Порядок здійснення ризик-аналізу. Оцінка ризику та небезпек

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 06 Мая 2014 в 21:48, реферат

Описание работы

Аналіз та оцінювання ризику аварій разом із превентивними заходами безпеки є основою системи управління безпекою промислових об’єктів різних типів. Аналіз та оцінювання ризику включає такі основні завдання: обґрунтування цілі та завдань аналізу ризику; аналіз технологічних особливостей виробничого об’єкта, виявлення всіх джерел небезпеки; визначення подій, що можуть ініціювати виникнення аварій; визначення вражальних чинників, що виникають під час аварій; кількісне оцінювання ймовірностей виникнення аварій; формування імовірних сценаріїв розвитку аварій; моделювання і прогнозування імовірних наслідків аварій для персоналу, населення і навколишнього середовища за різними сценаріями розвитку подій; оцінювання ймовірностей впливу зовнішніх чинників на об’єкт; розрахунок ризику аварій; аналіз ризику щодо його прийнятності; розробка заходів зі зменшення ризиків аварій у разі перевищення прийнятного рівня

Содержание работы

Вступ
1. Етапи аналіз небезпеки та ризику аварій
2. Основні завдання дослідження ризику
3. Моделі та методи аналізу ризиків аварій
4. Якісний і кількісний аналіз рівня ризиків
Висновок
Література

Файлы: 1 файл

реферат1.docx

— 104.05 Кб (Скачать файл)

 

Таблиця II.2. Якісні оцінки частоти відмов

Вид відмов за очікуваною частотою виникнення

Якісний опис частоти відмов для:

Окремого елемента

Сукупності елементів

Часта відмова

> 1

Ймовірно часте виникнення

Спостерігається постійно

Ймовірна відмова

1 - 10-2

Буде спостерігатися кілька разів за термін служби виробу

Ймовірно часте виникнення

Можлива відмова

10-2 - 10-4

Можливе одне спостереження даної відмови за термін служби виробу

Спостерігається кілька разів

Рідкісна відмова

10-4 - 10-6

Відмова малоймовірна, але можлива хоча б раз за термін служби

Цілком можлива хоча б один раз

Практично неймовірна відмова

<10-6

Відмова малоймовірна, але можлива хоча б раз за термін служби

Цілком можлива хоча б один раз


 

Таблиця II.3. Матриця «ймовірність відмов – вагомість наслідків» для ранжування відмов

Очікувана частота виникнення на рік

Вагомість наслідків

Катастрофічна відмова (Категорія IV)

Критична відмова (Категорія IІІ)

Не критична відмова (Категорія ІІ)

Відмова із знехтувано-малими наслідками(Категорія І)

> 1

Часта відмова

A

A

A

C

1 - 10-2

Ймовірна відмова

A

A

B

C

10-2 - 10-4

Можлива відмова

A

B

B

C

10-4 - 10-6

Рідкісна відмова

A

B

C

D

<10-6

Практично неймовірна відмова

B

C

C

D


 

Критерії у табл. 2.3. можуть застосовуватися для ранжування безпеки і визначення наслідків відмов елементів, устаткування і складових частин систем і об’єкту в цілому. При цьому:

  • ранг А визначає, що потрібно проводити обов’язковий поглиблений кількісний аналіз критичності. Він відповідає найвищому, неприйнятному ступеню ризику для об’єкта і вимагає негайних заходів для забезпечення безпеки;
  • ранг В – бажаний кількісний аналіз критичності;
  • ранг С – визначає, що можна обмежитися якісним аналізом;
  • ранг D – аналіз і вживання заходів безпеки не потрібні, бо це найбільш безпечні умови.

Порядок пріоритетів при розробці будь-якого проекту потребує, щоб вже на перших стадіях розробки продукту або системи у відповідний проект, наскільки це можливо, були включені елементи, що виключають небезпеку. На жаль, це не завжди можливо. Якщо виявлену небезпеку неможливо виключити повністю, необхідно знизити ймовірність ризику до припустимого рівня шляхом вибору відповідного рішення. Досягти цієї мети, як правило, в будь-якій системі чи ситуації можна кількома шляхами. Такими шляхами, наприклад, є:

  • повна або часткова відмова від робіт, операцій та систем, які мають високий ступінь небезпеки;
  • заміна небезпечних операцій іншими — менш небезпечними;
  • удосконалення технічних систем та об'єктів;
  • розробка та використання спеціальних засобів захисту;
  • заходи організаційно-управлінського характеру, в тому числі контроль за рівнем безпеки, навчання людей з питань безпеки, стимулювання безпечної роботи та поведінки.

Кожен із зазначених напрямів має свої переваги і недоліки, і тому часто заздалегідь важко сказати, який з них кращий. Як правило, для підвищення рівня безпеки завжди використовується комплекс цих заходів та засобів. Для того, щоб надати перевагу конкретним заходам та засобам або певному їх комплексу, порівнюють витрати на ці заходи та засоби і рівень зменшення шкоди, який очікується в результаті їх запровадження. Такий підхід до зменшення ризику небезпеки зветься управління ризиком.

 

 

Висновок

Методологія аналізу та оцінювання ризику аварій на промислових об’єктах активно розвивається, тому розробка нових і вдосконалення існуючих підходів, моделей і методик оцінювання ризиків аварій, комп’ютерна їх реалізація залишається для нашої держави актуальним завданням.

Визначення оцінок ризиків аварій має ґрунтуватися на результатах контролю технічного стану потенційно небезпечних об’єктів, статистичних даних про аварії і надзвичайні ситуації техногенного характеру, комплексного моніторингу небезпечних геологічних і гідрометеорологічних процесів, стану природних комплексів, а також на результатах моделювання відповідних небезпечних подій та ситуацій, їхнього впливу на здоров’я населення.

Застосування методології оцінювання ризику дозволяє розробляти механізми і стратегію різних регулюючих заходів щодо підвищення безпеки промислових об’єктів; встановлювати межі варіабельності величин ризику і невизначеностей, пов'язаних з обмеженістю початкових даних або з невирішеністю наукових проблем.

 

Література

    1. Лисиченко Г.В. Природний, техногенний та екологічний ризики: аналіз, оцінка, управління / Г.В. Лисиченко, Ю.Л. Забулонов, Г.А. Хміль. – К.: Наукова думка, 2008. – 543 с.
    2. Методические указания по проведению анализа риска объектов повышенной опасности. РД 03-418-01, утв. Пост. Госгортехнадзора России от 10.07.01 № 30.
    3. Про об’єкти підвищеної небезпеки: Закон України№2245-ІІІ від 18.01.2001 р.
    4. Про ідентифікацію та декларування безпеки об'єктів підвищеної небезпеки: Постанова Кабінету Міністрів України від 11.07.2002 № 956.
    5. Про затвердження Методики визначення ризиків та їх прийнятних рівнів для декларування безпеки об’єктів підвищеної небезпеки: Наказ Мінпраці та соціальної політики України від 4.12.2002 р. № 637.
    6. «Захист населення і господарських об'єктів у надзвичайних ситуаціях. Радіаційна безпека »- В.М. Салтаровіч, А.В. Долідовіч, В.В. Захарченко - Мінськ, 2007.

 

Размещено на Allbest.ru

 


Информация о работе Порядок здійснення ризик-аналізу. Оцінка ризику та небезпек