Природні надзвичайні ситуації

6

найбільше вплинув на місто  Армеро, що знаходилось за 40 км від  кратера. Місто постраждало не від  викидів вулкана, а від грязекам’яних  потоків та повені, які виникли  внаслідок розплавлення снігу та льоду розпеченими газами

та лавою на вершині  вулкана. Селевий потік повністю зруйнував місто Армеро. Загалом  загинуло 25 тисяч чоловік.

 Шляхом спостережень  вдалося з’ясувати розміри зон  небезпечного впливу вулканів. Лавовий  потік при великих виверженнях  розповсюджується до 30 км, деколи  досягає 100 км. Розпечені гази  складають небезпеку в радіусі  декількох кілометрів. До 400–500 км  розповсюджується зона випадання  кислотних дощів, які викликають  опіки у людей, отруєння рослинності,  ґрунту. Селеві потоки, які виникають  на вершинах вулканів під час  раптового танення снігу та  льоду в період виверження, мають  довжину від декількох десятків  кілометрів до 100–300 км.

 Розроблені та застосовуються  заходи захисту та зменшення  негативного впливу вулканічної  діяльності. Наприклад, для запобігання  негативного впливу потоку лави  використовується метод відведення  його в бік від населених  пунктів шляхом створення штучного  русла, можливе будівництво дамб, охолодження лавових потоків  водою. 

 Землетруси – це  сильні коливання земної кори, викликані тектонічними причинами,  які призводять до руйнування  споруд, пожеж та людських жертв.

 Щорічно вчені фіксують  близько одного мільйона сейсмічних  і мікросейсмічних коливань, 100 тисяч  із яких відчуваються людьми  та 1000 завдають значних збитків. 

 До 30–х років нашого  сторіччя сила землетрусу вимірювалась  спричиненими збитками. Зараз використовується  більш досконалий засіб, так  звана шкала Ріхтера, градуйована  на 12 балів.

 Щорічно наша планета  здригається більше мільйона  разів. 99,5 % цих землетрусів легкі,  їх сила не перевищує 2,5 бала  за шкалою Ріхтера. Незначна  кількість землетрусів досягає  сили 8–9 балів. Землетруси більшої  сили спостерігались двічі за  сторіччя.

 Землетруси переважно  бувають у вигляді серії поштовхів,  головний з яких має найбільшу  інтенсивність. Сила, число та  тривалість поштовхів суто індивідуальні  для кожного землетрусу. Тривалість  поштовхів переважно досягає  декількох секунд.

Помітний струс поверхні землі від головного поштовху триває від 30 до 60 секунд або навіть до 3–4 хвилин. Більш слабкі поштовхи можуть тривати з інтервалами  в декілька діб, тижнів, місяців та навіть років.

 На сьогодні відсутні  надійні методи прогнозування  землетрусів та їх наслідків.  Однак при зміні характерних  властивостей ґрунту, незвичайній  поведінці живих організмів перед  землетрусом ученим досить часто  вдається складати 

7

прогнози. Провісниками землетрусів  є: швидкий ріст частоти слабких  поштовхів (форшоків); деформація земної кори, яка визначається спостереженнями  з су-путників або зйомкою на поверхні землі за допомогою 

лазерних джерел світла; зміна відношення швидкостей розповсюдження поздовжних і поперечних хвиль напередодні  землетрусу; зміна рівня ґрунтових  вод у свердловинах; вміст радону у воді тощо.

 Серед ознак близького  землетрусу – запах газу, де  раніше цього не відмічалось;  тривога птахів та домашніх  тварин.

 Деякі найсильніші  землетруси описані в історії  за останні 100 років. 

 Японія, 1 вересня 1923 року. Опівдні землетрусом зруйновані  Токіо та Іокогама. Знищені сотні  тисяч будинків, зруйновані мос-ти  й тунелі, страшні пожежі. Загинуло  близько 150 тисяч чоловік.

 Вірменія, Спітак, Ленінакан, 7 грудня 1988 року. Сила землетрусу  – 8 балів. Ушкоджені дороги, залізниця.  Спітак зруйнований вщент, Ленінакан  – на 80 %. Загинуло понад 25 тисяч  чоловік.

 В Україні сейсмічно  небезпечними районами є Карпати  та гірський Крим. У минулому  тут відбувалися руйнівні землетруси  силою 6–8 балів (наприклад,  Ялтинський землетрус 1927 р.). Центральні  райони України належать до  сейсмічно спокійних, хоча й  тут інколи реєструються підземні  поштовхи, що докочуються з районів  Карпат і гір Вранча (Румунія). Так, у 1977 році під час землетрусу  у східній частині Карпат (епіцентр  знаходився в Румунії) сейсмічні  хвилі досягли Львова, Рівного,  Києва і навіть Москви. Вони  були відмічені не тільки сейсмічними  приладами і відчувалися мешканцями  цих міст, але також реєструвались  на великих територіях Східної  та Центральної Європи.

 Більше 22 тисяч життів  забрали землетруси в 1999 році. Це вдвічі більше середнього  показника – щорічно від землетрусів  гине близько 10 тисяч чоловік.  Тільки в Туреччині в серпні 1999 року загинуло 17 тисяч чоловік.  Сила землетрусу була 7,4 бала за  шкалою Ріхтера – це найсильніший  землетрус року в Європі. При  більш сильнішому землетрусі  на Тайвані (7,6 балів) загинуло 2 400 чоловік. Пояснюється це підвищеною  сейсмічною стійкістю будівель  на цьому острові.

 Найбільша жертва на  Землі за це сторіччя була  принесена в 1976 році – від  255 до 600 тисяч життів забрав землетрус  у Китаї.

 Деякі рекомендації  щодо правил поведінки в умовах  небезпеки землетрусу

 • При землетрусі  ґрунт відчутно коливається відносно  недовгий час – тільки декілька  секунд, найдовше – хвилину при  дуже сильному землетрусі. Ці  коливання неприємні, можуть викликати  переляк. Тому дуже важливо  зберігати спокій та самовладання. Якщо відчувається здригання  ґрунту чи будинку, слід реагувати  негайно, пам’ятаючи, що найбільш  небезпечні предмети – які  падають.

8

 • Перебуваючи у  приміщенні, слід негайно зайняти  безпечне місце. Це пройоми  капітальних внутрішніх стін (наприклад,  відчинити двері з квартири), кути, утворені ними. Можна заховатись  під балками каркасу, під несучими 

колонами, біля внутрішньої  ка-пітальної стіни, під ліжком чи столом. Слід пам’ятати, що частіше  завалюються зовнішні стіни будинків. Необхідно триматися подалі від  вікон та важких предметів, які можуть перекинутися чи зрушити з місця.

 

 • Не слід вибігати  з будинку, оскільки уламки, які  падають уздовж стін, є серйозною  небезпекою. Безпечніше перечекати  поштовх там, де він вас застав, і, лише дочекавшись його закінчення, перейти у безпечне місце.

 

 • Знаходячись всередині  багатоповерхового будинку, не  поспішайте до ліфтів чи сходів. Сходові прольоти та ліфти  часто обвалюються під час  землетрусу.

 

 • Після припинення  поштовхів потрібно терміново  вийти на вулицю, відійти від  будівель на відкрите місце,  щоб уникнути ударів падаючих  уламків.

 

 • Знаходячись в  автомобілі, що рухається, слід  повільно загальмувати подалі  від високих будинків, мостів  чи естакад. Необхідно залишатись  у машині до припинення поштовхів. 

 

 • Коли здригання  ґрунту закінчаться, особливо  важливо зберігати спокій, негайно  розпочати надання допомоги потерпілим  та по-раненим. Після землетрусу  небезпечно запалювати вогонь.

 

 • Опинившись у  завалі, слід спокійно оцінити  становище, надати собі першу  допомогу, якщо вона потрібна. Необхідно  надати допомогу тим, хто її  потребує. Важливо подбати про  встановлення зв’язку з тими, хто перебуває ззовні завалу (голосом,  стуком). Людина може зберігати  життєздатність (без води і їжі)  понад два тижні.

 

в.Топологічні стихійні лиха

Основними з них є :

Повінь – це значне затоплення місцевості внаслідок підйому рівня  води в річці, озері, водосховищі, спричинене зливами, весняним таненням снігу, вітровим нагоном води, руйнуванням дамб, гребель тощо. Повені завдають великої матеріальної шкоди та призводять до людських жертв.

9

За даними ЮНЕСКО, від  повеней загинуло дев’ять мільйонів  чоловік (за ХХ   століття).

 Повені періодично  спостерігаються на більшості  великих річок України. Серед  них – Дніпро, Дністер, Прип’ять, Західний Буг, Тиса та інші. Повені бувають 

також на невеликих річках та в районах, де взагалі немає  визначених русел. У цих районах  повені формуються за рахунок зливових опадів.

 Наведемо приклад катастрофічної  повені, яка відбулася 4–5 листопада  1998 року в Закарпатті. За 12 годин  у зоні лиха опинилися більш  ніж 200 населених пунктів і  майже 400 тисяч населення. Зруйновано 2 695 житлових будинків, а 2 877 вимагають  капітального ремонту, внаслідок  повені загинуло 17 осіб.

 Повені, викликані нагоном  води, виникають переважно при  сильних вітрах на пологих  ділянках узбережжя Аз овського  та Чорного морів. Ці повені  небезпечні, в першу чергу, своєю  раптовістю, інтенсивністю, висотою  хвилі та високим підйомом  води.

 Наслідки повеней:

 • затоплення шаром  води значної площі землі;

 • ушкодження та  руйнування будівель та споруд;

 • ушкодження автомобільних  шляхів та залізниць;

 • руйнування обладнання  та комунікацій, меліоративних  систем;

 • загибель свійських  тварин та знищення врожаю  сільськогосподарських                     культур;

 • вимивання родючого  шару ґрунту;

 • псування та знищення  сировини, палива, продуктів харчування, добрив тощо;

 • загроза інфекційних  захворювань (епідемії);

 • погіршення якості  питної води;

 • загибель людей.

Пожежі – це неконтрольований процес горіння, який викликає загибель людей та знищення матеріальних цінностей.

 Причинами виникнення  пожеж є недбале поводження  людей з вогнем, порушення правил  пожежної безпеки, природні явища  (блискавка, посуха). Відомо, що 90 % пожеж  виникає з вини людини і  тільки 7–8 % спричинені блискавками.

 Під час пожеж вигорає  родючий шар ґрунту, який утворювався  протягом тисячоліть. Після пожеж  у гірських районах розвиваються  ерозійні процеси, а в північних  – відбувається заболоченість  лісових земель.

 Основними видами пожеж  як стихійних лих, які охоплюють  великі території (сотні, тисячі, мільйони гектарів) є ландшафтні  пожежі – лісові і степові.

 Лісові пожежі поділяють  на низові, верхові, підземні. За  інтенсивністю горіння лісові  пожежі поділяються на слабкі, середні, сильні.

 

10

Лісові низові пожежі характеризуються горінням сухого трав’яного покриву, лісової підстилки і підліску без захоплення крон дерев. Швидкість  руху фронту низової пожежі складає  від 0,3–1 м/хв. (слабка пожежа) до 16 м/хв. (сильна пожежа), висота полум’я – 1–2 м, максимальна температура на кромці пожежі досягає 900 С.

 Лісові верхові пожежі  розвиваються, як правило, з низових  і характеризуються горінням  крон дерев. При швидкій верховій  пожежі полум’я розповсюджується  з крони на крону з великою  швидкістю, яка досягає 8–25 км/год., залишаючи деколи цілі ділянки  незайманого вогнем лісу. При  стійкій верховій пожежі вогнем  охоплені не тільки крони, а  й стовбури дерев. Полум’я  розповсюджується зі швидкістю  5–8 км/год., охоплює весь ліс  від ґрунтового шару до верхівок  дерев.

 Підземні пожежі виникають  як продовження низових або  верхових лісових пожеж і розповсюджуються  за шаром торфу, який знаходиться  на глибині 50 см. Горіння йде  повільно, майже без доступу повітря,  зі швидкістю 0,1–0,5 м/хвилину,  виділяється велика кількість  диму і утворюються прогари  (пустоти, які виго-ріли). Тому  підходити до осередку підземної  пожежі треба обережно. Горіння  може тривати довгий час навіть  зимою під шаром ґрунту.

 Степові (польові) пожежі  виникають на відкритій місцевості, де є суха пожухла трава  або хліба, які дозріли. Вони  носять сезонний характер і  частіше бувають влітку, рідше  – навесні й практично відсутні  взимку. Швидкість їх розповсюдження  може досягати 20–30 км/год.

 Основними заходами  боротьби з лісовими низовими  пожежами є:

 • нахльостування  кромки вогню;

 • засипання його  землею;

 • заливання водою  (хімікатами);

 • створення мінералізованих  протипожежних смуг;

 • пуск зустрічного  вогню.

г. Космічні стихійні лиха

 Загрози з космосу 

 На початку проведемо  загальну характеристику космосу,  а також його об'єктів які  безпосередньо можуть представляти  загрозу для планети Земля. "Космос" по-грецьки - це порядок, пристрій, стрункість (взагалі, щось впорядковане).  Філософи Стародавньої Греції  розуміли під словом "космос" Всесвіт, розглядаючи його як  упорядковану гармонійну систему.  Космосу протиставлявся безлад, хаос.У поняття "космос" спочатку включали не тільки світ небесних світил, але і все, з чим ми стикаємося на поверхні Землі. Частіше під космосом розуміють Всесвіт, що розглядається як щось єдине, що підкоряється загальним законам. Звідси походить назва космології - науки, що намагається знайти закони будови і розвитку Всесвіту як цілого. У сучасному