Особливості охорони праці жінок та молоді

Забороняється відмовляти жінкам у прийняті на роботу і знижувати їм заробітну плату з мотивів, пов’язаних з вагітність або наявністю дітей віком до трьох років, також забороняється звільнення вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до трьох років, самотніх матерів у випадку наявності у них дітей віком до 14 років чи дитини-інваліда, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, але з обов’язковим працевлаштуванням.

Жінкам, які працюють і мають двох і більше малолітніх дітей або дитину-інваліда, надаються пільги до відпустки.

Охорона праці жінок, крім вищенаведеного має здійснюватися шляхом розробки санітарно-гігієнічних, лікувально-профілактичних та інших заходів, спрямованих на забезпечення безпеки організму, збереження здоров’я та його репродуктивних функцій.

Усі гарантії, передбачені чинним законодавством, поширюються на батьків, які виховують дітей без матері, а також на опікунів.

3. Охорона праці  неповнолітніх

Неповнолітніми вважаються особи обох статей, які не досягли вісімнадцяти років. У трудових правовідносинах вони прирівнюються до повнолітніх, але що стосується охорони праці, робочого часу, відпусток та інших робочих умов, неповнолітні користуються відповідними пільгами, встановленими чинним законодавством.

Правовою основою охорони праці неповнолітніх є відповідні статті КЗпП, Закон "Про охорону праці", список виробництв, професій, спеціальностей і робіт, на яких забороняється використовувати працю осіб, що не досягли 18 років, перелік медичних протипоказань до роботи в різних галузях, затверджені МОЗ та ін.

Законодавча і нормативно-правова база основ охорони праці підлітків пов’язана з тією особливістю, що у підлітковому віці до 18 років фізичний розвиток ще не завершений, внаслідок чого організм має підвищену чутливість до несприятливих виробничих чинників.

Підлітків до 18 років приймають на роботу лише після попереднього медичного огляду з подальшим щорічним проходженням медичного огляду до досягнення ними 21 року. Неповнолітні приймаються на роботу, як правило, після досягнення ними 16 років. Однак у виняткових випадках за згодою батьків можуть прийматися на роботу особи, яким виповнилося 15 років (КЗпП ст. 188).

Забороняється використовувати працю неповнолітніх на важких роботах та на роботах зі шкідливими та небезпечними умовами праці, на підземних роботах або залучати їх до нічних та надурочних робіт, а також у вихідні дні. Згідно із списком неповнолітні не допускаються до робіт більше, ніж на 200 виробництвах за майже 3000 спеціальностями та професіями (наказ МОЗ від 31.03.1994 №46). Обмежується використання праці підлітків на роботах по перенесенню вантажів, маса яких перевищує встановлені граничні норми (табл. 2). Неповнолітні віком до 16 років взагалі не допускаються до робіт по перенесенню й пересуванню вантажів.

Таблиця 2. Граничні норми підіймання та переміщення важких предметів неповнолітніми

Чинним законодавством передбачається для підлітків скорочена тривалість щоденної роботи. При цьому заробітна плата виплачується у такому розмірі, як працівникам відповідних категорій при повній тривалості щоденної роботи. Щорічні відпустки підліткам надаються тривалістю в один календарний місяць (30 днів) у літній період або, за їх бажанням, у будь-яку іншу пору року.

Законодавчо встановлено гарантії від незаконного звільнення підлітків з роботи. Звільнення допускається лише у виключних випадках за згодою комісії у справах неповнолітніх.

Згідно з чинним законодавством на підприємствах мають бути створені здорові і безпечні умови праці, забезпечення яких покладається на роботодавця, який несе за це персональну відповідальність (КЗпП. XI ст. 153-і 73). Виробничі будівлі, технологічні процеси мають відповідати вимогам, які забезпечують здорові й безпечні умови праці відповідно до санітарно-гігієнічних нормативів.

Законодавчо введено проведення аудиту охорони праці: якщо внутрішній аудит проведений роботодавцем не відповідає встановленим вимогам, він мусить провести зовнішній аудит. Такі законодавчі вимоги дають можливість поліпшувати виробничу ситуацію з питань охорони праці.

Роботодавець має забезпечувати належну організацію робочих місць, створювати такі виробничі умови, які б не спричиняли шкоди здоров’ю працюючих та відповідали санітарним нормативам.

Для проведення номенклатурних санітарно-гігієнічних заходів з охорони праці роботодавець має виділяти кошти та необхідні матеріальні ресурси. Порядок використання цих коштів визначається колективним договором і контролюється трудовим колективом.

Обов’язком роботодавця є: забезпечення трудової та технологічної дисципліни; правильна організація режиму праці та відпочинку; систематичне навчання працюючих, вдосконалення їхніх знань та навичок у сфері охорони праці; проведення інструктажів, підвищення кваліфікації з безпеки праці, виробничої санітарії, протипожежної безпеки та інших правил.

Висновки

Незважаючи на вжиті заходи, ситуація в країні з охороною праці й технікою безпеки, як і раніше залишається напруженою.  
Безробіття є найбільш гострою економічною і соціальною проблемою ринкової економіки.

Безробіття в Україні набуває масового характеру, представляючи цим реальну загрозу для розвитку суспільства. Найбільші втрати реальних робочих місць спостерігаються на підприємствах військово-промислового комплексу, в машинобудуванні, в легкій промисловості, у сільськогосподарському секторі та ін. У першу чергу поповнюють армію безробітних, громадяни з обмеженою можливістю працевлаштування: жінки, які мають дітей, молодь, особи передпенсійного віку, інваліди та ін.

Багато роботодавців, керівників підприємств і організацій у гонитві за прибутком в порушення вимог закону не створюють на робочих місцях здорові і безпечні умови праці, що породжує виробничий травматизм. Більш того, в ряді регіонів на підприємствах, переважно приватної та змішаної форм власності, допускаються непоодинокі випадки приховування від обліку і розслідування нещасних випадків на виробництві, в тому числі нерідко з важким і смертельним результатом.

Таким чином, я вважаю, що державну політику з охорони праці жінок і молоді варто розвивати далі, визначивши конкретні механізми (гарантії) реалізації трудових прав жінок, а також необхідність систематизувати норми, що регулюють особливості праці жінок.

Список літератури:

1. Вітвицька С. С. Основи педагогіки вищої школи: Підручник за модульно-рейтинговою системою навчання для студентів магістратури. – Київ: Центр навчальної літератури, 2006. – 384с.
2. http://pidruchniki.com/1597012238903/bzhd/ohorona_pratsi_zhinok
3. http://pidruchniki.com/1628041438904/bzhd/ohorona_pratsi_nepovnolitnih
4. http://pidruchniki.com/1154112138243/bzhd/osnovni_ponyattya_galuzi_ohoroni_pratsi_termini_viznachennya
5. http://pidruchniki.com/1517051543404/pravo/ohorona_pratsi#62
6. Кодекс законів про працю України.