи залучення населення до рухової активності -- спорту для всіх, що стане складовою системи вищого порядку -- здорового способу життя.

Актуальність зазначеної вище проблеми, її важлива соціальна значущість обумовили вибір теми дисертаційного дослідження та визначили його мету і завдання.

Зв'язок роботи з науковими планами, темами. Дисертаційна робота виконувалась відповідно до теми 2.3.1. “Теоретико-методичні та прикладні аспекти застосування ринкових технологій фізкультурно-спортивними організаціями України” “Зведеного плану НДР у сфері фізичної культури та спорту на 2001--2005 рр.” Державного комітету молодіжної політики, спорту і туризму України, номер державної реєстрації 0101U006319 (автор брав участь у розробці вказаної теми як співвиконавець). Здобувачем здійснюється керівництво темою 1.3.1. “Управлінські та педагогічні засади гуманізації масового спорту в Україні” “Зведеного плану НДР у сфері фізичної культури та спорту на 2006--2010 рр.” Міністерства України у справах сім'ї, молоді та спорту, номер державної реєстрації 0107U000493.

Мета дослідження полягає в розробці та реалізації концепції гуманізації процесу залучення населення до рухової активності як методологічної основи формування системи спорту для всіх (складової здорового способу життя) з урахуванням особливостей сучасного етапу розвитку України, а також у науковому обґрунтуванні теоретико-методичних засад та технологій удосконалення державного управління й підготовки кадрів для сфери фізичної культури і спорту.

Завдання роботи:

1. Визначити сутність спорту для всіх, історичні передумови його формування та особливості сучасного розвитку у світовому контексті. Охарактеризувати систему залучення населення до рухової активності в Україні у другій половині ХХ ст.

2. Здійснити теоретичне обґрунтування концепції гуманізації процесу залучення населення до рухової активності як основи формування системи спорту для всіх в Україні.
3. Визначити цілі, функції та структуру системи спорту для всіх в Україні.
4. Розробити технології державного управління спортом для всіх в Україні.
5. Обґрунтувати теоретико-методичні засади кадрового забезпечення управління спортом для всіх в Україні.
6. Розробити комплекс заходів для впровадження концепції гуманізації процесу залучення населення до рухової активності та формування системи спорту для всіх в Україні.

Об'єкт дослідження -- система спорту для всіх.

Предмет дослідження -- процеси формування системи спорту для всіх в Україні.

Методологія дослідження. Методологічну основу дослідження становили діалектичні закономірності розвитку соціальних явищ і процесів, розгляд системи спорту для всіх як складової вищого порядку -- здорового способу життя -- та адаптація накопичених знань до реальних умов України, що знаходиться на сучасному історичному етапі свого розвитку, а також філософські положення про гуманізм як систему поглядів на людину як найвищу цінність, що характеризується такими ознаками: повага до свободи та гідності кожної людини; врахування інтересів, потреб та індивідуальних особливостей кожної людини; благополуччя людини; турбота про щастя людини; надання людям рівних можливостей для розвитку та самовдосконалення особистості; високоморальні відносини між людьми.

У роботі здійснено теоретичне обґрунтування методології формування системи спорту для всіх в Україні. Визначено, що діяльність українського суспільства в цілому та окремих соціальних інститутів у формуванні системи спорту для всіх як складової здорового способу життя має базуватися на концепції гуманізації процесу залучення населення до рухової активності. Ця концепція розглядається як система поглядів на напрями впровадження гуманізму та подолання авторитаризму вітчизняної системи фізичного виховання різних груп населення.

Методологія дослідження базувалася на поєднанні загальнотеоретичних знань і практичного досвіду з проблематики: теорії спорту (В. М. Платонов, 1994, 2004; Л. П. Матвєєв, 1999, 2004), теорії і методики фізичного виховання (М. М. Булатова, 2007; Т. Ю. Круцевич, 2008; Б. М. Шиян, 2004), зокрема їхньої гуманістичної складової (В. М. Кряж, 2004; В. І. Столяров, 2006; F. Booth, 2006) та спорту для всіх (С. М. Литвиненко, 2005; W. Baumann, 2008; J. Palm, 2006; Y. Tamaguchi, 2007); філософії людиноцентризму (В. П. Андрущенко, 2006; В. Г. Кремень, 2007); основ здорового способу життя (R.S. Paffenbarger, 1999; S. Schlosberg, 2000; публікації ВООЗ, 2002--2008); менеджменту та економіки фізичного виховання і спорту (В. І. Жолдак, 2003; Ю. П. Мічуда, 2008; І. І. Переверзін, 2002; R. Jackson, 2005); теорії державного управління (Г. В. Атаманчук, 2002; В. І. Луговий, 1997; Ю. П. Сурмін, 2007); підготовки фахівців із фізичного виховання і спорту (С. М. Бегідова, 2001; Л. П. Сущенко, 2003; Ю. М. Шкребтій, 2004).

Методи дослідження. У процесі виконання дисертаційної роботи було застосовано такі методи дослідження: метод системного аналізу; метод поєднання логічного та історичного аналізу; аналіз наукової літератури та документів, передового вітчизняного та зарубіжного досвіду; метод порівняння та зіставлення; метод функціонально-структурного аналізу; соціологічне опитування; методи математичної статистики.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в розробці наукових положень та отриманні нових висновків у сфері фізичної культури і спорту, які в сукупності вирішують важливу наукову проблему з формування системи спорту для всіх з урахуванням особливостей сучасного етапу розвитку України та мають цінність для суспільної практики (підвищують рівень залучення населення до рухової активності як складової здорового способу життя).

У результаті наукових досліджень у дисертації вперше:

• сформовано новий науковий напрям, що передбачає вивчення спорту для всіх як складової системи вищого порядку -- здорового способу життя -- з урахуванням відповідних внутрішніх та зовнішніх зв'язків, що розкриває широкий спектр функцій використання можливостей спорту для всіх стосовно адекватної реакції на сукупність сучасних викликів перед українським суспільством загалом та конкретною людиною зокрема;
• узагальнено значний масив наукових знань та передового світового досвіду та адаптовано його до специфічних умов України, і на цій основі науково обґрунтовано концепцію гуманізації процесу залучення населення до рухової активності в умовах держав, що проходять етап подолання наслідків авторитаризму суспільних відносин у сфері фізичної культури і спорту. Сформульовані концептуальні засади становлять методологію формування системи спорту для всіх -- сукупності суб'єктів, які взаємопов'язані та діють між собою для досягнення визначеної мети та реалізації відповідних функцій;
• визначено ієрархію цілей системи спорту для всіх від мети до проміжних і далі до первинних цілей, показано критерії рівня їх реалізації. Науково обґрунтовано класифікацію функцій системи спорту для всіх із урахуванням значення цієї системи для збалансування показників життя особистості -- рівня здоров'я, соціальних, політичних, духовних, культурних, моральних, економічних та виробничих. Визначено, що людина та її інтерес до рухової активності є головними об'єктом і суб'єктом структури системи спорту для всіх в Україні;
• обґрунтовано провідну роль держави у формуванні системи спорту для всіх у країнах, що характеризуються активною роллю органів влади в управлінні сферою фізичної культури і спорту. Розроблено та на законодавчому рівні закріплено стратегію формування системи спорту для всіх в Україні. Проведено розробку та впровадження соціального проекту створення та функціонування центрів фізичного здоров'я населення “Спорт для всіх” як бюджетних організацій або комунальних підприємств. Розроблено інструментарій соціального моніторингу рівня залучення населення до спорту для всіх із метою надання органам управління сферою фізичної культури і спорту повної, своєчасної та достовірної інформації про оцінку та прогноз соціальної ситуації із залучення населення до рухової активності під час дозвілля для зміцнення здоров'я, механізмів підтримки прогресивних тенденцій, шляхів запобігання та усунення негативних процесів;
• розроблено теоретико-методичні засади для забезпечення підготовки майбутніх менеджерів спорту для всіх в Україні. Науково обґрунтовано запровадження дворівневої системи підготовки відповідних фахівців у вищих навчальних закладах (бакалавр, магістр) за напрямом “Здоров'я людини” в галузі знань “Фізичне виховання, спорт і здоров'я людини”.