Система управління охороною праці на підприємстві

Галузеві плани забезпечують здійснення єдиного підходу до вирішення  завдань безпеки праці в галузі, встановлюють основні напрямки розвитку, виявляють важливі проблеми та шляхи  їх розв'язання, визначають обсяги наукових досліджень в галузі охорони праці  і очікувані результати їх впровадження.

Планування в масштабі об'єднань і підприємств передбачає вирішення питань механізації та автоматизації виробничих процесів, ліквідацію ручної праці, розробку засобів  часткової механізації, поліпшення вентиляції, впровадження засобів контролю техніки безпеки, створення комфортних умов на робочих місцях, заходів  щодо попередження професійних захворювань  і травматизму.

На підприємстві з кількістю  працюючих 50 і більше чоловік рішенця  трудового колективу може створюватися з питань охорони праці.

Комісія складається з  представників власника, профспілок, уповноважених трудового колективу, спеціалістів із безпеки, гігієни праці  і представників інших служб  підприємства.

Типове положення про  комісію з питань охорони праці  підприємства затверджується Держнаглядохоронпраці  за погодженням з профспілками.

Рішення комісії мають  рекомендаційний характер.

Контроль за станом умов і безпекою праці працюючих дозволяє виявити відхилення від вимог  законодавства про працю, стандартів безпеки праці, якість виконання  службами і підрозділами своїх обов'язків  в галузі забезпечення належних умов та безпеки праці.

Ефективність контролю залежить від якості метрологічного забезпечення вимірювання параметрів небезпечних  і шкідливих виробничих факторів, визначення рівня безпеки виробничого обладнання і технологічних процесів, а також коефіцієнтів безпеки праці.

Фінансування та економічне стимулювання охорони праці розглядається  як одна з найважливіших частин УОП. На підприємствах, в галузях і  на державному рівні у встановленому  Кабінетом Міністрів України  порядку створюються фонди охорони  праці.

Такі ж фонди можуть створюватись органами місцевого h регіонального  самоврядування для потреб регіону.

На підприємстві кошти  вказаного фонду використовуються тільки на виконання заходів, що забезпечують доведення умов безпеки праці  до нормативних вимог або підвищення існуючого рівня охорони праці  на виробництві.

Кошти галузевих і державних  фондів охорони праці витрачаю і  ііся на здійснення галузевих і національних програм з питань охорони праці, науково-дослідних і проектно-конструкторських робіт, що виконуються в межах  цих програм, на сприяння становленню  і розвитку спеціалізованих підприємств  та виробництв, творчих колективів, науково-технічних центрів, експертних груп, на заохочення трудових колективів і окремих осіб, які плідно працюють над розв'язанням проблем охорони  праці.

До державного, регіонального  та галузевих фондів охорони праці  надсилаються, поряд з коштами  державного чи місцевих бюджетів, відрахуваннями підприємств та іншими надходженнями, кошти, отримані від застосування органами державного нагляду штрафних санкцій  до власників згідно із статтею 31 цього  Закону, а також кошти від стягнення  цими органами штрафу з працівників, винних у порушенні вимог щодо охорони праці.

Кошти фондів охорони праці  не підлягають оподаткуванню. Витрати  на охорону праці, що передбачаються в державному і місцевих бюджетах, виділяються окремим рядком.

До працівників підприємства можуть застосовуватись будь-які  заохочення за активну участь та ініціативу у здійсненні заходів щодо підвищення безпеки та поліпшення умов праці. Види заохочень визначаються колективним договором (угодою, трудовим договором).

Порядок пільгового оподаткування  коштів, спрямованих на заходи щодо охорони праці, визначається чинним законодавством про оподаткування.

Моральне і матеріальне  стимулювання працівників за роботу щодо вдосконалення умов і безпеки  праці має велике значення для  підвищення ефективності виробництва, зниження рівня травматизму та захворювань, поліпшення умов праці та її безпеки. Обсяг матеріального заохочення диференціюється залежно від  ролі службової особи та міри її впливу на безпеку праці.

Стимулювання здійснюється відповідно до розробленого підприємством, об'єднанням або галуззю положення.

3. Організація  управління та навчання охороною  праці на виробництві

Для підтримки постійної  роботи в напрямку аналізу стану  та вдосконалення умов праці на підприємствах  лісового комплексу їх власники зобов'язані  інформувати державні органи, які  складають єдину статистичну  звітність з охорони праці. Власник  також зобов'язаний інформувати  працівників про стан охорони  праці, причини аварій, нещасних випадків і професійних захворювань і  про заходи, які вжито для їхнього  усунення та забезпечення на підприємстві умов і безпеки праці на рівні  нормативних вимог.

Отримані дані скеровуються в ЕОМ і за спеціальною програмою  розраховуються коефіцієнти безпеки  праці по підприємству (цеху) щодо таких  розділів: умови праці; безпечність  технологічних машин, технологічних  операцій; організація охорони праці. ЕОМ виконує відповідні розрахунки і видає рекомендації щодо керуючих впливів, в тому числі стимулювання.

У колективному договорі (угоді, трудовому договорі) сторони передбачають забезпечення працівникам соціальних гарантій у галузі охорони праці на рівні, не нижчому за передбачений законодавством, узгоджують їх обов'язки, а також погоджують комплексні заходи (плани) щодо забезпечення встановлених нормативів безпеки, умов, гігієни праці та виробничого середовища, підвищення існуючого рівня охорони праці, запобігання випадкам виробничого травматизму, професійним захворюванням і аваріям. Власник фінансує заходи щодо охорони праці. На підприємствах, у галузях і на державному рівні в установленому Кабінетом Міністрів порядку створюються фонди охорони праці. Такі фонди можуть створюватись органами міського і регіонального самоврядування для потреб регіону. На підприємстві кошти цього фонду використовуються тільки на виконання заходів, що забезпечують доведення умов і безпеки праці до нормативних вимог або підвищення існуючого рівня охорони праці. Кошти фондів охорони праці не підлягають оподаткуванню.

Згідно із Законом України  «Про охорону праці». Державний комітет України з нагляду за охороною праці наказом від 04.04.94 p. №30 затвердив «Типове положення про навчання, інструктаж і перевірку знань працівників із охорони праці» . У відповідності з цим документом, усі працівники при прийнятті на роботу і процесі роботи проходять на підприємстві інструктаж з питань охорони праці, надання першої медичної допомоги потерпілим від нещасних випадків, з правил поведінки при аваріях. Навчання працівників правилам безпеки праці запроваджується в усіх підприємствах, установах незалежно від характеру і ступеня небезпеки виробництва. Форми такого навчання: інструктажі, технічні мінімуми, так зване курсове навчання, спеціальне навчання, навчання (перевірка знань) посадових осіб, підвищення кваліфікації, навчання студентів та учнів навчальних закладів.

Інструктаж з охорони  праці проводиться в усіх підприємствах, установах і організаціях незалежно  від характеру їх виробничої діяльності, освіти, кваліфікації, стажу, досвіду  з даного фаху або посади працівників. Керівництво, організація і відповідальність за своєчасне і правильне проведення інструктажів покладається на власника (керівника) підприємства, установи, організації, а у підрозділах — на керівника підрозділу. За характером і інтервалами проведення інструктажі бувають: увідний і на робочому місці — первинний, позаплановий і цільовий.

Увідний інструктаж проводить  інженер з охорони праці або  особа, на яку покладені його обов'язки, з усіма особами, що приймаються  на роботу, а також з тими, що прибули  у відрядження, студентами, учнями, направленими на виробничу практику. Метою увідного інструктажу є:

• роз'яснення значення виробничої і трудової дисципліни, ознайомлення з характером майбутньої роботи, загальними умовами, з вимогами безпеки;
• ознайомлення з основними положеннями законодавства про працю, правилами внутрішнього трудового розпорядку, основними правилами електробезпеки, порядком складання актів про нещасний випадок, порядком надання першої допомоги потерпілому; загальними вимогами до організації та утримання робочих місць; вимогам особистої гігієни та виробничої санітарії;
• призначення і використання засобів індивідуального захисту, спецодягу і спецвзуття; ознайомлення з основними вимогами пожежної безпеки.

Інструктаж проводиться  з одним або групою робітників у кабінеті охорони праці або  в спеціально обладнаному приміщенні з використанням сучасних технічних  засобів навчання, наочних посібників.

Первинний інструктаж на робочому місці повинні проходити всі  особи, які поступають на роботу, а  також ті, що переводяться з одного цеху в інший, робітники, які будуть виконувати нову для них роботу, учні, студенти, направлені на підприємство для проходження виробничої практики, особи, які перебувають у відрядженні  і безпосередньо беруть участь у  виробничому процесі на підприємстві. Інструктаж на робочому місці проводять  керівники (майстри) тих структурних  підрозділів, у безпосередній підлеглості  яких будуть інструктовані працівники. На невеликих підприємствах, які  не мають структурних підрозділів, інструктаж проводить керівник підприємства. Первинний інструктаж проводиться індивідуально або з групою осіб однієї професії, згідно з програмою, розробленою з урахуванням вимог відповідних інструкцій з охорони праці для робітників, інших нормативних актів про охорону праці, технічної документації і приблизного переліку питань. Програма розробляється керівником цеху, дільниці, погоджується із службою охорони праці і затверджується керівником підприємства, навчального закладу або їх відповідного структурного підрозділу. Усі робітники, у тому числі випускники професійних навчальних закладів, навчально-виробничих (курсових) комбінатів, після первинного інструктажу на робочому місці повинні протягом 2. 15 змін (залежно від характеру праці і кваліфікації працівника) пройти стажування під керівництвом досвідчених кваліфікованих робітників або фахівців, призначених наказом (розпорядженням) по підприємству (цеху, дільниці, виробництву). Керівник підприємства (цеху, дільниці, виробництва) має право своїм наказом або розпорядженням звільняти від проходження стажування робітника, який має стаж роботи за своєю професією не менше трьох років і якщо він переходить з одного цеху в інший, і характер його роботи та тип обладнання, на якому він буде працювати, не змінюються.

Повторний інструктаж на робочому місці повинні проходити всі  працівники, незалежно від кваліфікації, освіти і стажу роботи: на роботах  з підвищеною небезпекою праці — 1 раз у квартал; на інших роботах  — 1 раз за півріччя. Його проводять  індивідуально або з групою працівників  однієї професії, бригади — за інструкціями для даної професії (посади).

Позаплановий інструктаж проводять при зміні правил, норм, інструкцій, технологічного процесу  або обладнання, внаслідок чого змінюються умови безпеки праці, при порушенні  працівником правил та інструкцій з  охорони праці, застосуванні ним  неправильних способів праці, які можуть призвести до травми або аварії, при нещасному випадку, при перервах у роботі: для робіт, до яких ставляться підвищені (додаткові) вимоги безпеки  праці, — понад ЗО календарних діб, для решти робіт — 60 і більше діб. Цей інструктаж проводять згідно з розпорядженням установ, які здійснюють державний нагляд за охороною пращ (індивідуально або з групою працівників однієї професії).

Після проведення первинного, повторного і позапланового інструктажів робиться запис в журналі інструктажів на робочому місці з обов'язковим  підписом інструктованого і інструктуючого. Журнал має бути встановленої форми, прошнурований, пронумерований і скріплений печаткою підприємства.

Цільовий інструктаж проводять  із працівниками при ви-1 конанні  разових робіт, безпосередньо не пов'язаних з фахом (завантажування, розвантажування, одноразові роботи поза підприємством, цехом та ін.); ліквідації аварії, стихійного лиха; виконання  робіт, для яких оформляються наряд-допуск, дозвіл та інші документи; екскурсія  на підприємство; організація масових  і заходів з учнями, студентами (походи, спортивні заходи тощо). Цільовий інструктаж фіксується нарядом-допуском або іншою документацією, яка  дозволяє виконувати роботи за переліком  і згідно з відповідною інструкцією.

Навчання посадових осіб, згідно з переліком, затвердженим Державним  комітетом із нагляду за охороною праці (наказ Державного комітету України  по нагляду за охороною праці від 11.10.93 p. №94), проводять до початку  виконання ними своїх обов'язків  і періодично один раз на три роки в установленому порядку. Для  них також запроваджується перевірка  знань з охорони праці в  органах галузевого або регіонального  управління охороною праці з участю представників органів державного нагляду та профспілок. У разі незадовільних  знань працівники повинні пройти повторну підготовку.

Навчання працівників  правилам безпеки праці запроваджується  в усіх підприємствах, установах  незалежно від характеру та ступеня  небезпеки виробництва. Форми такого навчання: інструктажі, технічні мінімуми, курсове навчання (перевірка знань) посадових осіб, підвищення кваліфікації, навчання студентів та учнів навчальних закладів.

Міністерство освіти України  запроваджує навчання з основ  охорони праці в усіх навчальних закладах системи освіти, а також  підготовку та підвищення кваліфікації фахівців з охорони праці з  урахуванням особливостей відповідних  галузей народного господарства за програмами, погодженими з Державним  комітетом України з нагляду  за охороною праці.

охорона праця управління

Висновки

Організація роботи в галузі управління охороною праці полягає  у виборі і формуванні такої структури  управління охороною праці на виробництві, котра якнайкраще відповідала б  основній меті — забезпеченню безпеки  і здорових умов праці.

Метою управління охороною праці є керування і координація  роботи підрозділів та відділів в  галузі охорони праці, планомірний  і цілеспрямований вплив на фактори  та умови, що визначають безпеку, нешкідливість, ступінь важкості та напруженості праці  на всіх етапах формування виробничого  процесу. Управління охороною праці  організовується на основі: щоденного  контролю умов праці на робочих місцях; щомісячної оцінки рівня безпеки  праці в об'єднанні, підприємстві, цеху, на дільниці; щомісячної оцінки рівня  безпеки праці в структурних  підрозділах галузі.