Радіаційне забруднення на території України

Радіаційне забруднення  отруйними речовинами повітряного  середовища полягає в тому, що вони потрапляють в атмосферу врезультаті експлуатації атомних установок, які можуть представляти небезпеку для населення. Найбільш забруднена атмосфера радіаційними речовинами виникає врезультаті взривів атомних і водородних бомб. Кожний такий вибух супроводжується утворенням хмари радіаційної пилі. Вибухова хвиля великої сили розповсюджує отруйні частини в зоні до 30 км. і осідає на поверхності земної кулі.

Основними джерелами радіаційного забруднення Світового океану є:

забруднення від випробування ядерної зброї;

забруднення радіаційними відходами, які скидають в море;

великомаштабні аварії;

захоронення радіаційних  відходів на дні океану.

Все вищеперераховане, показує, що людство напевно забуло, що океан - це сильна складова мінеральних та біологічних ресурсів, а саме він дає 90% нафти та газу, 90% світового добування брома, 60% магнія та велику кількість морепродуктів. З цього приводу відомий дослідник Кусто нагадує: «Море - продовження нашого світу, частина нашого Всесвіту, володіння, яке ми зобов'язані охороняти, якщо хочемо вижити».

У зв'язку з широким використанням в народному господарстві радіаційних речовин з'явилась небезпека забруднення грунтів радіонуклідами. Джерелами радіації є ядерні установки, випробування ядерної зброї, відходи уранових шахт. Потенційними джерелами радіаційного забруднення можуть стати аварії на ядерних установках. Вверхньому шарі грунтів концентрується радіаційний стронцій і цезій, звідки вони й попадають в організм тварини та людини.

Біологічне накопичення  властиве і зеленим рослинам, які  змінюють свій колір. Наприклад, береза на Сході Сибірю накопичує в своїй деревині значний склад стронцію-90, що призводить до появи незвичайного кольору - неприродний зелений. Сон-трава на Пд. Уралу акумулює нікель, тому її цвітіння замість фіолетового кольору стає білим, що вказує на високу концентрацію нікеля в грунті.

Чорнобильська трагедія: наслідки, її вплив на населення  та шляхи вирішення екологічної  проблеми

В умовах значної кількості  екологічних проблем різного рівня складності та вкрай обмежених ресурсів, доступних для їх вирішення, гарантування екологічної безпеки ядерних об'єктів і радіаційного захисту населення та довкілля, зведення до мінімуму шкідливого впливу наслідків аварії на Чорнобильській АЕС віднесено до національних пріоритетів охорони навколишнього природного середовища і раціонального використання природних ресурсів.

Збитки від катастрофи не піддаються обліку, бо неможливо оцінити шкоду, завдану здоров'ю людей, втрати від радіоактивного забруднення довкілля, орних земель, джерел водопостачання, рідних домівок. Радіацією забруднено понад 54 тис. кв. км території. Під вплив Чорнобиля потрапило понад 3,5 млн. осіб, з яких 1 млн. - діти.

Держава робить багато для  вирішення чорнобильських проблем, особливо з питань соціального захисту громадян. Створено відповідну законодавчо-правову базу, налагоджено спеціалізоване медичне обслуговування чорнобильців, побудовано мережу спеціалізованих санаторно-курортних закладів та лікувально-реабілітаційних центрів. Громадянам, що постраждали внаслідок катастрофи, надається близько 50 видів допомог, пільг та компенсацій. Проте гострота проблем не спадає.

Здоров'я постраждалого  населення дедалі погіршується, обмеження  бюджетних коштів не дозволяє виконувати належним чином Закон України  «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Враховуючи зусилля та міжнародної спільноти та ряду громадських  організацій, Уряд України погодився  на закриття ЧАЕС, що було економічно невигідно  для держави і, крім втрати 2 млрд. грн. прибутку через дострокове припинення роботи станції, величезних витрат на демонтаж устаткування і захоронення РАВ, супроводжуватиметься вивільненням 6 000 висококваліфікованих фахівців.

Крім закриття ЧАЕС болючими для України проблемами, є:

недопущення розповсюдження радіоактивних елементів за межі зони відчуження;

утилізація РАВ та відпрацьованого  палива;

перетворення об`єкту «Укриття»  в екологічно безпечну систему;

підвищення безпеки функціонування АЕС

реабілітація забруднених  земель та інші.

Вирішення цих проблем  потребує значних інвестицій і можливе  лише за умов фінансової підтримки України з боку держав «Великої сімки» і ЄС.

Протягом 2000 року радіаційний  стан території України лишався  стабільним.

За даними спостережень гідрометеослужби, потужність експозиційної дози (ПЕД) гамма-випромінювання на більшій частині  території країни протягом року змінювалася  в межах 6-24 мкР/год, що не перевищує  або близько до природних рівнів. На пунктах контролю, розташованих на забрудненій внаслідок Чорнобильської катастрофи території, гамма-фон складав 8-39 мкР/год, максимальні рівні гамма-фону зафіксовані у Чорнобилі - 37 мкР/год і Коростені - 39 мкР/год.

У районах розташування діючих АЕС ПЕД гамма-випромінювання була такою (мкР/год):

1. Запорізька АЕС - 8-18

2. Південно-Українська АЕС - 7-23

3. Рівненська АЕС - 8-18

4. Хмельницька АЕС - 6-12.

У Києві протягом року гамма-фон  коливався в межах 8-18 мкР/год, середнє  за рік значення складає -12 мкР/год.

У 1999 році в Україні загалом  зберігалася тенденція до зниження вмісту радіоактивних елементів  у приземній атмосфері Щільність радіоактивних випадань практично по всій території країни зменшилася.

Як і в попередні  роки, максимальні рівні радіоактивного забруднення атмосферного повітря спостерігалися на територіях, що найбільш постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, а саме у Зоні відчуження.

Основними радіоекологічними  проблемами Зони відчуження ЧАЕС сьогодні є:

1. Перевищення допустимого  надходження радіонуклідів у  Київське водосховище на 100-150 Кі. У 1999 році у Київське водосховище  рікою Прип`ять винесено близько  250 Кі стронцію-90. Допустимий Накопичення в розрахунковий скид по стронцію-90 становить 100 Кі/рік.

2. Забруднення ріки Прип`ять,  яке формується за рахунок  стоку з території Республіки Білорусь (30-40%), стоку з лівобережного польдеру через дамбу №7 (16-20), надходження з незахищених ділянок заплави (40-50%).

3. Накопичення радіоактивних  відходів. За підрахунками в зоні відчуження ЧАЕС сконцентровано близько 1 млн. куб. м. радіоактивних відходів (РАВ). Основний недолік зберігання РАВ - це їх розташування у непристосованих для цього місцях. На більшість з них та на могильники РАВ немає проектно-технічної документації. Значна кількість пунктів підтоплена.

4. Внесок грунтових вод  у формування забруднення води  ріки Прип`ять сьогодні не перевищує 2 Кі/рік. Однак за даними досліджень, через 30-40 років після аварії розвантаження забруднених грунтових вод у ріку Прип`ять може сформувати винос 300-400 Кі/рік, що призведе до катастрофічної ситуації.

5. Вміст стронцію-90 у воді спостережних свердловин на території «Рудого лісу» сьогодні становить 10^-9 10^-7 Кі/л. А це не виключає ситуацію, коли молодь сосни, що підростає тут, через 10-30 років також не «порудіє».

6. У ближній до ЧАЕС  зоні спостерігається повсюдне  підвищення рівня грунтових вод на 1-1,5 метра, що зумовлює підтоплення пунктів тимчасової локалізації радіоактивних відходів та більш інтенсивного забруднення грунтових вод.

7. На всій території  зони відчуження збільшується  ступінь обводнення та заболочуваності,  що викликає деградацію та  загибель лісу, перехід радіонуклідів у розчинні та колоїдні форми, прискорює швидкість їх міграції, погіршує хімічні показники якості води. Головною причиною заболочування і підтоплення є припинення експлуатації меліоративної мережі зони відчуження.

8. Не є достатнім і  сучасний рівень захисту лівобережної заплави, розрахований на повінь 0,1%-ої забезпеченості. Оскільки з 1986 року значних повеней не було, ймовірність її виникнення з кожним роком зростає.

Для вирішення  цих проблем:

Розпочато будівництво першої черги комплексного пункту «Вектор» по переробці всього захоронення  РАВ у зоні відчуження, але будівництво  ведеться повільними темпами. Планується розширення постійного пункту захоронення  РАВ «Буряківка».

Ведеться перезахоронення  відходів з підтоплених пунктів, зокрема з пункту «Нафтобаза» перезахоронено 19 тис.тонн радіоактивних відходів, але лишається ще 60 тис. тонн.

Завершуються роботи щодо обстеження та інвентаризації пунктів  тимчасового захоронення РАВ  з метою створення інформаційно-аналітичної  системи потенційно-небезпечних  об`єктів.

Для зменшення виносу радіонуклідів у Київське водосховище проводяться роботи по ремонту лівобережної польдерної дамби.

З метою зменшення змиву радіонуклідів стронцію Київське водосховище на 100-200 Кі щорічно (із загальної кількості близько 450 Кі) розпочато будівництво захисної дамби на правобережній заплаві р. Прип`ять довжино. 4,1 км. Загальна кошторисна вартість будівництва складає 9 млн. грн. Розпочато намивання правобережної дамби на ділянці «Залізничний міст - Яновський затон». Необхідно провести дезактивацію найбільш забрудненої ділянки правобережної заплави (що відсікається дамбою) та Яновського затону.

З метою подальшого зменшення змиву радіонуклідів із забруднених ділянок на лівобережній заплаві р. Прип`ять розпочато розчистку меліоративних каналів для забезпечення відводу води за межі значно забруднених ділянок лівобережної заплави р. Прип`ять. Це дозволить зменшити змив радіонуклідів у водосховище приблизно на 20%.

Планується також збільшити  обсяги робіт по берегоукріпленню, виконати роботи по водопониженню у  ближній зоні ЧАЕС, завершити у  першому півріччю 2000 року роботи по виведенню очистки стічних вод на спорудах м. Чорнобиль у проектний режим.

Серйозною проблемою залишається  подолання наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, особливо поводження з РАВ, які утворились у результаті аварії. Більша частина відходів захоронена в тимчасових «сховищах», які зовсім не відповідають вимогам чинних норм i правил.

Діяльність по поводженню з радіоактивними відходами у  зоні відчуження ЧАЕС здійснюють виробниче  підприємство «Чорнобильська АЕС» НАЕК «Енергоатом», державні спеціалізовані підприємства «Комплекс» і «Техноцентр» Українського Державного об`єднання «Радон».

Починаючи з 1986 року проведено  дезактивацію території площею понад 30 тис. га, зібрано та захоронено радіоактивних  відходів об`ємом понад 600 000 куб.км, дезактивовано матеріалів та обладнання приблизно 8 000 тонн.

Сьогодні пріоритетним є завдання приведення у відповідність з вимогами чинних норм і правил існуючих у зоні відчуження пунктів захоронення радіоактивних відходів і пунктів тимчасової локалізації радіоактивних відходів. Вони створювалися в екстремальних після аварії умовах і не відповідають вимогам радіаційної безпеки, а тому несуть потенційну загрозу для навколишнього середовища. За даними спостережень горизонти грунтових вод знаходяться в безпосередній близькості від пунктів тимчасової локалізації радіоактивних відходів. Тому, внаслідок певних гідрогеологічних процесів, ці пункти можуть стати суттєвими радіаційними забруднювачами території зони відчуження і басейну ріки Прип`ять.

Що стосується рівнів опромінення працівників об`єктів, розташованих у зоні відчуження, то за даними Державного спеціалізованого підприємства по поводженню з РАВ та дезактивації «Комплекс», вони значно нижчі основної дозової межі опромінення персоналу, визначеної Законом України «Про захист людини від впливу іонізуючих випромінювань». У 2000році вони становили в середньому 2,05 мЗв. Було зафіксовано один випадок вмісту інкорпорованого цезію-137 активністю 3341 нКі, що перевищує контрольний рівень у 3,34 разу. Цей випадок пояснюється споживанням дичини місцевого походження. Середнє значення річної індивідуальної дози опромінення персоналу об`єкту «Укриття» складає 5,47 мЗв, прикомандированого персоналу - 6,01 мЗв.

Безпека Чорнобильської АЕС. Головними показниками, що визначають технічний стан блоків Чорнобильскої АЕС і термін її експлуатації є:

Ресурс реакторних установок, а саме: технічний стан технологічних каналів, технічний стан графітових колон, зменшення щілини між технологічним каналом та графітовою кладкою (обумовлений розбуханням графіту та збільшенням розмірів ТК).

Стан устаткування, що відпрацювало свій ресурс або термін служби.

Стан трубопроводів першого  контуру.

Блок №1 - зупинено 30 листопада 1996 року з метою комплексного інженерного  обстеження та послідуючого зняття з експлуатації. В теперішній час розроблено «Програму підготовки до зняття з експлуатації блоку 1 Чорнобильської АЕС» і започатковано роботи з вивантаження ядерного палива з реакторної установки.

Блок №2 - у відповідності  з Постановою Кабінету Міністрів України від 15 березня 1999 року було остаточно зупинено. В теперішній час з реактору вивантажене усе ядерне паливо. Розпочато роботи з підготовки «Програми зняття з експлуатації блоку 2 Чорнобильської АЕС».