Порядок здійснення ризик-аналізу. Оцінка ризику та небезпек

Таблиця II.2. Якісні оцінки частоти відмов

Таблиця II.3. Матриця «ймовірність відмов – вагомість наслідків» для ранжування відмов

Критерії у табл. 2.3. можуть застосовуватися для ранжування безпеки і визначення наслідків відмов елементів, устаткування і складових частин систем і об’єкту в цілому. При цьому:

• ранг А визначає, що потрібно проводити обов’язковий поглиблений кількісний аналіз критичності. Він відповідає найвищому, неприйнятному ступеню ризику для об’єкта і вимагає негайних заходів для забезпечення безпеки;
• ранг В – бажаний кількісний аналіз критичності;
• ранг С – визначає, що можна обмежитися якісним аналізом;
• ранг D – аналіз і вживання заходів безпеки не потрібні, бо це найбільш безпечні умови.

Порядок пріоритетів при розробці будь-якого проекту потребує, щоб вже на перших стадіях розробки продукту або системи у відповідний проект, наскільки це можливо, були включені елементи, що виключають небезпеку. На жаль, це не завжди можливо. Якщо виявлену небезпеку неможливо виключити повністю, необхідно знизити ймовірність ризику до припустимого рівня шляхом вибору відповідного рішення. Досягти цієї мети, як правило, в будь-якій системі чи ситуації можна кількома шляхами. Такими шляхами, наприклад, є:

• повна або часткова відмова від робіт, операцій та систем, які мають високий ступінь небезпеки;
• заміна небезпечних операцій іншими — менш небезпечними;
• удосконалення технічних систем та об'єктів;
• розробка та використання спеціальних засобів захисту;
• заходи організаційно-управлінського характеру, в тому числі контроль за рівнем безпеки, навчання людей з питань безпеки, стимулювання безпечної роботи та поведінки.

Кожен із зазначених напрямів має свої переваги і недоліки, і тому часто заздалегідь важко сказати, який з них кращий. Як правило, для підвищення рівня безпеки завжди використовується комплекс цих заходів та засобів. Для того, щоб надати перевагу конкретним заходам та засобам або певному їх комплексу, порівнюють витрати на ці заходи та засоби і рівень зменшення шкоди, який очікується в результаті їх запровадження. Такий підхід до зменшення ризику небезпеки зветься управління ризиком.

Висновок

Методологія аналізу та оцінювання ризику аварій на промислових об’єктах активно розвивається, тому розробка нових і вдосконалення існуючих підходів, моделей і методик оцінювання ризиків аварій, комп’ютерна їх реалізація залишається для нашої держави актуальним завданням.

Визначення оцінок ризиків аварій має ґрунтуватися на результатах контролю технічного стану потенційно небезпечних об’єктів, статистичних даних про аварії і надзвичайні ситуації техногенного характеру, комплексного моніторингу небезпечних геологічних і гідрометеорологічних процесів, стану природних комплексів, а також на результатах моделювання відповідних небезпечних подій та ситуацій, їхнього впливу на здоров’я населення.

Застосування методології оцінювання ризику дозволяє розробляти механізми і стратегію різних регулюючих заходів щодо підвищення безпеки промислових об’єктів; встановлювати межі варіабельності величин ризику і невизначеностей, пов'язаних з обмеженістю початкових даних або з невирішеністю наукових проблем.

Література

1. Лисиченко Г.В. Природний, техногенний та екологічний ризики: аналіз, оцінка, управління / Г.В. Лисиченко, Ю.Л. Забулонов, Г.А. Хміль. – К.: Наукова думка, 2008. – 543 с.
2. Методические указания по проведению анализа риска объектов повышенной опасности. РД 03-418-01, утв. Пост. Госгортехнадзора России от 10.07.01 № 30.
3. Про об’єкти підвищеної небезпеки: Закон України№2245-ІІІ від 18.01.2001 р.
4. Про ідентифікацію та декларування безпеки об'єктів підвищеної небезпеки: Постанова Кабінету Міністрів України від 11.07.2002 № 956.
5. Про затвердження Методики визначення ризиків та їх прийнятних рівнів для декларування безпеки об’єктів підвищеної небезпеки: Наказ Мінпраці та соціальної політики України від 4.12.2002 р. № 637.
6. «Захист населення і господарських об'єктів у надзвичайних ситуаціях. Радіаційна безпека »- В.М. Салтаровіч, А.В. Долідовіч, В.В. Захарченко - Мінськ, 2007.

Размещено на Allbest.ru