Основні заходи пожежної профілактики на галузевих об’єктах .

Тема 6. Основні заходи пожежної профілактики на галузевих об’єктах .

 

План

1. Основні причини  пожеж та їх негативні наслідки. Характеристика горіння.

2. Класи пожеж. Небезпечні  і шкідливі фактори пожежі.

3. Категорії виробництв  та приміщень за вибухопожежною та пожежною небезпекою.

4. Пожежна профілактика  та пожежна безпека. Система  попередження пожеж.

5. Протипожежний захист. Первинні засоби пожежогасіння.

6. Вогнестійкість будівель, споруд та шляхи її підвищення.

 

1. Основні причини  пожеж та їх негативні наслідки. Характеристика горіння.

 

Пожежа – це непідвласні людині процеси горіння, при яких полум΄я  знищує все, що зустрічається на його шляху. Основними законодавчи-ми актами, що регулюють пожежну безпеку  в Україні, є Закон «Про по-жежну  безпеку», «Правила пожежної безпеки в Україні», ГОСТ 12.1.004-91, Порядок проведення експертизи проектної та іншої доку-ментації щодо пожежної безпеки, СНиП 2.01.02-85 “ССБТ. Пожарная безопасность. Общин требования. Противопожарные нормы” та ін.

Пожежа є одним з найбільш небезпечних лих для людства, вона призводить до значних людських жертв і матеріальних збитків. Кожні п'ять секунд на земній кулі виникає пожежа, а в Україні - кожні 10 хви-лин. Протягом однієї доби в Україні виникає 120-140 пожеж, в яких ги-нуть 6-7, отримують травми 3-4 людини, вогнем знищується 32-36 буді-вель, 4-5 одиниць техніки. Щодобові збитки від пожеж становлять бли-зько 500 тис. гривень3.

Згідно зі статистичними даними основними причинами пожеж в  Україні є: необережне поводження з  вогнем – 58-60%, несправності та порушення експлуатації електричного устаткування – 18-22%, ігри ді-тей з вогнем – 10-12%, несправність технологічного обладнання – 7-11%, підпали – 2%. Слід зазначити, що однією із шкідливих звичок, яка не тільки негативно впливає на здоров’я людини, але і часто призводить до пожежі, є паління в недозволених місцях.

Необережне поводження з вогнем має місце при вогневих роботах: газо- та електрозварюванні, паяльних роботах, під час варіння бітуму та смоли тощо.

До чинників, що можуть викликати пожежу при користуванні елек-тричним струмом, належать: короткі замикання, струмові переванта-ження, несправності електроустаткування та приладів тощо. Струмові перевантаження виникають при невідповідності між потужністю елект-ромережі і споживачами, коли ввімкнення до мережі додаткових спо

живачів струму призводить до її перевантаження, а також при зниженні напруги  в мережі за тієї ж кількості споживачів.

Існують певні обставини, які сприяють виникненню пожеж, їх роз-повсюдженню  та прояву їх небезпечної й шкідливої дії:

-          пора  року – найчастіше пожежі мають  місце в зимовий період, внаслідок  використання в цей час електронагрівальних  приладів, інших джерел тепла.  Якщо узимку пожежі частіше  відбуваються в будинках і  спорудах, то влітку більша кількість з них – у лісах, степах, полях і т.д.;

-          час  доби – найчастіше пожежі виникають  у нічний час і рано-вранці, найменше пожеж виникає ввечері;

-          необачне  поводження з вогнем, яке приводить  до пожеж, най-більш характерним  для осіб у стані алкогольного сп’яніння.

Підвищенню рівня пожежної небезпеки  промислових об’єктів зна-чно сприяє зростання енергоозброєності виробництв, збільшення щіль-ності транспортних комунікацій, підвищення рівня температур та тиску в технологічному устаткуванні, використання нових видів полімерних матеріалів. У сучасному виробництві зі зменшенням ймовірності вини-кнення пожеж збільшується тяжкість наслідків від них.

Пожежі мають соціальне, економічне і екологічне значення, оскіль-ки, по-перше, призводять до нещасних випадків, людських жертв, по-друге, суттєво впливають на економічні показники підприємств (збитки від пожеж негативно впливають на економіку), по-третє, завдають шко-ди природі і забруднюють навколишнє середовище.

Горіння – складний фізико-хімічний процес з'єднання горючої речо-вини з окислювачем, яке супроводжується виділенням тепла і випромі-нюванням світла. Необхідними елементами процесу горіння є:

а)         горюча речовина, її певний стан і кількість;

б)         окислювачі – кисень (коли концентрація кисню в повітрі стає

менше 8-10%, горіння припиняється), хлор, фтор, оксиди азоту, селітра

тощо;

в)         джерело  займання.

Розрізняють такі різновиди горіння: спалах, займання, самозайман-ня, самоспалахування, тління.

Спалах – швидкоплинний процес згоряння парів горючої речовини, що має місце при її контакті з відкритим джерелом вогню і супрово-джується короткочасним видимим випромінюванням, але без ударної хвилі і стійкого горіння.

 

Залежно від температури спалаху  розрізняють речовини легкозай-мисті (при температурі до 61°С) і горючі (при температурі понад 61°С).

Займання – початкова форма  горіння, який виникає від джерела  вог-ню. Займання відбувається при температурах, вищих за температуру спа-лаху для  легкозаймистих речовин на 2-5 °С і  для горючих – на 5-30°С.

Самозаймання – процес горіння  речовини, що виникає при висо-кій  температурі без контакту з відкритим  джерелом вогню. Напри-клад, займання від  стиснення, коли температура сумішей  досягає кри-тичних значень у  дизельних двигунах, процес горіння, який виникає від теплоти, що нагромаджується в речовині внаслідок біологічних або фізико-хімічних процесів (гній, зерно, солома, промаслені ганчір-ки і т.д.).

Самоспалахування – це самозаймання, що супроводжується по-явою полум'я.

Тління – безполуменеве горіння горючої речовини у твердій фазі з видимим випромінюванням світла із зони горіння, але при відсутності полум'я та ударної хвилі.

Окислювачами можуть бути не тільки кисень, а й азотна кислота, бертолетова  сіль тощо. Деякі речовини здатні горіти без доступу кисню, наприклад ацетилен, хлористий азот. Окремі метали можуть горіти в атмосфері хлору, парах сірки. Залежно від наявності окислювача горін-ня може бути повним і неповним.

Повне горіння має місце при  достатній кількості окислювача, непо-вне – при його нестачі. Продуктами повного горіння є вуглекислий газ, вода, азот й інші. При неповному горінні утворюються горючі і токсичні продукти (окис вуглецю, альдегіди, смоли, спирти та ін.).

Залежно від структури горючих  речовин горіння може бути гомо-генним і гетерогенним. При гомогенному горінні компоненти горючої суміші знаходяться на початковій стадії у пароподібному стані. Гетеро-генне горіння має місце при наявності різних фаз у горючий системі, наприклад горіння рідин і твердих матеріалів.

З урахуванням швидкості розповсюдження вогню горіння буває дефлаграційним (декілька м/с), вибуховим (десятки і сотні м/с), детона-ційним (тисячі м/с).

Окрім того, залежно від способу  розповсюдження вогню, горіння буває  ламінарним (пошарове розповсюдження фронту вогню) і турбу-лентним (переміщення шарів згорання з підвищеною швидкістю ви-горання).

 

2. Класи пожеж.  Небезпечні і шкідливі фактори  пожежі.

Розрізняють три стадії розвитку пожежі:

1) загоряння (5-30 хв.) –  це нестійка фаза горіння з  відносно низькою температурою. Під час цієї стадії вогонь легко погасити. Своєчасну ліквідацію такого горіння, якщо воно не спричинило збитку, прийнято називати відверненою пожежею;

2)         стійке горіння (пік горіння) - ця стадія характеризується підсиленням процесів горіння (розкладу і випаровування горючих речовин), збільшенням площі і факела полум'я;

3)         розвинена форма горіння - відзначається великою площею, великою температурою, руйнуванням конструкцій тощо.

При спалаху горючих  газів горіння розвивається на стільки  швидко, що стадії розвитку пожежі не розрізняються (швидкість вогню не менше 1 м/с).

На основі експериментальних  даних, а також з урахуванням  того, що в більшій частині виробничих і побутових приміщень згорають в основному дерев'яні матеріали, за питому вагу цих приміщень приймають 56 кг/м2, для сховищ, складів, книгосховищ - 100-800 кг/м .

Таким чином, на об'єктах  можна своєчасно оцінити завантаження кожного приміщення горючими речовинами, розрахувати час можливого горіння, передбачити заходи та засоби пожежогасіння.

Збільшенню небезпеки  при пожежі сприяють процеси синергізму - небезпечного явища, при якому сумарна  небезпека кількох шкідливих  чинників надзвичайно швидко зростає.

Особливо велику небезпеку  при пожежі становлять продукти горіння  пластмас. Наприклад, при горінні 1 кг пінополіуретану в 1 м по-вітря утворюється концентрація ціанистого водню (HCN), яка у 10 разів перевищує смертельну дозу.

Відповідно до ГОСТ 27221-87 “Пожарная техника. Классификация  пожаров” встановлено 4 класи пожежі:

Клас А – горіння  твердих речовин, переважно органічного походження, яке супроводжується тлінням (деревина, текстиль, папір);

Клас В – горіння  рідких або твердих речовин, які  розтоплюються;

Клас С – горіння  газоподібних речовин;

Клас D – горіння металів  та їх сплавів.

Крім цих чотирьох класів НАПБ Л.01.001.95 “Правила пожежної безпеки України” введено ще додатковий п’ятий клас (Е) для позначення пожеж, пов’язаних з горінням електроустановок.

Розрізняють такі небезпечні та шкідливі фактори пожежі:

а)         висока температура полум'я (до 1200-1400°С) – один з надзвичайно небезпечних чинників пожежі. Однак випадки безпосередньої дії

вогню на людей мають  місце відносно рідко;

б)         передача теплоти випромінюванням і конвекцією, що може викликати опіки та больові відчуття. Мінімальна відстань від полум’я у

метрах, на якій людина може перебувати, приблизно складає: R = 1,6хН

(R – відстань до  полум’я, у метрах; Н – середня  висота факелу полум'я,

у метрах);

в)         наявність диму, який викликає інтенсивне подразнення очей та

верхніх дихальних шляхів, що негативно відбивається на рятівних роботах і пожежегасінні;

г)         наявність токсичних речовин в диму (чадний газ, окис азоту, сірнистий газ, фосген та ін.), що може призвести до отруєнь і смерті;

д)         підвищена температура середовища, що негативно може відбитись на органах дихання, центральній нервовій системі, викликати тепловий удар;

е)         перенесення вогню на інші об'єкти іскрами, випромінюванням,

конвекцією;

ж)        висока температура, вибухи можуть зруйнувати будівельні

конструкції. При цьому  люди часто одержують значні механічні  травми,

опиняються під уламками завалених конструкцій;

з)         створення екстремальної ситуації, коли дія чинників пожежі перевищує межу психофізіологічних можливостей особистості. Людину

може охопити паніка, настати депресивний стан з відповідними негативними наслідками;

и) вогняний шторм –  небезпечне явище під час великих  пожеж, що супроводжується всмоктуванням  у полум’я всього, що знаходиться  поруч, у тому числі людей.

 

 

3. Категорії виробництв та приміщень за вибухопожежною та пожежною небезпекою.

Пожежовибухонебезпечність виробництв характеризується сукупністю умов, здатних спричинити і розвинути  пожежу або вибух певних масштабів.

Пожежна небезпека виробничих будівель залежить від кількості та здатності до горіння речовин і матеріалів, що в них знаходяться або використовуються, а також від пожежної небезпеки технологічних процесів й особливостей конструкції самої будівлі (приміщення). Технологічний процес визначає ймовірність виникнення і розміри пожежі або вибуху. Конструкції будівель зумовлюють межі поширення пожежі та її наслідки.

Оцінка вибухопожежонебезпечності  полягає у тому, щоб визначити  можливості руйнівних наслідків  пожежі і вибухів на об'єктах, а  також небезпечних факторів цих явищ для людей. Існує два методи визначення пожежовибухонебезпечності – детермінований і вірогідний.

Детермінований –  базується на нормуванні технологічного проектування.

Вірогідний – передбачає недопущення дії на людей шкідливих  факторів пожежі з вірогідністю, що перевищує нормативну.

За вибухопожежною та пожежною небезпекою приміщення та будівлі  згідно з НАПБ Б.07.005-86 ОНТП 24-86 поділяються  на п’ять категорій: А, Б, В, Г, Д:

– Категорія А (вибухопожежонебезпечна). Горючі гази, легкозаймисті рідини з температурою спалаху не більше 28ºС у такій кількості, що можуть утворювати вибухонебезпечні паро- і газоповітряні суміші, при спалахуванні яких розвивається розрахунковий надлишковий тиск вибуху в приміщенні, що перевищує 5 кПа. Речовини та матеріали, здатні вибухати і горіти при взаємодії з водою, киснем повітря або одне з одним у такій кількості, що розрахунковий надлишковий тиск у примі-щенні перевищує 5 кПа;

– Категорія Б – (вибухопожежонебезпечна). Горючий пил або волокна, легкозаймисті  рідини з температурою спалаху більше 28ºС та горючі рідни у такій кількості, що можуть створювати вибухонебезпеч-ні пилоповітряні або пароповітряні суміші у разі спалахування яких розвивається розрахунковий надлишковий тиск вибуху в приміщенні, що перевищує 5 кПа;

– Категорія В – (пожежонебезпечна). Горючі і важко горючі ріди-ни, тверді горючі і важкогорючі речовини й  матеріали, речовини та матеріали, здатні при взаємодії з водою, киснем повітря або одне з одним лише горіти, за умови, що приміщення, в яких вони знаходяться (використовуються) не належать до категорій А і Б;

– Категорія Г. Негорючі речовини та матеріали в гарячому, розжареному або розплавленому  стані, процес обробки яких супроводжується  виділенням променистого тепла, іскор, полум'я; горючі гази, рідини, тверді речовини, які спалюються або утилізуються як паливо;