Корпоративні знання як стратегічний ресурс компанії

Міністерство освіти, молоді та спорту України

Державний вищий навчальний заклад

«Київський національний економічний  університет імені Вадима Гетьмана»

 

 

 

 

 

 

Реферат на тему:’’ Корпоративні знання як стратегічний ресурс компанії’’

 

 

 

 

 

                                                                                                                        Виконала студентка

денної форми навчання

3-го курсу

спеціальність – “6504”

група № 4

Литвиненко О.В.

                                                                                 Перевірила: Домашенко Т.С.

 

 

 

 

 

 

                                                        Київ 2013

 

 

План

 

Вступ

1. Поняття управління  знаннями

2. Технології управління  корпоративними знаннями

3. Знання як стратегічний  актив

Висновки

Бібліографія

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Організації все більше покладаються на свої інтелектуальні активи на протилежність матеріальним, якими вони управляють. Рішення по управлінню знаннями стають ключовими у побудові і підтримці інтелектуальних капітальних активів та застосуванні їх для створення економічних цінностей. Рішення у сфері управління знаннями дають можливість індивідам, командам

людей і цілим спільнотам досягати набагато більшого у створенні, фіксації, передачі та оволодінні знаннями.

У загальному розгляді корпоративні знання можна орієнтовно поділити на декілька категорій:

Знання бізнес-процесів компанії.

У цю категорію можна  віднести не тільки виробничо-технологічну інформацію, але й відповідну супровідну довідкову, фінансову, юридичну документацію, навички та досвід персоналу .

Знання корпоративної  культури.

В першу чергу треба  акцентувати увагу на корпоративних  стандартах взаємодії персоналу  з клієнтами компанії в різних ситуаціях (правила, процедури), а також  на принципах міжособистісних комунікацій між співробітниками. Крім того, завжди існують неписані правила, незнання яких може сильно заважати успішному старту новачків компанії.

Знання про зовнішнє середовище компанії.

У цю категорію можна  включити стан справ в сегментах  ринку, на яких присутня компанія в даний момент, ситуацію в перспективних ринкових нішах, які можуть бути освоєні в перспективі, а також у сегментах ринку, які можуть побічно вплинути на бізнес компанії. Також дуже важливо своєчасно отримувати достовірну інформацію про конкурентів та їхніх діях. Та й знаючи партнерів краще, можна заздалегідь опрацювати більш ефективні шляхи взаємовигідної співпраці. А що вже говорити про знання особливостей клієнтів, законодавчого середовища, політичних змін у різних регіонах світу, які постійно впливають на специфіку ведення бізнесу.

Навички застосування інформаційних технологій (ІТ).

Вже стало нагальною  потребою застосування ІТ для автоматизації  діяльності компанії. У масі випадків ІТ вже невіддільні від різних бізнес-процесів. І новий співробітник, що прийшов у компанію, повинен якнайшвидше освоїти нові для нього інформаційні технології. Та й "аборигенам" компанії теж доводиться постійно вчитися, так як постійна модернізація засобів комунікації та обробки інформації стала невід'ємною реальністю бізнесу.

Особисті знання співробітників.

Такі знання містять  не тільки ряд компетенцій, на підставі яких співробітник займає відповідну посаду і використовує безпосередньо  у своїй роботі. У нього також  є інформація, яку він не зобов'язаний застосовувати особисто, але яка може прямо або побічно допомогти колегам у виконанні їхніх безпосередніх завдань. Наприклад, знання маловідомих джерел цінної інформації, висновки про можливість оптимізації деяких бізнес-процесів, які навіть не стосуються даного співробітника особисто. Крім того, по мірі еволюції ринкового середовища може з'ясуватися, що раніше незатребувані знання персоналу, раптом почали ставати актуальними для бізнесу компанії.

Слід зазначити, що корпоративні знання – це великий і складний комплекс інформації, які тісно переплітаються між собою.

 

 

 

 

 

 

 

1. Поняття управління  знаннями

 

Між даними, інформацією і знаннями існуєрізниця. Дані – це властивості речей і їх можна побачити безпосередньо. Інформація – це сукупність даних, об’єднаних у кластер вищого рівня, якому притаманні смисл ізначимість. Пройшовши через фільтр сприйняття і думок (когнітивна здатність), інформація стимулює різноманітні дії івиди діяльності. Знання беруться з даних і будуються на основі інформації. Вони діляться на дві відмінні категорії:

• Прямі значення, що складаються з форм інформації, експертних знань або досвіду, який можна детально викласти , заархівувати , які є постійними і передаються за допомогою інформаційних технологій.

Прямі знання можуть мати форму бази даних, документу, малюнку, формули, патенту, відео або презентації.

•Імпліцитні знання, або ж ноу-хау, закарбовані у пам’яті людини. Непрямі знання – це загальна нечітко викладена система цінностей, поглядів, цілей поведінки, які управляють діяльністю організації. Такі знання засновані на досвіді. Ідентифікація експліцитних знань становить нелегке завдання для

більшості організацій. Складність, притаманна непрямим знанням, полягає в том, як їх можна класифікувати, генерувати і управляти ними.

Імпліцитні знання можна осягнути тільки через дії людей, їх неможливо розглядати прямо. Такі знання належать людям і схиляють їх до тих або інших дій в конкретних обставинах.

За своїм характером управління знаннями є систематичним. Це процес використання і повторного використання інформації, досвіду і професійних вмінь для досягнення особливої вигоди у правах, певної мети, задачі, що здатна зміцнити організацію і примножити її компетентність.

Організація створює цінності зі своїх інтелектуальних активів та активів, що базуються на знаннях в ході цього процесу. Управління знаннями є рушієм інновацій і здобуття нових знань.

Рішення у сфері управління знаннями повинні ліквідувати розрив між експліцитними і непрямими знаннями. Такі рішення використовують технології, що підтримують фіксацію та управління прямою інформацією, а також технології співпраці, які дозволяють індивідам та спільнотам створювати, передавати та узагальнювати інформацію для досягнення специфічних ділових цілей.

Важливість управління знаннями.

В умовах сучасної економіки, рушієм якої є інформація, організації вбачають набагато більше цінності у своїх інтелектуальних активах, ніж в активах фізичних. Управління знаннями допомагає підтримувати ті знання, якими необхідно поділитися, якщо вони стануть основою для співпраці. Більше того, управління знаннями допомагає організації зробити наступне:

• Стимулювати інновації. Управління знаннями забезпечує інфраструктуру для побудови електронних і соціальних мереж з метою розвитку нових продуктів або послуг; воно сприяє і забезпечує доступ до різноманітних ідей, таким чиною даючи іншим людям можливість мати від

Них користь.

• Сприяти розвитку співпраці. Управління знаннями збільшує можливості співпраці; воно збагачує процес обміну експліцитними та непрямими знаннями між людьми; воно також заохочує вільне пересування ідей.

• Заохочувати і використовувати можливості навчання. Управління знаннями сприяє і прискорює процесс навчання ; воно створює можливості для індивіді і групп людей застосовувати отримані знання на практиці; воно діє як рушій знань організації і доносить потрібну інформацію потрібним людям в зрозумілому контексті , що націлений на вирішення новихпитань; воно надає індивідуальномунавчанню особливої цінності, обдаровуючи його гарними результатами і піднімаючи на загальноорганізаційний рівень .

• Збільшити соціальний капітал. Управління знаннями збільшує обсяг передачі індивідуальних знань організації; воно сприяє процессу обміну

i поза межами організації, в різний час і в різних місцях; також воно з’єднує людей, що володіють необхідними прямими і непрямими знаннями , з тими , кому такі знання необхідні для виконання робочих обов’язків.

• Залучати і зберігати людський капітал. Управління знаннями збільшує рівень збереження кадрів шляхом підкреслення цінності знань працівника і винагородження його за це; воно фіксує та ефективно використовуєте, що люди

знають, тобто їхні „ноу-хау” („знаю як”) і „ноу-вот” („знаю що”); воно сприяє кар’єрному зростанню.

• Створювати і використовувати структурний капітал. Управління знаннями перетворює інтелектуальний капітал в структурний капітал і фокусує стратегічне мислення на використання знань на противагу зосередженню на бюджеті.

• Відкривати можливість електронного управління. Управління знаннями забезпечує інформаційну базу, що заснована на інформаційних технологіях, для надання громадянам і клієнтам можливості доступу до необхідних їм інформації та послуг; воно також встановлює мережу інтелектуальних урядових працівників, які можуть підвищити якість вимог громадян і клієнтів.

• Збільшити продуктивність. Управління знаннями раціоналізує операції та скорочує витрати, ризик, криві ефективності навчання і час початку навчання шляхом усунення непотрібних або надмірних процесів; воно робить прямий внесок у кінцевіцілі/місії.

• Ділитися найкращою практикою і процессами. Управління знаннями поширює найкраще в практиці у свій організації; воно виносить уроки з невдалих спроб; забезпечує базу для багаторазового користування знаннями і

в провадження інновацій; воно встановлює критерії для роботи індивідів і команд всередині компанії і на зовнішньому рівні; воно також допомагає новим

працівникам швидко адаптуватися до культури організації.

• Забезпечити лідерство і прийняття рішень. Управління знаннями надає необхідну інформацію вконтексті, що допомагає процесу прийняття рішень; воно генерує нові знання в процеси рішень шляхом спільного використання і співпраці з гравцями та організаторами спільної справи в процессах прийняття рішен; і воно використовує інформацію та знання для приведення дійорганізації у відповідність з її місією та баченням.

• Збільшити рівень задоволення клієнтів . Управління знаннями покращує обслуговування клієнтів шляхом раціоналізації їх часу відгуку; воно фокусується на знаннях потреб клієнта в напрямку зусиль організації; воно також покращує результат і досвід, отриманий клієнтами при використанні послуг , що надаються.

• Створити конкурентоздатну перевагу/ринкову диференціацію. Управління знаннями сприяє у досягненні найвищої якості знань; в якості бізнес-пропозиції, продукту чи послуги, воно переносить цінність пропозиції від надання товарів і послуг до надання знань і досвіду про ці товари і послуги;

воно також фокусує колективний інтелект організації на потребах клієнта при досягненні ділових місій/цілей.

Труднощі управління знаннями.

При створенні інноваційних продуктів і послуг, деякі організації все ж можуть не мати достатньо можливості ефективного і стратегічного планування, доступу до операції, і не можуть впровадити послуги і системи, що необхідні для успішного ведення бізнесу. Це може стати перешкодою існування процессу управління знаннями. До інших труднощів відносяться :

• Залучення робочого персоналу. Працівників заохочують ділитися своїми знаннями і досвідом, тим, що робить їх індивідами.

• Дозвіл технологіям диктувати правила управління знаннями.

• Відсутність конкретної ділової мети. Программа управління знаннями повинна охоплювати якусь  конкретну бізнес-ціль.

• Постійне оновлення процессу управління знаннями. Вміст програми управління знаннями має постійно оновлюватися, виправлятися або видалятися.

• Внесення інформації в знання. Організації мають бути обережними з інформаційним перевантаженням. Суттю програми управління знаннями є

ідентифікація і поширення коштовних перлин знань з океану інформації.

 

 

 

2. Технології  управління корпоративними знаннями

Основні етапи  та напрями процесу організації  управління корпоративними знаннями.

Аудит наявного рівня управління знаннями. 
Природно, без збору, аналізу та оцінки відомостей про проблеми отримання, обробки та використання корпоративної інформації в умовах конкретної компанії не обійтися, тим більше на початковому етапі. Розробка схем і форм обміну знаннями між співробітниками в процесі міжособистісних комунікацій 
Коротко можна згадати про цільових заходах з обміну досвідом, про організація невиробничого спілкування персоналу, в ході якого неминуче відбувається обмін інформацією, яка вже присутня в компанії, і яку потрібно "витягти" для загального використання.

Постійне застосування різноманітних форм навчання персоналу для придбання нових знань. 
Для організації отримання персоналом нової інформації найчастіше використовуються різні семінари і тренінги, курси підвищення кваліфікації, участь у тематичних конференціях, надання можливостей самоосвіти - словом, все, що дозволить організувати "здобич" нових знань, корисних для розвитку бізнесу компанії .

А так як бізнес-середовище змінюється постійно, то й процес отримання  нових знань про неї теж  повинен бути постійним.

Впровадження спеціальних  ІТ для управління знаннями. 
ІТ необхідні для накопичення знань компанії, які можна структурувати і формалізувати і каталогізувати. А потім за допомогою ІТ тиражувати, надаючи до них оперативний доступ кожному співробітнику, який в них потребує. Традиційні сховища даних, корпоративні інформаційні системи (КІС), як правило, накопичують ключову бізнес-інформацію: цифри, документи, виробничі довідники. А додаткова, і зазвичай словесно-описова інформація, що стосується важливих нюансів бізнесу, як правило, більш персоналізоване, і нею "володіють" найбільш досвідчені співробітники-"експерти" (ефективні прийоми роботи - "знаю як", джерела корисної інформації - "знаю де "і т.п.). Подібні відомості часто поширюються по компанії спонтанним, полуслучайним чином. Хоча саме ці знання часто мають вирішальний якісний вплив на ефективність реалізації бізнес-процесів і, відповідно, на збільшення прибутку. Крім того, існує лінгвістичний аспект проблеми формалізації таких знань - одну й ту ж інформацію нерідко можна зафіксувати за допомогою застосування різних слів-синонімів, що згодом може ускладнити її пошук. Але вже існує ряд компаній, які пропонують свої розробки і послуги на ринку ПЗ, спеціально призначеного для управління корпоративними знаннями.