Хімічна небезпека: походження, джерела та дії при хімічних забрудненнях

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

 

ВІННИЦЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ МИХАЙЛА КОЦЮБИНСЬКОГО

 

Інститут іноземних мов

 

ІНДИВІДУАЛЬНЕ НАВЧАЛЬНО-ДОСЛІДНЕ ЗАВДАННЯ

З дисципліни «Безпека життєдіяльності»

на тему:

«Хімічна небезпека: походження, джерела та дії при хімічних забрудненнях»

 

 

                                                        

                                                                         Виконала

студентка групи 2ВА

інституту іноземних мов

Мушинська Валерія

                                                          

            

Вінниця-2014

 

Зміст

Вступ…………………………………………………………………………3-4

1. Класифікація хімічних речовин……………………………………..4-6

2. Хімічні небезпеки в побуті…………………………………………...6-8

3. Дії при хімічних забрудненнях……………………………………...8-14

Висновок………………………………………………………………………15

Список використаної літератури…………………………………………..16

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Серед техногенних небезпек особливе місце займають хімічні небезпеки (хімічні отруйні речовини й елементи). У наш час відомо біля 7 млн. хімічних речовин. Сьогодні у світі виробляється біля 1 млн. різноманітних хімічних речовин, з яких 60 тисяч використовується в промисловості, сільському господарстві і побуті. На міжнародному ринку щорічно з'являється від 500 до 1000 нових хімічних сполук і сумішей. Більшість із них за певних умов можуть створювати небезпеку для здоров'я і життя людини.

На території України розміщено біля двох тисяч хімічно небезпечних об´єктів; їх діяльність пов´язана з виробництвом, використанням, зберіганням і транспортуванням сильнодіючих отруйних речовин, а в зонах їх розміщення проживає понад 22,0 млн чоловік.

Небезпека функціонування цих об´єктів господарської діяльності пов´язана з ймовірністю аварійних викидів (виливів) великої кількості сильнодіючих отруйних речовин за межі об´єктів, оскільки на багатьох із них зберігається 3-15 добовий запас хімічних речовин.

У країнах ЄС теж основними критеріями ідентифікації небезпечних виробництв є наявність на об’єкті певної кількості хімічних речовин. Кількість небезпечних речовин на виробництві розглядається як основний, але не єдиний критерій небезпечності об´єкта. Істотну роль під час визначення статусу конкретного виробництва відіграють такі показники, ж зношеність основних промислово-виробничих фондів, зона можливого ураження, кількість непорогових значень небезпечних речовин більше двох. Вихідною величною є кількість населення, яке проживає в зоні можливого масового ураження внаслідок техногенних аварій, характеру дії небезпек. Індикатором віднесення адміністративно-територіальних одиниць до потенційно небезпечних територій може слугувати рівень масового ураження території на випадок аварії. Якщо на території адміністративно-територіальної одиниці більше 10 % населення потрапляє у зону масового ураження, таку територію можна вважати потенційно небезпечною. Для міст і міських районів ступінь техногенної небезпеки доцільно оцінювати за часткою території можливого ураження внаслідок промислової аварії, при цьому вважається, що населення в межах міста розподілено рівномірно.

Під час ідентифікації потенційно небезпечних хімічних виробництв необхідно враховувати сукупність факторів, що збільшують або зменшують ймовірність реалізації потенційної небезпеки, та її наслідки. Суттєвою обставиною, яка збільшує ризик від промислової діяльності, є збільшення щільності різнорідних об´єктів та виробництв, їх взаємодія в аварійних ситуаціях.

 

1. Класифікація хімічних речовин

В основу класифікації хімічних небезпек покладено їх агрегатний стан, токсичність і характер впливу на організм.

За токсичністю вони поділяються на хімічно інертні (нетоксичні) і хімічно активні (токсичні).

Хімічно інертні речовини, потрапляючи в організм людини через органи дихання, не вступають у реакцію з біологічним середовищем. Проте вони мають здатність накопичуватися в дихальних шляхах людини, приводячи, в остаточному підсумку, до різноманітних алергічних захворювань.

Хімічно активні речовини, потрапляючи в організм людини, вступають у взаємодію з клітинами біологічних тканин, які, зазнаючи структурних змін, перестають виконувати свої функції в системі організму, що в результаті може призводити до негативних наслідків. За даними Всесвітньої організації охорони здоров'я в цілому по європейських країнах у зв'язку з гострими хімічними отруєннями в лікарні надходять біля 1 чоловіка на кожну тисячу населення і більш 1% із них вмирає. Для порівняння, за даними цієї ж організації, рівень госпіталізації в зв'язку з інфарктом міокарда дорівнює 0,8 чоловік на тисячу населення.

Характерним для цих речовин є те, що вони по різному виявляють свій токсичний вплив на організм. Більшість із них має вибіркову токсичність, тобто спроможність впливати на окремі клітини і структури тканин, не зачіпаючи при цьому інші, із якими вони знаходяться в безпосередньому контакті. Так, наприклад, відрізняють: кров'яні, нервові, ниркові, печінкові, серцеві, кишково-шлункові й інші отрути.

За характером впливу на організм людини хімічно активні речовини поділяються на такі групи:

• загальносоматичні (токсичні), що викликають отруєння всього організму. До них відносяться: окис вуглецю, вуглекислий газ, свинець, ртуть, миш'як, бензол й ін.;
• подразнювальні, що вражають органи дихання і слизові оболонки. До них відносяться: хлор, аміак, сірчистий газ, фосген, окисли азоту й ін.;
• сенсибілізуючі, що мають алергічну дію. До них відносяться: формальдегід, розчинники, лаки і фарби на основі нітросполук й ін.;
• канцерогенні, що викликають онкологічні захворювання. До них відносяться: нікель, окисли хрому, радон, азбест й ін.;
• мутагенні, що призводять до зміни спадковості. До них відносяться: свинець, марганець, радій, уран й ін.;

Серед хімічних небезпек умовно виділяють окремі групи, такі як: важкі метали, сильнодіючі отруйні речовини (СДОР), бойові отруйні речовини (БОР), отрутохімікати і ксенобіотики.

До сильно токсичних хімічних речовин відносяться:

• мінеральні й органічні кислоти (сірчана, азотна, фосфорна, оцтова, інші);

• луги (аміак, натронне вапно, їдкий калій та інші);

• сполуки сірки (диметилсульфат, розчинні сульфіди, сірковуглець, розчинні тіоціанати, хлорид і фторид сірки);

• хлор- і бромзаміщені похідні вуглеводню (хлористий і бромистий метил);

• деякі спирти та альдегіди кислот;

• органічні і неорганічні нітро- і аміносполуки (гідроксиламін, гідрозин, анілін, толуїдин, нітробензол, динітрофенол);

• феноли, крезоли та їх похідні; гетероциклічні сполуки.

Характеристика СДОР за ступенем токсичності:

 

2. Хімічні небезпеки в побуті

Побутова сфера, в якій людина проводить більшу частину життя, насичена небезпечними хімічними речовинами. Це засоби побутової хімії, лікарські речовини, хімічні харчові добавки. Побутова хімія, здавалося б повинна бути нешкідливою, але це далеко не так. Хімічні речовини, в якій би якості, напрямку їх не використовували залишаються небезпечними. Сучасний побут, житлове помешкання практично не мислимо без лікарських препаратів і так званої побутової хімії - миючі засоби у вигляді порошків та паст, розчинників, емалі та фарби, мінеральні добрива та пестициди - головним чином - інсектициди (для знищення комах). Більшість із них відносяться до третього (небезпечні речовини) або другого (дуже небезпечні речовини) класів небезпечних речовин. Перший клас (надзвичайно небезпечні речовини), які майже у кожного є вдома - це деякі антибіотики, інсектициди - хлорофос, тіафос.

Вдома ми дихаємо повітрям, в якому концентрація хімічних токсичних речовин у кращому випадку в півтора рази (часто у десять разів) більше, чим зовні. Велику небезпеку складають меблі з деревино-тирсових плит (ДТП), які просочені полімерами. Поступово, дуже повільно з них виділяються формальдегід (надзвичайно небезпечна речовина), аміак та фенол, отруюючи повітря кімнати, а значить її мешканців. Меблі, особливо якщо вони нові, це суцільна хімічна небезпека, тому що просочені достатньо отруйними полімерами - фенолоформальдегідними, епоксидними, діановими смолами. З-за них меблі ще й пожежонебезпечні.

Статистика свідчить, що більшість нещасних випадків при пожежах - це смерть не від вогню, а від отруєння газами, які виділяються при нагріванні меблів. Але вже з'являються спеціально оброблені меблі, які у вогні не горять, не виділяють шкідливих речовин. Майже немає їх і в меблях з натуральної деревини, яка майже не містить наших «друзів-полімерів».

Отруйними є випаровування пральних порошків, фарб, лаків, розчинників і шампуней - їхня присутність, як правило, непомітна і це заважає нам уловити зв'язок між якістю повітря і станом нашого здоров'я. Більшість синтетичних миючих засобів - другий або третій клас, побутові розчинники - бензин, гас, сольвент - третій або четвертий клас небезпечних речовин. Тому, недбале їх зберігання або неправильне використання часто призводить до отруєнь. Слід пам'ятати про небезпеки на звичайній кухні. По перше, енергетичним джерелом частіше всього є газова плита, яка живиться природним газом - вибухо-, пожежонебезпечна речовина. Природний газ безбарвний, безсмаковий, який при суміші з повітрям може вибухнути при наявності іскри, наприклад від електроприладів (вимикач). Для того, щоб відчути його добавляють спеціальну речовину з різким неприємним запахом. В процесі приготування їжі виділяються досить отруйні речовини: чадний газ, дим, в якому містяться канцерогени. Особливо у великій концентрації вони утворюються при жаренні продуктів на різноманітних оліях, особливо на тваринного походження. Тому кухня обов'язково повинна провітрюватися. Отже кухня - це енергонасичене небезпечне побутове виробництво. Тут, як і в промисловому, потрібно додержувати певних правил поводження з небезпечними об'єктами - електрообладнанням, природним газом, побутовою хімією, лікарськими препаратами, знати що тут можуть бути перевищені значення ГДК шкідливих речовин у повітрі.

Більшість отрут у побуті це речовини, які містяться в лікарських препаратах, рослинах, або речах повсякденного вжитку, наприклад тютюн. У багатьох рослинах або ліках містяться отруйні алкалоїди. Це речовини, які містять азотоорганічні сполуки природного, частіше всього рослинного походження. Майже всі такі речовини дуже отруйні. Містяться вони в рослинах сімейства бобових, макових, пасльонових та інших рослин.

Не менш небезпечними можуть бути харчі, які містять різні домішки з різноманітними функціями - хімічні харчосмакові домішки, які застосовують у продуктах харчування. Санітарні правила і норми визначають номенклатуру таких домішок - це природні або синтетичні речовини, що спеціально вводяться до складу продуктів харчування для надання їм визначених якостей. Всі такі добавки позначають буквою "Е" з цифровим кодом. До них віднесені ароматизатори, барвники, консерванти, регулятори кислотності, антиоксиданти, емульгатори, стабілізатори, загущувачі, зволожувателі, наповнювачі.

Таким чином, сучасний побут суміщає багато небезпек, характерних для природної та виробничої сфер життєдіяльності людини. Як і для останньої сфери діяльності для побутової дуже характерним є побутовий травматизм, причини і джерела якого майже співпадають з виробничим.

Дуже часто побутовий травматизм має наслідки не менш небезпечні ніж виробничий. Причини одинакові - нехтування правилами безпеки при поводженні з електричними приладами, неувага до стану електромережі у приміщенні, порушення правил поводження при використанні газу, токсичних, пожежо- та вибухонебезпечних речовин, посудин які знаходяться під тиском (газові балони).

 

3. Дії при хімічних забрудненнях

Населению необхідно знати деякі особливості отруєння найбільш поширеними отруйними речовинами та надання першої медичної допомоги. Загальні принципи надання медичної та долікарської допомога при отруєннях СДОР включають: припинення дії отрути на організм людини; виведення отрути, яка всмокталася; знешкодження отрути в організмі за допомогою медикаментозних засобів; усунення деяких проявів отруєння організму людини.

Клінічні ознаки отруєння аміаком NH3:

Він небезпечний при вдиханні парів, потраплянні на шкіру та слизові оболонки. Має кілька ступенів:

• Легкий ступінь отруєння - подразнення слизової оболонки очей (сльозотеча), ураження верхніх дихальних шляхів (чихання, першіння та печія у горлі під час ковтання).
• Середній ступінь отруєння - задуха, нудота, блювання, головний біль.
• Тяжкий ступінь отруєння - порушення дихання, діяльності серцево-судинної системи, клінічна смерть.

Долікарська і перша медична допомога:

1. Надіти ізолюючий дихальний апарат.

2. Винести на свіже повітря.

3. Забезпечити спокій, зігрівання тіла.

4. При потраплянні на шкіру та слизові оболонки очей - промивати 2% розчином борної кислоти, при болях очей закапати по 1-2 краплі 1% розчину новокаїну.

5. При утрудненні дихання закапати в ніс 2-3% розчин ефедрину (4-5 крапель), гірчичники на шию.