Цівільний захист

До першої групи  відносяться:

• заборона підрізки зсувних схилів та створення на них різних нерівностей; недопущення усякого підсипання, як на схилах, так і над ними, у межах небезпечної смуги;
• заборона будівництва на схилах, у небезпечній смузі, споруд, ставків, водоймищ, об'єктів із великим водоспоживанням без виконання конструктивних заходів, які б повністю припинили витікання води в ґрунт;
• заборона проведення вибухових і гірських робіт поблизу зсувних ділянок; обмеження в необхідних випадках швидкості руху залізничних потягів у зоні, дотичній до зсувної ділянки;
• охорона дерево-кущової і трав'янистої рослинності; недопущення скидання на зсувні схили зливних, талих, стічних та інших вод; залісення зсувних територій.

До другої групи  слід віднести такі протизсувні заходи, проведення яких потребує будівництва усяких інженерних споруд:

• підпірні конструкції і стінки - контр банкети, у підошви діючого або потенційного зсуву, своєю вагою перешкоджають зміцненню земляних мас; ряди із паль, конструкції для тимчасової стабілізації зсуву; суцільні шпунтовані ряди.

Інженерні протиселеві заходи

     Селеві потоки (селі) - це короткочасні гірські потоки, які складаються із суміші води і великої кількості твердого матеріалу. Вони виникають унаслідок дощів, інтенсивного розтавання снігу та льоду, завалів і дамб  долинах, де наявні великі запаси розсипчасто уламкового матеріалу.

Селі стають украй  небезпечним стихійним гідрологічним  явищем, коли селевий потік загрожує населеним пунктам, залізницям, автомобільним дорогам, зрошувальним системам та іншим важливим об'єктам.

Розрізняють три  головних типи механізму зародження селів: ерозійний, проривний та обвально-зсувний .

Утворенні і розвиток селів відбувається у три стадії:

 перша - підготовка на схилах і в руслах гірських басейнів матеріалів, які слугують джерелом для формування селевих потоків;

друга - швидке переміщення  скального (кам'яного) матеріалу, який у пониженнях утратив рівновагу, порівняно з підвищеними дільницями гірських водоспадів;

третя - акумуляція селевих виносів у пониженні  ділянки гірських долин у вигляді руслових конусів або інших форм селевих відкладів.

Залежно від висоти селевих  потоків, басейни поділяються на високогірні (2,5 км і більше), середньогірні (1,0-2,5 км) та низькогірні (до 1 км).

Виникають селеві потоки при одночасному виконанні  трьох умов: а) наявність на схилах басейну достатньої кількості продуктів руйнування

гірських порід;

б) наявність  необхідного об'єму води для змиву  або зносу пухкого твердого матеріалу, і його переміщення руслами;

в) наявність  крутого схилу, де гірські породи багаті глинистим матеріалом, та водотоку.

Заходи  щодо зменшення наслідків селевих  потоків

Проведення робіт щодо селезахисту територій (нарізання  терас лісонасадження, будівництво дамб, від регулювання поверхневого стоку) усуває причини утворення повеней лавинного характеру. Це знижує селенебезпеку та активність селевих річок гірського Криму, де в останні 10 років не зафіксовано сходу значних селевих потоків.

Розроблення протиселевих заходів повинно враховувати  такі фактори: умови формування механізму утворення селів, будова селеформуючого басейну та його руслової сітки, режим проходження селя тощо. Для захисту від селів використовується комплексний метод, який включає у себе організаційно-господарчі, агротехнічні, лісомеліоративні та гідротехнічні заходи.

Організаційно-господарчі заходи:

• заборона будівництва в руслах селевих басейнів об'єктів економіки, житлових будинків без вжиття заходів щодо захисту від селевих потоків;
• охорона гірських пасовищ, заборона випасу на них худоби, перетворення їх на сінокоси;
• припинення оранки на крутих схилах; організація відповідної служби оповіщення про селеву небезпеку.

Агротехнічні  та лісомеліоративні заходи:

• обробка ґрунту поперек схилів; створення ґрунтозахисних буферних смуг;
• терасування гірських схилів; посів та догляд за посівами, заліснення; заходи захисту від ерозії.

Гідротехнічні заходи, які включають будівництво проти селевих гідротехнічних

споруд, їх за характером дії на селеві потоки можливо поділити на:

• селерегулюючі (селепропускні, селенаправляючі, селескидальні, селевідбійні);
• селерозподільні (щільові запруди, селезагородки); селезатримуючі (греблі, котловани, обваловки);
• селетрасформуючі (водосховища в руслі річок для перетворювання селевого потоку в паводок).

 

Інженерні протилавинні заходи

Снігові лавини - це раптовий зсув великої маси снігу  зі стрімких гірських схилів

внаслідок порушення  сталості снігу.

Схід снігових лавин - небезпечне стихійне явище, особливо, коли вони загрожують населеним пунктам, залізничним, автомобільним дорогам, електромережам, трубопроводам та життю людей, які опинилися на шляху їх руху. Формування лавин відбувається у межах лавинного осередку - ділянки схилу і його підніжжя, де проходить рух лавини.

Кожен лавинний осередок складається із зони зародження (лавино збір), зони транзиту (лоток), зони зупинки (конус виносу) лавини.

Основними параметрами  лавинних осередків є перевищення  лавини, (визначається як різниця максимальної і мінімальної висоти схилу в межах лавини); площа лавино збору; довжина, ширина, середні кути лавино збору і зони транзиту. До лавино утворюючих факторів відносяться: висота "старого" снігу, стан підстилаючої поверхні, приріст снігу, який щойно випав, щільність снігу, інтенсивність його падіння, осідання нового покрову, хуртовина, температурний режим повітря і сніжного покрову.

Захист  населення і територій від  наслідків лавин

Метою протилавинного захисту є розробка і здійснення заходів щодо запобігання і зменшення наслідків сходу снігових лавин.

Протилавинний захист буває на пасивний та активний. Пасивний захист полягає у своєчасному виявленні лавинонебезпечних районів, організації системи спостережень за лавинним станом і служби попередження лавинної небезпеки; проведенні евакуації населення і забезпечення зберігання матеріальних цінностей; створенні гірських рятувальних груп, розробці інструкцій і навчанні населення діям у горах з урахуванням особливостей місцевості.

Активний  протилавинний захист полягає в будівництві протилавинних споруд, а також активному здійсненні впливу на сніговий покрив із метою забезпечення штучного сходу лавин.

Інженерно-технічні заходи спрямовано на:

• регулювання режиму збирання у зонах зародження лавин (щити та інші пристосування);
• утримання снігового покриву на схилах (терасування схилів, улаштування траншей, камінних стінок, паль, установка щитів, решіток, сіток тощо);
• зменшення швидкості руху лавин (сітки із тросів, надовби, улаштування горбів, клинків тощо);
• зміну напрямку руху лавини (лавинорізи, відбійні греблі, направляючі стінки);
• пропускання лавин під захисними спорудами (галереї, навіси).

Дійовими заходами щодо активної боротьби з лавинною небезпекою є організація штучного сходу снігового покриву з  метою профілактичного розвантаження від нього гірських схилів. Цей захід проводиться в місцях, де економічно недоцільно будувати протилавинні споруди, він може здійснюватися кількома способами, найефективнішими з яких є гарматний обстріл та вибухові роботи тощо.

 

Інженерні заходи захисту від повені (паводку)

Повінь - це небезпечне природне (фізико-географічне, геофізичне, гідрометеорологічне, гідрогеологічне) явище стихійного характеру, яке виникає у певні як правило, прогнозовані, з недостатньою точністю в часі, періоди на річках, водоймах, днищах балок, суходолів, замкнутих котловин і блюдець. Воно виявляється в утворенні великого поверхневого стоку, підйомів рівнів води, виході її з берегів, у тимчасовому затопленні низьких територій із розташованими на них сільськогосподарськими угіддями, населеними пунктами і виробничими об'єктами, руйнівній та шкідливій дії води у періоди після повеней.

Залежно від причин виникнення повені природного характеру  можна умовно розділити на три групи.

До першої групи відносять повені, спричинені випаданням значних опадів, інтенсивним таненням снігу. Весняні води, особливо в поєднанні із сильними вітрами, можуть призвести до затоплення великих територій, масових уражень населення і завдати величезних матеріальних збитків.

До другої групи відносять повені, що виникають внаслідок сильного вітру. Вони характерні для морських узбережжі і гірських річок, що впадають у море, що спричиняє підвищення рівня води в річці. Повені, спричинені дією сильного вітру, є характерними для населених пунктів на узбережжі Азовського моря та в річці Південний Буг, що впадає в Дніпровсько-Бузький лиман Чорного моря.

До третьої  групи відносять повені, зумовлені підводними землетрусами і виверженнями підводних чи острівних вулканів. Внаслідок цього утворюються цунамі - хвилі, що поширюються зі швидкістю 400-800 км/год. При наближенні до берега їх висота сягає від 5-6 до 15-30 м і більше. Вони з величезною швидкістю і силою обрушуються на берег, спричиняючи значні людські жертви і матеріальні збитки.

 

Заходи  щодо захисту населення і територій, які проводяться завчасно на випадок  повені

Інженерно-технічні:

1. Проектування  і будівництво об'єктів, особливо  потенційно небезпечних, за 

межами високих рівнів можливого затоплення з урахуванням  норм запасу їх міцності в умовах затоплення.

2. Використання  приміщень перших поверхів житлових  будинків за адміністративним призначенням.

3. Раціональне  розміщення елементів інфраструктури з урахуванням можливих зон катастрофічного затоплення.

4. Регулювання  паводкового стоку за допомогою  водосховищ. 5. Укріплення берегів річок дамбами та іншими інженерними конструкціями,

спорудами.

6. Забезпечення  необхідної стійкості функціонування  мостів, мереж зв'язку, електромереж  на випадок повені.

Організаційні: 1. Планування захисту населення в умовах повені з урахуванням її специфіки.

Особлива увага  приділяється плануванню проведення евакуації  населення із зон можливого затоплення. Завчасна евакуація проводиться пішки або за допомогою автотранспорту. При проведенні термінової евакуації в умовах затоплення території застосовуються плавзасоби та гелікоптери.

2. Створення і  підтримання в постійній готовності  сил та засобів, необхідних  для проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт.

Сили: - відповідно до загальних положень з наявними інженерними, оснащеними плавзасобами, і гелікоптер ними підрозділами.

Засоби: - пошукові засоби і засоби розвідки, рятувальні засоби евакуації населення, інженерна техніка для укріплення дамб та інших споруд, засоби для відновлювання мостів, мереж зв'язку та електромереж.

3. Забезпечення  населення рятувальними засобами  і засобами першої необхідності. 4. Здійснення контролю за станом річок і водосховищ на основі даних контролю, прогнозування повеней та їх наслідків.

З метою своєчасного  запобігання і реагування на надзвичайні  ситуації на об'єктах Державного комітету по водному господарству створено функціональну відомчу систему з відповідними підрозділами на державному, регіональному та об'єктовому рівнях.

Враховуючи гідрометеорологічну  ситуацію та ймовірність формування високих паводків, з метою своєчасного вжиття заходів щодо захисту населених пунктів, господарських об'єктів, сільськогосподарських угідь від шкідливої дії льодоходу, повеневих і паводкових вод, щорічно готується відповідний наказ щодо підготовки до пропуску льодоходу, повені і паводків.

    Наказом визначаються основні завдання: обстеження стану водогосподарських систем і гідротехнічних споруд; до початку льодоходу закінчення робіт щодо ремонту і підготовки об'єктів до пропуску високих вод, відновлення аварійних запасів матеріалів та інвентарю; готовність аварійних бригад робітників; наявність та готовність плавзасобів, механізмів і автотранспорту; встановлення цілодобового чергування відповідальних працівників; розроблення режимів роботи водосховищ на основі прогнозів повеней і паводків та контроль за їх дотриманням; уточнення та удосконалення порядку оповіщення населення та установ щодо загрози виникнення надзвичайних ситуацій, пов'язаних із водним фактором; удосконалення схеми взаємодії аналітично-диспетчерських центрів із відповідними місцевими структурами територіальних підсистем міністерств і відомств; розробка можливих варіантів ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій на водних та водогосподарських об'єктах; інформування щодо аварійного стану, який може виникнути. Своєчасна розробка і реалізація заходів, спрямованих на запобігання аваріям та надзвичайним ситуаціям, здійснюється силами і засобами функціональної відомчої системи, тобто експлуатаційними водогосподарськими організаціями. Експлуатаційними водогосподарськими організаціями на басейновому, регіональному та місцевому рівнях розробляються плани заходів щодо запобігання надзвичайним ситуаціям і реагування на них.