Контрольна робота з дисципліни „БЖД”

МІНІСТЕРСТВО НАУКИ ТА ОСВІТИ УКРАЇНИ

ХЕРСОНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ  УНІВЕРСИТЕТ

Факультет «Перепідготовки  та підвищення кваліфікації»

 

 

Кафедра «Хімії і екології»

 

 

Контрольна робота

З дисципліни „БЖД”

Варіант 2

 

 

 

 

 

 

 

Виконав:                                                                                  слухач ФППК                                                                                                                                                                Грицаюк О.

          Перевірив:                                                                                                  доцент каф.  хімії і екології

Сис Д.Г.

 

 

 

 

 

 

Херсон – 2014

 

Зміст

1. Статті Закону України про захист населення і території від НС техногенного і природного характеру №1809-111 від 08.06.2000 р.
2. Основні поняття та визначення БЖД, класифікація небезпек.
3. Теорія ризику.
4. Забезпечення БЖД в НС.
5. Забезпечення БЖД в конкретній НС.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Стаття 2. Законодавство України у сфері захисту населення і  
                  територій від надзвичайних ситуацій техногенного та  
                  природного характеру.

     Законодавство  України  у  сфері захисту  населення і територій  
від надзвичайних ситуацій  техногенного  та  природного  характеру  
базується на  Конституції  України ( 254к/96-ВР ) та складається з  
цього Закону,  Закону України "Про  правовий  режим  надзвичайного  
стану" ( 1550-14 ) і інших нормативно-правових актів.

 

Стаття 12. Інженерний захист

     Під час  проектування і експлуатації  споруд та інших  об'єктів  
господарювання,  наслідки діяльності яких можуть шкідливо вплинути  
на безпеку населення  та  довкілля,  обов'язково  розробляються  і здійснюються   заходи  інженерного  захисту  з  метою  запобігання виникненню  надзвичайної  ситуації  техногенного   та   природного характеру.

     Заходи інженерного   захисту  населення  і   території  повинні  
передбачати:

     врахування  під  час  розроблення генеральних  планів забудови  
населених  пунктів  і  ведення  містобудування  можливих проявів у окремих   регіонах   та   на   окремих  територіях  небезпечних  і катастрофічних явищ;  
     раціональне розміщення   об'єктів   підвищеної   небезпеки з урахуванням можливих наслідків їх  діяльності  у  разі  виникнення аварій для безпеки населення і довкілля;

     спорудження  будинків,  будівель,  споруд,  інженерних мереж і транспортних  комунікацій   із   заданими   рівнями   безпеки   та надійності;  
     розроблення і здійснення заходів безаварійного функціонування об'єктів підвищеної небезпеки;

     створення  комплексної  схеми  захисту   населених  пунктів  та об'єктів  господарювання від небезпечних природних процесів;

     розроблення  і  здійснення  регіональних  та  місцевих  планів запобігання   і   ліквідації   наслідків   надзвичайних   ситуацій техногенного  та природного характеру;

     організацію  будівництва     протизсувних,     протиповеневих, протиселевих,  протилавинних,  протиерозійних та інших  інженерних споруд спеціального призначення;

     реалізацію  заходів санітарної охорони території. 

Стаття 22. Режим функціонування єдиної державної системи  

     Залежно від  обстановки,  ступеня поширення  прогнозованої  або такої,   що   виникла,   надзвичайної   ситуації  техногенного  та природного  характеру за  рішенням  відповідно  Кабінету  Міністрів України,  Ради  міністрів  Автономної  Республіки Крим,  обласних, Київської та Севастопольської міських  державних  адміністрацій  в межах  конкретної  території  встановлюється  один з таких режимів функціонування системи захисту населення і територій:

     режим повсякденного   функціонування  -  за  умов   нормальної виробничо-промислової,    радіаційної,    хімічної,    біологічної (бактеріологічної),      сейсмічної,      гідрогеологічної       і гідрометеорологічної    обстановки,   за   відсутності   епідемій, епізоотій, епіфітотій тощо;

     режим підвищеної  готовності -  у  разі  істотного   погіршення виробничо-промислової,    радіаційної,    хімічної,    біологічної (бактеріологічної),      сейсмічної,      гідрогеологічної       і гідрометеорологічної    обстановки,    за   наявності   можливості виникнення  надзвичайної  ситуації  техногенного   та   природного характеру;  
     режим надзвичайної  ситуації  -  у разі виникнення і під час ліквідації  наслідків  надзвичайної   ситуації   техногенного   та природного характеру.

     Режим надзвичайного   стану   запроваджується  відповідно  до законів України. 

 

2. Людина постійно взаємодіє з навколишнім середовищем, перетворює це середовище, а воно, у свою чергу, впливає на життєдіяльність самої людини. Тобто взаємодія людини із середовищем, що її оточує, відбувається при наявності прямих і зворотних зв’язків.

Результат взаємодії людини з навколишнім середовищем може змінюватися в широких межах: від позитивного до катастрофічного, що супроводжується загибеллю людей і руйнуванням компонентів середовища. Негативні впливи, які виникають раптово, періодично або постійно діють у системі “людина – життєве середовище ” і визначаються як дія небезпек. 

Небезпека – це центральне поняття безпеки життєдіяльності  і являє собою явища, процеси, об’єкти, властивості, які здатні за певних умов завдати шкоди здоров’ю чи життю людини як прямо, так і  згодом. Життєвий досвід людини показує, що шкоду людині може нанести будь-яка діяльність: робота на виробництві (трудова діяльність), різні види відпочинку, розваги та навіть діяльність, пов’язана з навчанням. 

Небезпека – це явище  або вплив на людину несприятливих  або навіть несумісних із життям факторів.

Небезпека зберігає всі системи, які мають енергію, хімічні або  біологічні активні компоненти, а також характеристики, які не відповідають умовам життєдіяльності людини.

Усяка діяльність людини є  потенційно небезпечною. Потенційна небезпека  – це така небезпека, яка має неявний  характер і проявляється в умовах, які важко передбачити. Потенційна небезпека може реалізуватися у  формі хвороб або травм. Але наявність  потенційної небезпеки не завжди супроводжується її негативним впливом  на людину. Для реалізації негативного  впливу небезпеки необхідне виконання трьох умов: небезпека реально існує і діє; людина знаходиться в зоні дії небезпеки; людина не має достатньо ефективних засобів захисту. 
Умови, за якими небезпека може реалізуватися в подію, називаються небезпечною ситуацією. 
Ситуацію, за якої проявляється велика можливість виникнення нещасного випадку, прийнято називати небезпечною або аварійною, а коли загинули люди – катастрофічною.  
Катастрофа (грец.) – переворот, знищення, загибель, випадкове горе, дія якого може продовжуватися в напрямі, що визначається дією, яка відбулася. 
 
Аварія – це випадковий вихід з ладу машин, кораблів, літаків, їх пошкодження, руйнація, нещасний випадок, велика невдача.

У положенні про розслідування  і облік нещасних випадків, професійних  захворювань і аварій на підприємствах, в установах і організаціях проводиться розподіл аварій на дві категорії.

До 1-ї категорії належать аварії, внаслідок яких загинуло п’ять, більше чоловік або з’явилася загроза для життя і здоров’я робітників підприємства або населення, яке знаходиться поблизу об’єкта, або виникла зупинка, або вийшло з ладу підприємство на добу або більше.

До 2-ї категорії належать аварії, внаслідок яких або загинуло до п’яти чоловік або виникла  загроза для життя і здоров’я робітників цеху, дільниці, або виникла  зупинка, або вийшли з ладу підприємство, дільниця на добу і більше. 
Крім небезпечних ситуацій, існують і екстремальні.

Екстремальною називають  ситуацію в процесі діяльності, коли у людини психофізіологічне навантаження досягає якої-небудь межі, при якій вона може втратити здатність до раціональних вчинків і діяти відповідно до обставин, які виникли. 
В екстремальних ситуаціях людина може опинитися у різносторонніх сферах діяльності: на виробництві, вулиці, у побуті або на відпочинку.

Отже, можна зробити висновок, що безпека життєдіяльності –  це стан оточуючого людину середовища, при якому виключається можливість порушення організму в процесі різноманітної предметної діяльності.

Перелік назв, термінів можливих небезпек, тобто номенклатура небезпек, нараховує понад 150 найменувань і при цьому не вважається за повну. В окремих випадках складається номенклатура небезпек для окремих об’єктів (підприємств, цехів, професій, місць праці та інше).

Джерелами (носіями небезпек) є природні процеси і явища, техногенне середовище та людські дії. Небезпеки існують у просторі й часі та реалізуються у вигляді потоків енергії, речовини та інформації. При ідентифікації небезпек, тобто при знаходженні типу небезпеки та встановленні її характеристик, необхідно виходити з принципу “все впливає на все”, тобто джерелом небезпеки може бути все живе й неживе, а підлягати небезпеці також може все живе й неживе. Ідентифікація необхідна для розробки заходів щодо запобігання небезпекам або вже ліквідації наслідків. 

Класифікація та систематизація явищ, процесів, об’єктів, які здатні завдати шкоду людині (таксономія небезпек), повністю не розроблена. Прикладом  таксономії небезпек може бути такий поділ:

– за походженням (природна, техногенна, екологічна); 
– за локалізацією (космос, атмосфера, літосфера, гідросфера); 
– за наслідками (захворювання, травми, загибель, пожежі); 
– за шкодою (соціальна, технічна, екологічна); 
– за сферою прояву (побутова, виробнича, спортивна, дорожньо-транспортна). 
Найбільш вдалою класифікацією небезпек є класифікація за джерелами походження, згідно з якою всі небезпеки поділяються на 4 групи: природні, техногенні, соціально-політичні та комбіновані. Подібна класифікація прийнята і в державних стандартах при визначенні надзвичайних ситуацій.

Перші три класифікації належать до елементів життєвого се-редовища, яке оточує людину, – природного, техногенного та соціального. До четвертої  групи належать природно-техногенні, природно-соціальні та соціально-техногенні небезпеки, джерелами яких є комбінація різних елементів життєвого середовища. 
 
Природні джерела небезпеки – це природні об’єкти, явища природи та стихійні лиха, які можуть спричинити шкоду людині або ж становлять загрозу для життя чи здоров’я людини (землетруси, зсуви, селі, вулкани, повені, снігові лавини, шторми, урагани, зливи, град, тумани, ожеледі, блискавки, астероїди, сонячне та космічне випромінювання, небезпечні тварини, рослини, риби, комахи, гриби, бактерії, віруси, заразні хвороби). 

Техногенні небезпеки  – це небезпеки, пов’язані з використанням  транспортних засобів, з експлуатацією підіймально-транспортного обладнання, з використанням горючих легкозаймистих і вибухонебезпечних речовин та матеріалів, процесів, що відбуваються при підвищених температурі й тиску, електричної енергії, хімічних речовин, різних видів випромінювання (іонізуючого, електромагнітного, віброакустичного). Джерелами техногенних небезпек є відповідні об’єкти, що породжують їх.

Соціальні небезпеки –  це небезпеки, викликані низьким  духовним та культурним рівнем (бродяжництво, проституція, пияцтво, алкоголізм, тютюнопаління). Джерелами цих небезпек є незадовільний матеріальний стан, погані умови проживання, страйки, повстання, конфліктні ситуації на міжнаціональному, етнічному, расовому чи релігійному ґрунті. 

Джерелами політичних небезпек є конфлікти на міжнаціональному та міждержавному рівні, духовне гноблення, політичний тероризм, ідеологічні, міжпартійні та збройні конфлікти, війни.

Найбільшу кількість становлять комбіновані небезпеки – природно-техногенні, природно-соціальні та соціально-техногенні. 

Природно-техногенні небезпеки: смог, кислотні дощі, пилові бурі, ерозія ґрунтів, зменшення родючості ґрунтів, виникнення пустель, зсуви, селі, землетруси та інші тектонічні явища, які спонукала людська діяльність.

Природно-соціальні небезпеки: наркоманія, епідемія інфекційних захворювань, венеричні захворювання, СНІД.

Соціально-техногенні небезпеки: професійна захворюваність, професійний  травматизм, психічні відхилення та захворювання, викликані виробничою діяльністю, масові психічні відхилення та захворювання, викликані впливом на свідомість і підсвідомість засобами масової інформації та спеціальними технічними засобами, токсикоманія.