Цівільний захист

 

ВСТУП

         Екологічна обстановка у світі останніми роками погіршилась і вважається несприятливою. Засоби масової інформації майже щодня повідомляють про надзвичайні ситуації, що відбуваються у світі: лісові пожежі, повені, цунамі, землетруси, обвали, зсуви, селеві потоки, виверження вулканів, урагани, смерчі, снігові й пилові бурі та інші стихійні лиха, аварії і катастрофи на підприємствах і транспорті, що супроводжуються загибеллю людей, руйнуванням населених пунктів і об'єктів господарювання, у тому числі й у сільському господарстві, а часто забрудненням і зараженням довкілля. Тому дана тема є досить актуальною для вивчення.

         Надзвичайна ситуація (НС) - порушення нормальних умов життя і діяльності людей на об'єкті або території, спричинене аварією, катастрофою, стихійним лихом, епідемією, епізоотією, епіфітотією, великою пожежею, застосуванням засобів ураження, що призвели або можуть призвести до людських і матеріальних втрат .

Матеріальне забезпечення цивільного захисту – це комплекс організаційних, інженерно-технічних, правових та інших заходів, спрямованих на безперервне постачання органів управління і сил цивільного захисту, а також населення, що потерпіло внаслідок надзвичайних ситуацій. 
Потреба цивільного захисту у матеріальних ресурсах, техніці і спеціальних видах майна задовольняється Держкомресурсів та Мінекономіки цільовим призначенням на замовлення Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій і розподіляється ним відповідно до замовлення штабів Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, військових з'єднань і частин цивільної оборони.

 

№ 1 Комплекс організаційних та інженерно – технічних заходів щодо запобігання та мінімі зації наслідків надзвичайних ситуацій.

         Аналіз виникнення та розвитку надзвичайних ситуацій техногенного характеру, що мали місце на території нашої держави та у світі , яскраво свідчить про необхідність проведення комплексу превентивних заходів щодо зниженню ризику їх виникнення. Проведенням комплексу організаційних та інженерно - технічних заходів , їх ефективною реалізацією можливо значно зменшити вірогідність виникнення НС та зменшити вартість заходів по їх ліквідації, підвищити рівень готовності персоналу та виробництва до регулювання на НС.

Комплекс інженерно -  технічних та організаційних заходів , до яких відносяться:

• Врахування під час розроблення генеральних планів забудови населених пунктів і ведення містобудування можливих проявів у окремих регіонах та на окремих територіях небезпечних природних і катастрофічних явищ;
• Раціональне розміщення об’єктів підвищення небезпеки з урахуванням можливих наслідків їх діяльності у разі виникнення аварій для безпеки населення і довкілля;
• Обов’язкове розроблення та здійснення інженерно технічних заходів цивільного захисту при проектуванні і експлуатації будівель та об’єктів , наслідки діяльності яких можуть шкідливо вплинути на безпеку населення та довкілля;
• Спорудження будинків ,будівель, споруд, інженерних мереж і транспортних комунікацій із заданими рівнями безпеки та надійності;
• Розроблення та здійснення заходів безаварійного функціонування об’єктів підвищеної небезпеки;

Заходи по зменшенню  небезпеки виникнення НС при функціонуванні потенційно-небезпечних об'єктів умовно можливо розбити на етапи, що передбачають:

заходи, що виконуються  на етапі проектування ПНО;

заходи, що виконуються  на етапі будівництва ПНО;

заходи, що виконуються  на етапі експлуатації ПНО;

заходи, що виконуються  на етапі виведення з експлуатації ПНО.

Велике значення для запобігання НС мають інженерно-технічні заходи. Вони плануються і здійснюються в районах геологічних процесів. Інженерний захист від одного або кількох небезпечних геологічних процесів планується і здійснюється незалежно від відомчої належності території, яка захищається, і об'єктів у рамках єдиної системи заходів щодо запобігання надзвичайним ситуаціям.

Інженерно-технічні заходи цивільного захисту на всіх рівнях системи мають забезпечити:

1) відвернення  або зниження до прийнятного  рівня негативний вплив на  території, будівлі і споруди, які захищаються, діючих і пов'язаних із ними можливих небезпечних процесів;

2) найбільш повне  використання місцевих будівельних  матеріалів; 3) переважне застосування активних методів захисту; 4) проведення робіт способами, які не призводять до появи нових та інтенсифікації діючих процесів;

5) поєднання запобіжних  заходів із заходами щодо охорони  навколишнього природного середовища;

6) за необхідності, моніторинг та систематичний  контроль за станом територій,  які захищаються, і за роботою інженерних захисних споруд (дамби, греблі тощо).

Високу ефективність у справі захисту населення і  територій забезпечує проведення інженерно-технічних заходів, які передбачають будівництво та експлуатацію відповідних захисних споруд для захисту від несприятливих і небезпечних явищ та процесів природного та техногенного характеру.

Відомо, що основними надзвичайними  ситуаціями природного характеру є повінь (паводок), затоплення, підтоплення, землетруси, гірські обвали, селі, зсуви, снігові лавини, карсти, урагани, бурі та смерчі.

При повенях (паводках), затопленнях, підтопленнях повинні  проводитися заходи щодо інженерного захисту територій: обвалування берегів річок, озер та морів огороджувальними дамбами, підсипка або намивання ґрунту, перекачування поверхневої та дренажної води тощо.

При землетрусах  основним є реалізація відповідних  вимог щодо будівництва будинків і споруд у сейсмічних зонах залежно  від інтенсивності землетрусу, що прогнозується у визначеному місці на поверхні землі. При гірських обвалах, селях, зсувах, снігових лавинах необхідно обладнувати загороджувальні стінки та пастки, проводити особливі заходи щодо штучного сходу снігового покриву з метою профілактичного розвантаження від нього гірських схилів, пропускати лавини під захисними спорудами.

При ураганах, бурях  і смерчах необхідно укріплювати  промислові, житлові та інші будинки, споруди, скорочувати об'єми запасів і терміни зберігання, на об'єктах економіки та складах, вибухопожежо- і небезпечних хімічних речовин, проводити насадження лісових смуг у степових районах та посів багаторічних трав.

 

Протисейсмічні  інженерні заходи

Землетруси - це підземні удари (поштовхи) та коливання  поверхні Землі, викликані природними причинами (в основному тектонічними процесами).

Кожна значна сейсмічна  подія в щільно населеній місцевості спричиняє катастрофу. Людські втрати внаслідок землетрусів по всьому світу сягають близько 60% всіх жертв від різних стихійних лих.

Землетруси виникають  раптово, що значною мірою посилює  їх руйнівні на- слідки. Наслідки руйнівних землетрусів можуть відчуватися протягом десятиліть, а витрати на їх ліквідацію складають вагому частку національного бюджету.

Західні, південно-західні  та південні області України розташовані  на краю потужного Середземноморсько-Альпійсько-Трансазійського сейсмологічного поясу планети. До 40% території країни може бути охоплено безпосереднім впливом небезпечних сейсмічних подій і до 70% - спільним впливом землетрусів із підтопленням, зсувами та іншими інженерно-геологічними процесами, що впливають та стійкість споруд.

Згідно із сейсмічним районуванням, майже 120 тис. км₂ території України, із населенням майже 11 млн. чоловік і значна кількість об'єктів промисловості перебувають у сейсмонебезпечних зонах, де сила можливих землетрусів оцінюється на рівні від 6 до 8 балів (за 12-бальною шкалою MSK-64). Ця зона охоплює території Автономної Республіки Крим, Вінницької, Одеської, Закарпатської, Херсон- ської та Хмельницької областей.

Для України становить  загрозу можливість реалізації одного із землетрусів зони Вранча (Південні Карпати, Румунія). Землетруси в зоні Вранча відбуваються регулярно. Сейсмічні станції України щороку реєструють десятки землетрусів із вогнищами в цій зоні. Більшість із них на нашій території спроможні зареєструвати лише високочутливі сейсмографи. Але великі підкорові землетруси сейсмоактивної зони Вранча з магніт удою 6,8-7,6 дійсно здатні спричинити відчутні сейсмічні коливання ґрунту і споруд практично на всій території України. Середня періодичність їх повторення, визначена на основі статистичної обробки даних за останні 1000 років, становить 11-28 років. Однак реальні інтервали часу між сильними землетрусами можуть коливатися в більших межах. Так, за останні 70 років сильні землетруси із зони Вранга відчувалися людьми на території усієї України у 1940, 1977, 1986 та 1990 роках. У зв'язку з тим, що у 2002 році перевищено 11-річний інтервал повторюваності сильних землетрусів зони Вранча, прогнозують, що з кожним роком імовірність виникнення нового сильного землетрусу збільшується. До того ж чим пізніше він виникне, тим більше накопичиться пружної енергії, яка зможе вивільнити миттєво.

Заходи щодо зменшення  наслідків землетрусу

Інженерно-технічні заходи:

1. Проектування  й будівництво об'єктів із включення  заходів щодо підвищення їх сейсмостійкими залежно від інтенсивності землетрусу, що прогнозується у визначеному місці на поверхні землі. Відповідно до ДСТУ при прогнозуванні землетрусу силою до VI балів спеціальні заходи щодо підвищення сейсмостійкості будинків не проводяться, при очікуваних землетрусах силою VII-IX балів проводяться заходи щодо підвищення сейсмостійкості об'єктів. При прогнозуванні землетрусів силою більш IX балів, будівництво об'єктів у даній місцевості заборонено.

2. Підвищення  сейсмостійкості побудованих будинків відповідно до небезпечності регіону і ДСТУ з будівництва у цьому регіоні.

3. Розосередження  об'єктів при будівництві міст  та населених пунктів. 

4. Забезпечення  підвищення пожежостійкості об'єктів. 

5. Будівництво доріг з  твердим покриттям з метою  забезпечення маневру 

рятувальних сил  і засобів, проведення необхідних евакуаційних заходів.

6. Заборона будівництва  потенційно безпечних об'єктів,  особливо ядерно - і хімічно небезпечних, у регіонах із підвищеною сейсмічністю.

 

Організаційні заходи:

1. Планування  попередження й ліквідації наслідків  надзвичайної ситуації на всіх рівнях - розробка необхідних оперативних, мобілізаційних та адміністративно-організаційних документів. Основним документом у органах управління з надзвичайних ситуацій є План дій щодо запобігання і ліквідації надзвичайних ситуацій.

2. Підготовка  сил і засобів для проведення  рятувальних та інших невідкладних робіт. Визначення необхідної кількості, складу і оснащення сил здійснюється на основі прогнозування і моделювання надзвичайної ситуації.

3. Забезпечення населення  засобами індивідуального захисту  - медичними засобами надання першої медичної допомоги, а у районах розташування ядерно - і хімічно небезпечних об'єктів - засобами захисту органів дихання, йодовими препаратами.

4. Контроль за  сейсмічною обстановкою у регіоні,  у тому числі прогнозування  землетрусів. 

5. Організація  ефективної системи оповіщення  населення шляхом побудови дублюючих систем оповіщення у разі руйнування основних систем зв'язку, вклю- чаючи підготовку мобільних засобів оповіщення на автомобілях; підготовку варіантів текстів оповіщення при загрозі та виникненні землетрусу.

6. Підготовка  населення на випадок загрози  та виникнення землетрусу є  обов'язковим для всього населення.

 

Протизсувні інженерні заходи

Найбільш небезпечними на території України екзогенними  геологічними процесами є зсуви.

Зсуви - це сповзання мас гірських порід униз по схилу під впливом сили земного тяжіння.

За даними досліджень на території України виявлено більше 21 тис. зсувів. Найпоширенішими вони є у гірськоскладчатих регіонах держави, де зсувні процеси обумовлюються значною крутизною і висотою схилів, наявністю на них потужного шару вивітрених порід, інтенсивним розклеюванням.

Кількість зсувів, порівняно із 80-ми роками минулого століття, збільшилася майже на 45%, а площа поширення - на 28,8%. Активна господарська діяльність

на зсувонебезпечних територіях може зменшувати або збільшувати  активність зсувів. Вплив господарської діяльності на розвиток зсувів пов'язаний із додатковим навантаженням та підрізкою схилів під час будівельних та гірничо-видобувних робіт, створенням динамічних навантажень на схили, додатковим обводненням зсувонебезпечних територій, спричиненим надмірним зрошенням, підпиранням рівнів ґрунтових вод водосховищами та іншими водоймищами, витоками води з водних споруд та комунікацій тощо.

Часто саме розташування інженерних об'єктів на схилах чи поблизу них є провокуючим чинником, який викликає порушення рівноваги в масиві порід. У межах розміщення лінійних об'єктів виникнення процесу, крім вищезгаданих факторів, провокується вібрацією від транспорту.

Активна господарська діяльність без проведення необхідних інженерно-захисних заходів викликала поширення зсувних процесів на території майже 200 міст і селищ міського типу Автономної Республіки Крим, Вінницької, Дніпропетровської, Донецької, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Луганської, Львівської, Тернопільської, Харківської, Хмельницької, Черкаської та Чернівецької областей, що являє постійну загрозу виникнення надзвичайних ситуацій.

Іноді великі об'єми  гірських порід переміщуються зі швидкістю потяга. За таких умов їх називають обвалами.

Обвал - це відокремлення великого блоку від масиву гірських порід на стрімкому, обривистому схилі, який виникає внаслідок втрати стійкості під впливом різних чинників. Це результат послаблення зв'язаності гірських порід внаслідок процесів вивітрювання, підмиву, розчинення та дії сили тяжіння.

 

Заходи  щодо зменшення наслідків зсувів

      Протизсувні заходи за своїм характером поділяються на пасивні та активні.